Формування здоров’язберігаючої компетентності в учнів на уроках природничого циклу

Про матеріал

Сутність здоров'язберігаючих та здоров'яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров'я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров'я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості”, поліпшення якості життя суб'єктів освітнього середовища.


Перегляд файлу

Формування здоров’язберігаючої  компетентності  в учнів на уроках природничого циклу

Автор: Тарасюк Тетяна Василівна

вчитель біології та географії,

соціальний педагог

  Уманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

№11 ім. М.П.Бажана Уманської міської ради

                            Черкаської області

 

Матеріали статті розкривають систему роботи по розв’язанню даної проблеми. Використання форм,  методів і прийомів,  які сприяють формуванню в учнів здоров’язбережувальної компетентності.

  Найбільш актуальним завданням сучасного вчителя є формування  ключових компетентностей учнів. Одна з ключових компетентностей – це  здоров’язбережувальна.

  Компетенція" в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

  Біологія – це один із тих навчальних предметів, при вивченні якого надзвичайно важливу роль відіграє комп’ютерна підтримка і, особливо, застосування мультимедійних технологій, що забезпечує ефективніше формування в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі, вироблення у школярів ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя.

    Під здоров’язберігаючими технологіями сьогодні слід розуміти:
- сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
- оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
- повноцінний та раціонально організований руховий режим.
   Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.
   Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає в комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я, навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її мінімальної фізіологічної "вартості”, поліпшення якості життя суб’єктів освітнього середовища.
   Вчителеві необхідно вивчати і запроваджувати в своїй роботі з дітьми кращі зразки народної творчості, літературу, присвячену питанням збереження і поліпшення духовного та фізичного здоров’я дітей, вибирати комплекси ритмічної гімнастики, вправи для дихання, вправи для «слухняних пальчиків », які придатні для використання в ході навчальних занять, сприяють корекції здоров’я або профілактиці захворювань дітей, знімають м’язову втому і раціональні щодо витрат часу. Також в своїй роботі широко застосовувати здоров’язбережувальні методики - оздоровлення засобами мистецтва – арт – терапію, яка здатна сприяти емоційному благополуччю дітей, гармонії почуттів людини.

Ця компетентність включає в себе:

      уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

       усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності;

       взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

       удосконалення фізичної, соціальної,  психічної та духовної складових  здоров’я;

       дбайливе ставлення до свого здоров’я.

         Усі ми хочемо бачити дитину здоровою, розумною, успішною. Але, на жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Велике занепокоєння викликає подальше зниження віку дітей, схильних до вживання алкоголю, тютюнопаління та наркоманії, зокрема, дітей 8-10 років.

         Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

          Основи здоров’я  закладаються з дитинства, тож збереження, формування та зміцнення здоров’я кожної дитини є пріоритетним завданням суспільства, родини, навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати у дитини відповідальне ставлення до власного здоров’я і знання про нього, здорові вподобання, інтереси, потреби та життєві звички.

         Майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність.

          Здоров’я є тією вершиною, на яку кожна людина сходить самостійно, тому будь-які прогалини у процесі формування в дитини відповідальності за власне здоров’я чи в пошуку ефективних шляхів його зміцнення можуть привести до втрати здоров’я покоління наших громадян.

         Одне з найважливіших завдань сучасної школи – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я. 

         У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі  педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я. Дослідженнями доведено, що ефективність формування здорового способу життя прямо пов’язане з активним залученням учнів і батьків до здоров’язберігаючого навчального процесу.

           Я впевнена, що вчитель може не тільки навчити дитину дій, що приведуть до формування певних переконань щодо здорового способу життя, а й опосередковано вплинути на її родину. І працювати потрібно не стільки з дитиною, скільки з усією сім’єю.

         Просвітницьку роботу і з батьками, і з дітьми проводжу паралельно. Моє завдання – дати їм зрозуміти, що від способу життя сім’ї залежить здоров’я дитини. Діти шкільного віку,як маленькі клони своїх батьків наслідують дорослих.

  За даною темою мною розроблена система навчальних тренінгів, бесід, консультацій для батьків.

   Результатом роботи з батьками є те, що частина з них обрала здоровий спосіб життя: покинули палити, займаються разом з дітьми спортом, активніше беруть участь у спільних заходах із дітьми. В роботі з батьками та дітьми дбаю про формування мотивації бути здоровим. Підбираю таку інформацію, яка є актуальною, цікавить і малих, і дорослих, є доступною та потрібною. Після того, як учні опрацьовують інформацію, вона стає їхнім надбанням. Вони отримують знання, а через вміння і навички – досвід. Їхній власний досвід сприятиме формуванню позиції щодо здорового способу життя. Саме вона стає підґрунтям для ціннісних орієнтацій.

         Кожна інформація та кожна вправа мають чітко визначену мету. Цікавим є те, що вже учні початкової школи на своєму рівні активно впроваджують метод «рівний – рівному» в неформальному довірливому спілкуванні з однолітками. Вони не тільки передають інформацію, що зацікавила їх, а й впевнено переконують друзів, чому не можна самому ходити вечорами, контактувати з незнайомцями, чому куріння шкідливе тощо.

         Прагну під час уроків та в позаурочній роботі не тільки розкрити школярам чотири основні складові здоров’я (фізична, психічна, соціальна, духовна), а й забезпечити їх належне формування.

         Вважаю, що психічна складова здоров’я визначає розвиток людини як особистості, забезпечує її душевне благополуччя. Психічне здоров’я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Врахування особистісного чинника в навчальному процесі відіграє велику роль.

         Переконалась, що особистість завжди відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має своє неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях. Всі уроки «Основи здоров’я» проходять під девізом «Твоє здоров’я у твоїх руках, тож бережи його щоденно!». Під час вивчення тем «Емоції і почуття», «Характер і здоров’я», «Особа і особистість», «Хочу, можу і мушу» учні усвідомлюють, що кожен із них є особистістю неповторною, яка впевнена у своїх можливостях, наполегливо переборює труднощі, з адекватною самооцінкою. Аналізую і визначаю самооцінку дітей. Маючи результати аналізу, використовую різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й до інших людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне – бажання жити і радіти життю.

         Психічна складова тісно пов’язана з соціальною. Соціальну складову здоров’я бачу як ефективну взаємодію дитини із соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. І це значною мірою залежить від нас, дорослих. Часом батьки, купуючи дітям комп’ютерні ігри, «переселяють» дітей у віртуальний світ, і дитина приходить до школи, не маючи навичок взаємодії з іншими дітьми та дорослими. І найголовніше завдання вчителя – залучити цю дитину до дитячої спільноти, дати їй зрозуміти, що її люблять, поважають, що навколо друзі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, намагаюсь створити умови для спілкування дітей. Дуже доречні в цій ситуації ранкові зустрічі. На них  учні вчаться спілкуватися; більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати свою думку та поважати думку іншого, приймати рішення та аргументувати свій вибір.

Таким чином, у класі панує атмосфера психологічного комфорту. Кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно.

         Формуванню в учнів здорового способу життя в колективі допомагають вправи на уроках української мови на зразок «Продовж речення». Наприклад: «Назар на цьому тижні найкраще …(написав контрольну роботу, грав у гру, розповів смішинку, сказав комплімент)» або: «Я хочу подякувати Марійці за те, що вона… (допомогла мені намалювати малюнок, поділилася цукеркою, принесла цікаву гру )»… Це щоденна кропітка робота. Та вона дає свої результати. Саме так формується позитивна самооцінка дитини. У дітей вона складається з наших слів, поглядів, ставлення до них. І часом непомітно своєю неувагою, невмінням вчасно відреагувати на дитячу поведінку ми стаємо причетними до руйнування їхньої самооцінки.

         За час роботи з учнями я виробила для себе певні правила, які допомагають мені сформувати позитивну самооцінку дитини:

1. Хвалити дитину за старанність так само, як за досягнення.

2. Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.

3. Допомогти дітям ставити перед собою реальні цілі.

4. Критикувати не саму дитину, а вчинки. Наприклад, дитина вилізла на високе дерево. Я не кажу: «Куди ти поліз? Ану зліз негайно!». Я кажу: «Ти сміливий хлопчик. Але ти можеш впасти і розбитися. Не роби більше цього».

5. Дати дитині відчути справжню відповідальність. Кожна дитина має певні обов’язки в класі. Вона відчуває себе членом команди.

6. Часто говорити своїм учням про те, що вони гарні, добрі, чуйні, мужні, справжні друзі. І вони стають такими.

         Я намагаюся розвинути в дітей віру в себе, впевненість. Вчу цінувати індивідуальність у людях. І дуже допомагають у цьому презентації сімейних газет. До цієї роботи долучається вся родина. А моє завдання тільки скерувати цим процесом. Родинні газети можуть бути і тематичними: «Мої домашні улюбленці», «Моя сім’я», «Тато, мама і я – здорова сім’я» тощо. В газетах батьки разом із дітьми малюють, пишуть. Тут є статті і про сімейні традиції, і рецепти здоров’я, і поради лікаря, і родинні фотографії. Діти залюбки презентують такі газети. А виготовлення їх – це не тільки спільно проведений час з дитиною, а й цікаве довірливе спілкування та формування певних родинних ціннісних орієнтацій.

         На уроках з «Основ здоров’я», під час екскурсій та й загалом під час індивідуального довірчого спілкування я розповідаю дітям про те, як берегти своє здоров’я, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що загрожує здоров’ю та життю людини, спираючись на власний досвід дітей. Враховую і особливості сприйняття учнів молодших класів, власне переваги образного мислення над абстрактним. Використовую емпіричне навчання. Так, наприклад, вивчаючи тему «Охайність і особиста гігієна школярів: як правильно вмиватися, купатися, доглядати за зубами, вухами, носом та очима», учні не тільки прослухали інформацію, а й розглянули під мікроскопом свої руки. Вони реально побачили, скільки мікробів є на немитих руках. Відповідно зрозуміли, для чого потрібно вмиватися і доглядати за своїм тілом. Зустрічаючись з лікарем стоматологом, діти дізнались, як і для чого потрібно чистити зуби. Цікавою була і його демонстрація, як мікроби руйнують зуби. А після досліду, коли шматочок курячої печінки розчинився під дією «Пепсі-коли», учні обережніше стали ставитися до власного харчування.

         Практичні приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий спосіб життя, як потрібно харчуватися, щоб бути здоровим, яких правил гігієни дотримуватися.

         Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, яка збирає все найкраще в людині, завдяки чому людина стає особистістю. І на цю складову особливо великий вплив мають батьки. Саме тут формуються сімейні цінності. Багато уваги духовному здоров’ю приділяю на уроках громадянської освіти, виховних годинах, присвячених мистецтву, культурі, історії.

         Працюючи з батьками, прагну донести до них, що здоров’я дитини на 50% залежить від способу життя, і вони своєю поведінкою моделюють для власної дитини, який спосіб життя потрібно вести. Іноді для батьків це відкриття. Така форма роботи з батьками, як семінари-тренінги, змінює ставлення батьків до дітей. Вони краще починають розуміти їх. Батьки повинні знати, що здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад, щоб успішно дбати про здоров’я своїх дітей.

         Фізична, психічна, соціальна, духовна складові здоров’я тісно пов’язані між собою. І їх належний розвиток є підґрунтям для формування здорового способу життя та ціннісних орієнтацій. На уроках та в повсякденному житті дуже часто розповідаю учням про чинники, що впливають на їхнє здоров’я. Вони самостійно визначають дії, які потрібно виконувати, щоб бути здоровим.

         Намагаюсь донести до кожного, що здоров’я – це право, дане нам від народження. І це право захищене державою. Так, під час вивчення теми «Твої права» діти не тільки опрацювали Конвенцію ООН «Про  права дитини», а й намалювали малюнки до певних статей Конвенції. Цікавим для дітей було завдання знайти, в яких творах, які саме права порушені. Знайомлячи учнів з правами дитини, підводжу учнів до висновку, що право покладає на тебе і певні обов’язки. Так, наприклад, разом з учнями ми розібрали, що право на освіту покладає на них обов’язки: вчитися, слухати вчителя, виконувати домашнє завдання, ходити до школи…

         Та основне, вважаю, що повинні зрозуміти діти, це те, що вони мають право бути здоровими та жити у вільному від наркотиків та насильства світі. А відповідальність за реалізацію цього права лежить і на них, і на найближчих дорослих.

         В основі формування компетентностей, щодо здорового способу життя лежить звичайний дитячий інтерес. «Як зробити так, щоб дітям було цікаво вчитися?» Це питання я задаю собі щоразу. Переконана, що різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання – мозковий штурм, робота в парах, мозаїка, карусель, галерея, кутки – шлях до успіху в роботі з дітьми.

         Принцип активного навчання забезпечує інтерес дітей до знань, запобігає перевтомі. За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивного уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в суспільстві, визначення цінностей. Діти набувають навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв’язання складних проблем, пошуку альтернатив, вчаться висловлювати свою думку, відкрито говорити про свої почуття, приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю. Ми, дорослі, повинні навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю, бо всі ми хочемо бачити дітей здоровими та успішними.  

Тема:    Рухова активність або екстремальна прогулянка  на невідому планету.

Мета:

1. Розширити і поглибити знання учнів про значення рухової активності для здоров’я людини.

2. Розвивати здоров’я формувальну компетентність шляхом мотивації учнів до рухової активності.

3. Виховувати дбайливе ставлення до власного здоров’я, бажання вести активну життєву позицію, займатися спортом.

Тип уроку:

             комбінований інтегрований  урок-тренінг.

Обладнання: телевізор, ПК, канат, фломастери, стікери, ножиці, зошити, ручки, спортивні костюми

 

«Думки стають жвавішими, якщо тіло розігріте прогулянкою»

Арістотель

Хід уроку

І. Організаційний момент.

1. Привітання в колі (перегляд кумедних анімацій).

Нам сьогодні пощастить

Хай нам завтра пощастить

Хай завжди нам всім щастить.

2. Прочитати епіграф, запропонувати здійснити прогулянку та показати рухами: Вправа: «Знайомтесь Це я!»

Покажи рухами, ніби ти…

  •    ходиш у снігових заметах;
  • розтираєшся холодним рушником;
  • плаваєш у річці;
  • ідеш босоніж по росі;
  • заходиш у прохолодну воду по коліно, потім глибше;
  • засмагаєш на пляжі.

3. Мотивація навчання. Знайомство з темою уроку та завданнями.

Сьогодні на уроці  ти навчишся:

  • обирати вид спорту відповідно до своїх уподобань;
  • добирати засоби захисту від травмування;
  • надавати невідкладну допомогу при спортивних травмах.

В Елладі 2 500 років тому на величезній скелі були викарбувані слова: «Якщо бажаєш бути сильним — бігай, якщо бажаєш бути красивим – бігай, якщо бажаєш  бути розумним — бігай!».  Шляхом спеціальних досліджень установлено, що рухова активність мо­лодших школярів (1-2-х класів) порівняно з дошкільним періодом життя спа­дає на 50 %, а в старшокласників — на 75 % упродовж доби. Особливо страж­дають від дефіциту рухової активності (гіподинамії) учні 5-6-х класів: на­вчальні навантаження в них дуже великі й потребують значного напруження сил, а саме в цей віковий період відбуваються складні фізіологічні перебудови в організмі.

Сьогодні ми маємо визначити, які вправи будуть доречними в різних видах діяльності, щоб забезпечити чергування навантаження відповідних груп м'язів, підтримання правильної постави тощо.

Вправа «Мені важливо...»

  • Дізнатися, як потрібно чергувати різні види рухової активності;
  • з'ясувати, чи можна покращити свою успішність за допомогою фізичних вправ і загартовування;
  • дізнатися, чи позитивно впливає підвищена рухова активність на фізичний розвиток підлітка тощо.

Учням пропонується зайняти  місця по групам, повторити правила роботи в команді.

4. Вибір  командира екіпажу, підготовка до подорожі.

5. Перегляд презентації.

ІІ. Основна частина. Хода марсіанина

 

Вправа «Віртуальна подорож» - сісти зручно, переглянути фільм, поринути в подорож.

Вчитель інформатики.

 Школярі дуже багато часу проводять за партами. Тривале сидіння негативно позначається на роботі всього організму, особливо мозку. Знижується увага, слабшає пам'ять, погіршується координація рухів. У малорухливих дітей розвивається сутулість і сколіоз. Тому рух с потребою організму. Фізична зарядка, рухливі ігри, фізична праця, катання на велосипеді, самокаті сприяють зміцненню м'язів, поліп­шенню роботи серця, легенів та інших органів і систем.

Станція «Віртуальна» - руханка для тих, хто обмежений  в русі (сидячи на стільцях).

 Міні-лекція.

- Виділяють три рівні рухової активності: низький мірний та інтенсивний. Зниження рухової активності спри­чиняє гіподинамію. Якщо вона триває довго, можливий її негативний вплив на здоров'я.

  • Відчутно знижується тонус мускулатури, з’являється млявість, погіршується настрій.
  • Важко працювати серцю, тому що при низькій рухову активності зменшується кількість вироблення речовин, які забезпечують активність діяльності серця.
  • Знижується тонус мускулатури шлунка і кишечнику, зменшується швидкість обмінних процесів в організмі, і швидше настає старіння.
  • Змінюється склад крові: вона стає більш в'язкою, що може призвести до застою крові в судинах.
  • Перевантажуються хрящі в суглобах і між хребцями. Від надмірного навантаження страждають нервові волокна, з'являється біль тощо.

За результатами експерименту, середня тривалість життя тварин, які жили у просторому вольєрі, становить 529 днів, а тварин, які жили в тісному вольєрі і тому не могли рухати­ся, — лише 81 день: аж у вісім разів менша.

Зручності, що винайшли люди, — комфортабельні квартири, водогони, транспорт, побутові прилади тощо призводять до зменшення кількості й інтенсивності руху, до гіподинамії. Це негативно впливає на здоров'я.             

 

Як стати сильним, спритним і витривалим?

 

Станція «Спортивна»

А ще струнким, гарним, сміливим, упевненим у собі? Відповідь проста: треба робити фізичні вправи. Вони розвивають у людини певні якості: біг -  витривалість та швидкість, гімнастичні вправи - гнучкість, атлетичні  - силу, спортивні ігри - спритність. А всі разом гартують волю, зміцнюють характер, додають хоробрості Це необхідно кожному у щоденному житті, та найбільше у ситуації, коли треба рятувати своє або чиєсь життя.

Розглянь мал. 38. Які вправи допомогли дітям врятувати­ся від небезпек? З'єднай цифри з відповідними літерами.

Фізичні вправи також допомагають дітям вчитися. Не віриш? Тоді прислухайся до висновків учених. Обстеживши учнів 3-6 класів, вони з'ясували, що діти з добре розвиненими м’язами у п’ять разів рідше мають проблеми з навчанням. Вони менше втомлюються, краще організовуть свій час, уміють зосереджуватися на досягненні результату.

Недаремно ще  у давнину казали: «Хочеш бути сильним - бігай! Хочеш бути красивим - бігай! Хочеш бути розумним - бігай!» У міру, звісно. Адже твору на біговій доріжці не напишеш і до контрольної не підготуєшся. Та й після кількагодиного тренування важко  зосередитися на чомусь. Однак зміна розумових навантажень на помірні фізичні і навпаки - це найкращий спосіб гармонійного розвитку. Тому запам'ятай ще один відомий вислів: «У здоровому тілі – здоровий дух».

Руханка «Спортивна» - кілька фізичних вправ для різної групи м’язів

 

Напевно, перед деякими з вас поставало таке запитання: «Який вид спорту обрати?». Треба зважити на те, що вам подобається, чи немає протипоказань за станом здоров'я. Також потрібно знати, що у різних видах спорту є певні обмеження за віком. Так, у 10 років можна займатися велоспортом, кінним спортом, фехтуванням, а такими видами, як важка атлетика, біг на довгі дистанції, стрибки з висоти, — не варто.

Вчитель фізкультури

Який вид спорту обрати?

Отже, якщо маєш змогу записатися до спортивної секції — запишись! Але зваж на те, що у твоєму віці шкідливо займатися важкою атлетикою і атлетичною гімнастикою. Вони створюють надмірне навантаження на хребет, а він у тебе ще не досить міцний. Отже, заняття цими, а також модними нині екстремальними видами спорту треба відкласти до 14—15-річного віку.

З тієї ж причини не слід поки що піднімати нічого важчого за 5 кг, стрибати з дахів, дерев, високих парканів. А от плавання, гімнастика, аеробіка, спортивні ігри, легка атлетика, лижі, фігури, катання — саме для тебе.

Добру статуру можна виробити і за допомогою фізичної праці. Додає сил і витривалості робота в саду та на городі, неабияк., спритність необхідна тим, хто випасає худобу. Завдяки фізичнім праці на свіжому повітрі сільські діти здоровіші й сильніші за міських однолітків. Проте й у місті можна дати роботу м'язам, якщо не цуратися домашніх справ, підніматися сходами, а не ліфтом, якомога більше ходити пішки.

Вправа «Переваги й недоліки»

Записати у дві колонки переваги й недоліки заняття спортом. Порівняйте чого більше переваг чи недоліків.

Станція «Екстремальна»

Руханка «Небезпечний перехід через каньйон»

 Діти і підлітки часто захоплюються екстремальними видами  спорту - їздою на роликових дошках та ковзанах, гірських велосипедах, сноубордах — без тренера та захисних засобів. На жаль, небезпечні розваги нерідко призводять до травм. Іноді  свою нерозсудливість хлопчик чи дівчинка втрачають можливість займатися улюбленою справою або змушені відмовитися від своєї мрії. Так, один хлопчик отримав складний перелом руки  і дуже засмутився через це. Адже він уже багато років займався музикою і мріяв стати професійним музикантом.

Розгляньте мал. 40 і назвіть засоби безпеки, обов'язкові для катання на роликових ковзанах чи скейтборді.

Станція «танцювальна»

  • Яка ж подорож без розваг?
  • Вміння танцювати – один з видів рухової активності.
  • Виконання танцювальних рухів.

Обговорення:

  • Які емоції у вас виникли під час цієї подорожі?
  • Як ви почуваєте себе після руханки?

Станція «Травматична»

Спортивні травми

Іноді під час рухливих ігор чи занять спортом не вдається уникнути травм. Найпоширеніші серед них – розтягнення зв’язок, забиті місця і переломи.

Після падіння можуть бути:

  • біль у руці;
  • біль у спині;
  • стрибаючи із скакалкою, підвернув ногу.

Пам’ятай

  • Якщо ти захворів, заняття фізичною культурою та спортом слід припинити до повного одужання.
  • Сильний біль сигнал для припинення занять фізичною культурою та спортом. Результатом трену­вання має бути приємна втома, а не біль. Виняток - помірний біль у м'язах наступного дня після перших тренувань або фізичної праці.
  • Уникай робити фізичні вправи поблизу автомобільної дороги. Під час занять спортом людина частіше і глибше дихає, тому вправи біля дороги завдадуть їй більше шкоди, ніж користі.
  • Перед тренуванням не наїдайся, пообідай не пізніш як за півтори години до нього. Однак з'їсти невеликий бутерброд чи яблуко корисно. Це додасть тобі сил, і ти досягнеш кращих результатів.

Практичне заняття: «За допомогою блок-схеми надай допомогу тому, хто отримав травму».

Висновок: чергування інтенсивної рухової активності із низькою, поєднан­ня із вправами для окремих груп м'язів відновлює працездатність, стимулює розумову активність; інтенсивна рухова активність покращує роботу серцево-судинної системи, робить фігуру привабливою і стрункою, покращує настрій, координацію рухів; спортивні заняття і здоровий спосіб життя — необхідна умова росту і розвитку підлітка, ефективний засіб боротьби з гіподинамією.

Вікторина.

Зараз ми трошки позмагаємось. Клас поділимо на три команди. Кожній ставимо запитання. Яка команда дасть більше правильних відповідей, та й буде переможцем.

  1. Початок шляху до фінішу. (Старт).
  2. Інструмент спортивного судді. (Свисток).
  3. Боксерський корт. (Ринг).
  4. Боксерська трихвилинка. (Раунд).
  5. Спортивний снаряд для перетягування. (Канат).
  6. «Бородатий» спортивний снаряд. (Козел).
  7. М'яч поза грою. (Аут).
  8. Танцюрист на льоду. (Фігурист).
  9. Спортсмен, який ходить сидячи. (Шахіст).
  1.         Молодий спортсмен. (Юніор).
  2.         Її просять лижники. (Лижню).
  3.         Предки кросівок. (Кеди).
  1.        У якій грі користуються найлегшим м'ячем? (Настільному тенісі).
  2.        У якій грі використовується м'яч найбільшої величини. (Бас­кетбол).

15. Літаючий учасник бадмінтону. (Воланчик).

 

Молодці! Ми недарма згадали зараз багато видів спорту. Адже саме заняття спортом, рухова активність мають дуже велике значення для нашого здоров'я.

Д\З: зберігати своє здоров’я та здоров’я ближніх.

 

Список використаної літератури:
1. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.
2. Побірченко Н. Інтерактивне навчання в системі нових освітніх технологій  // Початкова школа. – 2004. - №10.

3. Єрмаков І. Г., Пузіков Д. О. Життєві компетенції особистості. Практично зорієнтований посібник. – Донецьк: Каштан, 2007.

4. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

5. Єрмаков І. Г. Компетентнісний потенціал освіти: проектні засади // Рідна школа. – 2006. - №12.

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
14 січня
Переглядів
643
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку