ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ РЄПІН «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». 1880—1891

ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ РЄПІН«Запорожці пишуть листа турецькому султанові». 1880—1891

Ще в 1878 році у Рєпіна виник задум створити цю картину. Він саме перебував у гостях під Москвою, в Абрамцево, і там почув про лист запорожців турецькому султанові. Одразу ж художник накидав олівцем ескіз майбутньої картини і почав збирати для неї етюдний матеріал, навіть відправився на Запоріжжя. Написані широким пензлем засмаглі, обвітрені від походів і битв обличчя запорожців відрізняються яскравою індивідуальністю. У центрі полотна- могутній широкоплечий кошовий отаман Іван Сірко.

Він і виголосив ту промову, яка викликала дружній сміх, а тепер, весело сяючи розумними очима, переможно дивиться на товаришів. Гарний сивовусий козак у червоному жупані й білий папасі — справжній Тарас Бульба!Склавши руки на живіт, відкинувши голову, він гучно сміється, із захопленням поглядаючи на отамана. На першому плані обіперся на бочку козак-богатир, а чорновусий запорожець, що сидить зліва від нього, бʼє по оголеній спині свого товариша. Від такого удару зворушився б кінь, а цей запорожець-веселун із бандурою на колінах навіть не поворухнувся. Обличчя героїв виразні. У кожного запорожця — особлива зачіска й вуса. У деяких козаків помітні сліди від поранень. Художник детально виписав одяг і зброю героїв. Над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» Репін працював понад 12 років. Це полотно — слава життєрадісним, вільним людям, гімн мужності народу.

ІЛЛЯ ЮХИМОВИЧ РЄПІН

Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня 1844 у Чугуєві, на Харківщині, в родині військового поселенця. З малих літ хлопець виявляв великі здібності до малювання. Ще хлопцем почав він навчатися мистецтву живописця, спочатку в місцевій іконописній майстерні, а потім, з 1863 року, в Петербурзькій малювальній школі. У 1864-71 роках хлопець вступає до Академії мистецтв у Петербурзі. Він був, мабуть, одним із найяскравіших студентів Ака-демії: у 1869 році Іллю Рєпіна було нагороджено малою золотою медаллю за картину «Іов та його друзі». У 1870 році художник подорожує Волгою, він привіз до Петербурга багато етюдів та ескізів. Ці начерки були настільки виразни-ми, що великий князь Володимир Олександрович замовляє Репіну картину «Бурлаки на Волзі». Цей твір викликав бурхливу реакцію та велику зацікавленість у суспільстві, став немовби ілюстрацією до відомої поезії М. Некрасова.

У 1872 році художник отримує велику золоту медаль за програму «Воскресіння дочки Іпіра». Це дає йому можливість відбути у студійну подорож до Італії і Франції. Але, як не дивно, творчість старих європейських майстрів не привабила його, натомість захопили мистецькі ідеї, що на той час набувають поширення і в Росії, зокрема художників із Товариства пересувних виставок. Гострі соціальні думки та ідеали мають для нього особливе значення. У 1878 І. Ю. Репін стає членом цього товариства, а на їх вернісажах зʼявляються його картини «Царівна Софія в монастирі» (1879), «Хресний хід в Курській губернії» (1883), «Не чекали» (1884), «Іван Грозний та його син Іван» (1885). У 1890—1900-ті роки Рєпіним була створена велика кількість портретів, зокрема Ф. Ліста і М. Глінки (1887), В. Гаршина, М. Пирогова, П. Третьякова, І. Крамського, І. Тургенєва, М. Щепкіна, а також діячів української культури М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906).

Тема «малої Батьківщини», тема України, українства завжди жила у серці митця. Особливо приваблювали його образи запорозьких козаків. Свідоцтво тому картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91, один варіант у Москві, другий — у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва); «Вечорниці» (1881), «Гайдамака» (1902), «Чорноморська вольниця»(1903), «Гопак» (1930, незакінчений). Він був автором ескізів проекту памʼятника Шевченкові у Києві (конкурс 1910-14 рр.). У 1890-х роках Рєпін придбав собі будинок на березі Фінської затоки в селищі Куоккала. Так зʼявляються на світ відомі «Пена-ти», куди зʼїжджаються діячі мистецтв з усієї Російської імперії. Тут можна було зустріти більшість активних учасників тогочасного культурного життя Російської імперії.Із проголошенням незалежності Фінляндії ця місцевість опиналася поза російським кордоном. Радянське керівництво неоднора-зово і дуже наполегливо запрошувало всесвітньо відомого митця повернутися в радянську Росію, однак він відмовився. 29 вересня 1930 року художника не стало. Але він залишив нам величезну спадщину і велику любов до правди в мистецтві і в житті.

Основні твори. Портрет М. П. Мусоргського. Бурлаки на Волзі

Основні твори. Не чекали. Хресний хід в Курській губернії

Основні твори. Портрет Т. ШевченкаІван Грозний та його син Іван

Основні твори. Чорноморська вольниця. Гайдамака

Мабуть, кожному цікаво, що за листа пишуть козаки, яких зображено на картині, чому вони так регочуть і чи насправді це було,чи хтось придумав. А хто його знає!Просто вже багато років передають у козацьких родинах таку історію. Одного разу турецький султан, якого одні звуть Мехмед IV, інші Ахмет III, а ще інші Ахмет IV, написав до запорожців, що,мовляв, вирішив він взяти козаків під свою руку та має таке бажання, щоб вони йому служили. Зібралися тоді чи то «низові козаки», чи то козаки отамана Захарченка, чи Івана Сірка і вирішили написати султану відповідь, і таку, щоб сам зрозумів і дітям переказав, що козаки ніколи під султановою рукою не ходили і ходити не збираються. А що саме написали, читайте самі і самі вирішуйте, що в цьому правда:

Запорізькі козаки турецькому султанові! Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камʼянецький кат, подолянський злодіяка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобилячий хвіст, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взя тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за теє ось куди нас...! Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким

Дякую за увагу!