«Калейдоскоп скоромовок» (Авторська віршована абетка в скоромовках) Поетична збірка авторських віршованих творів – скоромовок

    «Калейдоскоп скоромовок»
(Авторська віршована абетка в скоромовках)

Поетична збірка авторських віршованих творів –  скоромовок
учителя-методиста  вищої категорії  Білоцерківського природничо-математичного  ліцею-гімназії № 16 ім. М. О. Кириленка Білоцерківської міської ради  Київської області
Лабаги Ольги  Петрівни

 

                                      Методичний коментар

 

     Скоромовка належить до перлин народної творчості. Ще в найдавніші часи люди помітили, що існує чимало співзвучних слів, які схожі між собою наявністю одних і тих самих приголосних звуків або їх сполучень. Хтось спробував об'єдну­вати такі слова в закінчені речення, ритмізовані або віршовані. Так виникли скоромовки.

    Скоромовки – особливий жанр дитячого фоль­клору, який має не лише розважальне й виховне, а й  тренувальне значення.

   

 

Методика заучування й роботи зі скоромовкою

1.  Учитель промовляє 2 рази повільно та чітко, інтонує потрібний звук.

2.  Аналіз звукового складу визначення звука, що повто­рюється в кожному слові.

3.  Повільне повторення окремими учнями (3-4 рази).

4. Хорове промовляння повільно та чітко (3-4 рази).

5.  Окремі учні промовляють.

6. Хором швидко й голосно.

Для вправлення можна проказувати так:

1.  Пошепки – повільно.

2.  Тихо – трохи швидше.

3.  Голосніше – ще швидше.

4.  Голосно – швидко.

Дуже цінна індивідуальна робота зі скоромовкою. Усе це підвищує грамотність, всебічно виховує дітей.

 

 

 

 Абетка в скоромовках

 

А

Алла абетку охоче вивчала,

Аллу абетка за це поважала,

Аллі давала поради й знання,

Алла активною стала щодня.

Б

Бджілка білку пригощала,

Бідна білочка втікала,

Бо боїться, щоб бджола

Білці  меду не дала. 

В

Вітер весну взяв за  вушко:

«Вставай, веснонько-подружко,

Розфарбовуй все навколо

Веселково, барвінково.

Г

На городі гарбузи

Гордо підняли носи.

Проти сонця гарбузи

Гріють всі свої пузи.

Ґ

Ґава  гаву наздогнала,

 Ґава ґаву упіймала.

А маленькі ґавенятка

Бавились на  ґринджолятках.

Д

Дзвінко задзвенів  дзвінок,

Дзвін покликав на урок.

Джмелик нині не дзижчить,

Джмелик з дітьми букви вчить.

Е

«Етажерко, етажерко,

Де взяла таке люстерко?»

Етажерка відказала:

«Буква «Е» подарувала».

Є

Наш єнотик не змерзає,

Бо єнотик шубку має,

А мале єнотенятко

Має шубку, як і татко.

 

Ж     

Жовтень жовту фарбу взяв,

Жваво жовтень малював.

Жолудь наш сидить, мов пан,

Жовтий жовтень дав жупан.

З

Заметіль і завірюха

Зайця смикали за вуха.

Заєць зимоньку благає:

«Хай мороз не дошкуляє!»

 И

Калина, малина, ожина дружили

І буковку «и» на гостину просили:

«Для тебе смачні пироги всі печемо,

Тобі завдяки ми на світі живемо».

І

Іменини у Іринки,

У Іванка і Даринки.

Тож спекли для них усіх
              Із ізюмом ми пиріг

Ї

Їсти варить їжачиха,

Їжачатко ходить стиха,

А їжак, завзятий тато,

Носить їм гриби до хати.

Й

Йорж зайорзався в ставку,

Опинився  на гачку.

«Ой, ой, ой! – наш йорж волав. –

Краще  б я ще й досі спав!»

 

К

Котик колесо купив,

Котик колесо крутив.

Швидко колесо котилось,

Голова в кота крутилась.

Л

Липа листом шелестіла,

Липа листячко губила.

Липень листячко збирав,

Любу липу одягав.

М

Морозиво мороз з’їв,  

Миттю горло застудив.

Ми мороза лікували,

Чаєм з медом напували.

Н

Наш носився носоріг,

Настромив намет на ріг.

З-під намету в носорога

Тепер видно лише ноги.

О

Осінь очі опустила,

Осінь ліс весь обходила.

Скрізь розкидала опеньки,

Вмила дощиком дрібненьким.

П

Півень ходить по подвір’ї,

Мов павич він має пір’я,

Першим зранку заспіває,

Півня кожен поважає.

 

Р

Ромашка росу погукала,

Роса ромашку розчесала,

Промила очки і рослинка

Засяяла, мов та перлинка.

С

Сніжинка сонно позіхає,

Сніжинка спатоньки лягає.

Стели, сніжинко, швидше постіль,

Вже сон спішить до тебе в гості.

 

Сонце сяяло,  світило,

Все навколо обігріло:

І синичку, і суничку,

І Сонечку невеличку.

 

Слон, слониха, слоненя

На концерті солов’я.

Соловей свистів, співав,

Спів сім’ї цій посвящав.

Т

Тишком-нишком тінь ступає

Та тебе випереджає.

Поспішиш за тінню ти,

Та її не обійти.

У

Українці ми завзяті,

Україна – наша мати.

В Україні ми живемо,

Україну бережемо.

 

Ф

Фіолетове чорнило,

Фрося у садку розлила.

Файні квіти проростали,

Їх фіалками назвали.

Х

Ховрашок ховав у льох

Хлібні зерна і горох,

Хрону також прихопив,

Та в дорозі загубив.

Ч

Чапля чубчик відростила,

Чапля човник прикупила,

Не чвалає тепер боса,

У човні задерла носа.

Ш

По шишки шишкар спішить,

Щоб насіння насушить,

Бо чекає шишкаря

Вдома вся його сім’я.

Щ

Щука щуку розізлила,

Щука щуку укусила,

А веселі щупачки,

Щипалися за бочки.

Ю

Юра юшку полюбляє,

Юшку мамі замовляє.

В’юн на вудочку попався,

В Юри в юшці він скупався.

 

Я

Яскрава ялинка ясніє вогнями,

Яскрава ялинка на святі із нами.

«Ялинко, ялинко, як сонце сіяй

Та Яшу й Яринку зі святом вітай».

 

Ь

«Віть-віть-віть! Тьох-тьох-тьох!

Потанцюємо удвох!» –

Кликав букви молодець,

Засоромивсь, втік в кінець.