Казка "Вам від Гриця небилиця"

Вам від Гриця небилиця

Є на світі хлопчик Гриць –

майстер різних небилиць.

Хоче в світі легко жити,

щоб нічого не робити.

Лиш себе жаліти вміє ,

біль  чужий не розуміє.

Каже друзям - дітлахам :

«Дуже заздрю я котам,

в них життя – суцільна казка,

тут тобі любов і ласка,

боки грієш на печі,

їси з м’ясом калачі.

Хочеш спиш, хочеш гуляєш,

ні на кого не зважаєш.

Я бажання загадав

і Котом домашнім став.

Ось настала ніч , поспати б,

та господар вигнав з хати.

У коморі , де харчі,

миші шарудять вночі.

Став я бігати , стрибати,

жодної не зміг спіймати!

Миші в нірки поховались

ще й із мене насміхались.

Господиня вранці встала

і  сварила , і кричала.

Довелось мені тікати

швидше із тієї хати.

Вмить стрибнув через паркан

та й потрапив у капкан.

Ох  і голосно нявчав,

що й сусідський пес примчав.

Став я смикатись щосили,

з пастки вирвавсь – пощастило!

Шкандибаючи поволі,

опинився я у полі.

Страшно, сумно, вітер свище,

поряд свіже попелище.

В небі щось дзижчить, двигтить-

то Страховисько летить.

Металеві крила має,

у повітрі сновигає.

Стріли падають дощем.

Де сховатись? В серці щем.

Раптом Янгол тут з’явився,

взяв на руки, притулився

і, рятуючи життя,

мерщій поніс до укриття.

Там мене нагодували,

всі , хто був , на руки брали,

ніжно гладили, жаліли

і у себе прихистили.

Щоб віддячить за добро,

дарував  усім тепло:

тим, хто змерз, я боки грів,

кому сумно – муркотів.

Хто від втоми засинав,

тим  я сон оберігав.

До життя такого звик,

став я – Котик- Захисник.

Коли в  сні двічі крутнувся,

хлопчиком  знов обернувся».

Ось такі дивнії речі

Гриць розказує малечі.

З того часу сам не свій:

дітлахів гуртує в рій,

хто слабкий , тих захищає,

старших себе поважає.

Хоч на нього це не схоже,

кому треба- допоможе.

В серці Гриця  - доброта:

 взяв з притулку він кота.