Китай і Японія в XVI- XVIII ст.

Тема - Китай і Японія в XVI- XVIII ст.

Мета уроку:

• охарактеризувати розвиток Китаю та Японії в ранньомодерний період;
• сформувати уявлення про політичний устрій, економіку та зовнішню політику цих країн;
• розвивати вміння порівнювати історичні процеси;
• виховувати інтерес до культур інших народів.

Тип  уроку  : комбінований 

Обладнання : підручник всесвітня історія О. Пометун, О. Дудар

Хід уроку

1.Організаційний етап

Привітання, перевірка відсутніх.

2.Актуалізація опорних знань

Сьогодні ми розпочинаємо вивчення теми, яка перенесе нас до країн Сходу — Китаю та Японії. Але перед тим, як дізнатися про їх розвиток у XVI–XVIII століттях, пригадаємо те, що вам уже відомо.

Ви вже знаєте, що в різних частинах світу держави розвивалися по-різному. У той час, коли в Європі відбувалися великі географічні відкриття та формувалися нові економічні відносини, країни Сходу зберігали традиційний уклад життя.

Пригадайте, що таке традиційне суспільство. Це суспільство, у якому життя людей підпорядковане звичаям і традиціям, а зміни відбуваються дуже повільно.

Також вам уже відомо, що Китай упродовж століть був могутньою імперією з сильною владою імператора, а Японія мала своєрідний шлях розвитку, де важливу роль відігравали військові правителі та самураї.

Спробуйте пригадати:

• які особливості має імперія як форма держави;
• яку роль відігравала природа та географічне положення у розвитку країн;
• чому деякі держави обмежували контакти з іншими.

Ці знання допоможуть нам краще зрозуміти, як і чому Китай і Японія розвивалися саме так у XVI–XVIII століттях.

1. Хто заснував державу Великих Моголів?

А) Акбар

Б) Бабур

В) Шах-Джахан

 Відповідь: Б) Бабур

2. Яка релігія була основною в державі Великих Моголів?

А) Буддизм

Б) Індуїзм

В) Іслам

 Відповідь: В) Іслам

3. Яка династія правила в Персії у XVI–XVIII ст.?

А) Османів

Б) Сефевідів

В) Мін

 Відповідь: Б) Сефевідів

4. Столиця держави Сефевідів:

А) Делі

Б) Ісфахан

В) Пекін

 Відповідь: Б) Ісфахан

2. Встановіть відповідність:

1. Акбар
2. Шах-Джахан
3. Ісмаїл I

А) правитель Персії
Б) правитель, за якого збудовано Тадж-Махал
В) правитель, що проводив політику віротерпимості

 Відповідь:
1 – В
2 – Б
3 – А

3. Дайте коротку відповідь:

1. Що таке держава Великих Моголів?
Відповідь: Мусульманська імперія в Індії, що існувала у XVI–XVIII ст.

2. Якою була форма правління в Персії?
Відповідь: Абсолютна монархія

 

3. Назвіть одну особливість розвитку Персії.
Відповідь: Сильна централізована влада та поширення ісламу (шиїзму).

4. Проблемне запитання:

Чим були схожі держави Індії та Персії?

Відповідь (орієнтовна):

• сильна влада правителя;
• велика роль релігії;
• багатонаціональне населення.

Тести

1. За якого правителя держава Великих Моголів досягла найбільшого розквіту?
А) Бабур
Б) Акбар
В) Аурангзеб
Відповідь: Б) Акбар

2. Яка відома пам’ятка була збудована за наказом Шах-Джахана?
А) Червоний форт
Б) Тадж-Махал
В) Велика китайська стіна
Відповідь: Б) Тадж-Махал

3. Яку течію ісламу підтримували правителі Персії?
А) Сунізм
Б) Шиїзм
В) Буддизм

 Відповідь: Б) Шиїзм

5. Запитання на розуміння:

1. Чому держава Великих Моголів була багатонаціональною?
Відповідь: Тому що вона об’єднувала різні народи Індії з різними мовами та релігіями.

2. Яку роль відігравала релігія в управлінні державами Сходу?
Відповідь: Релігія зміцнювала владу правителя та впливала на закони і життя суспільства.

6. Порівняльне запитання:

Порівняйте державу Великих Моголів і Персію (назвіть 2 спільні риси):
Відповідь:

• сильна централізована влада;
• важлива роль ісламу;
• розвинена культура та мистецтво.

7. Логічне запитання:

Чому ці держави називають “східними деспотіями”?
Відповідь (орієнтовна):
Тому що влада правителя була майже необмеженою, а населення мало мало прав.

3.Мотивація  навчальної діяльності

Учитель говорить:

Сьогодні ми з вами вирушимо до далеких і загадкових країн Сходу — Китаю та Японії. У той час, коли в Європі активно розвивалися наука, торгівля та відбувалися великі відкриття, ці країни обрали інший шлях розвитку.

Китай і Японія були могутніми державами з давніми традиціями, високим рівнем культури та сильною владою правителів. Проте вони свідомо обмежували контакти із зовнішнім світом. Чому так сталося? Як це вплинуло на їхній розвиток?

Сьогодні на уроці ми спробуємо це з’ясувати і зрозуміти, чому ці країни довгий час залишалися «закритими» для світу.

Проблемне запитання:

 Чому Китай і Японія в XVI–XVIII ст. проводили політику ізоляції від зовнішнього світу?

Відповідь (орієнтовна):

• прагнули зберегти традиції та культуру;
• боялися впливу європейців і колонізації;
• хотіли зміцнити владу правителів;
• обмежували поширення чужих релігій і ідей.

Легкі завдання за новою темою

1. Тестові запитання:

1. Як називалася правляча династія в Китаї з 1644 р.?
А) Мін
Б) Цін
В) Токуґава
Відповідь: Б) Цін

2. Хто очолював Японію у XVII–XVIII ст.?
А) Імператор
Б) Сьоґун
В) Хан
Відповідь: Б) Сьоґун

3. Хто такі самураї?
А) Селяни
Б) Купці
В) Воїни
Відповідь: В) Воїни

2. Вірно / невірно:

1. Китай був відкритий для всіх іноземців.
Відповідь: Невірно

2. Японія проводила політику «закритої країни».
Відповідь: Вірно

3. Короткі запитання:

1. Як називалася політика ізоляції Японії?
Відповідь: Сакоку

2. Хто стояв на чолі Китаю?
Відповідь: Імператор

3. Назвіть одну рису традиційного суспільства.
Відповідь: Дотримання звичаїв і повільні зміни.

Додаткові завдання

1. Оберіть правильну відповідь:

1. Яка династія правила в Китаї до 1644 року?
А) Цін
Б) Мін
В) Токуґава
Відповідь: Б) Мін

2. Як називали японських князів?
А) Мандарини
Б) Даймьо
В) Хани
Відповідь: Б) Даймьо

3. Що було основою господарства Китаю?
А) Промисловість
Б) Сільське господарство
В) Видобуток золота
Відповідь: Б) Сільське господарство

2. Встановіть відповідність:

1. Самураї
2. Імператор
3. Сьоґун

А) військові воїни
Б) правитель Китаю
В) військовий правитель Японії

 Відповідь:
1 – А
2 – Б
3 – В

3. Заповніть пропуски:

1. Політика ізоляції Японії називалася ________.
Відповідь: сакоку

2. Китай у XVI–XVIII ст. був ________ (форма держави).
Відповідь: імперією

4. «Так чи ні»:

1. Самураї були торговцями.
Відповідь: Ні

2. У Китаї влада належала імператору.
Відповідь: Так

5. Просте логічне завдання:

 Що спільного між політикою Китаю та Японії? Назвіть 1–2 риси.
Відповідь:

• обмеження контактів з іншими країнами;
• прагнення зберегти традиції.

 

§ 26  стр.  195

 

ОБГОВОРІТЬ У  КЛАСІ   стр. 195

 

Чому Китай та Японію називали закритими країнами Сходу? Чому європейці мали обмежені знання про життя в цих державах?

Відповідь - Чому Китай і Японію називали «закритими країнами Сходу»?

Китай і Японію називали «закритими», тому що їхні правителі свідомо обмежували контакти з іншими країнами.

• іноземцям заборонялося вільно в’їжджати;
• торгівля з Європою була дуже обмеженою;
• поширення чужих релігій (особливо християнства) заборонялося;
• у Японії навіть було заборонено виїзд своїх громадян за кордон.

Метою було:

• зберегти традиції та культуру;
• уникнути впливу європейців;
• зміцнити владу правителів.

Чому європейці мали обмежені знання про ці країни?

• через закритість держав і суворі закони;
• через обмежену торгівлю (лише в окремих портах);
• через заборону на перебування іноземців;
• через віддаленість і складність подорожей у той час.

Тому інформація, яку отримували європейці, була уривчастою, неточною або навіть вигаданою.

Висновок для учнів:   Китай і Японія були «закритими», бо самі обмежили зв’язки зі світом, тому Європа знала про них дуже мало.

4. Вивчення нового матеріалу

1. ЯК РОЗВИВАВСЯ КИТАЙ У РАННЬОМОДЕРНУ ДОБУ?  стр. 195

ПОМІРКУЙТЕ  стр. 195

Визначте найважливіші риси розвитку Китаю та обговоріть свої висновки з однокласниками й однокласницями.

Відповідь - Найважливішими рисами розвитку Китаю в цей період були:

• відновлення китайської влади після повалення монгольської династії Юань;
• зміцнення влади імператора, особливо за правління Чжу Юаньчжана (Хун-у);
• відродження традицій і культури Китаю;
• обмеження впливу чиновників і суворий контроль над ними;
• опора на селянство як основу держави;
• чітка система управління (поділ населення на групи з взаємною відповідальністю);
• суворі закони і покарання для підтримання порядку.

Короткий  висновок:

Китай розвивався як сильна централізована держава з великою владою імператора, опорою на традиції та селянство.

Розповідь вчителя    стр.  195

У середині XIV ст. Китай переживав складні часи. Протягом 1271-1368 рр. країною правили імператори з монгольської династії Юань. Їхня політика призвела до занепаду економіки й разом зі стихійними лихами зумовила масове зубожіння населення. Через це народ Китаю повстав.

У процесі боротьби проти завойовників імператором став Чжу Юань-чжан — селянин з бідної родини, відомий як Хун-у, що означає «Розлив Войовничості», засновник династії Мін. Він — не перший представник нижчих верств населення, кому вдалося захопити трон. Зауважмо, що весь свій вільний час імператор присвячував самоосвіті: студіюванню класичних трактатів та історичних хронік.

Китайці зазнавали від загарбників принизливої дискримінації. Тому вони ненавиділи все монгольське. Тож Чжу Юаньчжан заходився відроджувати старі традиції. Дослідники й дослідниці стверджують, що він не любив бюрократії й не довіряв їй. Чиновники, які мали значний вплив та авторитет у суспільстві, відтепер мали сплачувати податки. Імператор запровадив суворі покарання посадовцям усіх рангів за найменшу провину.

Натомість опору держави імператор Хун-у вбачав у селянській громаді. Згідно із запровадженою ним системою управління все населення було поділено на стодворків (лі), які своєю чергою поділялися на десятидворників (цзя), при цьому всі вони були пов’язані круговою порукою (груповою відповідальністю). Важливу роль у цій системі відігравали старійшини (лаожень), яких обирали з числа місцевих жителів, віком від 50 років, відомих своєю доброчесністю. Вони мали розглядати всі скарги, доповідати про порушення, а також тлумачити селянству зміст імператорських розпоряджень.

 

ДОСЛІДІТЬ   стр. 196

Розгляньте портрет імператора Чжу Юаньчжуана (Хун-у). Який образ створив невідомий художник? Чому на знак визнання його досягнень наступники дали йому посмертне ім’я Тайдзу, що означає «великий прабатько»?

 

Невідомий художник. Імператор Хун-у. Бл. 1377 р.

Відповідь -  Невідомий художник зобразив імператора Чжу Юаньчжана (Хун-у) як величного, спокійного й впевненого правителя. Його образ підкреслює силу влади, мудрість і гідність. Імператор виглядає суворим, зосередженим, що символізує порядок і контроль у державі.

Посмертне ім’я Тайдзу («великий прабатько») йому дали тому, що він:

• заснував нову династію Мін;
• відновив незалежність Китаю після влади монголів;
• зміцнив державу і навів порядок у країні;
• заклав основи подальшого розвитку Китаю.

Короткий висновок:

Його вважали великим правителем і засновником нової епохи, тому й назвали «великим прабатьком».

 

Коментар вчителя до тексту

Отже, ми бачимо, що доба династії Мін і Цін була важливим періодом у розвитку Китаю.

Після реформ імператора Хун-у держава зміцніла: стабілізувалася економіка, зросло населення, активно розвивалося сільське господарство та міста. Це дало поштовх розквіту архітектури. Саме тоді було збудовано такі визначні пам’ятки, як Заборонене місто в Пекіні, яке стало символом імператорської влади.

Китай у цей час значно розширив свої території, зміцнив кордони та навіть впливав на сусідні держави. Важливим досягненням стали морські експедиції Чжена Хе, які показали високий рівень розвитку китайського суднобудування і розширили знання про світ.

Водночас Китай поступово обмежував контакти із зовнішнім світом. Хоча європейці все ж з’являлися в країні та почалася торгівля, вона суворо контролювалася. Згодом влада навіть майже повністю закрила країну для іноземців.

За династії Цін Китай зберіг традиційну систему управління, але ще більше посилив контроль над суспільством і зовнішніми зв’язками. Це дозволило зберегти стабільність, але водночас уповільнило розвиток країни, особливо в економічному та науковому плані.

 Отже, ми можемо зробити висновок: Китай у цей період був сильною, багатою і впливовою державою, але його політика ізоляції поступово почала гальмувати розвиток у майбутньому.

Розповідь вчителя  стр. 196-197

У результаті реформ імператора Хун-у ситуація в Китаї стабілізувалася. Сільське господарство розвивалося, населення зростало, значна його частина переселилася до міст. Це дало поштовх розвитку архітектури: переважну більшість китайських архітектурних пам’яток датують саме добою Мін. Наприклад, імператор Юнле розбудував Пекін, куди в 1421 р. переніс столицю. Він наказав звести грандіозний палацовий комплекс, відомий нині як Заборонене місто. Це найбільший палацовий комплекс у світі: він налічує 980 будівель. Звідси Піднебесною, як називають Китай, правили 24 імператори династій Мін і Цін. ЮНЕСКО включила комплекс до найбільших у світі зібрань збережених стародавніх дерев’яних будівель.

Згодом імперія зміцнила й розширила свої кордони — завоювала Юньнань, підкорила В’єтнам, встановила контроль над Монголією та Тибетом, відбила спробу Японії захопити Корею, правитель якої був васалом Китаю. Була відновлена й збудована Велика китайська стіна — саме в добу Мін вона набула сучасного вигляду. Розвиток суднобудування дав змогу флотоводцю Чжену Хе протягом 1405-1433 рр. здійснити сім морських експедицій, обстежити Малаю, Суматру, Яву, Шрі-Ланку, узбережжя Індії та Перської затоки й досягти берегів Африки. В експедиціях брали участь десятки великих кораблів (найбільших у світі в той час) та понад 30 тисяч людей. Ці подорожі значно збагатили знання китайців про світ.

В останнє століття правління династії Мін відбулася перша серйозна зустріч Китаю із Заходом. До країни припливали пірати-португальці, згодом - ще й нідерландці та англійці. Хоча китайці доволі успішно впоралися з нахабними прибульцями, та все ж таки на узбережжі Китаю з’явилася перша європейська торговельна факторія — Макао. Відтак розпочалася торгівля з Європою.

Також до імперії Мін прибули місіонери-єзуїти, які досконало вивчили китайську мову та звичаї і стали вправними посередниками між двома цивілізаціями. Єзуїти ознайомили китайців із досягненнями європейської науки й техніки, а самі дізналися більше про державний устрій Китаю та систему державних іспитів для чиновництва. Образ Китаю як втілення ідеальної держави вразив багатьох просвітників, а європейські монархи охоче запроваджували в себе елементи китайської бюрократії.

Тим часом імперія Мін, підточена корупцією та зловживанням придворних, наближалася до свого безславного кінця. Селянське повстання під проводом Лі Цзичена ослабило державу, чим у 1644 р. скористалася Маньчжурія. У результаті до влади в Китаї на довгі 276 років прийшла маньчжурська імператорська династія Цін, яка правила імперією протягом 1636-1912 рр.

Маньчжурські імператори управляли країною, слідуючи стародавнім заповітам і дослухаючись до порад конфуціанських учених-чиновників. Так, було збережено традиційну китайську адміністративну систему та систему чиновницьких іспитів, упорядковано землекористування та оподаткування. Імператори контролювали становище в сільських общинах, оптимізували податкову систему.

На початку XVIII ст. влада наказала закрити християнські церкви й вислати місіонерів з Китаю. Так само вчинили з іноземними торговцями — і в середині XVIII ст. торгівля з європейцями була взагалі ліквідована, за винятком одного порту в Кантоні (Гуанчжоу). Але й там торгівлю мали вести лише за посередництва затвердженої урядом компанії китайських купців, суворо контрольованих чиновниками. Коли в 1792 р. до Китаю прибула перша європейська офіційна місія, її глава Джордж Маккартні намагався домовитися про розвиток торгівлі між Великою Британією та Китаєм. Натомість отримав імператорський едикт, де між іншим було сказано: «Як ваш посол міг сам переконатися, у нас є абсолютно все. Ми не надаємо значення вишукано зробленим предметам і не потребуємо виробів вашої країни». Проте таке рішення нашкодило економіці імперії.

 

ДОСЛІДІТЬ   стр. 197

Розгляньте карту на с. 194. Визначте кордони Китаю. Поміркуйте, чому китайські правителі вирішили ізолюватися від світу. Які наслідки така політика мала для Китаю? А для інших країн?

 

Індія і Китай  у   16-18 ст.

Відповідь -  1. Кордони Китаю (XVI–XVIII ст.)

Китай у цей період був великою державою Східної Азії. Його кордони охоплювали:

• на півночі — межі з Монголією та Маньчжурією;
• на заході — Тибет;
• на південному заході — території, пов’язані з Південно-Східною Азією (зокрема вплив на В’єтнам);
• на сході та півдні — узбережжя Тихого океану (морські торгові шляхи).

 

2. Чому китайські правителі вирішили ізолюватися від світу?

Китайські імператори обмежували контакти з іншими країнами, тому що:

• прагнули зберегти традиції та стабільність у державі;
• боялися впливу європейців і християнства;
• хотіли контролювати суспільство та торгівлю;
• вважали Китай самодостатньою і найрозвиненішою державою.

3. Наслідки політики ізоляції для Китаю

Позитивні:

• збереження традицій і культури;
• внутрішня стабільність;
• сильна централізована влада.

Негативні:

• повільний розвиток науки і техніки;
• відставання від Європи;
• слабкий розвиток міжнародної торгівлі.

4. Наслідки для інших країн

• Європейці отримували дуже обмежені знання про Китай;
• торгівля була складною і контрольованою;
• країни Європи прагнули шукати інші шляхи та порти для торгівлі;
• зростала зацікавленість Китаєм як «закритою таємничою цивілізацією».

5.Короткий висновок:

Політика ізоляції допомогла Китаю зберегти стабільність, але в довгостроковій перспективі призвела до відставання від Європи та обмежила міжнародні зв’язки.

 

2. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ЯПОНІЯ В РАННЬОМОДЕРНУ ДОБУ? стр. 198

ПОМІРКУЙТЕ  стр. 198

Визначте, чим японське суспільство відрізнялося від індійського, китайського, та європейського. Обговоріть свої висновки з однокласниками й однокласницями.

Відповідь - 1. Відмінності Японії від Індії

• У Японії існувала військово-феодальна система, де головну роль відігравали сьоґун і самураї.
• В Індії (держава Великих Моголів) влада була імператорською та централізованою, а суспільство поділялося на касти.
• У Японії соціальна структура була більш військовою, а в Індії — релігійно-кастовою.

2. Відмінності Японії від Китаю

• У Китаї влада належала імператору та чиновникам (мандаринам), важливу роль відігравала бюрократія.
• У Японії фактична влада була у сьоґуна, а імператор мав радше символічне значення.
• Китай спирався на чиновницьку систему, Японія — на військову знать (самураїв).
• Обидві країни проводили політику ізоляції, але в Японії вона була суворішою (період сакоку).

3. Відмінності Японії від Європи

• У Європі в цей час формувалися національні держави, розвивалися капіталістичні відносини і торгівля.
• Японія залишалася феодальною та закритою країною.
• У Європі посилювалася роль міст і буржуазії, а в Японії — самурайського стану та землеробства.
• Європа активно розширювала зовнішні зв’язки, тоді як Японія їх обмежувала.

4. Короткий висновок

Японське суспільство відрізнялося тим, що воно було військово-феодальним, ієрархічним і тривалий час ізольованим від світу, тоді як:

• Індія мала кастову та імперську систему,
• Китай — бюрократичну імперію,
• Європа — динамічний розвиток міст, торгівлі та держав.

5. Для обговорення в класі:

• Чому саме військові стали провідною силою в Японії?
• Чи могла Японія розвиватися так само, як Європа, без політики ізоляції?

Коментар   вчителя

Ми бачимо, що японське суспільство в ранньомодерну добу було дуже своєрідним і водночас складним.

З одного боку, Японія запозичила важливі ідеї у Китаю, зокрема конфуціанські принципи праці, дисципліни та поваги до порядку. Але ці ідеї тут поєдналися з особливим значенням військової честі та служби, що сформувало унікальну культуру самураїв.

Саме самураї та даймьо стали основою японського суспільства. Вони мали особливі права і нагадували європейське дворянство, що свідчить про певну схожість Японії із Західною Європою. Водночас важливо пам’ятати, що влада в Японії мала військовий характер — через систему сьогунату.

Цікаво, що Японія тривалий час залишалася роздробленою, але згодом була об’єднана і стала централізованою державою під владою сьогуна. При цьому зберігалося «двовладдя» — імператора і сьогуна, що є унікальним явищем у світовій історії.

Політика самоізоляції (сакоку) дозволила Японії зберегти традиції, але водночас обмежила її контакти з іншими країнами.

Отже, можемо зробити висновок: японське суспільство поєднувало традиції Сходу, військову організацію та окремі риси, подібні до європейського феодалізму, що робить його унікальним у ранньомодерну добу.

Розповідь вчителя   стр. 198-199

Японське суспільство значно відрізнялося від китайського, хоча й запозичило в сусідів певні важливі ідеї. Наприклад, конфуціанська культура сумлінної праці в Японії поєднувалася з почуттям глибокої особистої відповідальності й престижем військової справи. Японія — єдина країна Давнього Сходу, де існував благородний стан лицарів (самураїв) і князів (даймьо). Ці верстви можна вважати певним аналогом європейського дворянства. Вони як аристократи мали особливі права та привілеї. Основи ж станової честі втілилися в моральному кодексі самураїв.

Дехто з дослідників і дослідниць стверджує, що наявність дворянства, станових прав, вільних міст, торговельно-ремісничих цехів і господарсько-самостійних селян свідчила про близькість соціальних структур Японії та Західної Європи.

Ще у XII ст. в Японії почав зростати економічний і політичний вплив місцевих кланів губернаторів та намісників, які фактично здобували необмежену владу у своїх володіннях. В умовах боротьби між цими кланами в Японії встановилася нова форма правління — сьогунат — своєрідна феодальна військова диктатура, за якої влада як у центрі, так і певною мірою на місцях зосереджувалася в руках сьогуна — «великого полководця». Опорою сьогунату були насамперед самураї, що перетворилися на прямих або опосередкованих васалів сьогуна.

В історії японської держави виділяють періоди трьох сьогунатів.

Перший сьогунат Мінамото (1192-1333 рр.) був ослаблений спробою монголів захопити Японію. Спроба провалилася, але виснажлива боротьба зумовила роздробленість країни.

У період другого сьогунату Асикага, або Муро маті (1335-1573 рр.), сьогуну довелося визнати свою васальну залежність від Китаю. Китайські імператори здобули право затверджувати японських імператорів.

Найзаможнішим феодалам центральної Японії такий стан справ, зрозуміло, не подобався, і вони почали вести боротьбу за політичне об’єднання країни. Так було засновано третій сьогунат Токугава Іеясу, або сьогунат Едо.

Відтоді Японія стала централізованою державою, форма правління якої була своєрідною абсолютною монархією, що встановилася у зв’язку з узурпацією влади імператора Японії «великим полководцем» — сьогуном. Основною рисою цієї феодальної монархії було двовладдя імператора і сьогуна. Режим сьогунату тримався завдяки підтримці самураїв.

У XVII ст. Японія перейшла до режиму самоізоляції (Сакоку) в контактах з європейськими державами. Проте вона зберегла дипломатичні й торговельні зв’язки зі своїми традиційними партнерами — Китаєм та Кореєю.

Японське суспільство періоду Едо складалося з чотирьох великих груп: самураїв, селян, ремісників і купців. Країною керували винятково представники першого стану.

Господарство Японії залишалося натуральним. Монети хоч і перебували в обігу, однак податки й зарплатню сплачували рисом. Зростала промисловість, але не так швидко, як у Західній Європі. Розвивалася мережа морських і сухопутних шляхів, з’явилася японська поштова служба гінців.

Міста в Японії переважно виконували роль адміністративних центрів. У столиці — місті Кіото — були резиденції імператорів, а головним містом уряду було Едо (сучасне Токіо).

Що ж до мистецтва Японії, то воно відігравало дуже важливу роль у житті країни. У XVI-XVIII ст. тут досягла розквіту ансамблева архітектура, у якій палац мав утворювати єдиний простір із розташованим навколо нього садом. Садівники так майстерно розташовували дерева, кущі, каміння та штучні струмки, що милування їхньою красою створювало відчуття спокою та відсторонення від повсякденної метушні.

Але за часів сьогунату Токугави в одній провінції могло бути не більше одного замку — так стримували сепаратизм місцевих князів. А після 1620 р. будівництво нових замків заборонили взагалі.

Японські художники розписували палаци правителів і знаті, наносили тушшю малюнки на шовкові та паперові сувої, вишукані віяла. Популярними були картини-ширми, які слугували декоративними перегородками між кімнатами. Розвивалася гравюра, популярними сюжетами якої були зображення акторів у театральних образах, японських красунь і сцени з повсякденного життя.

Зауважмо, що в Японії і жінкам подекуди вдавалося досягти визнання в мистецтві. Наприклад, у період Едо (сьогунат Токугави) уславилася Іке Гьокуран — художниця, каліграфістка й поетеса. Низка робіт Гьокуран внесена до переліку національних скарбів Японії та важливих культурних цінностей.

1. Тестові запитання

1. Яка форма правління утвердилася в Японії?
А) Республіка
Б) Сьогунат
В) Імперія без імператора
Відповідь: Б) Сьогунат

2. Хто мав реальну владу в Японії?
А) Імператор
Б) Сьогун
В) Купці
Відповідь: Б) Сьогун

3. Як називалася політика самоізоляції Японії?
А) Сакура
Б) Сакоку
В) Бакуфу
Відповідь: Б) Сакоку

4. Скільки станів було в японському суспільстві періоду Едо?
А) 3
Б) 4
В) 5
Відповідь: Б) 4

2. Запитання на коротку відповідь

1. Які 4 стани існували в Японії?
Відповідь: самураї, селяни, ремісники, купці

2. Яке місто було столицею імператорів?
Відповідь: Кіото

3. Яке місто було центром уряду сьогуна?
Відповідь: Едо (сучасний Токіо)

4. Чим платили податки в Японії?
Відповідь: рисом

3. «Так чи ні»

1. Японія повністю припинила всі контакти з іншими країнами.
Відповідь: Ні (зберігали зв’язки з Китаєм і Кореєю)

2. Самураї були правлячим станом Японії.
Відповідь: Так

3. У Японії швидко розвивалася промисловість, як у Європі.
Відповідь: Ні

4. Логічне запитання

Чому Японія обмежувала будівництво замків?
Відповідь: щоб послабити владу місцевих князів і запобігти повстанням (сепаратизму)

5. Узагальнююче запитання

Які риси були характерні для Японії в цей період?
Відповідь:

• феодальна система;
• влада сьогуна;
• поділ на стани;
• політика ізоляції;
• сильна роль самураїв.
•  

ДОСЛІДІТЬ  стр. 199

Розгляньте зображення пам’яток культури Японії ранньомодерного часу. Які висновки про розвиток мистецтва можна зробити на основі цих ілюстрацій?

Івасакі Оу. Реконструкція замку Адзуті. Кін. XVIII ст.

 

 

Замок Адзуті. Сучасне фото

 

Кано Таню. Весняний пейзаж. 1672 р.

Кано Таню. Поетеса Оно Но Коматі. 1648 р.

 

Іке Гьокуран. Півонія і бамбук біля скелі. 1768 р.

Відповідь -  1. Високий рівень архітектури

Замок Адзуті (та його реконструкція) свідчить, що в Японії розвивалася масштабна оборонна архітектура. Замки були не лише військовими спорудами, а й символами влади феодалів. Це показує силу сьогунату і розвиток будівельної техніки.

2. Розвиток живопису

Картини Кано Таню («Весняний пейзаж», портрет поетеси Оно Но Коматі) показують, що японські художники:

• зверталися до природи та гармонії світу;
• зображували історичних і культурних постатей;
• використовували витончену, деталізовану техніку.

3. Вплив мистецьких шкіл і традицій

Роботи Іке Гьокуран («Півонія і бамбук біля скелі») демонструють:

• розвиток індивідуального стилю художників;
• поєднання простоти і глибокої символіки (бамбук — сила, півонія — краса);
• увагу до природи як головної теми мистецтва.

4. Загальні висновки

Мистецтво Японії ранньомодерного часу характеризувалося:

• гармонією з природою;
• розвитком живопису, архітектури та декоративного мистецтва;
• поєднанням традицій і нових художніх стилів;
• тісним зв’язком із культурою самурайського суспільства.

Короткий підсумок:

Японське мистецтво цього періоду було дуже розвиненим, символічним і тісно пов’язаним із природою та суспільним життям.

5. Закріплення вивченого матеріалу

1. Заповніть пропуски

1. В Японії встановилася форма правління — __________.
Відповідь: сьогунат

2. Політика самоізоляції Японії називалася __________.
Відповідь: сакоку

3. Столиця імператорів Японії — __________.
Відповідь: Кіото

2. Встановіть відповідність

1. Самураї
2. Сьогун
3. Купці
4. Ремісники

А) військові слуги
Б) торгівля
В) військовий правитель
Г) виробництво речей

Відповідь:
1 – А
2 – В
3 – Б
4 – Г

3.   Вправа «Так чи ні»

1. У Японії влада належала лише імператору.
Відповідь: Ні

2. Самураї були військовим станом.
Відповідь: Так

3. Японія вела активну зовнішню торгівлю з усіма країнами.
Відповідь: Ні

4. Коротка письмова відповідь

1. Назвіть 2 особливості японського суспільства.
Відповідь:

• поділ на стани (самураї, селяни, ремісники, купці);
• сильна роль військової влади (сьогунату).

2. Чим платили податки в Японії?
Відповідь: рисом

5. Міні-твір (1–2 речення)

Чому Японія вважалася закритою країною?
Відповідь:  Японія проводила політику сакоку, обмежувала контакти з іншими країнами, щоб зберегти традиції та посилити контроль влади.

6. Узагальнення

Яка головна риса розвитку Японії в XVI–XVIII ст.?
Відповідь: феодальна військова держава з політикою ізоляції.

Слово вчителя

Сьогодні на уроці ми познайомилися з розвитком Китаю та Японії в ранньомодерну добу. Ми побачили, що обидві країни мали сильну державну владу, розвинену культуру та своєрідні традиції, але обрали різні шляхи розвитку.

Китай залишався великою централізованою імперією з розвиненою бюрократією та опорою на традиції. Японія ж була військово-феодальною державою, де провідну роль відігравали сьогуни та самураї.

Важливо, що обидві країни проводили політику ізоляції, прагнучи зберегти свій устрій і культуру. Однак така політика мала і наслідки — з одного боку, стабільність і збереження традицій, а з іншого — обмеження розвитку та контактів із зовнішнім світом.

Отже, ми можемо зробити висновок: історія Китаю і Японії показує, що розвиток держави залежить не лише від внутрішньої сили, а й від відкритості до світу та обміну досвідом.

 

6.Домашнє завдання

Опрацювати & 26, виконати завдання 4, 5  з рубрики "Перевір себе" на стр. 200