Конспект заняття «Криниця та калина - українські обереги»

«Криниця та калина - українські обереги»

Мета: Сформувати уявлення дітей про криницю, про українські обряди та традиції; розширити знання дітей про народну символіку.  З’ясувати разом із дітьми значення води, приділивши особливу увагу поняттю «джерельна вода»; закріпити знання про українські символи та їх значення в національних обрядах; розвивати інтерес до традицій пращурів; виховувати бажання берегти народні звичаї та традиції, дбайливе ставлення до води, бажання допомогати людям похилого віку, бережливо ставитися до природи.

Попередня робота. Знайомство з українськими народними піснями, прикметами, пов’язаними з рослинами, бесіда про властивості води; бесіди про українські символи та обереги; вивчення віршів за темою.

Матеріали. Українські рушники, криниця, цеберко, хата, піч, ляльки в національному одязі.

Хід заняття

Вихователь: діти, зверніть увагу, на предмети, що нас оточують. Назвіть їх

Діти: хата, криниця, цеберко, тощо

Вихователь: скажіть, а ці речі сучасні?

(Відповіді дітей).

Вихователь: так, вірно. Цим користувалися наші прабабусі та прадідусі. Коли ще не було сучасних технологій люди користувалися іншим приладдям для побуту. В день працювали на полі, на городі, в саду та на подвір'ї. A ввечері пряли, готували вечерю. послухаємо А щоб не було сумно - співали. Давайте і  ми послухаємо уважно пісню.

( лунає пісня «Я україночка»).

Про що ця пісня? Яка вона за характером?

(відповіді дітей)

Правильно, про нашу рідну Україну. Пісня лірична, мелодійна, як наша мова.

Сьогодні ми не будемо сумувати,

Будемо казочку розповідати,

сідайте зручненько,

слухайте тихенько

(Діти сідають).

Жив собі, старенький дід,

Сам собі варив обід,

Сам город саджав,

Сам колов, сам кокав.

( Дід-лялька сидить на лаві).

Вік прожив той дід на світі

Без діток, на самоті,

Захворів якось старенький

Треба в ліжечко лягти.

Дід: ох, захворів я, в ліжечко треба лягти. Але нікому мене доглядати.

Вихователь: діти, у дідуся немає рідних. Як називають таку людину?

( Самотня, одинока).

Дуже важко залишатися самотнім. Людина сама радіє і сумує. Навіть заговорити немає до кого. Особливо важко людині, якщо вона захворіє, лежить і нікому принести їй цілющої джерельної води. Давайте, підійдемо до дідуся i запропонуємо йому свою допомогу.

(Діти підходять до дідуся)

Дід: діти любі, сходіть, будь-ласка, до криниці, принесіть мені водиці.

Дитина: а де, криниця? Де і як брати, дідусю, воду?

Дід: За хатою йдіть по стежині,

        Сховалась криниця в калині

(Діти з дідусем ідуть до калини, що росте біля криниці)

Вихователь: найулюбленіше диво українців - калина, що квітує навесні білим цвітом, а восени червоніє червоними кетягами, вважалася оберегом, що захищає від злих сил, також вона має лікувальні властивості. Дівчата вплітали у вінок цвіт калини, її гронами прикрашали коровай. Калина в українському фольклорі - це символ дівчини. 

Калина:

Ідіть, ідіть сюди, до криниці,

Скуштуйте, діти, чарівної водиці,

цей струмок із землі народився,

Прозорий від сонця струмочок

зробився

Криницю робили, душу вкладали,

щоб старий і малий її шанували.

Вихователь: діти, з давніх-давен криницю шанували і поважали, як символ життя. Її копали на місці джерельця, адже з джерела починається річка. Біля криниці ніколи не можна сваритися, тому що вода мас властивості заряджатися не тільки позитивною, але й негативною енергією. Від цього вода втрачає цілющі властивості.

Криницю робили з дерев’яних зрубів, а воду набирали за допомогою великої палиці – «журавля», на кінці якої був закріплений гачок із цеберкою. Усі криниці не тільки оберігалися, але й прикрашалися рушниками. Біля криниці висаджували квіти і завжди калину, яка надає воді лікувальні властивості.

Дитина: Моя бабуся розповідала

Як криницю від злого ока оберігали,

 Вишитими рушниками вкривали

 Τа пісні співали.

(Вихователь пропонує дітям вкрити криницю рушниками)

Дитина: Дай, Кринице, водиці, будь-ласка,

Чарівної, цілющої, неначе казка

Дідусь затворів - кахикає, чхає,

Допомоги нашої чекає

Криниця:

Ой, рідненькі,на вас дуже чекала,

За спілкуванням сумувала.

Вже цеберку приготувала,

Вичищала та вибивали.

Вихователь: А хто знає віршик про криницю?

Дитина:

Край стежки у полі,

в дзвінку косовицю

Дід викопав людям глибоку криницю.

Вода в ній прозора, як небо, ясна,

Ще й квітами, травами пахне вона.

В ній райдуга стрічки свої умивала

І навіть, повірте, гарнішою стала.

Діти прийшли до чарівної криниці

хворому діду набрати водиці.

(«набирають» воду, несуть дідусеві).

Будьте здорові!

А ми про вас пам’ятаємо

Та в гості завітаємо.

Дитина: Традиції предків завжди поважали,

Звичаї з дитинства вивчаємо помалу.

З народними звичаями поряд крокуємо,

Свій край зберігаємо, любимо, шануємо.

Криниці i воду ми зберігаємо,

Стареньких людей  ми поважаємо.