Матеріали для уроку "Сімейне право"

Сімейне право Основи правознавства9 клас. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ УРОКУ

1. Сімейне право. Сімейне право —це система правових норм, спрямованих на врегулювання особистих немайнових та майнових відносин між: подружжям, батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, опікунами, піклувальниками та підопічними, патронатними вихователями та їх вихованцями та інших сімейних відносин між членами сім'ї та родичами.

Основним нормативним актом України в галузі шлюбно-сімейних відносин є Сімейний кодекс України. Норми цього Кодексу регулюють порядок укладання й припинення шлюбу, взаємні права подружжя.

ШЛЮБСтаття 21 СК . Поняття шлюбу1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Сімейний кодекс закріплює принцип рівності жінки й чоловіка в сімейних відносинах – вони мають рівні права на майно, виховання дітей тощо.

ШЛЮБНИЙ ВІК18+Вільна згода. Умови укладання шлюбу

Виняток. Сімейний кодекс встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 16 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:1) перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;

2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 Сімейного Кодексу не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри - як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. Не можуть перебувати у шлюбі між собою особи, пов'язані відносинами усиновлення. При цьому п. 5 ст. 26 СК допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення.

Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України: Сім ’я є первинним і основним осередком суспільства. Сім ’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Дитина належить до сім ’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім ’ї має одинока особа. Сім ’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Ст. 39. СК Шлюб, який є недійсним1. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.2. Недійсним є шлюб, зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою.3. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.4. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований з особами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті.5. Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.

Стаття 41. СК Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду1) між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 26 цього Кодексу; 2) між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею; 3) з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків; 4) з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб

Стаття 45 СК. Правові наслідки недійсності шлюбу1. Недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.2. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона оселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу;4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Припинення шлюбушлюб припиняється у випадках:унаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим;унаслідок його розірвання;один із подружжя визнаний судом безвісно відсутнім;один із подружжя визнаний судом недієздатним;визнання шлюбу фіктивним (судом).

Особисті права подружжяправо на материнство та батьківство; право на повагу до своєї індивідуальності; право на духовний розвиток; право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу і зміні його, перебуваючи у шлюбі; право на розподіл обов'язків ; право на особисту свободу.

Майнові права подружжя. Право на особисту власність. Право на спільну власність. Право на матеріальну підтримку один одного. Все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: Майно, набуте нею, ним до шлюбу 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, 6)речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 7)Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

За рішенням суду: Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Стаття 65 СК. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово(нот. посвідчена).

Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей. Мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків. Найперший обов’язок батьків стосовно дитини, – забрати дитину з пологового не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в державному органі РАЦСБатьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини

Особисті немайнові права і обов'язки батьків та дітей. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дітей, їх фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати свою дитину. Заборонені будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, а також покарання, які принижують людську гідність дитини.

Право дитини на свою думку. Дитина має право на те, щоб її вислухали батьки, інші члени сім’ї, посадові особи з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї, зокрема під час вирішення спору щодо її виховання, місця проживання, про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Так, наприклад, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, якій не виповнилося 10 років, визначають за згодою батьків, від 10 років – за спільною згодою батьків та самої дитини, від 14 років – самою дитиною.

Майнові права і обов'язки батьків та дітей. Майно, придбане для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини є власністю дитини. Майно, яке набули батьки і діти за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності, тобто в рівних частках. Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття(при продовженні навчання- до 23 років)Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може в грошовій або натуральній формі брати участь у її утриманні (Або сплачувати рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) (не менше пол. прожиткового мін. на дитину цього віку)

майнові права і обов'язки батьків та дітей. Батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.(ст. 173 СК) При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності (Стаття 175 СК)

Підстави позбавлення батьківських прав. Батьки: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я і протягом 6 місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування (без поважної причини);ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;жорстоко поводяться з дитиною (застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини тощо)

Підстави позбавлення батьківських правє хронічними алкоголіками або наркоманами;вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІРЗа шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу.2. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Зміст шлюбного договору. Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище