КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ №2

ТЕМА ЗАНЯТТЯ:Підготовка до виїзду. Рух на невеликій швидкості.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчити студентів самостійно виконувати прийоми руху з невеликою швидкістю.

Домогтися усвідомлення студентом необхідності вивчення даної теми.

 

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

1.      Інструктаж з техніки безпеки на робочому місці.

2.     Загальне ознайомлення з автомобілем, контрольний огляд автомобіля перед виїздом.

3.     Положення на робочому місці водія.

4.    Прийоми пуску холодного двигуна пусковою рукояткою, стартером.

5.     Пуск прогрітого двигуна, його зупинка, виконання рушання з місця, рух по прямій з переключанням передач у висхідному і низхідному порядку.

6.    Рух з невеликою швидкістю. Прийоми плавного гальмування й зупинки.

7.     Розгін. Рух по прямій зі зміною швидкості шляхом регулювання положення дросельної заслінки.

8.    Заключний інструктаж.

 

Для якісного проведення заняття і повного досягнення мети уроку необхідно підготувати наступне:

1.      Учбовий автомобіль.

2.     Учбовий полігон, або спеціальний маршрут.

3.     Необхідну літературу.

Вибраний маршрут згідно маршрутної карти повинен відповідати вимогам, які вимагає методика проведення даного заняття. В свою чергу автомобіль повинен бути технічно справний і чистий.

В процесі виконання цього завдання, самостійна робота буде нести чисто учбовий характер. Це обумовлюється тим, що студент буде в присутності майстра виконувати всі операції даної теми.

Перед виїздом на лінію студент виконує контрольний огляд автомобіля.

1.      Зовнішній вигляд автомобіля.

2.     Кріплення дисків коліс наявність повітря в шинах.

3.     Кріплення номерних знаків.

4.    Рівень масла в картері двигуна, наявність охолоджуючої рідини відсутність їх підтікання.

5.     Наявність палива в баку і відсутності його підтікання в з'єднаннях.

6.    Справність дії приборів освітлення, світлової сигналізації, роботу склоочисника.

Виявлені при огляді несправності ліквідуються майстром і студентом. Ознайомлюю студента з маршрутною картою руху автомобіля. Одночасно пояснюю техніку безпеки при виконанні даної вправи на дорозі. Пуск і зупинка двигуна

Перед пуском двигуна треба перевірити рівень масла в картері двигуна, пального в баку та охолодної рідини в радіаторі, включити стоянкове гальмо і поставити важіль перемикання передач у нейтральне положення.

Існують певні особливості пуску двигуна залежно від його теплового стану.

Для пуску холодного карбюраторного двигуна треба виконати такі операції:

1)   підкачати важелем ручної підкачки насоса пальне у поплавкову камеру карбюратора;

2)   прикрити до упору повітряну заслінку карбюратора, витягнувши до відказу ручку повітряної заслінки;

3)   вимкнути зчеплення і ввімкнути запалювання;

4)   ввімкнути стартер на 8—10 с, зробити 2—3 спроби з інтервалом 15—

20 с;

5)   утопити ручку повітряної заслінки карбюратора на 1/4—1/2 її ходу до положення, що забезпечує сталу роботу двигуна;

6)   прогріти двигун протягом 1—3 хв;

7)   збільшити частоту обертання колінчастого вала до середньої (1200— 1400 об/хв) і продовжити прогрів до 40—50 °С протягом 3—5 хв, поступово заглиблюючи ручку повітряної заслінки до відказу.

Пуск прогрітого карбюраторного двигуна здійснюють за допомогою стартера при відкритій повітряній заслінці карбюратора, тобто при утопленій ручці повітряної заслінки. Після пуску двигуна дають йому попрацювати протягом кількох секунд і після сталої роботи на малих і середніх частотах обертання колінчастого вала починають рух.

Прийоми керування гальмівною системою

Одним із елементів керування автомобілем є гальмування, яке застосовується для зменшення швидкості у разі появи перешкоди чи небезпеки на дорозі, підтримання постійної швидкості в певних умовах (під час руху на спуску), зупинки автомобіля, утримання його нерухомим.

Більшість водіїв вважають, що вони досконало володіють прийомами гальмування. Однак це не так. Спортсмени-автогонщики володіють 8—10 способами гальмування. Кваліфікований водій використовує 2—3 способи гальмування, часто не знаючи, який з них найефективніший. Неправильний вибір способу гальмування може призвести до наїзду на людей чи перешкоду. Різке гальмування спричинює блокування коліс, а отже, збільшення гальмового шляху. Його наслідками можуть бути також занос, втрата керованості та перекидання автомобіля. Водій повинен чітко засвоїти, що вибір способу гальмування залежить від конкретних дорожніх умов і швидкості руху.

За кінцевим ефектом гальмування буває частковим і повним. Часткове гальмування призначене для зниження швидкості до оптимальної, скорочення безпечної дистанції, створення сприятливих умов для маневру і т. ін. Повне гальмування застосовується для зупинки автомобіля.

Існує чотири види гальмування: службове, екстрене, аварійне і стоянкове. Службове гальмування заздалегідь прогнозується водієм для зупинки автомобіля у наперед визначеному місці, для зниження швидкості або підтримання її у певних межах (наприклад, під час руху на спусках). Цей вид гальмування здійснюють плавно, без максимального натискування на гальмову педаль, завдяки чому забезпечуються комфорт для пасажирів і цілісність вантажу.

Екстрене гальмування призначене для зупинки транспортного засобу на мінімальній відстані, як правило, раптово, у випадках виникнення загрози наїзду, коли необхідно швидко зупинити автомобіль або різко знизити швидкість. Інтенсивність цього гальмування максимальна і визначається можливостями водія. Під час .екстреного гальмування гальмову педаль натискають швидко і сильно. 

 

 

Одночасно можна використати також стоянкове гальмо, допоміжну гальмову систему.

При ушкодженні або виході з ладу робочої гальмової системи водій здійснює аварійне гальмування.

Стоянкове гальмування застосовується для уникнення мимовільного руху автомобіля.

Залежно від використовуваних механізмів розрізняють три способи гальмування: основний (за допомогою робочого гальма або» двигуна), допоміжний (за допомогою гальм-уповільнювачів), комбінований (з одночасним використанням робочої гальмової системи і двигуна).

Гальмування автомобіля робочою гальмовою системою може бути плавним (мал.1), різким, ступінчастим, переривчастим і варіаційним.

 

Мал.1 Плавний спосіб гальмування

Плавному гальмуванню віддають перевагу під час службового гальмування

 Для зупинки справа його виконують у такій послідовності:

1)       подивитися у дзеркало заднього виду;

2)       увімкнути покажчики повороту направо;

3)       зняти ногу з педалі газу;

4)       плавно натиснути на педаль гальма (приблизно на 1/3 її  ходу);

5)       повернути рульове колесо;

6)       безпосередньо перед зупинкою вижати педаль зчеплення, щоб не зупинився двигун;

7)       утримуючи обидві ноги на педалях зчеплення і гальма, перевести важіль перемикання передач у нейтральне положення;

8)       повністю зупинити автомобіль, натискаючи на педаль гальма;.

На сухому покритті службове гальмування можна виконувати також в інший спосіб: під час руху на невеликій швидкості вимкнути зчеплення, потім плавно збільшити тиск на педаль гальма, послабивши його безпосередньо перед зупинкою. Щоб попередити водіїв, які рухаються позаду, про намір інтенсивно загальмувати, водій кілька разів злегка переривчасте натискає на педаль гальма, вмикаючи стоп-сигнали.

Різке гальмування (мал.2) призначене виключно для екстреного уповільнення руху автомобіля. Водій швидко і сильно натискає на педаль гальма аж до блокування коліс Сила інерції під час різкого гальмування зумовлює перерозподіл маси автомобіля відносно його осей — передня перевантажується, задня розвантажується . Якщо під час такого гальмування на підвіску прийдеться ще й удар від наїзду на перешкоду або нерівність, то вона може вийти з ладу. Тому гальмування слід закінчувати до того, як передні колеса наїдуть на перешкоду.

 

Мал.2 Різкий спосіб гальмування

Блокування задніх коліс здійснюється раніше, ніж передніх. При цьому колеса перестають обертатися і ковзають по дорозі «юзом». Від сильного .тертя об дорогу плавиться гума в зоні контакту, коефіцієнт зчеплення коліс з дорогою знижується, гальмовий шлях збільшується. При гальмуванні на «юз» автомобіль часто втрачає стійкість, може трапитися його занос через відсутність спрямованого обертання колеса та дію бокових інерційних сил. У зв'язку з блокуванням коліс застосування різкого гальмування обмежене. При повному гальмуванні різко загальмовувати можна лише при малій швидкості руху за умови, що автомобіль зупиниться раніше, ніж збурюючі дії заблокованих коліс спричинять втрату керованості. У випадках часткового гальмування застосовувати цей прийом можна виключно як короткочасне пригальмовування. При цьому чим вища швидкість автомобіля, тим меншим має бути час виконання маневру.

Таким чином, різке гальмування застосовується лише для екстреного сповільнення, а не для зупинки автомобіля у критичній ситуації. Для повної зупинки автомобіля у критичних ситуаціях призначене ступінчасте гальмування (мал.3).

 

Мал.3 Ступінчастий спосіб гальмування

 

 Техніка цього способу гальмування така: сильно і швидко натиснути на педаль гальма аж до короткочасного блокування коліс, потім трохи відпустити педаль, знову збільшити зусилля до моменту блокування і знову відпустити. Таким чергуванням натиску і часткового відпускання гальма вдається балансувати на межі «юзу» і зупиняти автомобіль на мінімальному гальмівному шляху.

На практиці широко застосовується переривчастий спосіб гальмування. Суть його полягає в тому, що водій натискає на педаль і при появі блокування коліс повністю припиняє гальмування. Такі дії водій повторює кілька разів. Цей спосіб можна застосовувати як під час службового гальмування із застосуванням плавних, поступово зростаючих зусиль на педаль гальма (наприклад, на слизькій, дорозі), так і у випадку екстреного або службового гальмування на дорозі з нерівностями. Переривчастий спосіб поступається перед ступінчастим під час екстреного гальмування, оскільки тимчасове припинення дії гальмових механізмів зумовлює збільшення гальмового шляху.

Знаючи, що максимальне уповільнення під час гальмування досягається на межі блокування коліс, водій повинен вибрати найоптимальніший шлях до цієї межі. Визначення моменту блокування коліс — завдання непросте. На думку одних водіїв, блокування коліс настає із зменшенням уповільнення, інші розпізнають цей момент за ледь відчутним посмикуванням автомобіля. Окремі взагалі не в змозі пояснити, яким чином вони визначають появу моменту блокування коліс. І це не дивно, оскільки в цій ситуації все" залежить від суб'єктивного сприйняття коливань інтенсивності уповільнення, якого набувають практичним досвідом.

Будь-якій людині у небезпечній ситуації властиве відчуття страху. Сміливість виявляється перш за все у здатності керувати своїми почуттями. У критичних ситуаціях через гіпнотизуючий ефект близької небезпеки «механізм страху» може навіть стримати автоматичні рухові навички, порушити координацію руху і, таким чином, негативно вплинути на ефективність гальмування. Цей механізм виявляється під час гальмування в критичних ситуаціях при повністю заблокованих колесах. Наслідками його є збільшення гальмового шляху, втрата керованості, що часто призводить до дорожньотранспортних пригод.

Універсальним способом гальмування є варіаційний, який являє собою комбінацію всіх зазначених вище з відповідною зміною зусиль на педаль гальма. Варіаційний спосіб застосовується під час як службового, так і екстреного гальмування, при русі на дорозі з різними за «зчіпними» властивостями ділянками (наприклад, покритими асфальтобетоном, гравієм, піском).

Кожний водій повинен оволодіти також ще одним незвичним способом гальмування — «газ-гальмо». Цей спосіб ефективний на слизьких дорогах, насамперед для передньоприводних автомобілів. Техніка цього гальмування така: правою ногою злегка натискують на педаль подачі пального, а лівою — на педаль гальма. Збільшення подачі пального з одночасним гальмуванням зменшує можливість блокування ведучих, керованих коліс, тим самим підвищуючи загальну стійкість автомобіля і зберігаючи керованість передніх коліс автомобіля при гальмуванні. Навіть для більшості досвідчених водіїв цей спосіб незвичний, оскільки гальмування виконується не правою, а лівою ногою. Зважаючи на складність цього способу гальмування, його доцільно відпрацьовувати на тренажері чи автодромі. Під час руху на спусках, по дуже слизьких дорогах, у складі колони застосовується гальмування двигуном.

Цей спосіб забезпечує плавність гальмування, знижує схильність до блокування за рахунок підведеного від двигуна крутного моменту до ведучих коліс. Завдяки диференціалу гальмові моменти на лівих і правих колесах зрівнюються, що виключає занос автомобіля.

Гальмування двигуном виконується при постійно увімкненій передачі або з послідовним перемиканням передач у низхідному порядку з пропуском однієї (двох) передач (наприклад,-четверта—друга). 

Гальмування при постійно увімкненій передачі здійснюється без вимикання зчеплення, а при перемиканні передач у низхідному порядку — вмиканням — вимиканням зчеплення.

Компонентами гальмування двигуном є керування дроселем, важелем коробки перемикання передач і зчепленням. Незважаючи на те, що передачі переднього ходу сучасних легкових автомобілів переважно синхронізовані, доцільно здійснювати вирівнювання частоти обертання зубчастих коліс передачі, що вмикається, за рахунок проміжної подачі пального з подвійним вмиканням муфти зчеплення. Це дає змогу увімкнути нижчу передачу, запобігаючи спрацюванню і поломкам деталей синхронізаторів. Порядок вирівнювання, частоти такий: швидко відпустити педаль подачі пального; вижати педаль зчеплення, увімкнути четверту передачу; відпустити педаль зчеплення; різко натиснути на педаль подачі пального, збільшивши таким чином частоту обертання колінчастого вала двигуна при вмиканні передачі; швидко вижати педаль зчеплення, увімкнути другу передачу; плавно відпустити педаль зчеплення.

Гальмування в негоду (дощ, ожеледиця) здійснюють з послідовним перемиканням передач з вищої на нижчу. При появі ривків у трансмісії слід вимкнути зчеплення і зупинити автомобіль за допомогою гальм.

Гальмування двигуном не дає великого ефекту сповільнення в чистому вигляді, тому водії часто ігнорують його. Проте такому гальмуванню слід віддавати перевагу під час керування автомобілем на слизькій дорозі. Істотне значення воно має також при комбінованому гальмуванні. Останнє характеризується одночасним застосуванням робочого гальма і двигуна. Здійснюється ступінчастим (імпульсним) гальмуванням і послідовним перемиканням на нижчі передачі.. Чим інтенсивніше гальмування, тим швидшим має бути перемикання з прямої передачі на другу. Першу передачу вмикають тільки в аварійному режимі при виході з ладу гальмової системи.

При переході на нижчі передачі водієві належить зробити «перегазовку» без припинення гальмування. При цьому правою ногою натискають на педалі гальма і подачі пального.

Цей процес необхідно відпрацювати до автоматизму на тренажері, Виконання під час гальмування двох операцій однією стопою вимагає точного розподілу м'язових зусиль, причому хід педалей і зусилля, якого слід докласти до кожної з них, неоднакові. Вибір того чи іншого варіанта роботи стопою залежить від особливостей кінцівок водія, зокрема від розміру стопи і рухливості гомілковостопного суглоба. Найоптимальнішим можна вважати варіант «перегазовки» п'ятою. Перевага її зумовлена тим, що передня частина .стопи людини більш чутлива порівняно з п'ятою, а це надзвичайно важливо при виконанні основної операції — гальмуванні робочим гальмом. Поряд з іншими факторами, що впливають на виконання зазначених вище прийомів, істотне значення має також конструкція педалей (величина, форма, хід).

Виконуючи комбіноване гальмування, водій повинен бути максимально зосередженим, оскільки майже одночасно йому належить виконувати чотири операції: правою ногою—гальмування і «перегазовку»; лівою ногою — вимкнення і вмикання зчеплення; правою рукою — перемикання передач; лівою рукою — коригування .траєкторії руху рульовим колесом.

В екстремальних ситуаціях (наприклад, у випадку відмови робочого гальма), коли немає альтернативи у виборі контраварійних дій, застосовується ударне перемикання передач. Його виконують при неповному вимкненні зчеплення і моментному вмиканні знижених передач. Звичайно, такий прийом руйнівно діє на механізм коробки передач. Найефективнішим способом екстреного гальмування, як уже зазначалося, є комбіноване ступінчасте гальмування з безперервним м'яким послідовним вмиканням знижених передач, із сповільненим вмиканням — вимиканням зчеплення і «перегазовками».

ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ

В кінці заняття студент разом з майстром проводить щоденне технічне обслуговування. При цьому виконуються наступні роботи:

•        після зупинки автомобіля перевіряється нагрівання гальмівних барабанів, ступець коліс, відсутність пошкодження шин;

•        візуальним оглядом виявляємо наявність підтікань палива, масла, охолоджуючої рідини;

•        протирається двигун і вузли;

•        автомобіль чиститься від пилу, болота, а при необхідності миється.

При необхідності усуваємо  виявлені недоліки.

Після обслуговування студент ставить автомобіль на стоянку.

 

 

Виробничі ситуації

 

1.     На лінії вас зупинив автоінспектор. Які ви повинні пред'явити документи?

2.     В яких випадках потрібне миттєве гальмування? Ваша думка.

3.     Чи буде впливати неправильна посадка водія за кермом автомобіля на огляд проїжджої частини? Ваша думка.

 

Економічні питання

1.     Чи буде впливати понижений тиск в шинах автомобіля на довго тривалість їхньої роботи?

2.     До яких економічних наслідків може призвести збільшений люфт рульового колеса?

3.     На що може вплинути непослідовне переключення передач автомобіля?

4.     До яких наслідків може призвести різке рушання автомобіля з місця?

5.     До яких економічних наслідків може призвести неправильно відрегульоване сходження передніх керованих коліс?