МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ. Розвиток витривалості

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Розвиток витривалості

Витривалість – це здатність до тривалого виконання вправ без зниження їхньої якості. Розрізняють:

Загальну витривалість – здатність якомога довше виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності, яка вимагає функціонува-ння переважної більшості скелетних м'язів.

Швидкісну витривалість – здатність якомога довше виконувати м'язову роботу з біляграничною та граничною для себе інтен-сивністю.

Силову витривалість – здатність якомога продуктивніше, для конкретних умов рухової діяльності, долати помірний зовнішній опір.

Засоби розвитку витривалості

До засобів розвитку витривалості можуть бути зараховані різно-манітні   вправи і їх комплекси, що відповідають ряду вимог .

- відносно проста техніка виконання;

- активне функціонування переважної більшості скелетних

  м'язів;

 

- підвищена активність функціональних систем, що лімітують    

  прояв витривалості;

- можливість дозування та регулювання навантаження

- можливість тривалого виконання .

Особливості методики розвитку витривалості

В процесі розвитку загальної витривалості необхідно забезпечити тренувальні впливи на фактори, що лімітують її прояв. У молодшому шкільному віці швидко зростає витривалість до статичних зусиль, темпи її зростання вищі, ніж у середньому і старшому шкільному віці. Однак 7-8-річні діти часто не можуть підтримувати зусилля на суворо постійному рівні. Навіть під час нетривалої праці (1-1,5 хв) вони ненавмисне відволікаються. Це пояснюється легкою ірадіацією процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, а також невмінням точно диференціювати ступінь м'язового напруження.

Витривалість під час статичної роботи визначається часом (у секундах) утримання зусилля, воно становить 50% від максимального. У 8-11 років цей час для різних груп м'язів має різні величини.

Відмінність у величинах приросту витривалості різних груп м'язів зумовлюється тим, що вони зазнають неоднакового навантаження. Найбільше за період від 8 до 11 років збільшується витривалість розгиначів тулуба (на 84,8%), ікроножних м'язів (на 76,5%) та згиначів кисті (на 75,5%). Витривалість згиначів передпліччя збільшується на 50,3%, розгиначів передпліччя - на 40,8%.

Для виховання статичної витривалості молодших школярів використовуються різні вправи на досить тривале утримання певних поз: мішані виси та упори, стояння на носках, вправи з рівноваги на одній нозі та ін. Вправи для розвитку витривалості динамічного характеру - багаторазові повторення згинання і розгинання рук у положенні мішаних висів і упорів, присідання тощо. Фізичні навантаження для розвитку силової витривалості даються з урахуванням індивідуальних можливостей учнів, які в них не однакові. Розвитку витривалості сприяють вправи, які дають загальне фізичне навантаження на організм дитини, трохи більше за те, до якого вона звикла. Виконуючи такі вправи, дитина поступово адаптується до стану стомлення, набуває здатності виконувати той чи інший рух (біг, серії стрибків тощо) триваліший час, а потім швидко відновлювати свої сили.

Витривалість насамперед виявляється в бігу, стрибках, ходьбі на лижах. Це так звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші види діяльності такого ж характеру, інтенсивності та тривалості. Так підвищується загальна витривалість дитини.

Найбільш ефективно загальна витривалість розвивається при ви-користанні методів строго реґламентованої та змагальної вправи. Оптимальна тривалість вправи від 20-30 хв. до кількох годин. Розпочинати тренування на витривалість потрібно з ходьби поступово переходячи на біг підтюпцем з дозованою ходьбою. В подальшому перейти на безперервний біг до оптимального рівня. Інтенсивність роботи визначається за показниками ЧС. Найкращий ефект для розвитку витривалості у дітей молодшого шкільного віку дає метод ігрової вправи. Регулювання навантаження здійснюється шляхом зміни тривалості ігрових завдань, зменшення або збільшення розмірів ігрового майданчику та кількості гравців, зміни ігрових амплуа тощо. Сумарна тривалість ігрових завдань у залежності від рівня підготов-леності може складати від 20-30 до 60-90 хвилин.

Непогані результати у розвитку загальної витривалості поряд з іншими методами дає метод змагальної вправи.

КОМПЛЕКСИ ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ВИТРИВАЛОСТІ

Комплекс 1.

1. Багаторазові кидки м'яча в стіну від грудей на відстані 1, 2, 3 метрів.

2. Рівномірний біг.

Комплекс 2.

1. Згинання та розгинання рук в упорі до втоми.

2. Біг з прискореннями на відстань до 60-80 метрів.

Комплекс 3.

1. Багаторазова серія кидків набивного м'яча із-за голови.

2. Біг через перешкоди на відстані до 40-60 метрів.

Комплекс 4.

1. Згинання та розгинання рук із вагою (набивний м'яч, гантелі, мішечки з піском тощо).

2. Біг із подоланням перешкод (3-4 перешкоди на відстані до 7-8 метрів).

Комплекс 5.

1. Вис на зігнутих руках. ,

2. З вихідного положення сидячи па підлозі чи на стільці, підняти прямі ноги і тримати «кут».

Комплекс 6.

1. Стрибки на місці через скакалку на двох, одній нозі із зміною положення ніг.

2. Біг із зміною лідера.

Комплекс 7.

1. Біг із вагою (м'ячі набивні, мішечки з піском тощо).

2. Утримання ваги на прямих, витягнутих уперед руках (набивні м'ячі, мішечки з піском ,гантелі тощо).

Комплекс 8.

1. Утримання ваги на розведених у сторони руках (300, 400, 500 грам).

2. Просування стрибками вперед із скакалкою.

Комплекс 9.

1. Багаторазове підкидання та ловля набивного м'яча.

2. Біг у парах, руки па плечі партнера.

Комплекс 10.

1. З вихідного положення - гімнастична палиця за спиною, біг прискоренням на відстані, до 60-80 метрів.

2. Ходіння на руках за допомогою партнера.

Ігри для розвитку витривалості

 

«У бика або в скаженого бугая»

 Узявшись за руки, діти стають у коло спинами всередину.

Крутяться якнайшвидше. Хто впав, той і «бик». Від нього всі роз-бігаються у різні боки. Якщо спіймає когось, той теж стає «биком», тоді ловлять удвох. Потім утрьох. Таким чином, кількість «биків» зростає, аж поки всі не стануть ними.

«Передай іншому»

 У грі беруть участь 6 - 20 дітей. Вибраний жеребкуванням нама-гається спіймати, вдарити легенько рукою по спині когось з учасників і сказати: «Передай іншому». Спійманий не може повертати удар, а також вибігати за межі майданчика, на якому про-водиться гра.

«Рибалки і риби»

 У грі беруть участь 20-50 дітей. Місце проведення - майданчик (40-50 кроків).

1-й варіант: в одному кутку прямокутника («саджавці») визна-чається менше коло - «хата рибалок». Учасники об'єднуються в два гурти: «риби» бігають по саджавці, «рибалки» у хаті беруться за руки й утворюють «волок».

За командою: «Рибалки, налови!» - вони вибігають і намагаються замкнути два краї «волока». За командою: «Тягни!» - приводять спійману «рибу» до хати. Роблять це доти, доки не виловлять її усю.

Після цього міняються ролями. «Рибу» не дозволяється брати руками.

Якщо «волок» розірветься, його треба спочатку «залатати».

2-й варіант: двоє «рибалок», узявшись за руки, бігають за «рибою», щоб схопити її вільними руками. Кожна спіймана «риба» стає «рибалкою», утворюється невід. Гра закінчується, коли залишається одна «риба».

«Естафета гусениця».

 Учасники кожної команди розподіляються на дві групи і шикуються, як для зустрічної естафети за протилежними лініями майданчика.

Гравці першої групи кожної команди приймають положення «гусениці», гравець кладе ліву руку на ліве плече гравця, який стоїть спереду, а правою рукою підтримує гомілкостоп його правої ноги, зігнутої в колінному суглобі.

По сигналу вони починають пересування вперед, стрибаючи на одній нозі і зберігаючи рівновагу. Як тільки останній в цій колоні перетне протилежну лінію, в гру вступають учасники другої групи. Виграє та команда, в якій останній в колоні, скоріше перетне лінію старту при умові, що всі гравці під час пересування зберігають положення «гусениці».

 

                                               

Естафета «Біг з обручем». (мал. 8)

 Група розподіляється на команди по 4 учасника в кожній. Гравці шикуються в колону по одному за загальною лінією старту. Проти кожної колони на відстані 16м встановлюють стійку для повороту. У кожного направляючого в колоні гімнастичний обруч. По сигналу він вибігає вперед, оббігає поворотну стійку і повертається в свою команду. За стартовою лінією він надіває обруч на чергового гравця і тепер вони двоє, знаходячись в обручі, біжать. Потім таким же чином до них приєднуються третій, четвертий гравці. Виграє команда, учасники якої скоріше виконують завдання.

Естафета «Заплямуй останнього».

 Група розподіляється на рівні команди, гравці яких стають в колону по одному і беруться за пояс гравця, який стоїть спереду. Самий спритний гравець стає нападаючим і розташовується на відстані 1,5-2м від команди суперника. Направляючий в кожній колоні являється захисником. Його завдання перешкоджувати рукам нападаючого, який намагається заплямити останнього в колоні. Гравці в колонах не мають права роз`єднувати руки і перешкоджати пересуванню нападаючого. Це може роботи тільки захисник, інші гравці допомагають йому, пересуваючись разом з ними. Ні захисник, ні нападаючий не мають права охоплювати один одного руками. Захисник відштовхує нападаючого тулубом. Гра триває 3 хвилини.

Виграє команда, нападаючий якої зумів більшу кількість разів заплямити останнього гравця.

Варіант: Гравці стають в колону по одному і беруть за пояс гравця, який стоїть спереду. Призначений викладачем гравець, стає нападаючим і розташовується на відстані 1,5-2м від направляючого в колоні. Направляючий в колоні являється захисником. Гравці не мають права роз`єднувати руки, в випадку роз`єднання, гравець, який зробив це стає нападаючим, завдання нападаючого заплямити останнього гравця в колоні, останній стає нападаючим. Гра про-довжується до 5 хвилин.

Естафета «В`юни».

 В грі можуть приймати участь декілька команд з 7-9 учасників в кожній. Вони шикуються в колону, при цьому головні гравці розташовуються ближче до центру майданчика. По сигналу викладача, направляючі гравці роблять поворот на 360°. Як тільки направляючий повертається в вихідне положення, до нього приєднується черговий гравець, який взявши головного гравця під пояс, повертається з ним на 360° навколо себе. Аналогічно робить і третій гравець. З кожним поворотом росте кількість «в`юнів». Виграє команда, гравці якої швидше виконають повороти і займуть вихідне положення.

«Складна підсічка».

 Гравці роблять коло і розраховуються на 1 і 2 номери, створюючи дві команди. По сигналу гравці приймають положення в упорі лежачи. У середині кола стає розвідний і крутить скакалку по колу. Гравці відштовхуються руками від підлоги, намагаючись не дото-ркнутись скакалки.

Гравець, який задів скакалку отримує штрафне очко. Команда, яка отримала 10 штрафних очок програє. Гру можна провести і на час. Наприклад, команда, яка на протязі 5 хвилин набере меншу кіль-кість штрафних очок виграє. В зв`язку з тим, що учасники гри можуть знаходитись довго в упорі лежачи, слід робити перерви для відпочинку.

Варіант – Гравці лягають на живіт, створюючи коло. В руках в них набивні м`ячі. При русі скакалки учасники на прямих руках піднімають м`яч від підлоги. Варіант – Гравці, створюючи коло, приймають положення упор сидячи, руки позаду, ноги прямі. В ступнях затиснуті набивні м`ячі (1-2кг). При обертах скакалки гравці піднімають ноги від підлоги, намагаючись не задіти скакалку.

Естафета «Квач зі скакалкою».

 Двоє гравців беруть за різні ручки скакалку і пересуваючись по майданчику, вільною рукою намагаються торкнутись інших гравців. Перший спійманий гравець стає між ведучими і береться однією рукою за середину скакалки. Він також приєднується ловити інших гравців. Щоб трійка гравців, яка водить звільнилася від своїх обов`язків, треба кожному з них (не відпускаючи скакалку) спіймати по одному (різному) гравцю. Двоє останніх гравців приймають скакалку у тих, що водять і знову починають ловлю. Правила гри, вільним гравцям дозволяється пробігати під скакалкою. Вибігати за кордон майданчика забороняється і тим, що тікають і тим що наздоганяють. Гра продовжується 10 хвилин. Перемагає той, хто жодного разу не був зловленим.

 

Естафета «Піймай жабеня».

 Всі гравці (на майданчику з обмеженими розмірами) приймають положення в упорі сидячи, з опором на руки, виставлені вперед.

В такому ж положенні за межами майданчика знаходяться і двоє які водять.

По сигналу вони «жабенята» вискакують  (з почерговим опором на руки і ноги) на майданчик і пересуваючись таким чином намагаються наблизитись до гравців і заплямити одного з них. Ті мають право тікати теж, тільки способом «жабенят» Нікому не дозволя-ється по ходу гри приймати положення присіду, не спираючись руками об підлогу. Пересуватись дозволяється вперед або назад, відштовхуючись двома ногами або руками. Кожний кого заплямили стають новими «жабенятами» і починають ловити гравців, які залишились. Учасник, спійманий останнім оголо-шується переможцем.

Естафета «Хокей руками».

 Майданчик для гри не перевищує розмірів волейбольного. Гравці в кількості 5–6 в кожній команді передають по землі, штовхаючи рукою, невеликий набивний м`яч. Ціль гри – з допомогою передач або індивідуальних дій, пересуваючись на сторону суперника, як можна ближче до лицьової лінії і викотити м`яч за цю лінію. Вдалі дії команди оцінюються одним очком. Програвши команда вводить м`яч в гру з лицьової лінії. Перед цим всі гравці команди суперників йдуть за середню лінію на свою половину.

Зустріч продовжується 8-10 хвилин, після чого гравці міняються місцями.

Правила гри забороняють піднімати м`яч вище колін і бити по ньому ногою.

Кожний гравець, заздалегідь вирішує, якою рукою він буде грати. За порушення правил призначається штрафний удар з того місця, де допущена помилка.

Естафета «Потяги».

 Перед командами, які стоять в колонах, проводиться лінія, в 10 кроках від неї ставиться булава, набивний м`яч або стійка. По сигналу перші номери команд оббігають булаву. Коли вони повертаються за стартову лінію, до них (захопивши за пояс) приєднуються другі номери і потім двоє оббігають перешкоду. Далі до них «причіпляються» треті номери, після чергового кола – четверті і т.д. Гра закінчується, коли вся команда, імітуючи «вагончики» потягу (не розмикаючи рук), закінчить перебіжку і займе вихідне положення. Гру можна повторити, перешикувавши учасників в колонах (граючі розташовуються в зворотному порядку).

 

Використана література:

1.Геллер Е.М. Игры на переменах для школьников 7-8 классов.- М.: Физкультура и    спорт. 1985.-48 с.

2. Демчишин А.П. та ін. Рухливі та спортивні ігри в школі – К.: Освіта.1992.

3. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, № 34 ,35, 36, 2005. -   49с.

4. Качашкин В.М. Методика физического воспитания: Учеб. Пособие для учащихся   пед. училищ.-М.: «Просвещение»,1972-136с.

5. Кругляк О.Я. Рухливі ігри та естафети в школі: Посібник для вчителя. –   Тернопіль: Підручники і посібники,2004.-60с.

6. Основи здоров’я і фізична культура .Программа для загально-освітніх навчальних закладів. 1-11 класи.-К.6 Початкова школа, 2001.

7. Рухливі ігри в фізичному вихованні та методичні вказівки для студентів Національного університету «Львівська по-літехніка». /Укл.: Корягін В.М., Заверікін А.М., Миронов М.М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політех-ніка», 2009.– 28с.

8. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.— К.: Рад. школа,1989.- 128 с.

9. Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.— М.: Педагогика, 1973.— 104 с.

10. Петров В.А. Примерные обучающие программы // Физическая культура в школе.— 1983.— № 10.— С. 28-29.

11. Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучение в спорте.— М.: ФиС, 1993.— С. 181.

12. Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов.— М.: ФиС, 1974.— 232 с.

13. Шитикова Г.Ф. Оценка навыков и умений у младших школьников //Физическая культура в школе.— 1977.- № 3.- С. 14-18.

14. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.

15. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.