Михайло Стельмах. Коротко про митця. Автобіографічна повість «Гуси-лебеді летять…»

Тема: Михайло Стельмах. Коротко про митця. Автобіографічна повість «Гуси-лебеді летять…»

Хвала тому, хто людям у приполі Несе слова, подібні хлібу й солі, І співи, гідні слави сіяча!      Максим Рильський

Семикласники!Сьогодні на уроці ви:дізнаєтесь факти про життя та творчість видатного українського письменника Михайла Стельмаха;довідаєтесь історію написання його повісті «Гуси-лебеді летять…»;дізнаєтесь, які твори називають автобіографічними та які їх ознаки;розпочнете опрацювання автобіографічної повісті Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді» летять; висловите своє ставлення, думки та міркування з приводу життя та творчості Михайла Стельмаха.

Михайло Стельмах. Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінниччині. Батько і мати його селяни, весь рід споконвіку хліборобський. Тут, в рідному селі, серед квітучої мальовничої природи Поділля, минали дитячі на юнацькі роки письменника. Тут відкрилася йому поетична краса рідної землі, таємниці людського життя. Тут він почав ходити до школи, жадібно вбирати премудрості наук. Малий Михайлик тягнувся до знань, до книги. «Якось я швидко, самотужки навчився читати і вже, на мої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі. Читав я «Кобзаря» і «Ниву», казки і якісь без початку і кінця романи,» – згадував письменник. Михайло Стельмах з матір’ю, 1914

Михайло Стельмах. У 1921 році Михайлик пішов до школи. Його відразу прийняли до другого класу. Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступає у школу колгоспної молоді, яку закінчив у 1928 році. В цьому ж році очолює у Дяківському колгоспі молодіжну наймитську бригаду. Оре, сіє, косить і починає віршувати. Від світанку до вечора юний поет працює в полі, а потім допізна засиджується над книжками. Все більшим стає бажання стати вчителем. І ось він вирушає у незнаний світ. У торбинці – дві хлібини, шматочок старого сала, кілька цибулин та у вузлику сімдесят п'ять копійок. Спершу Михайло Стельмах навчається у Вінницькому педагогічному технікумі. Згодом, у 1933 році бідняцький син перший у Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний інститут. Перші дві зими Стельмах вчителює у школах рідного Поділля, а потім переїздить ближче до Києва – в село Літки над Десною. Тут він викладає українську мову і літературу, організовує фольклорний гурток. Збір та вивчення скарбів фольклору стало для молодого вчителя професійним покликанням.

Михайло Стельмах. Десь у другій половині тридцятих років відомий письменник Яків Качура одного разу привів до Максима Рильського молоденького вчителя, «що дуже мало говорив і весь час червонів». Максим Тадейович про це згадує так: «Він сором’язливо показав мені свої вірші, од яких так і повіяло свіжим і своєрідним талантом, а також великий зошит власноручних записів пісень – тексти з нотами. Я довідався, що вчитель той бере найдіяльнішу участь в громадському житті села і разом з тим дуже багато читає. Зимою, в мороз, у метелицю, пішки за кілька десятків кілометрів ходив він із села до Києва в бібліотеку…». Це й був Михайло Стельмах, який завдяки невтомній праці над собою, завдяки невситимій жадобі до знань згодом стає видатним письменником, одним з найвизначніших сучасних майстрів художнього слова. З 1936 року у газетах та журналах починають друкуватися його вірші, де поет оспівує рідну землю, людину праці, передає схвильовані особисті переживання, почуття. Максим Рильський стає його творчим наставником, здійснюючи великий вплив на становлення Стельмаха як поета. Максим Рильський та Михайло Стельмах

Михайло Стельмах. У 1939 році Михайла Стельмаха призвали на дійсну військову службу, а невдовзі у 1940 році його було прийнято у Спілку письменників України. За кілька місяців до початку Великої Вітчизняної війни у світ вийшла перша збірка його поезій «Добрий ранок». Війна застала поета у Білорусії, під Полоцьком, де він служив рядовим артилеристом-зв'язківцем. У жорстоких і кривавих боях його було тяжко поранено і вивезено у госпіталь на Урал. Тяжке поранення надовго прикувало його до ліжка, але й тут він не випускає із рук пера – пише вірші, нариси, оповідання, мовою художніх образів передає жахи війни, мужність народу. Загоїлись рани, Стельмах знову на фронті, тепер вже як спеціальний кореспондент газети «За честь Батьківщини» на першому Українському фронті. Проте робота військового кореспондента не менш небезпечна, ніж бійця-фронтовика. У 1944 році під Львовом осколком авіабомби Михайла Стельмаха було знову важко поранено у ногу. Загрожувала гангрена. Знову лікування у госпіталі. У ці дні і визріває у Михайла Стельмаха задум написати великий роман. Так народжувався великий роман-хроніка «Велика рідня».

Михайло Стельмах. Коли Михайло Стельмах творив сюжет свого першого роману «Велика рідня», то добре знав, що писати не все дозволено — через вимушене самоцензорування довелося обмежитися лише прологом. Утім, саме цю частину твору автор розгорнув у романі «Кров людська - не водиця». Його рукопис Михайло віддав на суд Рильському. Коли ж навідався до літературного хрещеного батька, то дружина Максима Тадейовича сплеснула в долоні:- Ой, Михайле, що ти наробив? Ти таке заподіяв Максиму Тадейовичу! Оце вчора після вечері каже мені: «Ну що ж, прочитаю кілька Михайлових сторінок. Подивлюся, що він там написав». А на ранок каже: «Все. Втратили ми Стельмаха-поета. Втратили. Тепер він прозаїк і до поезії не повернеться». Михайло Стельмах з родиною Рильських

Михайло Стельмах. По війні письменник повертається до улюбленої справи – глибокого вивчення усної народної творчості. У грудні 1945 року Рильський запросив Стельмаха як фольклориста на роботу в Інститут мистецтвознавства, фольклору й етнографії Академії наук України. Як вчений він виїжджає в наукові фольклорні експедиції і записує самоцвіти народної творчості, впорядковує і видає збірники українських народних пісень. У післявоєнні роки Михайло Стельмах плідно працює і на літературній ниві. Зокрема, виходять його поетичні збірки «Шляхи світання»(1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії»(1958), «Мак цвіте»(1968). Та особливо мистецький талант письменника розцвів у прозі. У 1949-1951 роках побачили світ дві книги: «На нашій землі» і «Великі перелоги», що складають роман-хроніку «Велика рідня». У 1961 році з-під пера письменника виходить один із найкращих творів – роман «Правда і кривда».

Михайло Стельмах. Останньою роботою і своєрідним творчим заповітом митця став роман «Чотири броди» (1979 р.), за який М. Стельмаха нагородили у 1980 році Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка. Цей твір подолав багато перешкод на своєму шляху. Тривалий час його не дозволяли друкувати, адже український письменник згадує в ньому трагічні сторінки в історії українського народу: роки голодомору (1933) та жорстоких репресій (1937). Талант Михайла Стельмаха проявився у різноманітних літературних жанрах. Крім згаданих прозових та поетичних творів він написав також кілька п'єс: драму «На Івана Купала»(1966), трагедію «Зачарований вітряк»(1967), створив сценарій документального фільму «Живи, Україно!», брав участь у створенні кінофільмів й за своїми творами. Багато творів Михайла Панасовича вийшло в перекладах на інші мови – російську, білоруську, болгарську, польську, чеську, німецьку, румунську та інші.

Михайло Стельмах. Письменник Михайло Стельмах активно займався і громадською діяльністю, виступав як палкий борець за мир, був делегатом Асамблеї ООН від України. У Михайла Стельмаха була хороша і дружня родина – дружина Леся Анатоліївна та троє дітей. Син Ярослав теж став письменником, був перекладачем з різних мов, писав п'єси та прозові твори для дітей. Вам, безперечно, відома його повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки». Михайло Стельмах з сином та дружиною

Михайло Стельмах. В останні роки життя Михайло Панасович напружено працював, але хвороба підступала все ближче. Зі спогадів приятеля та земляка Михайла Стельмаха Павла Гуменюка: «У вересні 1983-го я провідав у лікарні тяжко хворого Михайла Панасовича. Він побідкався, що не здоровиться, а лікарі нічим не можуть допомогти. «Трохи полегшає, - сказав, - приїду в Дяківці, де наберуся сил і знову візьмуся за роботу. Хочеться написати нову книгу. Сюжет вимальовується і образи бачу - живих і покійних своїх земляків». А через кілька днів після цієї зустрічі до рідного Стельмахового села надійшла страшна звістка - великого письменника й життєлюба не стало. 27 вересня 1983 року Михайло Стельмах помер, поховали його на Байковому кладовищі у Києві. Життя Михайла Стельмаха пройшло у творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець, майстер художнього слова, він усього себе присвятив своєму народові, відкривши світові його духовне багатство, мужність, працелюбство, його лагідну і поетичну душу.

Козинська Оксана Йосипівна,вчитель української мови та літератури. Одеської ЗОШ № 16 Тема: Михайло Стельмах. Коротко про митця. Автобіографічна повість «Гуси-лебеді летять…»

«Гуси-лебеді летять..». Історія написання. Твір Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять…» називають автобіографічним. Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство. Роботу над нею письменник датував 1963 – 1964 роками. Проте спогади про все, що було відчуто і пережито в ранні літа, які поминули в селі Дяківці, пам’ять про рідних і односельців, про події, що пройшли колись перед очима, видно, взяли в полон надто сильно. Отож, у 1966 році з’явилася ще одна автобіографічна повість «Щедрий вечір», у якій знову ожили добре знайомі читачам герої попереднього твору. До речі, повість «Гуси-лебеді летять…» була екранізована ще за життя письменника – у 1974 на кіностудії імені Олександра Довженка був знятий одноіменний фільм, сценаристом якого виступив сам автор. А сам твір письменник присвятив своїм батькам: Батьки Михайла Стельмаха. Моїм батькам — Ганнi Iванiвнiй Панасу Дем’яновичу з любов’ю i зажурою

Теорія літератури. Автобіографічний твір – це твір, головним героєм якого є сам автор. Ознаки автобіографічного твору:

СИМВОЛ – це умовне позначення якогось предмета, поняття, явища,процесу. Він відтворює певну думку, ідею, почуття.

Домашнє завдання. Прочитати до кінця повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять…». Підготувати малюнки на тему « Чаруюча краса природи очима Михайлика».

Дякую за увагу!