Модель національно-патріотичного виховання « Я-особистість»

Указами Президента України № 64/2022 від 24 лютого та № 133/2022 від 14 березня 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності, територіальній цілісності. В умовах воєнного стану освітній процес в усіх закладах освіти України відбувається дистанційно. Під час неоголошеної та повномасштабної війни рф проти України постала нагальна потреба в перегляді та оновленні системи національнопатріотичного виховання. З цією метою МОН України затвердило заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання в системі освіти України до 2025 року (далі – Концепція). Відповідно до Концепції метою національно-патріотичного виховання визначено «становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування активної громадянської позиції, утвердження національної ідентичності громадян на основі духовно-моральних цінностей Українського народу, національної самобутності». Реалізація цієї мети відбуватиметься через упровадження відповідних заходів щодо громадянськопатріотичного, духовно-морального, військово-патріотичного та екологічного виховання.

Тому в сучасних умовах актуальним завданням є теоретичне (практичне) переосмислення значення національно-патріотичного виховання дітей, учнівської молоді, утвердження національної ідентичності та формування української нації громадян України.

Національна ідея як складова патріотизму є світоглядним орієнтиром у системі освіти, виховання, у сфері соціалізації особи. Відображає усвідомлену та офіційно визначену стратегію патріотичного виховання, яка повинна гармонійно відображати життя народу та потреби на його розвиток, виконує функцію духовної основи саморуху й поступу українського суспільства.

Національна ідея є системою, яку складають інтелектуальні, духовні, історичні та інші цінності народу України; всі її представники повинні побачити в ній частину себе і бути готовими брати участь у її реалізації.

Єдність здорової національної ідеї та патріотизму визначає систему патріотичного виховання.

Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної, за змістом, життєвої позиції. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки й психології. Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту. Головна мета полягає в тому, щоб через реалізацію системного і цілеспрямованого комплексу заходів, сприяти вихованню патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов’язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві.

 Метою моєї моделі національно-патріотичного виховання «Я – особистість» є самоусвідомлення й національна самоідентифікація українців як гідної самодостатної європейської нації; утвердження любові до Батьківщини, української мови, культури, історії, традицій; збагачення, засвоєння учнівством і міжпоколінна трансмісія національних, патріотичних і абсолютних цінностей; становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано захищати й розбудовувати її як унітарну суверенну незалежну демократичну правову соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку; знати свої конституційні права й обов’язки, цивілізовано обстоювати їх; сприяти єднанню українського народу, громадянському миру й злагоді в суспільстві.

Для досягнення зазначеної мети ви такористовуються такі напрями роботи:

 1. Формування української національної ідентичності.

 2. Вивчення державної та етнічної території українського народу.

 3. Військово-патріотичне виховання.

Завдання  моделі національно-патріотичного виховання :

науково-педагогічне забезпечення єдності фізичного, духовного й інтелектуального розвитку особистості; 

головний урок – урок патріотизму сьогоднішнього дня;

визначення в освіті пріоритету гуманістично-світоглядних знань, формування цілісного бачення світу й Людини в гармонії з природою, Всесвітом, собою;

 утвердження у виховній роботі пріоритету національного на засадах родинності;

 розвиток в учнів почуття відповідальності за збереження національних традицій, звичаїв, культурних надбань, реалізація ідеї «діалогу культур»;

творення індивідуального «Я» у його духовній автономності й суверенності та в умінні поєднувати особисті інтереси з державними;

забезпечення оволодіння українською мовою кожним учнем ліцею, виховання поваги до єдиної державної української мови;

 формування психологічної та фізичної готовності учнів до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання  національних інтересів та незалежності України;

 підвищення її престижу й розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь створення умов для розвитку громадянської активності, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак – і держави;

виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

 забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

 виховання готовності до захисту рідної Землі і України, виконання громадянського обов’язку — військової служби;

 підвищення статусу національно-патріотичного виховання в українському суспільстві;

 формування шанобливого ставлення до особистості згідно з Конвенцією ООН про права дитини; посилення ролі сім'ї в патріотичному вихованні учнів школи

•          формування української національної і громадянської ідентичності; 

Для успішного виконання поставлених завдань намагаюсь дотримуватися таких основних педагогічних вимог:

• Розглядати патріотичне виховання як складову частину системи національного виховання і здійснювати його у взаємозв'язку з основними ланками навчально-виховної роботи у закладі.
• Здійснювати патріотичне виховання з урахуванням вікових, індивідуальних та особливостей школярів.
• Вміло поєднувати військово-патріотичне виховання з національним, моральним, трудовим, естетичним і фізичним вихованням.
• Сприяти розвитку військово-патріотичної роботи на основі самодіяльності, активності та ініціативи учнів.

Принципи національно-патріотичного виховання

принцип природовідповідності у Г. Сковороди має назву «сродності» («Учи відповідно до природи»). Розуміння цього принципу стосується врахування, з одного боку, особливостей дитини та її віку, а з другого, – відповідності навчання законам природи взагалі;

 принцип цілісності означає, що виховання організовується як системний педагогічний процес, спрямований на цілісний та різнобічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу;  принцип особистісної зорієнтованості означає, що загальні закони психологічного розвитку проявляються в кожної людини своєрідно й неповторно;

 принцип гуманізації виховного процесу спрямовує виховний процес на формування й розвиток у особистості терпимості, поваги, толерантності, емпатії, співчуття;

 принцип національної ідентичності передбачає формування національної самосвідомості через виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантність до культури всіх народів, які населяють Україну;

 здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу; брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

 принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії базується на рівноправності учасників виховного процесу, врахуванні точки зору кожного, визнанні права на її відмінність від іншої, узгодженні позицій; мультикультуралізм передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в ліцеїстів відкритості, толерантного ставлення до цінностей, культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської;

принцип толерантності – це відкритість спілкування та свобода думки, совісті й переконань, виховання відповідальних громадян, здатних цінувати свободу, поважати людську гідність та індивідуальність, запобігати конфліктам та розв’язувати їх ненасильницькими засобами;

 принцип родинності – інтеграція педагогічних принципів у сім'ю, родину; дотримання універсальності принципу кола: дитина – родина – нація – вселюдство; принцип громадянськості – моральний принцип, який передбачає національну гордість, громадянську відповідальність та готовність служити й захищати Батьківщину;

 принцип європейськості – інтеграція у європейський (світовий) освітній простір на основі загальнолюдських цінностей і національної ідентичності, толерантність, широта погляду на світ і людину, взаємоповага.

Нормативно-правова база:                                              

•          Конституція України ;                                                                                                                              Закони України "Про освіту", "Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту»;
•          Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.06.2022 № 586 внесені зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 06.06.2022 № 527 «Про деякі питання національно-патріотичного виховання в закладах освіти України та визнання таким, що втратив чинність, Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641;
•          Наказ МОН від 06.06.2022 № 527 «Про деякі питання національно-патріотичного виховання в закладах освіти України та визнання таким, що втратив чинність, Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641»;
•            Державну цільову соціальну програму національно-патріотичного виховання на період до 2025 року. Метою програми є удосконалення та розвиток цілісної загальнодержавної політики національно-патріотичного виховання шляхом формування та утвердження української громадянської ідентичності.
•           Постанова Кабінету Міністрів України від 30.06.2021 № 673 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Механізми реалізації патріотичного виховання:

•          удосконалення та методичне забезпечення форм, методів та засобів патріотичного виховання учнів;
•          виконання навчальних програм з навчальних дисциплін з урахуванням цілей та завдань національно-патріотичного виховання учнів;
•          проведення заходів спрямованих на реалізацію національно-патріотичного виховання;
•          підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої діяльності, спрямованої на реалізацію соціальних, інтелектуальних та творчих проектів;
•          створення умов для залучення юнаків і дівчат до вивчення культури, історії України, державницьких традицій та боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху; популяризація кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини;
•          активне залучення до патріотичного виховання дітей учасників бойових дій , членів сімей Героїв Небесної Сотні, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявили активну громадянську позицію;
•          забезпечення активної участі молоді в заходах патріотичного спрямування, у тому числі, приурочених загальнодержавним святам, героїзації захисників незалежності України в сучасних умовах та минулому, відродження національної пам'яті;
•          залучення молоді до участі у державотворчому процесі, громадському русі задля  розвитку політичної культури;
•          проведення екскурсій з метою популяризації пам'яток української історії та боротьби українського народу за незалежність, пам'яток культури та природи, історичних місць та подій, етнографії та життєписів відомих діячів;
•          активізація виховної роботи з дітьми засобами військово-патріотичних ігор, зокрема на прикладі всеукраїнської дитячої військово-патріотичної спортивної гри "Сокіл" "Джура";
•          використання досвіду дитячих та молодіжних громадських організацій (об'єднань), українського козацтва, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України.
•          формування української індентичності є актуальним, життєво важливим завданням українського суспільства і держави.

    Враховуючи дані аспекти та можливості, була розроблена власна модель національно-патріотичного виховання в школі  «Я – особистість».

Модель національно-патріотичного виховання « Я – особистість»

Термінологія, що застосовується в моделі:

громадянська ідентичність – ототожнення себе зі спільнотою громадян національно-державного утворення; феномен свідомого та активного громадянства, усвідомлення себе членом громадянського суспільства;

національна ідентичність — почуття нації єдиним цілим, виховання в собі відмінних традицій, культури, мови і політики. Національна ідентичність людини є її ідентичність і почуття приналежності до однієї держави або однієї нації, незалежно від свого юридичного статусу громадянства;

проспективна ідентичність – це динамічне, цілісне когнітивно-афективне утворення, що є компонентом “Я”-концепції особистості та представлено системою уявно-вірогіднісних смислових конструктів суб'єкта, які віднесені ним у власне майбутнє і є сукупністю рис, особистісних якостей, соціальних ролей, соціальних статусів. Проспективна ідентичність є інтегральною характеристикою особистості, має множинну й мінливу природу, є результатом усвідомлення суб'єктом власної своєрідності та самовизначення в соціальному середовищі. Проспективна ідентичність формується в процесах взаємодії суб’єкта з соціальним середовищем і має різне змістовне наповнення залежно від індивідуальних особливостей суб'єкта та його соціокультурного оточення.

Проспективна ідентичність є основою для самоконструювання та побудови свого життєвого шляху;

соціальна ідентичність – усвідомлення людиною своє належності до різних соціальних груп, цінності та інтереси яких вона сприймає як свої;

українська ідентичність — історично сформована адаптивно-еволюційна система ознак і властивостей, які вирізняють українську людину, українську спільноту і українську культуру з-поміж інших аналогічних об'єктів (феноменів);

національно-культурна ідентичність належності до українського народу, нації, свідоме прийняття його моральних цінностей, що характеризується ототожненням і формуванням відповідної національної Я-концепції, що виявляється у власній самоповазі, національній гідності, умінні користуватись правами і свободами, справедливості, відповідальності, любові до України та бажанні пов’язати свою долю з долею України.

Очікувані результати виховної діяльності :

   Передбачається, що досягнення зазначених цілей та завдань виховної діяльності дає можливість сформувати духовну, високоморальну, життєво компетентну особистість у системі, яка формується і розвивається із стійкою мотивацією на здоровий спосіб життя, духовно багата, морально стійка, національно свідома, соціально адаптована.

• Класні колективи спільно з класними керівниками включені у проектну діяльність в рамках виховного простору закладу.

• Створення відкритого виховного простору в цілому і в класних колективах;
• Організація роботи з обдарованими дітьми;
• Співпраця з громадськими організаціями і соціальними інституціями;
• Розвиток творчої ініціативи учнів, батьків, учителів;
• Вироблення індивідуального стилю роботи педагога;
• Підвищення і вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників і популяризація передового педагогічного досвіду з проблем виховання і організації життєдіяльності учнівського колективу;
• Поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, національно-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів і місцевої громади.
• Військово-патріотичне виховання – це підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах вступити на захист територіальної цілісності та незалежності України.
• Підвищення рівня громадянської ідентичності, відчуття належності до рідної землі, народу; визначити духовну єдність поколінь і спільність культурної спадщини; утвердити почуття патріотизму, формування української політичної нації, відданості служінню Батьківщині.
• Кінцевим результатом реалізації даної моделі передбачається позитивна динаміка зростання рівнів національно-патріотичного виховання дітей, військово-патріотичного виховання (навчання) молоді, утвердження національної ідентичності та формування української нації.

Основними формами національно- патріотичного виховання школярів є:

Малі групи. Сталі групи приблизно одного віку, чисельністю орієнтовно 6-8 осіб (можуть бути і трохи більше і менше). Ідея малої групи взята із життя, саме в малих групах діти проводять своє дозвілля, спілкування. На основі мережі малих груп варто створювати осередки виховних організацій. Ідеально, щоб мала група розвивалась і ставала командою. А паралельно в групі формувався лідер та інші ролі. Команда і лідер важливі для створення здорового самовиховного середовища.

Регулярні збірки/сходини щотижня малими групами. Основна форма для створення системності самовиховного процесу в осередку виховної організації. В цьому контексті важливим є робота по певній програмі, і самі діти беруть участь у плануванні своєї діяльності на майбутнє, а потім аналізують і роблять висновки.

Проєкти. Заходи. Важливо навчити вихованців проєктного методу, а також як організовувати заходи – коротко тривалі події. Варто створити календар важливих дат протягом року, від вересня до серпня. В контексті НПВ це напр. День захисника України, День гідності і свободи, День ЗСУ, Свято соборності, День пам’яті Героїв Крут, День героїв небесної сотні, День Добровольця, Свято Героїв, День Конституції, День Незалежності і майбутній День Перемоги у війні за незалежність.

Інтерактивні форми: Ігри, вправи, практичні завдання. Про них вже сказано, пересказано. Варто мати власний багаж ігор та вправ на різні випадки і ситуації – для здруження, для активізації чи навпаки для розслаблення, розминка, тімбілдінгу тощо.

Добрі діла – ідея волонтерства і служіння. Варто ідею добра завжли переводити в практичну площину, щоб в молоді вироблялась потреба творити добрі справи. 

Вишколи як вузлові інтенсивні навчання знань/вироблення навичок, формування ставлень – компетентності. 

Змагання як вузлові контрольні точки перевірки виробленості, вправності.

Мандрівки протягом року, оптимально щокварталу в різні пори року. Бажано із ночівлею в польових умовах.

Літні наметові табори як підсумковий етап річної програми. 

А ще можемо згадати про різні дрібніші форми: Гутірка, дебати, майстерки, сценки, екскурсії, ватри, вечорниці тощо, рекомендуємо почитати в додаткових матеріалах.

Методи національно-патріотичного виховання:

•           Найперше варто згадати про Скаутський метод з восьми тісно переплетених  елементів, які мають паралельно застосовуватись: Присяга і закон, гурткова (командна) система, навчання дією, програма поступального особистісного прогресу, приклад доррослих,  символічна основа, життя в природі, активність в громаді  – (Детальніше варто почитати в статті Юрія Юзича в блозі на українській правді)
•           Самовиховання особистості. Це і шлях і своєрідна ціль в національно-патріотичному вихованні. Важливо як сприяти переходу від виховання як зусиль з боку виховника до самовиховання як процесу усвідомленої зміни себе на краще самими дітьми. А ціль є тому, що маємо формувати широкі верстви українців, як самозарадних особистостей, здатних до самовиховання.
•           Власний приклад наставників (виховників, менторів, вчителів) у дотриманні цінностей, ідеалів, правил. Це один із стовпів у будь-якій навчально-виховній системі. “Я буду не таким, про що ти кажеш, а яким ти є”.
•           Переконання як метод впливу в ході комунікації з вихованцями. Важливо вміти вибудовувати формальне і неформальне спілкування таким чином, щоб формувати у дітей певні цінності, власні переконання та погляди. А діти будуть до вас прислухатись, якщо ви будете авторитетами для них, вони любитимуть вас як наставників.
•           Ігровий метод – Ігри є одним із найдієвіших способів щось навчитись, засвоїти, відпрацьовувати. Ігри супроводжує висока мотивація участі, глибоке включення, неформальність простору, розвиток соціальності через командну взаємодію. Ігри природньо сприймаються всіма людьми, це можна навіть сказати, закладено в нас ще з початків еволюції (тварини також граються)
•           Створення рольових ситуацій – важливий елемент мистецтва виховника, щоб допомогти в контрольованій ситуації відтренувати реакції та поведінку, ставлення вихованців. 
•           Випробування – своєрідний спосіб ініціації, перевірки виробленості, набуття компетентностей тощо. Під час застосування цього методу слід особливо пам’ятати про безпеку, як фізичну так і психоемоційну.
•           Легендування – застосування прив’язки до важливих елементів традицій, історії, символіки тощо для створення виховуючої атмосфери, простору, який сприятиме задуму. Легенда під час табору сприятиме зануренню учасників в епоху, кращому пережиттю ними змісту програми тощо. 

 Учнівський парламент здійснює свою діяльність через різноманітні форми роботи.   Щорічно діє «Школа лідера», яка сприяє вихованню справжнього громадянина та патріота України. Учні закладу активно беруть участь у різноманітних територіальних та обласних конкурсах.

Суттєву роль у процесі  національно-патріотичного виховання молоді відіграє так званий «дух» школи, у тому числі зовнішній вигляд, використання національної та народної символіки в оформленні школи.   

 Всередині шкільного  подвір'я розміщено флагшток з державним прапором, який піднімаємо кожного понеділка під виконання Державного Гімну України. 

Сутність національної самосвідомості виражається як у ставленні особистості до національних цінностей, якими є любов до рідної культури, мови, національних свят, традицій тощо, так і активному їх опануванні, розвитку. 

Розроблена система заходів у плані роботи школи на навчальний рік, планах методичних об'єднань ,класних керівників, педагога-організатора та учнівського самоврядування,  які сприяють вихованню патріотичних почуттів, національної гідності, викликають інтерес до вивчення минулого нашого народу:

•             години спілкування:
•             «Виховання громадянина – патріота», «Україна – моя рідна Батьківщина», Свято рідної мови, заходи до Дня Соборності і пам’яті Героїв Крут;
•             флеш-моби :«Молитва за Україну», «Дух, що тіло рве до бою», « Свята Покрова»;
•             акція «Маки пам’яті»;
•             благодійні акції патріотичного спрямування розвивають визнання духовної єдності поколінь, формують соціальну активність та здатність взяти на себе відповідальність ;
•             тощо.

Окрім цього класними керівниками щорічно проводяться:

•             конкурс знавців української мови ім. П.Яцика
•             конкурс читців стрілецької, повстанської пісні та поезії;
•             конкурс з української мови імені.Т. Шевченка ;
•             конкурс читців поезії Лесі Українки.

Серед заходів ціннісного ставлення до суспільства і держави ( військово - патріотичне виховання) слід відзначити :

•          зустріч з представниками ГО «Конгрес українських націоналістів»;
•          флеш-моб «Долоньки єднання»
•          фестиваль «Революція Гідності, як ми це пам’ятаємо!»
•          уроки мужності: «Небесна сотня», «Герої не вмирають»;

•          змагань з «Школи безпеки» та «Сокіл, «Джура» та інші.

Ніколи не втрачають своєї актуальності народознавчі заходи, на яких, знайомлячись з народними оберегами, традиціями і звичаями, учні вчаться шанувати національну спадщину, бути патріотами і громадянами. Традиційними у школі є Українські вечорниці, вертепні дійства, свята Миколая, ходіння з Маланкою, великодні святкування.

Ефективним способом формування громадянина-патріота є соціальні проекти. Участь у них мотивує молодь досліджувати проблеми місцевої громади, а також вчить планувати та впроваджувати проекти, котрі відповідають потребам спільноти, членами якої вони є.

  Учні нашої школи є ініціаторами багатьох соціальних акцій та проектів. Зокрема, це проекти «Посади дерево», «Чисте джерело» (розчищення джерел у селі).

З моменту повномасштабного вторгнення на територію суверенної України питання волонтерства набуло своєї найбільшої актуальності за останні часи. Із самого початку активізувався волонтерський дух, що охопив не тільки Україну, але й увесь світ. З перших днів війни (з 24 лютого 2022) в нашому навчальному  закладі  волонтерський рух набув іншого -  масштабного значення. Саме волонтерство відіграє велику роль у вихованні патріотизму. Учні, вчителі, батьки і просто не байдужі жителі села  активно долучається до збору та передачі  захисникам продуктів харчування , оберегів та малюнків, плетінні маскувальних сіток, організовувались благодійні акції та ярмарки , кошти яких спрямовані на підтримку наших воїнів. У стінах школи було організовано тимчасовий прихисток для співгромадян , які змушені були покинути свої домівки.

Результатом дії даної моделі є випускник, в якого сформовано рівень соціальної зрілості, достатньої для забезпечення його самостійності у різноманітних сферах життєдіяльності, здорова людина, творча особистість з розвиненою потребою у самореалізації та самовдосконаленні, з гуманістичним світоглядом та почуттям відповідальності за долю України, її народу, людства – справжній громадянин – патріот України.

Висновок

Ще великий давньоримський політичний діяч, філософ і літератор Цицерон писав: «Основа всієї держави складається з правильного виховання юнацтва». Сьогодні, як ніколи, постає головним питанням – виховання свідомих громадян України, для яких «народ і держава» – єдині, а «правильне 2 виховання» полягає в цілеспрямованому формуванні української нації, яка знає своє коріння, свою історію, культуру, цінує й береже свою рідну українську мову. А тому справжнє реформування в Україні має починатися із духовних цінностей, громадянськості й людськості.