Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність

Міністерство освіти і науки
ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей»

Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність

Підготувала викладачка
української мови та літератури
ДПТНЗ ІПАЛ
І.М.Луценко

м.Ічня -2025

Тема: Нехай святиться у віках в борні здобута незалежність.

Епіграф: «Україна буде тоді, коли будуть люди,
які найдужче боятимуться її ганьби…»
Ліна Костенко

Мета: Розширити знання учнів про нашу Батьківщину – Україну, виховувати любов, патріотизм та повагу до її захисників. Довести до свідомості учнів, що кожен українець відповідає за долю держави.

Оформлення: Національна символіка, вінок із стрічками, Ангел, лампади.

Хід заходу

Вступ (5 хвилин)

Учитель: «Україна буде тоді, коли будуть люди,  які найдужче боятимуться її ганьби…»  Ліна Костенко сьогоднішній урок присвячується тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України віддав своє життя. . Пропоную вашій увазі відео про мальовничу природу України ,краса незалежної України неперевершена(«Україна до війни»)

Учень: І знову, в котрий це вже раз
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’янути славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.

Учитель: роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90 – ті ХХ століття Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще 15  років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще 15 рокі тому ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.   
Українська земля – щедро полита кров'ю її синів. З нашої історії ми бачимо віковічне прагнення до волі. Сьогоднішній урок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду.

Учень 2: Було колись в Україні – ревіли гармати.
Було колись – запорожці вміли панувати.
Панували, добували і славу, і волю
Минулося… Зосталися могили по полю.

Учень 3: Вже скільки закривавлених століть
Тебе,  Вкраїно, імені лишали…
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:
Внесіте прапор вільної Держави!
(У зал урочисто під музику вноситься Державний прапор України.)

Події на Майдані та війна на Сході (20 хвилин)

Учитель: Минулі роки Україна не знала війни, але зараз майже кожну родину опалило полум’я військових дій. Слова «Слава Україні – Героям слава» набули нового змісту, ставши відданням шани тим, хто пожертвував собою. Ми не можемо не згадати події на Майдані Незалежності, де за свободу заплачено страшну ціну.

Пропоную вашій увазі переглянути відеоролик про “Небесну сотню, Господи, прийми”)

Учитель:. Війна на сході України — збройний конфліктна території Донецької і Луганської області України з одного боку — організованими та керованими з РФ незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ та з іншого боку — українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України. Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов’янську, Артемівську та Краматорську). Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції і вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками. Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною війною » Росії проти України. Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії діють як з території Російської Федерації, так і безпосередньо на території України.

Учень 5: . Гадаєш, ти мене образив,
коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був! Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Оцю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.

Учень: І знов Майдан в Луганську і Донецьку,
Ні, не Майдан — справжнісінька війна!
Знов суть свою ворожу і поганську
Показує москаль, мов сатана.
За Сотнею ще рани кровоточать,
А тут нових оплакуєм синів.
Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,
Невже нових жертв сильно захотів?
Цвітуть тюльпани чорні в Україні,
Зривають їх дружини й матері.
«…Присвоїти посмертно…»
В домовині Лежить проміння згаслої зорі…
 

Учень: А блокпости обстрілюють чужинці,
Чиєсь дитя стає мішенню знов…
Іде війна!.. Іде війна, вкраїнці!..
Іде війна за смерть — не за любов!
Знов опустились прапори в скорботі,
Усе село прощається з хлоп’ям…

 Тож будуть сльози і ридання
Коханих, бідних матерів,
Бо знову свіже поховання
Їх любих, рідних їх синів
Чи довго будемо страждати
Та проливатимемо кров,
За рідну землю воювати,
Бо ворог лізе знов і знов?
 

Учень .Не плач, кохана, чуєш, я живий.
Не міг тобі раніше подзвонити.
То був страшний, запеклий, довгий бій,
Та ми не мали права відступити.
Скажи хоч слово, мила, не журись.
Утри сльозу й нарешті посміхнися,
А ще молись, за нас усіх молись.
І матері від мене поклонися.
Цілуй дітей і батькові привіт,
Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:
Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,
Під обстрілом читаємо відтоді.
Пробач, ріденька, знову мушу йти.
І не питай, куди тепер рушаю.
Мене чекають прокляті світи,
Коли вернусь я й сам уже не знаю.
Вона в сльозах стискає телефон,
Пусті гудки, в душі гроза лютує.
Та він живий, то був поганий сон,
Її любов його, таки, рятує!
А він десь там, де небо у вогні.
Боронить свою землю від навали.
Він вже давно не лічить ночі й дні,
Він робить все, щоб ми війни не знали!
 

Прошу вашій увазі перегнути відеоролик “Білі лебедіу небесах” (загиблим в Україні присвячується)

Ведучий: За офіційними даними, в результаті бойових дій загинули тисячі людей. Солдати добровольчих загонів та армії віддали життя за кожного з нас.

Вірш-присвята

Коли країна в темряві німіє,
І ворог наступає, як гроза,
Герой стоїть, що сили не шкодує,
Із серцем, що як світла тереза.

Він захищає, аби ми жили,
Щоб діти усміхалися у сні,
І щоб ніколи більше не були
У тенетах війни, що в'язне в дні.

Його обличчя знає біль і втому,
Рука тримає зброю, наче меч.
Він бачить сльози, смуток і розлому,
Але стоїть, не знаючи відречень.

За це йому — уклін від всього люду,
За його мужність, стійкість у вогні.
Ти — наш герой, що ніколи не забудем,
І що живе у серці і мені.

Пропоную вашій увазі переглянути віде, яке присвячене нашим випускникам, які загинули в бою за нашу незалежність « Вічна пам̛ ять -нашим випускникам"

УчительЯ дивлюсь на світлини бійців, Щирі посмішки, втомлені очі… А мій розум сприйняти не хоче: Це не сон, не синдром маячні, Це війна не в далекій країні, А в вишневій моїй Україні.Ведучий: Давайте подумки згадаємо тих, хто пішов від нас, хвилиною мовчання. (Звучить “Пливе кача по тисині”)

Учитель: Запалимо свічки пам’яті всім героям, які боролись за незалежність. Майбутнє не за арміями і війнами, не за капіталами і окупантами. Майбутнє за тими, хто має у душі квітку свого народу. Ми вистоїмо, ми подолаємо… «Були колись козаками, та більше не будем»… Будемо, Тарасе! Навіть ти, мабуть, не сподівався. Будемо і є… Бо козаки, бо чоловіки, бо Україна! Понад усе! (Відеоролик “Незалежність - це ти”)