Організаційні форми підприємства

Організаційні форми підприємства

ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВАТЕМА 2. Організаційні форми підприємства. ПЛАН: Форми власності в агропромисловому комплексі України Трансформування агроформувань у ефективні виробничі структури Особливості господарювання на власних і орендованих землях. Організаційні та правові аспекти відносин орендарів і орендодавців. Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств, організація внутрішньогосподарських відносин Розділ І

1. Форми власності в агропромисловому комплексі України. Власність складається з сукупності економічних, правових, політичних, соціальних і психологічних відносин. В агропромисловому комплексі тривалий час основою виробничих відносин була суспільна власність — державна і колгоспно-колективна. З переходом до ринкових відносин формується приватна власність на землю та інші засоби виробництва. У сільському господарстві відповідно до Земельного кодексу України земля може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу та інших законів, що видаються відповідно до них. Суб’єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності; територіальні громади — на землі комунальної власності; держава—на землі державної власності.

Суб'єкти власності в сільському господарстві:працівники підприємства на момент ухвалення загальними зборами рішення про паювання майна;пенсіонери господарства незалежно від їхнього віку; тимчасово відсутні члени підприємства (призвані на військову службу, направлені на навчання, особи, які перебувають у тривалому відрядженні, зберігають членство в певному господарстві); колишні члени господарства, які отримали землю, але не мають майнових паїв; особи, звільнені за скорочення штатів, але не більше ніж два роки після звільнення; особи, які мають право повернутися на колишнє місце роботи згідно з чинним законодавством; особи, які стали інвалідами, працюючи на певному підприємстві, і нині не працюють; спадкоємці членів колективних господарств, які мають право на майновий пай.

Основна причина реформування державної та колгоспно-кооперативної власностіОсновна причина реформування державної та колгоспно-кооперативної власності полягає у відсутності зацікавленості працівників у результатах своєї праці. Колективні та державні інтереси не збігалися з інтересами робітників, які не мали відношення ні до власності на землю і майно, ні до отриманої продукції та прибутків. Водночас вітчизняний і зарубіжний досвід переконливо засвідчує високу ефективність сільськогосподарського виробництва, яке ґрунтується на приватній власності.

Основні напрями посилення приватної власності на землю і майнозавершення закріплення на правовій основі за працівниками і пенсіонерами земельних і майнових паїв;визнання земельної частки (паю), майнової частки власністю члену колективу з усіма правами їх використання і розпорядження; визнання права вільного виходу кожного члена з агроформування зі своєю земельною та майновою часткою (паєм); виділення майна в натурі у разі виходу зі складу господарства; створення різних господарських формувань на основі приватної власності на земельну та майнову частку (пай) — індивідуальних, колективних на принципах кооперації власників; утвердження права передавати земельну ділянку і майно в оренду в розмірі частки (паю) основних фондів; розвиток с/г підприємств на принципах колективної організації праці, поглиблення спеціалізації, кооперації, інтеграції, диверсифікації та концентрації виробництва, що ґрунтуються на добровільному об'єднанні земельних та майнових я паїв товаровиробників — власників; розвиток фермерських господарств на принципах раціональної концентрації та спеціалізації, що ґрунтуються як власності, так і на орендованих земельних ділянках і майні; на приватній розвиток особистих господарств населення на основі розширення виробництва завдяки власності на земельний пай.

2. Трансформування агроформувань у ефективні виробничі структури. Приватна власність на землю та інші засоби виробництва зумовила два напрями використання їх — індивідуальне чи спільне з іншими власниками на принципах кооперації, колективної організації праці та виробництва. При цьому, як показав досвід реформування агропромислового комплексу, колективна організація виробництва і праці на основі спільного використання приватної власності залишається основним напрямом організаційної структури сільськогосподарських підприємств.

С/г підприємства можуть трансформуватися та удосконалюватися з дотриманням таких вимог:добровільність членів підприємства у прийнятті рішення про трансформацію, термін її проведення, вибір форм нових формувань, організаційно-методичних засад реструктуризації; підтримання колективних та індивідуальних інтересів усіх власників земельних і майнових паїв; врахування пропозицій членів підприємства щодо організації здійснення трансформації, вільний доступ їх до всіх матеріалів, пов'язаних з приватизацією і реформуванням господарств.

Трансформування с/г підприємств: систематична інвентаризація майна підприємства, всіх його активів та пасивів, у разі потреби — переоцінення або уточнення вартості майна; облік пайового фонду та індивідуальних майнових паїв членів підприємства; видача майна в натурі у разі виходу осіб зі складу с/г підприємств; забезпечення державними актами на право приватної власності на землю; створення передумов для формування нових економічних приватних агроформувань; розподілення майна і землі між новими господарюючими суб'єктами у разі поділу господарства та створення на його основі двох чи більше юридичних осіб або економічно самостійних підрозділів; розроблення установчих документів підприємств, створених унаслідок реструктуризації, та реєстрації нових юридичних осіб, або трансформації економічно-самостійних підрозділів; проведення серед членів підприємства інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань щодо трансформації; кадрово-управлінське забезпечення реструктуризації.

У процесі трансформування на основі діючих підприємств можуть створюватися одне чи більше товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ), фермерські господарства, кооперативи, приватно-орендні підприємства, інші організаційно-правові форми. Зазвичай у таких агроформуваннях менше людей, управління здійснюється ефективніше, робота дає ліпші результати.

3. Особливості господарювання на власних і орендованих землях. Отримання громадянином України державного акта на правоприватної власності на землю засвідчує його перехід до нового статусу — статусу власника конкретної земельної ділянки. Статус землевласника дає селянинові право повного розпоряджання земельною ділянкою за власним розсудом, але згідно з чинним законодавством. Цей статус зменшує залежність селянина від первинності господарства та забезпечує підвищення рівня його доходів. Власники земельних ділянок можуть добровільно створювати на основі належних їм земельних ділянок спільні сільськогосподарські підприємства, асоціації, спілки, акціонерні товариства, інші кооперативні підприємства організації, передавати ці ділянки у спадщину, дарувати, обмінювати, віддавати під заставу, здавати в оренду, продавати громадянам України без зміни цільового призначення земельних ділянок.

Власники та користувачі земельних угідь несуть відповідальність за:ефективне використання землі відповідно до цільового призначення та проекту внутрішньогосподарського землеустрою;використання природоохоронних технологій виробництва;погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності.

Власник і користувач земельних угідь має здійснювати комплекс заходівщодо охорони земель; раціональної організації території; збереження і підвищення родючості ґрунтів, а також інших властивостей землі; захисту земель від водної й вітрової ерозій, селів, підтоплення, засолення, забруднення відходами виробництва та від інших процесів руйнування; дотримання прав інших землевласників, землекористувачів, у тому числі орендарів.

4. Організаційні та правові аспекти відносин орендарів і орендодавців. Оренда — це отримання на певний період прав володіння майном, землею та іншими засобами виробництва, за допомогою яких здійснюється підприємницька діяльність. Передані в оренду майно та земля залишаються власністю орендодавця. Орендар володіє і користується орендованими землею та майном, уся вироблена продукція є його власністю, якою він вільно розпоряджається. Частина продукції може переходити у власність орендодавця як орендна плата. Правове регулювання оренди землі здійснюється відповідно до Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі». У цих документах визначено конкретний механізм набуття, реалізації і припинення права на оренду земельної ділянки.

Взаємовідносини між орендарями і орендодавцями регулюється відповідними договорами, де передбачаються такі істотні умови: 1)об'єкт оренди; 2)термін договору оренди; 3)орендна плата (розмір, форма платежу, термін і порядок внесення та перегляду); 4)цільове призначення, умови використання і збереження властивостей землі; 5)умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6)існуючі обмеження й обтяження щодо використання земельної ділянки. Основним в орендних відносинах слід вважати спонукальні мотиви сторін. Обидві сторони зацікавлені в отриманні якнайбільшого зиску з оренди землі: орендодавець — в якомога вищій орендній платі зі збереженням при цьому якості земельної ділянки; орендар — у максимальному врожаї впродовж тривалого періоду.

Орендні відносини. Зазвичай нині договори оренди укладають на термін до п'яти років. В інтересах с/г виробництва бажаною була б довготермінова оренда — не менше від десяти років. Організаційними структурами щодо раціонального використання техніки для індивідуальних господарств можуть бути товариства зі спільного використання сільськогосподарської техніки. Можуть організовуватися та успішно функціонувати також фермерські механізовані кооперативи за умови підтримання їх наданням механізованих послуг фермерам. Як засвідчив світовий досвід, позитивно зарекомендували себе прокат і оренда сільськогосподарської техніки під час обслуговування фермерів.

5. Реорганізація колективних с/г підприємств, організація внутрішньогосподарських відносин. На ефективність с/г виробництва впливають підприємства суспільного сектора. Суспільний сектор представлено колективними підприємствами з різними видами використання приватної власності у вигляді земельних і майнових паїв. У реформованих господарствах, заснованих на приватній власності, реструктуризація підрозділів має забезпечити відповідність:економічного і юридичного статусів — новим відносинам власності; організаційної будови — вимогам економічної самостійності та самоврядування, враховуючи інтереси власників; техніко-технологічного вдосконалення — вимогам підприємництва, самоокупності та самофінансування..

Оцінювання складових підприємства. Критерії оцінки — окупність капіталу, враховуючи землю, забезпечення високої матеріальної зацікавленості власників. Оцінювання передбачає: об'єднання галузей, спеціалізацію і концентрацію; структуру посівних площ і сівозмін; кількість і співвідношення продуктивної худоби; склад і структуру виробничого потенціалу. Під час реструктуризації виробництва особливу увагу приділяють горизонтальній і вертикальній кооперації та інтеграції.

Організаційно-економічні відносини між внутрішньогосподарськими структурами можуть регулюватися за трьома основними напрямами:на основі двосторонніх договорів; єдиним колективними органом, якому власники делегують повноваження;змішано

Принципи управління у реформованих підприємствах:

Удосконалення організаційно-галузевої, техніко-технологічної, управлінської систем має забезпечити зростання урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тваринництва, підвищення ефективності використання фондів і ресурсів, рентабельності й конкурентоспроможності. Тобто мають бути створені умови для інтенсифікації виробництва. Водночас має бути економічний механізм, що регулює взаємовідносини власників, які бажають спільно використовувати землю і засоби виробництва. Це насамперед колективи власників з повним правом на землю та інші засоби виробництва, а саме агроформування. Товарно-грошові відносини можуть бути перенесені на мікрорівень, безпосередньо в колективи первинних структур, які також орієнтовані на ринок й отримання прибутку. Колективи власників-товаровиробників повинні послідовно сплачувати платежі і податки, мати можливість отримувати позики, кредити і нести відповідальність за їхнє повернення, брати участь у формуванні й розподіленні прибутку і фондів.

Контрольні питання: Схарактеризуйте приватну, державну та комунальну власність. Які перспективні форми сучасних сільськогосподарських підприємств Назвіть чинники спеціалізації та оптимального об'єднання галузей у посиленні підприємницької діяльності агроформувань. Які принципи кооперації та інтеграції використовуються сучасними сільськогосподарськими підприємствами? Розкрийте організаційні та правові аспекти відносин орендарів і орендодавців.