Як відомо, Тарас Шевченко був не лише великим поетом, але і художником. Якщо його письменницький здобуток допоміг сформувати літературну українську мову, то у живописі творчість Шевченка ознаменувала перехід від романтизму до реалістичного напрямку в українському мистецтві.
Із огляду на це несправедливо говорити про Шевченко-поета, не згадавши його як видатного художника. До того ж митець нерідко супроводжував свої поетичні твори ілюстраціями. Більше того – теми та ідеї, що передували написанню віршів та поем, часто з’являлись у серіях художніх робіт митця.
Основні теми
Основні образи та ідеї шевченківських творів паралельно розкриваються в олійному живописі, гравюрах, офортах, сепіях і акварелях. Так-так, вам не здалося, Шевченко працював у всіх можливих техніках!
Центральними у творчості Кобзаря є:
- образ рідної природи (українські краєвиди);
- роздуми над культурною спадщиною і національним самовизначенням (предмети побуту, церкви, могили,);
- національно-визвольна боротьба (Хмельниччина, Гайдамаччина);
- діти, малі жебраки, солдати, кобзарі;
- жіночий образ (мати, селянка);
- релігійно-міфологічний (Марія, святий Петро, грецька міфологія).
Це вірно як для художнього, так і для поетичного спадку митця.
Національно-визвольна боротьба
Шевченко з цікавістю вивчав культурну спадщину нашої країни. Саме звідси його участь у експедиціях, увага до побуту, історичних матеріалів. Кургани, церкви – частий мотив у малюнках письменника, тим більше, що у ті часи могили були характерною рисою українського степового ландшафту.
Для поета вони – символ героїчного минулого країни, національні святині (поема «Іван Підкова», вірші «Думи мої, думи мої…», «За байраком байрак…», «Стоїть в селі Суботові» та поема «Великий льох», сповнена докору Хмельницькому за договір із Московією). Через це до розкопок Шевченко ставився вкрай негативно. Помітити це можна у «Гайдамаках», а у вірші «Розрита могила» – це узагальнений образ України, пограбованої царатом.
«Церква у Суботові». 1845 р.
«Чигирин з Суботівського шляху». 1845 р.
До пов'язаних з історичними місцями творів Шевченка належать: «Чумаки серед могил». 1846 р., «Аскольдова могила». 1846 р., «Богданові руїни в Суботові». 1845 р.
Також увагу митця привертають моменти визвольної війни, як-то Хмельниччина та Гайдамаччина, яким поет присвячує ряд творів, серед яких: «Гайдамаки», «За що ми любимо Богдана?», «І мертвим і живим…», «Чернець» та «Чигрине, Чигрине» (вірш Тараса Шевченка, написаний 19 лютого 1844 року, у якому митець намагається осмислити роль Богдана Хмельницького та великі, проте марні повстання).
Розсипаються могили,
Високі могили…
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?...
Що ж на ниві уродилось??!...
Марно сльози трачу; заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила…
У своєму офорті «Дари в Чигирині 1649 року» (1844 р.) Шевченко зображує переламний момент української історії, своєрідне роздоріжжя, коли до князя прибувають троє послів. Від Туреччини – чауш Осман-Ага, від царя московського – князь Бутурлін (також зображений на малюнку «Смерть Хмельницького» 1836—1837 рр.), а від Речі Посполитої – князь Любомирський.
Тут ми бачимо момент фатального вибору, що змінить долю України. Зверніть увагу, що дари від послів лежать на видному місці, ніби гірко підкреслюючи – саме такою є ціна майбутньої свободи і долі українського народу.
Природа, народні образи та заслання
Велику увагу митець приділяє образам тих, хто опиняється у найскладнішому становищі. Сироти (сам Тарас Шевченко теж рано втратив батьків), прості люди («Старости», «У Києві», «Судна рада» (1844 р.) із серії офортів «Живописна Україна»), діти-жебраки, («Байгущі», «Казахський хлопчик що грається з кішкою»), а також кобзарі та невільники.
Створенню поеми «Сліпий» (Невольник) 1845 р. передувала серія однойменних малюнків (1843 р.). Це свідчить про те, що і тематика, і образи цікавили поета не перший рік. До цього Шевченко пише поему «Мар’яна-черниця» в основі якої розповідь про нещасливу любов заможної дівчини й убогого сироти. Розповідь ведеться від імені сліпого кобзаря, який передає історію свого юнацького кохання.
Помітне місце посідають і образи природи, яким приділено окрему увагу як у віршах, так і у пейзажному живописі Шевченка. Серед важливих образів також церкви, села, персонажі народного фольклору («Казка» 1844 р. із серії офортів «Живописна Україна», «Русалки» 1859 р.). Окремо варто сказати про малюнки, створені у засланні. На них – товариші, люди, що оточували Шевченка на чужині («Шевченко малює товариша» 1848 р., «У в’язниці» 1847 р.). Саме там поет познайомився з поляками, які також відбували покарання. Цей епізод знайшов відображення у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками» 1847 р., присвячений братерству українського та польського народів), а також малюнку «Серед товаришів» 1851 р.
Цікавий факт: під час заслання Шевченко значною мірою втратив навички олійного живопису, проте досяг неабиякого успіху в графіці, якою і займався до кінця життя, здобувши звання академіка гравірування (гравюра по міді) 4 вересня 1860 р.
«Казка» 1844 р.
«Серед товаришів» 1851 р.
Релігійні та міфологічні мотиви
Богородиця у Шевченка – проста жінка, тоді як селянка-мати завжди трохи Богородиця: жінка з непростою долею, яка народжує сина, приреченого на смерть і страждання. Очевидно, у цих двох образах для митця уособлені Україна та її поневолений народ.
Згадаймо його земну Марію і Катерину, чи наймичку Ганну. У полотні «Катерина» Шевченко надає постаті дівчини риси «Сікстинської мадонни», яка домінує над усіма іншими елементами картини. Схожим чином малюють ікони.
Особливо активно Шевченко звертається до релігійної тематики в останній період життя. Саме тоді, у 1959 він пише поему «Марія», створює офорт «Свята родина» 1858 р., «Притча про робітників на винограднику» 1858 р. (за картиною Рембрандта). А саме у рік звільнення створює серію малюнків за мотивами притчі про блудного сина: «У шинку», «Програвся у карти», «У хліві» (1857 р.).
Цікавий факт: під час останнього заслання на Мангишлакський півострів Шевченко створює малюнки: «Телемах на острові Каліпсо» (літо 1856 р.), «Робінзон Крузо» (літо 1856 р.», «Діоген» (1856 р.), «Св. Себастіан» (літо 1856 р.). Усі твори об’єднує тема самотності, мучеництва та аскези.
Аналіз художнього доробку допоможе учням глибше зрозуміти особистість Шевченка та осягнути його творчіть. Варто пам’ятати, що малярство з’явилось у житті митця раніше за професійне заняття поезією, що мало істотний вплив на формування образності шевченківської мови.
Щоб залишити свій коментар, необхідно зареєструватись.