Презентація "Авангардистські течії початку ХХ століття"

Авангардистські течії початку ХХ століття Пошук нових засад та форм зображення світу

Авангардизм як напрям у літературі та мистецтві Походить від французького слова avant-garde – передовий загін Умовний термін для визначення художніх течій у літературі та мистецтві, що зародилися на початку ХХ століття і рішуче поривали з літературною традицією

Експресіонізм (від лат. expressio –”вираження”) 1905-1925 Естетичні позиції Єдина реальність –суб׳єктивний світ людини, і завдання митця – його виразити Характерні риси: Провідні настрої творів – жах, розпач, очікування апокаліптичних катастроф, пошук втрачених моральних засад буття Для поетики характерними є загострена емоційність, гротескність образів, “вибухове слово”, плакатність письма

Видатні представники експресіонізму Експресіонізм з'явився і розвинувся у культурі Німеччини та Австрії письменники :Г. Кайзер, В. Газенклевер в Німеччині, Ф. Верфель в Австрії, художники Э. Нольде, Ф. Марк, П. Клеє в Німеччині, О. Кокошка в Австрії, австрійські композитори А. Шенберг, А. Берг німецькі кінорежисери Ф. В. Мурнау, Р. Віне, П. Лені

Живопис експресіоністів Оскар Кокошка “Вигляд Зальцбургу” Макс Беркман “Ніч”

Дадаїзм 1916-1922 ( dadaisme, від dada — дерев'яний коник; хвіст священної корови; подвійне ствердження; дитячий лепет) Виник у Швейцарії Видатні представники: А.Бретон, Т.Тцара, Р. Гюльзенбек, М.Янко,М.Дюшан, Ф.Пікабія, М.Ернст, Ж.Арп У 20-ті роки дадаїзм у Франції злився з сюрреалізмом, у Німеччині з експресіонізмом

Естетичні засади дадаїзму Створення зразків “антимистецтва”: безглузді сполучення звуків та слів псевдомалюнки “механічне” віршування звуконаслідування колаж

Живопис дадаїстів М.Дюшан “Оголена, що йде сходами” Ф.Пікабія “Гера”

Колаж як прийом у мистецтві дадаїзму Жорж Барк “Натюрморт на столі” (1914р.) Колаж (франц. collage – наклеювання ) – прийом в образотворчому мистецтві, який являє собою наклеювання на якусь основу матеріали, що відрізняються від неї кольором та фактурою; твір, виконаний у цій техніці. У широкому розумінні – включення за допомогою монтажу в твори літератури , театру, кіно, музики різностильових об'єктів або тем для посилення естетичного впливу

Сюрреалізм ( франц. surrealisme – «надреалізм») 10-30 р. ХХ ст. Виник у Франції Склався як напрям у 20-ті роки, розвиваючи надбання дадаїзму Письменники А.Бретон, Ф.Супо, Т.Тцара, П.Елюар Художники М.Ернст, Ж.Арп, Ж.Міро З 30-х років до напряму увійшли художники С.Далі, П.Блум, І.Тангі та поети Пабло Неруда, Пауль Целан, В.Незвал, Ф.Г.Лорка

Естетичні засади сюрреалізму Джерело мистецтва – підсвідомість (інстинкти, сновидіння, галюцинації) Основний метод зображення – розрив логічних зв'язків, створення вільних асоціацій Принципи поетики - “автоматичне письмо”

Мистецтво сюрреалізму С.Далі “Автопортрет з шиєю Рафаеля” С.Далі “Дівчина, що стоїть біля вікна” 1925р.

Футуризм 10-30р. ХХ ст. (від лат. futurum – майбутнє) Зародився в Італії, поширився у Росії Засновник – поет-італієць Філіппо Томмазо Марінетті У Росії – поети В.Хлєбніков, В.Маяковський, В.Кручьоних, І.Северянін Художники У.Боччоні, Дж.Северині

Естетичні засади футуристів Відмова від культурної спадщини Культ сили (вплив філософії Ф.Ніцше) Епатаж Оспівування “натовпу” та естетика урбанізму Художні експерименти: відмова від розділових знаків, від вживання прикметників та прислівників, дієслова вживати лише у неозначеній формі Створення “бездротової уяви” та “вільних слів” на основі асоціацій

Живопис футуристів Ю.П.Аннєнков “Володимир Маяковський” Дж.Северині “Блакитна танцівниця”

Імажинізм 10-20-ті роки ХХ ст. ( франц.image – образ) Зародився у англо-американській поезії Основоположник – англійський філософ і поет Т.Е.Г׳юм поети Е.Паунд, В.Вільямс, Д.Г.Лоуренс, Т.Еліот (Нобелівська премія 1948р.) У Росії – С.Єсенін, В.Шершеневич, А.Марієнгоф, Р.Івнєв

Естетика імажинізму Пріоритет образу (вірш – ланцюг образів – асоціацій) Чиста образність за несуттєвості тематики Прийом точного зображення Чіткість та ясність поетичної мови

Словник літературознавчих термінів Гротеск – тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного й карикатурного. Поетика – система художніх засобів, характерних для автора, напряму, доби.