26 вересня о 18:00Вебінар: Особливості статевого виховання у школах України

Презентація до уроку в 8 класі "Стиль романтизм у музиці та театрі. Мода романтизму"

Про матеріал
Ознайомити учнів з історією музичної культури, зародженням течії романтизму в музиці.Розвинути художньо-історичне мислення учнів; підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Стиль романтизм у музиці та театрі. Мода романтизму

Номер слайду 2

Услід за класичним періодом в розвитку музичного мистецтва прийшов романтичний. Музика цього стилю відрізняється енергією, інтенсивністю і пристрасністю. Строгі музичні форми набули експресії та виразності. Музика романтизму— це звернення до людської душі, народної музики, історії народу.

Номер слайду 3

Розвиток музичного романтизму (2-а чверть 19 ст.) пов’язаний із творчістю таких композиторів: Ф. Шопен (Польща), Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон-Бартольді, Р. Шуман, Р. Вагнер (Німеччина), Ф. Ліст (Угорщина), Г. Берліоз, Д. Обер, Дж. Мейербер, Л. Герольд (Франція), В. Белліні, ранній Дж. Верді (Італія), О. Аляб’єв, О. Верстовський, ранній М. Глінка (Росія) та інші. Особлива увага романтиків була прикута до душевного світу людини, що підсилило роль лірики у їхніх творах. Розпочався пошук нових засобів емоційної виразності, щоб глибоко і проникливо розкрити багатий світ людських переживань, надати перевагу почуттям над розумом, підсилити інтерес до життя простих людей, перенісши акцепт па народне мистецтво, музику побуту.

Номер слайду 4

в епоху романтизму отримали розквіт новітні жанри: Характерні риси музичного романтизму: протиставлення ідеального світу та повсякденності; відображення проблем людини, її конфлікту із зовнішнім світом, самотності; звернення до народної творчості, національної культури, історичного минулого; переважання національно-патріотичних і демократичних тем, любові до природи.народно-побутова, фантастична і романтико-героїчна опери, балада, пісня, романс, танець, програмна симфонія, програмна концертна увертюра, симфонічна поема, концертні музично-драматичні твори, характеристичні фортепіанні п’єси, лірична фортепіанна мініатюра,камерні жанри.

Номер слайду 5

Франц Шуберт — австрійський композитор, один із основоположників романтизму в музиціНайважливіше місце в його творчості зайняла пісня для голосу та фортепіано, що стала новою художньою формою у концертній вокальній музиці. Його експромти, сонати, фантазії с доказом надзвичайно багатої уяви і надзвичайної гармонійної ерудиції. Двадцять опер та численні церковні твори композитора (7 мес, оферторіїв, гімнів, магніфікатів, кантат) за життя були не досить популярними. Він здобув визнання як пісняр, а майже всі його великі інструментальні твори вперше було виконано через кілька десятиліть після смерті.

Номер слайду 6

Фредерік Шопен — польський композитор і піаніст. Музикою почав займатися досить рано, у вісім років вже концертував і мав неабияку популярність у Варшаві. Фортепіанна творчість видатного польского романтика Фредеріка Шопена охоплює багато жанрів: концерти, сонати, балади, фантазії, ноктюрни, прелюдії, експромти, вальси, скерцо тощо. Незважаючи на відсутність програмних назв у цих творах, вони з надзвичайною емоційною проникливістю розкривають складний душевний світ особистості, втілюють широку палітру емоцій і почуттів.

Номер слайду 7

Ференц Ліст — угорський композитор, піаніст, педагог, диригент, публіцист, представник музичного романтизму, засновник угорської композиторської школи. Ф. Ліст — перший піаніст, який виступав із сольними концертами. Зробив численні фортепіанні транскрипції сцен із опер, симфоній, каприсів Паганіні та пісень Шуберта. Був автором хорової, вокальної та симфонічної музики, а його органні твори посіли чільне місце в репертуарі органістів. Основний принцип творчості Ф. Ліста — програмність. В основі більшої частини його творів лежить поетично-сюжетний задум. За допомогою програми Ліст намагався надати мистецтву більшої доступності для слухача. А його фортепіанний стиль відкрив нову еру в історії фортепіанного мистецтва.

Номер слайду 8

Ріхард Ваґнер — німецький композитор, диригент, теоретик музики, письменник-публіцист. Особливу увагу в своїй творчості приділяв опері, в якій став реформатором: відмовився від арій, дуетів, ансамблів з хорами і замість них увів великі наскрізні вокально-симфонічні сцени, драматичні монологи й діалоги. Увертюри Ваґнер замінив прелюдіями — короткими музичними вступами до кожного акту. Цікаво знати, що Ваґнер реформував і склад симфонічного оркестру: створив свій власний квартет туб, ввів басову тубу, контрабасовий тромбон, розширив струнну групу, застосувавши шість арф, а в опері «Кільце Нібелунга» використав четверний склад духової групи з вісьмома валторнами.

Номер слайду 9

Луї Гектор Берліоз — французький композитор, диригент, музичний письменник. Берліоз — яскравий представник романтизму в музиці, творець романтичної програмної симфонії. Мистецтво Берліоза багато в чому споріднене творчості Віктора Гюго в літературі і Е. Делакруа в живописі. Художник-новатор, Берліоз сміливо запроваджував нововведення в області музичної форми, гармонії і особливо інструментування (видатний майстер оркестровки), тяжів до театралізування симфонічної музики, грандіозних масштабів творів.

Номер слайду 10

Нікколо Паганіні  — італійський скрипаль-віртуоз, композитор та гітарист. Паганіні вражав слухачів пафосом виконання, яскравістю образів, польотом фантазії, драматичними контрастами, надзвичайним віртуозним розмахом гри. У його творчості повною мірою виявлялися особливості італійського народного імпровізаційного стилю. Паганіні першим з скрипалів виконував концертні програми напам’ять,розширив сферу впливу скрипкового мистецтва, заклав основи сучасної техніки гри на скрипці. Він широко використовував весь діапазон інструменту, застосовував у грі розтяжку пальців, стрибки, різноманітну техніку подвійних нот, флажолети, pizzicato, ударні штрихи, гру на одній струні. Деякі твори Паганіні настільки технічно складні, що після його смерті довгий час вважалися невиконуваними.

Номер слайду 11

Театральне мистецтво романтизму

Номер слайду 12

головним предметом сценічного мистецтва с людина, її душевний світ, правда почуттів, продиктована протестом проти дійсності. Набули поширення жива розмовна мова замість декламації та наспівів, стрімкий емоційний жест акторів, позбавлений навмисної балетної округлості й благородної величі. Театр романтизму відмовився від єдності події, часу й місця. Велике значення мав і потяг до національної самобутності, інтерес до національних традицій, історії.

Номер слайду 13

Театральне мистецтво романтизму формувалося під впливом визвольного руху (10 - 30-х рр.. IX ст.), тому головним його змістом став протест проти несправедливості існуючого ладу. Театр романтизму народив плеяду видатних акторів: П. Мочалов (Росія), Е. Кін (Англія), Л. Девріснт (Німеччина), Г. Модена, А. Рісторі (Італія), П. Бокаж, М. Дорваль, А. Леметра (Франція), Г. Егрешші (Угорщина). їх творчість принесла в театральне мистецтво героїчний пафос, культ сильної, вільної особистості, революційно-демократичні, національно-визвольні ідеї. Новий тип героя живе мрією про свободу і справедливість. Людина у мистецтві романтизму завади трагічна: вона не сприймає дійсність, перебуває у дисгармонії з собою, вона — бунтар і жертва. Герой театру несе мотиви «світової скорботи», меланхолії, гіркої іронії стосовно власних мрій та поривів. У 20-і роки XIX ст. у Франції розробляють теорію літератури та романтичної драми.

Номер слайду 14

Однією із характерних рис театрального життя Франції було існування двох груп театрів: привілейованих, які користувалися підтримкою уряду (серед них — провідний драматичний театр «Комеді Франсез», що був аристократичний за складом свого глядача і консервативний)

Номер слайду 15

Бульварні театри були творцями нової драми, де грали Антуан Ле-метр, Марі Дорваль, П’єр Бокаж. Вони не переймалися зовнішнім виглядом чи костюмом, головним мистецтвом вважали емоційну гру і старалися донести до глядача живу душу своїх героїв, вразити силою пристрасті, заставити співчувати, зробити його співучасником духовного життя, що розверталося на сцені. Театр Амбігю-Комік

Номер слайду 16

Англійський театр виник наприкінці XVIII ст., коли в країні панували репресії, політичні протести. Романтизм в Англії, як і в інших країнах, складався з двох течій: революційного романтизму (Дж. Байрон, П. Шеллі) та консервативного (поети «Озерної школи»). Найвидатпіший драматург цього часу — Джордж Гордон Байрон, чия творчість наповнена войовничим гуманізмом, спрямована на захист людини та її прав, проти всіх форм гніту і насильства. Він — творець філософсько-романтичної драми. Досягненням театру даної епохи став гуманізм.

Номер слайду 17

Німецький романтизм був значною мірою підготовлений рухом «Бурі і натиску». Німецькі романтики боролися проти впливу французького класицизму, прагнули до створення національного німецького театру, який виражав би дух німецького народу, сприяв зростанню національної свідомості і патріотичних почуттів. Німецький театр представляють Август Вільгельм Шлегель, Генріх фон Клейст, Ернст Теодор Амадей Гофман та Людвіг Иоганн Тік (автор п’єс, режисер та історик театру, основна риса творчості якого — відхід від прози і повсякденного життя).

Номер слайду 18

Мода епохи романтизму

Номер слайду 19

З другої чверті XIX століття костюм за стилістичними ознаками поділяється на два періоди: 1825-1840 роки - бідермаєр, 1840-1850 роки - романтизм. У зовнішньому вигляді і костюмі вплив романтизму створив образи піднесені, пристрасні, мрійливі, одухотворені. У період романтизму сформувався новий ідеал жіночої краси. Вважалася красивою жінка з вузькою талією, меланхолійним виразом вузького блідого обличчя.

Номер слайду 20

Замість класичної простоти в жіночому костюмі з’являється різко окреслена талія, важкий низ сукні, непропорційні широкі рукави, громіздкі головні убори.

Номер слайду 21

Правила носіння одягу були досить суворими, особливо для молодих дівчат. Так, наприклад, у Франції на балах вони повинні були бути в білому платті, білих або світлих атласних туфлях.

Номер слайду 22

Силует і форми жіночого костюма 40-50-х років характеризуються чіткими пропорціями, деякої видовженістю за рахунок звуження лінії плеча і подовження спідниці, збільшеною лінією стегон. Плаття мало вузький ліф з трохи заниженою талією. Зазвичай ліф був закритим, іноді мав відкладний комірець, але бальні сукні шили з глибоким, рівним, горизонтальним вирізом. Рукава могли бути і короткі, і довгі, але завжди вузькі у плеча. Спідниця спадала м'якими складками до самої підлоги, підтримуючись волосяним чохлом-криноліном.

Номер слайду 23

Номер слайду 24

Зачіски стали простіше і нижче. Часто під впливом англійської моди носили гладко розчесане волосся з прямим проділом, довгими локонами спадаючими на плечі, а також зачіску «баранячий ріг», що нагадувала зачіску XIV століття.

Номер слайду 25

З'являється мода на капелюхи. У період романтизму найпопулярнішим стає капелюх капор - головний убір з високою тулією (для прибраного на потилицю волосся) яка обрамляє обличчя широкими жорсткими полями, що звужуються до потилиці. Капор утримувався на голові широкими стрічками, які зав'язувалися під підборіддям бантом.

Номер слайду 26

Що стосується чоловічого костюму періоду романтизму в цілому, то він не був схильний до таких значних змін, як жіночий. Чоловіки, як і раніше,носять світлі брюки-панталони, а зверху жилет, фрак або ж сюртук більш темних відтінків. І різноманітні пальта. Одним з найпопулярніших було пальто каррік - пальто з декількома комірами.

Номер слайду 27

у чоловічому костюмі панують середньовічні плащі, довгі гострі туфлі. Нововведенням були гумові та шкіряні калоші.

Номер слайду 28

У 40-50-і рр.. в чоловічому костюмі перемагає функціональність, доцільність форм, стверджується мішкуватий силует. Фрак стає парадним одягом. У щоденному одязі його замінює сюртук, більш зручний закритий одяг із застібкою на ґудзики.

Номер слайду 29

Обов'язковим атрибутом чоловічого костюму в стилі романтизму був і головний убір - капелюх-циліндр.

Номер слайду 30

Чоловічими зачісками були короткі стрижки. Бороди і вуса не носили, проте в моді були бакенбарди.

Номер слайду 31

Вважається, що виникнення дендизма пов'язано зі спробою молодих людей з багатих сімей висловити свій протест проти однотипної і однакової для всіх станів модою в чоловічому костюмі XIX століття. Поява дендизма пов'язана з людиною на ім'я Джордж Браммел. Його вважають не тільки найвідомішим денді, а й першим денді в історії. Саме Джордж Браммел вводить принцип «недбалої елегантності» в одязі, який і став прикладом для всіх тих, хто бажав виглядати як денді.

Номер слайду 32

Номер слайду 33

Принцип «недбалої елегантності» в чоловічому костюмі полягав у наступному: комір білої накрохмаленої сорочки ніколи не застібався, шийну хустку пов'язували недбало, волосся повинно було бути злегка розпатланим, костюм обов'язково пошитий із тканини хорошої якості, велика увага приділялася аксесуарам. Денді носили рукавички, які практично ніколи не знімали, дорогий годинник, тростину або ж парасольку-тростину.

pptx
До підручника
Мистецтво 8 клас (Гайдамака О.В.)
Додано
25 березня
Переглядів
1137
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку