Презентація до уроку в 9 класі "Український кінематограф. Персоналії українського кіно

Український кінематограф. Персоналії українського кіно

У 1893 механік-конструктор І. А. Тимченко і фізик Н. А. Любимов створили апарат для відтворення на екрані неперервного руху людей і предметів. У 1896 - 1902 фотограф-художник А. К. Федецький знімав і демонстрував хронікальні кінострічки.

У 1893 Йосип Тимченко здійснив перші в світі кінозйомки – зафільмував вершників і метальників списів. Із 7 листопада до 20 грудня 1893 року в готелі “Франція” (Одеса) демонструвалися ці дві стрічки.

У вересні 1896 року в Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні — майже рік у рік з першим публічним кіносеансом у Парижі — Альфред Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі і показав свою стрічку, яка повністю називалася "Вид харьковского вокзала в момент отхода поезда с находящимся на платформе начальством". Це був перший публічний кіносеанс у Російській імперії та Україні. Альфред Федецький

Перші українські кінострічки вийшли на екран на поч. ХХ ст. за сюжетами творів української літератури, а головні ролі виконували відомі театральні актори М.Заньковецька, І. Мар’яненко, М. Садовський. Користувались популярністю історичні та комедійні стрічки: «Москаль-чарівник», «Сватання на Гончарівці», «Тарас Бульба», «Запорожець за Дунаєм»

Перший український фільм — «Запорізька Січ», зняв в 1911 Данило Сахненко в Катеринославі (нині Дніпро). Меморіальна дошка Д.Сахненку у Дніпрі Кадр з фільму «Запорізька Січ»

З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна. Пам’ятник Вірі Холодній (Одеса)

Перші кіноательє Популярність нового мистецтва сприяла появі перших кіноательє – «Світлотінь» (Київ), «Мірограф» (Одеса), «Ханжонков і К» (Ялта). Після жовтневого перевороту кіноательє були перейменовані на Київську, Одеську та Ялтинську кіностудії. кіноательє «Ханжонков і К» (Ялта). Перший павільйон Одеської кіностудії

З 1919 р. в Радянській Україні починається тотальне одержавлення кіно. 1922 року було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління, якому вдалося реконструювати одеське і ялтинське підприємства, а 1928 року ввести в дію київську кінофабрику (майбутню Київську кіностудію ім. О. Довженка) — одну з найбільших та найсучасніших на той час у світі. Всеукраїнське фотокіноуправління

Ігрове кіно намагалося поєднати революційну тематику з традиційною для попереднього періоду мелодрамою та пригодницькими жанрами.

У 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», що увійшов у десятку кращих фільмів світового кінематографу і став візитною карткою Одеси. Ейзенштейн Сергій Михайлович Кадри з фільму «Броненосець Потьомкін»

Наприкінці 1920-х рр. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор Іван Кавалерідзе («Злива», «Перекоп»).

Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О.Довженка «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Творчість Довженка піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Стилістика, створена Довженком, поклала початок напряму, який визначають як «українське поетичне кіно». Кадр з фільму «Земля» Українське «поетичне» кіно. Початок

Олександр Довженко (1894-1956) український та радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу «Звенигора» 1928 1958 р. Постановою журі Міжнародної виставки в Брюсселі Довженко визнаний як один із першого десятка провідних митців 60-річної історії мистецтва кіно. «Україна в огні» 1943

У 1930 р. в Україні з'являється перший звуковий фільм — документальна стрічка Дзиги Вертова «Симфонія Донбасу».

Наприкінці 1930-х тотальний терор у СРСР поєднується з кон'юнктурним поверненням до національно-історичної тематики. Фільми «Щорс» (1939) О. Довженка і «Богдан Хмельницький» (1941) Ігоря Савченка — дивовижне поєднання вимушеної заангажованості держзамовлення і очевидної режисерської та акторської обдарованості. Кадри із фільму «Щорс». Кадри із фільму «Богдан Хмельницький».

Українське кіно часів Другої світової війни було переважно підпорядковане ідеологічним завданням воєнної доби. Разом з тим, у цей час були зняті справжні кіношедеври. До них можна віднести фільми «Райдуга» Марка Донського та «Україна в огні» Олександра Довженка. Х/ф «Україна в огні» (1943) Х/ф «Райдуга» (1943)

У часи політичної «відлиги» другої половини 1950-х — поч. 60-х рр. стрімко зростає українська кінопродукція. З'являються фільми, які досі користуються великим глядацьким успіхом: «Весна на Зарічній вулиці», «Спрага», «Сон» , «За двома зайцями». Кадри з фільму “Весна на Зарічній вулиці”. Кадри з фільму «За двома зайцями»

Український кінематограф 1960-70-х років представлений іменами світової ваги: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка. Юрій Іллєнко Сергій Параджанов. Богдан Ступка. Леонід Осика Костянтин Степанков Іван Миколайчук

Сергій Параджанов вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 гран-прі) у двадцять одній країні.

Іван Миколайчук Заслужений артист Української РСР (1968 р.). Всі фільми (а їх було 34). 9 сценаріїв, 2 режисерські роботи стали золотим фондом українського кінематографа: "Білий птах з чорною ознакою«, "Вавилон - ХХ «, "Сон", "Тіні забутих предків", "Бур'ян«,"Захар Беркут"

У цей час з'являються стрічки, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»: “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова (1964),“Криниця для спраглих” Юрія Іллєнка (1965); “Камінний хрест” Леоніда Осики (1968), “Вірність” Петра Тодоровського (1965).

У роки «застою» у СРСР розгортається новий виток боротьби проти національної української культури. Українське поетичне кіно було визнано владою архаїчним, відірваним від життя, ім'я Довженко почали згадували з оглядкою. На багато років, унаслідок ідеологічної цензури, потрапили на полицю деякі зняті кінофільми (серед них «Криниця для спраглих», «Комісари»). Українськими кіностудіями було знято також кінострічки, які набули великої популярності у всьому СРСР:  «В бій ідуть лише „старі“» “Д’Артан’ян і три мушкетери”, “Пригоди Електроніка”, “Місце зустрічі змінити не можна” , “Чародії”, “Самотня жінка бажає познайомитись”. Кадри з к\ф «Місце зустрічі змінити не можна»

Леонід Федорович Биков Заслужений артист РРФСР (1965), Народний артист УРСР (1974).Найвідоміші фільми – «В бій ідуть лише «старі», «Ати-бати, йшли солдати»; «Максим Перепелиця», “Добровольці”. У Краматорську - літак СУ- 27.У Василькові - МиГ- 29, на борту якого написано "Маестро. Леонід Биков" «Ати-бати, йшли солдати»

За «перебудови» створюється багато фільмів, присвячених гострій соціальній проблематиці — “Астенічний синдром” Кіри Муратової (1989); “Бич Божий”Олега Фіалка (1988); “Розпад” Михайла Бєлікова (1990) та інші. Фільм Юрія Іллєнка «Лебедине озеро. Зона» (1989) здобув широкий міжнародний успіх.

У 1990-х українське телебачення розпочало освоєння поширеного у всьому світі жанру телесеріалу («Роксолана», режисер Бориса Небієрідзе, «Острів любові», режисер Олег Бійма). «Роксолана»

На рубежі 2000-х р. низка українських акторів знімається у закордонних фільмах. Величезний успіх мав фільм польського режисера Єжи Гофмана “Вогнем і мечем”, у якому український актор Богдан Ступка зіграв роль гетьмана Богдана Хмельницького.

Впродовж 1990-х — першої половини 2000-х Олесем Янчуком було знято такі фільми, як «Голод-33» (1991) про трагічну долю української родини часів Голодомору, «Атентат – Осіннє вбивство у Мюнхені» (1995), «Нескоренний» (2000) і «Залізна сотня» (2004).

У 2005 році стрічка «Подорожні» молодого українського режисера Ігоря Стрембіцького отримала Золоту пальмову гілку за короткометражний фільм. Аналогічної золотої відзнаки удостоїлась картина Марини Вроди «Крос» (2011). В 2006 році відбулася також прем'єра першого українського трилеру «Штольня» (продюсер та оператор Олексій Хорошко, режисер Любомир Кобильчук).

Найтитулованіший український художній фільм, що має понад 40 нагород, серед яких три призи Каннського кінофестивалю – «Плем’я» (2014) Мирослава Слабошпицького.

Неігрове та анімаційне кіно Київська кіностудія науково-популярних фільмів зняла величезний масив стрічок, серед яких зустрічалися справжні шедеври жанру («Мова тварин», «Чи думають тварини?», «Сім кроків за обрій» режисера Фелікса Соболєва та ін.). Фелікс Соболєв

Надзвичайно успішним був цей період і для українського анімаційного кіно. Стрічки режисерів Володимира Дахна (серіал «Як козаки…»), Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля, «Крила» та ін.), Леоніда Зарубіна («Солом’яний бичок»), Володимира Гончарова («Чумацький шлях») прославили українську анімацію за межами країни.

Режисер – аніматор О. Татарський уперше створив мультфільм із пластилінових ляльок – знамениту «Пластилінову ворону», яка здобула понад 25 нагород на різних фестивалях Величезну популярність здобула серія короткометражних мультиплікаційних фільмів, знятих на студії Київнаукфільму 1967-1984р. «Козаки» режисера В. Дахна

До скарбниці анімації ввійшов мультфільм «Жив був пес» 1982р. Поставлений за українською народною казкою «Сірко» Режисер Е. Назаров

«Пригоди капітана Врунгеля» «Лікар Айболить» «Острів скарбів»

Кіностудія ім.О.Довженка Одеська кіностудія Найвідоміші українські кіностудії

Домашнє завдання: Поповнити електронний каталог відомостями про видатних українських акторів та режисерів