Презентація. Іван Багряний. Життя та творчість. "Тигролови". Аналіз твору

Сміливі завжди мають щастя. Іван Багряний Робота учнів 11 класу Непедівського ліцею Глуховецької селищної ради Керівник – Галина БІЛОКУР

Іван Багряний (Іван Павлович Лозов᾽ягін) (також Лозов᾿яга) (1906-1963)

Іван Багряний - одна з найтрагічніших постатей в українській літературі ХХ ст.; - активний учасник відродження; - автор ліричних, прозових, драматичних творів; - прихильник романтичного напряму; - великий оптиміст і гуманіст.

Псевдоніми письменника Іван Полярний; Дон Кочерга; Іван Багряний – псевдонім обрано, як припускають літературознавці, під впливом захоплення творчістю Миколи Хвильового, у текстах якого улюблений епітет ”багряний”.

Дитинство Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище - Лозов'ягін) народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка Полтавської губернії( сучасна Сумщина). Батько - Павло Петрович Лозов'яга, знаний і шанований в усьому містечку муляр. Мати - Євдокія Іванівна Кривуша, домогосподарка, пізніше поденщиця, походила із заможного селянського роду з села Куземин біля Охтирки. Брат - Федір. Сестра - Єлизавета.

Місце народження Івана Багряного - місто Охтирка на Слобожанщині

Іван часто бував у селі Куземині, де проживав його дід, заможний селянин – пасічник.

Перший протест у душі Івана – “...коло ікони святих Зосима і Саватія все було забризкане кров'ю”.

“Мазепинець“ Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковно-приходській (русифікованій) школі, - розмовляв українською, - “...лічив так, як навчили мати...” (по-українськи). Прізвисько не вибило з колії козацького нащадка, який обрав собі вчителями Шевченка і Глібова, сам почав віршувати рідною мовою.

Становлення У 1916 р. Іван закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. Молоді роки пройшли у Криму, на Кубані, у Києві, Кам’янці-Подільському, Харкові. 1926-1930рр. Навчання в Київському художньому інституті, по закінченні якого не отримав диплома як “політично неблагодійний”.

Участь І. Багряного у літературно-мистецьких організаціях У 1920р. вступив до Охтирської філії організації селянських письменників “Плуг” . У 1926-1930рр. молодий митець привернув до себе увагу “ідеологічно невитриманими” творами, які друкував у багатьох журналах, і участю в організації МАРС ( “Майстерня революційного слова”). “ Звідси і почались мої митарства...” Іван Багряний

Літературне оточення митця 1. в Охтирці – Борис Антоненко - Давидович, 2. в організації “МАРС” – Григорій Косинка, Євген Плужник, Валер‘ян Підмогильний, Тодось Осьмачка, 3. товаришував письменник із Миколою Хвильовим, Миколою Кулішем, Остапом Вишнею, Михайлом Яловим, Григорієм Костюком (майбутнім літературознавцем).

Чотири панівних погляди на літературу (Висловлене І. Багряним в еміграції у статті “Думки про літературу” ). перший - “... письменник повинен словом, немов зброєю, воювати за певну ідею” ; другий - “... література – це лімонада, щоб усолоджувати життя”; третій – “мистецтво для мистецтва”; четвертий – “... мистецтво покликане об'єктивно і безсторонньо відображувати дійсність...”.

Мистецьке кредо Івана Багряного Усі чотири підходи до літератури мають право на існування, але - “ лімонадна література” нам не підходить,бо перешкоджає самоствердженню нації ; теорія “мистецтво для мистецтва” – “ це теорія дизертирів”; єдино правильний шлях для української літератури – шлях боротьби за долю нації.

Визрівання У 20-х роках ХХ ст. Іван Багряний видає низку поетичних творів: - збірку поезій “До меж заказаних”, - книги “В поті чола” , “Комета” потрапили тільки до портфеля НКВС, поема «Ave, Марія» невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі, - 1930 року побачив світ роман у віршах «Скелька» (твір було конфісковано).

“Не іменуй же мене поетом, друже мій. Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі, я хочу бути тільки нею...” (Іван Багряний) Слово “поет” означало хамелеон, спекулянт , поет – “...це категорія злочинців, до якої я не належав і не хочу належати” ( За І. Багряним). 1931р. Стаття О. Правдюка “Куркульським шляхом” щодо бунтівного І. Багряного. 1932р. Багряного було заарештовано в Харкові “за політичний самостійницький український ухил в літературі і політиці...” .

“Неблагонадійність” митця – арешт– “ворог народу” 1932 р. Багряний потрапив до “фабрики – кухні” НКВС, пробув 11 місяців у камері смертників (камера одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ), звільнений із-під варти і відправлений на 5 років на вільне поселення на Далекий Схід. Спроба втечі. Концтабір. Втеча. Арешт. В‘язниця (83 дні - у камері смертників). Нестерпне становище в'язня (тортури, знущання): відбиті легені, нирки. Туберкульоз легень. 1940 р. Письменника звільнено під нагляд.

Громадська діяльність Івана Багряного Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Іван Багряний - одразу пішов в українське підпілля, - передислокувався до Галичини, - писав пісні на патріотичні теми, - писав статті різноманітного характеру, - малював карикатури й плакати агітаційного призначення.

Літературна діяльність Іван Багряний не покинув літературу працю. У 1944 р. він написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»). У січні 1944 р., перебуваючи у Тернополі, написав поему «Гуляй-Поле».

Політичні погляди письменника Іван Багряний - учасник народного ополчення, працював в ОУН, виступав перед воїнами УПА, врятувався від фашистського розстрілу, брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів, розійшовся в поглядах із керівництвом УПА.

В еміграції 1944 р. Письменник емігрував до Словаччини, а згодом - до Німеччини ( місто Новий Ульм ). У 1945р. заснував газету «Українські вісті», яку редагував 17 років. 1948 р. Іван Багряний - заснував Українську революційно демократичну партію (УРДП), - очолив Українську національну раду, - заснував Об᾽єднання демократичної української молоді ( ОДУМ ).

«остарбайтер», поселенець табору для переміщених осіб (табір “Ді – Пі”). Іван Багряний -

«Чому я не хочу повертатися до СРСР?» - публіцистичний твір- памфлет про сутність СРСР як імперії - політична декларація національної гідності й прав людини, яка пережила примусову репатріацію, насильство, тортури, приниження як колишній в'язень, остарбайтер, полонений, позбавлений власного імені.

ПАМФЛЕТ памфлет; ч. (англ.)   1. Жанр публіцистики, для якого характерне різке, нищівне викриття якогось політичного явища чи особи.   2. Гостро сатиричний художній твір, якому властива публіцистичність та історична конкретність викриття.

Памфлет «Чому я не хочу вертати на „родіну“?» (інша назва «Чому я не хочу вертатись до СРСР?») (1946) У примітці до памфлету написано: «Все, що я мав до страчення,вже стратив» (Іван Багряний). Письменник гадав, що НКВС стратили його дружину і сина Бориса.

Сім'я Перша дружина — Антоніна Зосімова. Їхні діти: - Борис - Наталя В еміграції одружився з Галиною Тригуб. Їхні діти: - Нестор - Роксолана.

БІЛЬ рідних... Виступ сина Бориса по радіо із закликом “припинити ганебні наклепи на свою батьківщину...”. Відповідь І. Багряного, ніби від Тараса Бульби: “Якщо ти Остап, ми з тобою знайдемо спільну мову, а якщо Андрій, то нема чого й говорити“.

“Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу” (І. Багряний) Серце письменника не витримало величезного фізичного й морального напруження. Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.).

Новий Ульм (Німеччина) Могила письменника

Етапи творчого шляху митця 1926—1932 — початок літературного шляху до першого арешту; 1932—1940 — період ув'язнень і концтаборів; 1941—1945 — період Радянсько-німецька війни й окупації України; 1945—1963 — повоєнна доба і еміграція.

Теми творів Показ жорстоких і підступних методів роботи більшовиків. Розвінчання тогочасної системи господарювання. Розповідь про страждання українського народу у більшовицькому «раю». Безкомпромісне і аргументоване викриття російського великодержавного шовінізму (ненависті до інших національностей). Звернення до історії. Змалювання долі української людини у вирі Радянсько-німецька війни . Віра в перемогу добра над злом.

Жанри творів письменника - оповідання, - поеми, - п'єси, - поетичні збірки, - романи, - повісті, - статті. Багряний - автор творів для дітей.

Роман «Тигролови»   Перша назва роману: «Звіролови» — написано за 14 днів. Рік написання: 1944. Рік перевидання під назвою “Тигролови”: 1946. Літературний рід: епос. Жанр «Тигролови»: пригодницький роман.

"Тигролови" — перший неоромантичний пригодницький роман в українській літературі Приго́дницький рома́н  — роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні  - мотиви викрадення й переслідування, - атмосфера таємничості й загадковості, - ситуації припущення й розгадування. 

Видання роману “Тигролови”

Аналіз твору “Тигролови” Тема: зображення трагічної долі людини- особистості за часів радянського тоталітарного режиму. Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин потрібно залишатися Людиною. Проблематика роману — це  питання - співвідношення добра й зла, морального вибору; - збереження людяності, справедливості, патріотизму; - взаємини особистості з владою.

Аналіз роману “Тигролови” Композиція:  дві частини, дванадцять розділів. Сюжетні лінії: пригодницька (життя Григорія Многогрішного); репресії (уривчаста). Символіка назви роману: родина Сірків полює на тигрів, тигр — символ тайги, в умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.

МІСЦЕ ПОДІЙ: Зеле́ний Клин, Зелена Україна  це історична українська назва території Приамур'я (Зовнішня Маньчжурія) південної частини Далекого Сходу, у нижній частині ріки Амур і над Тихим океаном; площа близько 1 млн кмІ. За даними перепису 1926 в Зеленому Клині мешкали 303 тисячі українців (із 315 тис. усіх українців Далекого Сходу), або 24,5 % усього далекосхідного населення.

Зелений Клин (символіка)

Зелений Клин (назви поселень)

Зелений Клин (вигляд поселень)

Зелений Клин (червоні позначки - кількість поселень)

Зелений Клин (залізниця, якою перевозили ув'язнених)

Головні герої роману «Тигролови» Григорій Многогрішний — молодий український інженер-авіатор, родина Сірків — Денис Сірко, Сірчиха, їхні діти Грицько, Наталка, майор НКВД Медвин.

Тематичні пласти роману трагедія України; вплив сталінських репресій на долю людини (інженера-авіатора Григорія Многогрішного); жорстокість тих, хто чинить беззаконня; побут і традиції українців — переселенців на Далекому Сході; романтичне кохання Наталки(з родини Сірків) і Григорія. (Григорій – гр. : той, хто не спить, пильнує).

Ознаки пригодницького жанру у творі персонажі розділені на позитивних і негативних; захоплюючий сюжет; мисливські пригоди; кохання до дівчини, яка зросла в умовах дикої природи; happy end — щасливий кінець. Життєвий принцип Григорія Многогрішного — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи» .

Екранізація твору Івана Багряного “Тигролови” «Тигролови» — український художній фільм режисера Ростислав Синько відзнятий у 1994 році на кіностудії «Укртелефільм» за однойменним романом Івана Багряного. Продовження оповіді про долю героя фільму «Сад Гетсиманський».

“Тигролови”

"Тигролови" — справжній гімн сильній незламній особистості.

Роман «Тигролови» у критиці Цим твором, на думку Юрія Шевельова, Іван Багряний утвердив саме «український пригодницький роман, український своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, характерів». Григорій — правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру.

«Тигролови» у критиці У такий спосіб романіст (І. Багряний) підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головного героя, коріння якого сягають часів Запорозької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескорену й волелюбну Україну, кращі сини якої борються за її незалежність (Юрій Шевельов).

«Сад Гетсиманський»    роман українського письменника Івана Багряного, який було написано у 1948–1950 роках. За біблійною легендою, Гетсиманський сад — місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа. Ідея роману: перемога добра над злом, оптимістична віра в людину.

Видання роману «Сад Гетсиманський»

Екранізація твору Івана Багряного "Сад Гетсиманський" Жанр: історична драма. Країна: Україна. Кінокомпанія: Укртелефільм.  Режисер: Ростислав Синько.  Актори: Олег Савкін, Раїса Недашківська, Василь Вітер, Ольга Сумська, Анатолій Мокренко.  Дія відбувається на теренах України в страшні 30-ті роки ХХ ст.(роки репресій). 

Премії У 1963 році філія Об'єднання демократичної української молоді (ОДУМ) в Чикаго розпочала акцію за надання Нобелівської премії Іванові Багряному, але його несподівана смерть перешкодила офіційному висуненню на цю нагороду. У 1992 році постановою Кабінету Міністрів України Іванові Багряному посмертно присудили Шевченківську премію за романи «Сад Гетсиманський» і «Тигролови».

Вшанування пам'яті 1965 рік. На могилі Івана Багряного встановлено пам'ятник (скульптор Леонід Молодожанин). 1996 рік. Засновано Фундацію імені Івана Багряного. 1996 рік. З нагоди 90-річчя з дня народження письменника, засновано літературну премію імені Івана Багряного. Серед її перших лауреатів — Іван Дзюба.

25 вересня 2007 року введено в обіг ювілейну монету  «Іван Багряний» із серії «Видатні особистості України» номіналом 2 гривні.

Заповіт Івана Багряного: “Любіть рідне слово! Читайте! Збагачуйтесь досвідом і пишіть!”