Презентація. Композиційний аналіз твору «Пігмаліон» Бернарда Шоу

Композиційний аналіз твору «Пігмаліон» Бернарда Шоу

Експозиція. Під портиком церкви ховаються від зливи мешканці Лондона. Потоків дощу не помічає лише чоловік із записником: він записує кожне слово вуличної квіткарки. Чоловік із записником - справжній чудодій. Він з легкістю визначає звідки родом усі ті незнайомці, що ховаються від дощу. Виявляється, що він - знавець фонетики, науки про вимову. Поряд з ним полковник Пікерінг, автор «розумового санскриту», який спеціально приїхав з Індії, щоб познайомитися з Генрі Хіггінсом, знавцем фонетики.

Зав’язка. Парі щодо «створення із квіткарки герцогині»

Перетворення з «обшарпанки у герцогиню». Професор Хіггінс навчає Елізу мови, допомагає осягнути світ прекрасного, завоювати світ манерами, розмовою, гідністю. Кінець експерименту – на прийомі дехто приймає Елізу за угорську принцесу, у неї закохується молодик з вищого світу ФредіРозвиток дії

Кульмінація. Нічна розмова після тріумфу Елізи. Бунт героїні.

Розв’язка. Усвідомлення Елізою свого нового становища, розмова з Пікерінгом

Відкритий фінал. Очікували хепі-енду, але кохання не відбувається? Сам автор проти щасливої розв’язки? Парадокс. Але таких парадоксів у житті більше, ніж у міфічному варіанті.