До розіграшу
залишилось:
22 дні
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Презентація на тему "Наш земляк - Арсеній Тарковський"

Про матеріал

Предмет "Зарубіжна література" надає можливість формувати в учнів уявлення про діалектичну єдність світового літературного процесу, про взаємозв'язки національних літератур. Використання на уроках ЗЛ матеріалів про зв'язки зарубіжних митців з Україною викликає у школярів більший пізнавальний інтерес до предмету та почуття гордості за рідний край, сприяє інтеграції українського учня в сучасному світовому суспільстві, допомагаючи йому зрозуміти роль України в історії розвитку світової спільноти. Українознавство на уроках ЗЛ - невичерпний матеріал як для вчителя, так і для школярів, спонукаючи їх до дослідницької і пошукової діяльності.

Єлисаветград (Кропивницький) - місто дитинства та юності видатного російського поета Арсенія Олександровича Тарковського. Звідтіля почалося його сходження до вершин світової літератури. Сьогодні ми, прямі нащадки великого митця, відповідаємо за збереження генетичної пам'яті про найкращих представників "степової перлини" України. Адже, для того, щоб творити, людина повинна знати свою історію!

Зміст слайдів
Номер слайду 1

НАШ ЗЕМЛЯК -АРСЕНІЙ ТАРКОВСЬКИЙ «Я «вийшов» із Єлисаветграда»З досвіду роботивчителя Єрьоміної О. М.

Номер слайду 2

Арсеній Тарковський: “І я навіки загубив цей рай ”Ностальгія – почуття, яке минуле століття збагатило багатьма барвами, це сумний символ нашої епохи. Еміграція, заслання, висилка – трагічні реалії буття нашого народу. Скільки їх, людей ,що з доброї, а частіше з недоброї волі покинули рідні домівки? Як би не склалася нова доля, але рана на серці залишається назавжди. І душа такої людини постійно дивиться своїм внутрішнім зором на землю, що за “ шоломами ” : Далеко від тополь пірамідальних,Не за моїм вікном,а за чужим, Під волокою дощів прощальних. Стоїть з проханням . Та з яким? З яким?. Ностальгія звучить у віршах Арсенія Тарковського. Він шукав те,що ніколи не зможе знайти знову: рідне місто, місто свого дитинства – “ пораненого ангела ” .

Номер слайду 3

ЛІТЕРАТУРНІ ПЕНАТИ Непереборна і глибока своєрідна чарівність цих численних пам'ятних місць на карті нашої Батьківщини. І всякий, побувавши в будь-якому з таких неповторних куточків, переконуєшся в тому, як багато дарує художнику, поету рідна земля. Серед літературних пенатів Кіровоградщини, де звучать голоси різних літературних діячів і поетів, виразно помітно поетичне слово Арсенія Тарковського, витоки якого лежать в рідному Єлисаветграді. Річка Інгул у Єлисаветграді…Мгновенное и смутное величье. Деревьев, раздраженный и крылатый. Сухой песок, щебечущий по-птичьи,-Весь этот мир, прекрасный и горбатый,Как дерево на берегу Ингула. Там я услышал первые раскаты. Грозы. Она в бараний рог согнула. Упрямый ствол, и я увидел крону Зеленый слепок грозового гула…

Номер слайду 4

Безмежне кохання до рідного краю Схоже ніхто з літературних земляків не присвятив стільки віршів та оповідань рідному краю, скільки Арсеній Тарковський. У них досить часто присутні будинки, вулиці, сади старого міста. Адже тут минули його дитинство і юнацькі роки, тут зароджувались його поетичні твори, до них він повертався впродовж усього життя, згадуючи свою колиску – рідний Єлисаветград,про який пише: Есть город, на реке стоит,Но рыбы нет в реке,И нищий дремлет на мосту. С тарелочкой в руке. Кто по мосту ходил не раз,Тарелочку видал,Кто дал копейку, кто пятак,Кто ничего не дал. А как тарелочка поёт,Качается, звенит, Рассказывает о себе,о нищем говорит…

Номер слайду 5

Єлисаветград у очах та душі поета. Таким запам’ятався унікальний навчальний заклад – Єлисаветградське земське реальне училище, засноване у 1870 році, з якого вийшли багато відомих діячів, а також батько поета.

Номер слайду 6

Кавалерійське училище. На малюнку зображено кавалерійське училище. Тут маленький Арсюша бував на святі “різдвяної ялинки”. Також тут працював чоловік рідної тітки Арсенія. У другий раз поет побував тут у 1900 році, у громадянську війну, коли його забрали у полон.

Номер слайду 7

Хутір “ надія ”Часто бував Тарковський на хуторі “ Надії ”(Надія Карлівна Тарковська, перша дружина І. Карпенка-Карого,доводилася йому рідною тіткою), ходив доріжками Казенного саду, добре був знайомий з берегами Біянки, Сугоклеї та Інгулу.

Номер слайду 8

Сум за рідним краєм Після відї’зду улітку 1925 році Арсеній дуже сумував за рідними степами. І одразу згадував останній момент на рідній землі, коли потяг відправлявся з улюбленного вокзалу, а мати гіркими сльозами плакала, у слід провожаючи. А всё-таки жалко, что юность моя. Меня заманила в чужие края,Что мать на перроне глаза вытирала,Что этого я не увижу вокзала,Что ветер зелёным флажком поиграл,Что города нет и разрушен вокзал. Отстроится город, но сердцу не надо. Ни нового дома, ни нового сада,Ни рыцарей новых на дверцах печных. Что новые дети расскажут о них?

Номер слайду 9

Залишились тільки згадки…

Номер слайду 10

Музей Арсенія Тарковського Якщо пройтися вулицями Кропивницького і попитати перехожих, де знаходиться музей Арсенія Тарковського, мало хто це буде знати. Але це зовсім не означає, що його рідко відвідують. Оскільки розташований він в колегіумі, то частими гостями є школярі, студенти місцевого педагогічного університету, гості міста і навіть іноземці. Для всіх бажаючих проводять екскурсії, які, до речі, як і вхід, безкоштовні. Музей був заснований в 1997 році з нагоди 90-річчя з дня народження Арсенія Тарковського. Тоді ж була відкрита меморіальна дошка на будинку школи. На свято була запрошена дочка письменника Марина. Нею і зроблена перша запис у книзі відгуків, у якій з тих пір увічнюють свої враження почесні гості музею - письменники, іноземці, художники. Те, що музей розташовано саме в НВК «Кіровоградський колегіум», зовсім не випадково. Ім'я Арсенія Олександровича пов'язане з цим закладом тричі: він народився в цьому місті та на цій вулиці , а також навчався в цій школі!

Номер слайду 11

Будинок-музей Тарковського, як його ще називають, розміщений в одному з будинків колегіуму не тільки тому, що він тут вчився. У цьому будинку жила його перша муза - Марія Фальц, його перша любов, яка червоною ниткою проходить крізь усе його життя. Вірші про Неї Арсеній Олександрович писав і через багато років після її смерті. До речі, картина цього будинку також є в його творах: «Невисокі, сирі Були кімнати в будинку Називати її Марією Гірко серцю моєму. Три віконця, три щаблі Темний дикий виноград. Бідної життя бідний геній З віконця дивиться в сад ... ».

Номер слайду 12

Арсеній познайомився з Марією, коли йому було шістнадцять років. Вона була на вісім-дев'ять років старше, до того ж «солом'яною вдовою» - її чоловік пропав без вісті під час громадянської війни. Марія Густавівна була надзвичайно розумна, освічена, мала особливу, внутрішню красу. Багато читала і обожнювала поезію, грала на роялі, тому не дивно, що вона приваблювала чоловіків.

Номер слайду 13

На жаль, ні одна річ в музеї не належала ні Арсенію, ні Марії. Особистих речей письменника немає навіть у його дочки Марини. Але в цих двох кімнатах будинку відтворено образ і стиль того часу. Всі меблі є антикваріатом, їм більше ста років. Стіл, наприклад, подарований родиною Мелетія Крижановського. Інші ж предмети зібрані силами батьків учнів колегіуму і вчителів. Тут немає стендів і вітрин, як у традиційних музеях, тому що він живий - як містична істота, яка любить приймати гостей. Тут проводяться літературні вечори шкільного гуртка, зустрічі з письменниками. Такий музей єдиний на просторах України і навіть СНД. В одній із кімнат є імпровізована сцена, адже в дворянських сім'ях дуже любили театральні вечори. До Тарковських дуже любила приходити сім'я Тобілевичів. Особливо Арсеній захоплювався грою Саксаганського, якого вважав найбільш видатним актором.

Номер слайду 14

Тарковський - поет, що"вийшов" із Єлисаветграда Придивившись пильніше в життєвий і творчий шлях Арсенія Тарковського, з упевненістю можна сказати що Тарковський – поет, що "вийшов" із Єлисаветграда. Тобто він не просто перебував тут з дня народження (25 червня 1907 р) до літа 1925 року - він увібрав в себе назавжди ту ауру міста, яка складалася з вільного степового повітря, запахів сонця, трав і дощів, з музики, російської та української мови, з благородства, любові та милосердя його жителів. Підтвердження цьому достатньо. Вони і в рядках листів близьким і знайомим, і в автобіографічних замітках, і в щоденниках, і художніх творах.

Номер слайду 15

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!https://www.facebook.com/Collegium2017/?ref=page_internal

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
pptx
Додано
10 січня
Переглядів
142
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку