Презентація на тему: "Релігійні вірування давніх слов'ян"

Релігійні вірування давніх слов’ян1.

Слов’яни – це група племен, які належали до індоєвропейської спільності – предки сучасних слов'янських народів Східної, Центральної і Південної Європи.

Території, які займали найбільші слов’янські племена

Давні слов’яни були язичниками – тобто людьми, які вірили, що у світі існують надпотужні істоти – боги, яких ототожнювали з силами природи та природніми явищами

Капища – це так звані «місця сили», де слов’яни молилися своїм богам і приносили їм жертви. Чим більше було прохання, тим цінніша мала бути жертва

Наймогутнішим богам – наприклад, Перуну або Сварогу – аби умилостивити їх, щовесни або восени обирали наречених – найкрасивіших дівчат і вбивали їх, щоб їх душі потрапили у вирій до бога-нареченого. Стати нареченою бога було неабиякою честю, але, на жаль, платити за це доводилося життям

Починалася історія з Світового дуба, або Родового дерева. Його коріння було пов’язане з потойбічним світом – світом померлих і темних істот, стовбур символізував життя та сьогодення, а крона підіймалася до вирію, де жили світлі боги і душі праведників

На верхівці Світового дерева у вигляді сокола сидів головний слов’янський бог – Род. Саме він, за віруваннями нащих пращурів, був усобленням долі і покровителем людського роду

Зокрема, серед наших українських традицій є вишивання родового дерева на рушниках, які використовують у якості оберігу та благословення від пращурів

Саме від імені Рода утворилися слова родовід, рідня та родина.

Білобог та Чорнобог уособлювали собою добро та зло, які знаходилися у постійній боротьбі поміж собою, змагаючись за серця людей. Часто Білобога і Чорнобога зображували у вигляді птахів – Білобога у вигляді голуба, а Чорнобога – у вигляді крука, або ж білого та чорного лебедів

Морена – богиня зими і смерті, донька Чорнобога, мала 12 доньок, кожна з яких уособлювала собою певну хворобу

Перун – бог грому і блискавки, володар Неба, бог війни, а пізніше – покровитель князів та воїнів-дружинників. Згідно з легендою, Перун часто приймав вигляд воїна і мандрував по землі, співаючи пісень про військову гідність і честь, дзвін мечів і славетні перемоги, пробуджуючи у серцях чоловіків жагу до війни. Але, незважаючи на суворий норов, одного разу світову війну, заплановану Перуном вдалося відстрочити через те, що у його шолому висиджувала яйця голубка, і навіть бог війни не насмілився зашкодити її материнству, чекаючи, доки птаха сама не покине його шолом

Творцем Всесвіту вважають бога вогню, ковальства і ремісництва – Сварога. Також Сварог вважався покровителем землепашців і шлюбу, згідно з легендою, він викував перший плуг та обручку, навчив людей обробляти землю, випікати хліб і допоміг оволодіти ремеслами

Дажбог – бог світла і літнього сонця, який вважався сином Сварога та дарував людям білий день, щастя, любов і удачу

Велес – бог-опікун худоби, а також покровитель торгівлі і бог багатства. Якщо господар дбав про свою худобу, він користувався прихильністю Велеса і жив у достатку.

Леля – богиня весни, краси і кохання, яка оберігає молодих дівчат. Навесні Леля разом з птахами приходить з далекого вирію через Небесні ворота, де живуть душі пращурів і звідкіля приходять ненароджені дітки. Разом із весною Леля приносить радість та веселощі закоханим юнакам, а також майбутнє тепле літо та гарний врожай

Згідно з легендою, Леля має брата-близнюка, якого звуть Лель. Це вічно юний бог кохання, який зваблює дівчат, граючи їм на сопілці. Птахом, який символізував Леля, вважається лелека, який, за повір’ями багатьох народів, приносив діток закоханим парам

Стрибог – бог вітру, буревіїв, вихору, бурі. Шанувався давніми слов’янами як руйнівник злих намірів. Стрибога ще називали - Стрибайлом, Посвистом, Похвистом або Позвіздом. Уявляли в образі сивочолого непосидючого бородатого літуна у широких шароварах, що служать йому за вітрила. Живе на краю світу, у глухому лісі або на острові посеред моря. Мореплавці молили Стрибога, щоби дав вітру у вітрило. Його настрій часто змінюється, і він б'є батогом та розганяє вітри, розкриває зорі на небі, щоби видко було дорогу та котить воду в річках і морях. В історії Стрибог вперше згадується у "Слові о полку Ігоревім" 1187 року

Числобог вважався богом лічби і астрономії (математики) та зображувався як сивоголовий старець Саме постать Числобога в українській міфології, на думку вчених, спричинилася до відомого вислову Іоанна Єфеського 534 р.: «Анти грамотніші й мудріші від ромеїв».

Ярило – у дохристиянських віруваннях слов'ян, згідно з реконструкціями, бог любові й пристрасті, сили та хоробрості, розквіту творчих сил природи, що уособлював родючу силу весняного сонця і приблизно відповідає таким символам літнього сонця, як Коструб та Купало.

Мокош – богиня життя і ткацтва, покровителька жінок,оберігає родинний затишок, дбає про щастя у домі і охороняє малих діточок. Символами богині Мокоші вважалися прядиво та ткацький станок

Духи та сутності. Демонологія слов’ян

Правь, навь, явь. Світ, згідно з віруваннями слов’ян,ділився на 3 частини : «Правь» — мир світлых богів, «Навь» — місце, де мешкали темні боги і сутності, потойбічний світ, який живе за власними правилами. «Явь» — світ людей.

Доля і Недоля (Среча і Несреча) – персонажі слов’янської міфології, де Недоля виступає у ролі злого духа та супротивницею Долі і постійно намагається завдати людині якоїсь шкоди. Доля ж допомагає працьовитим, беручким і дбайливим. Якщо ж людина не ладнає з Долею, то натомість отримує Недолю.

Райська птаха Сирін (яка, за думкою багатьох дослідників, була тотожня з давньогрецькими сиренами) у слов 'янській міфології мала два різних значення. Деяка частина населення вважала її провісницею смерті. Старійшини стверджували, що птахи Сирін прилітають до людини, щоб відобразити її душу і внутрішній світ. Іншими словами, вона пророкує людині те, що вона очікує і передчуває. Найголовніша її відмінна риса - це прекрасний співучий голос, який і притягує до себе заблукавших людей

Алконост – птаха, яка усоблювала собою втілення щастя і радості, на відміну від Сирін, яка приносила зажуру і печаль. Образ Алконост бере початок від грецького міфу про дівчину Алкіону, Яку боги перетворили на птаху-зимородка

Лісовик - дух зі слов’янської міфології, господар лісу та його охоронець. На вигляд він як старець з бородою та вусами. Волосся і шкіра - сіро-зелені, і чим старший Лісовик, тим зеленішим він стає. Вдягнений в лахміття, подекуди порослий мохом, взуття носить навпаки (лівий чобіт на праву ногу) та має одне єдине ліве вухо, але воно велике і всечуйне. Очі теж зелені, горять і виблискують, як маленькі ліхтарики. Лісовик - майстер перевтілення. Може ставати невидимим, прикинутися пнем, приймати подобу звірів, як великих, так і дрібних, та й в своїй подобі то ставати вище дерев, то зменшуватись до розміру комахи, ховаючись у траві.

Домовик – згідно з віруваннями слов’ян, домовик мешкав у хаті разом з господарями, виглядав як невелике волохате створіння, або ж – як невеликий бородатий чоловік, і міг, за власним бажанням, перекидатися на кота. За повір’ями, домовик найбільше любив чистоту та ненавидів сварки. Якщо господарі жили у мирі і злагоді та у хаті було чисто і прибрано, домовик міг допомогти господарям з роботою, яку вони не встигли виконати за день

Конюшник — «домашній» бог, що охороняв конюшню і коней від усякого лиха, хвороб, пожежі тощо. Давні українці приносили пожертвування Конюшнику, залишаючи в яслах конюшень на ніч всілякі продукти

ЧУР (ЩУР) – бог-охоронець роду та особистого простору людини. Коли людина хотіла захистися від чогось лихого, то казала: «Чур мене!», аби Чур, заисник роду, її врятував від лиха

Водяник – у слов'янській міфології злий дух та втілення водної стихії як негативного й небезпечного явища. Водяник вважався головним наглядачем душ померлих двічат-потопельниць – русалок, які йому корилися. З водойм, які обирав собі за житло водяник не можна було брати воду та купатися, бо водяник з легкістю міг втопити людину.

Русалки – на русалок у слов’янській міфології перетворювалися дівчата, які покінчили з собою, втопившись у водоймі. Кажуть, саме через своє нещасливе людське життя вони мстилися живим, заманюючи парубків співом і запрошуючи до танку, а потім лоскотали до смерті

Мавки (навки) – вважалося, що це духи лісу, наближені до русалок, але якщо русалка не могла далеко відходити від водойми, то мавка вільно блукала лісом. Образ Мавки є символом ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов'ю до людини і здатна на самопожертву в ім'я людини, вона має «в серці те, що не вмирає» і є втіленням всього доброго, гарного, світлого, є втіленням вимріяного щастя.

Берегиня у слов’янській міфології це богиня добра, захисту людини, оселі та малих дітей від хвороб та злих сил. Берегиня — оберіг непорушної вірності подружжя. Символом берегині є родинне багаття, в якому людина знаходить мир, спокій, любов і високу мораль.

Дякую за увагу!