Презентація "Славетні постаті України"

Про матеріал

Презентація "Славетні постаті України" має на меті познайомити учнів з видатними особистостями України, які звеличували український народ своїми діяннями, своїм розумом і талантом, які визначили подальший шлях української державності; виховувати в школярів почуття гордості за співвітчизників.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

Славетні постаті України

Номер слайду 2

Мета уроку:- познайомити учнів з видатними особистостями України, які звеличували український народ своїми діяннями, своїм розумом і талантом, які визначили подальший шлях української державності; - виховувати в школярів почуття гордості за співвітчизників. Епіграф "От де, люде, наша слава, слава України!" (Т. Г. Шевченко)

Номер слайду 3

Вступне словоІснує думка, що історія – щось далеке від нас, таке, що давно минуло. Ні, історію творимо ми – повсюди і повсякчас. День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією. І саме за нашими вчинками нащадки будуть оцінювати нас і наше ставлення до країни. Цілком зрозуміло, що розробка і визначення шляхів подальшого розвитку України великою мірою ґрунтуються на історичному досвіді народу, на теорії й практиці визвольного руху, засадних настановах визначних громадських і політичних діячів, видатних представників вітчизняної науки та культури.

Номер слайду 4

Велетні української націїВ історії нашої держави залишили слід тисячі видатних особистостей, які жили в різні епохи й уславилися в різних сферах діяльності. Серед них — державні діячі та полководці, церковні ієрархи та підприємці, науковці та інженери, архітектори та художники, письменники та спортсмени, композитори та музиканти, діячі театру та кіно. Сьогодні ми робимо крок до осягнення нашої історії саме через призму сприйняття їх життя й діяльності, бо своїми подвигами й ділами вони прославили українську землю. До таких велетнів української нації належать І. Мазепа, В.Івасюк, М. Амосов, І. Миколайчук, В. Лобановський. Вони любили свою Батьківщину і свій народ, прагнули бачити його щасливим, хоча далеко не кожному з них удалося втілити свої задуми в життя. Можна не погоджуватися з їхнім баченням світу, поглядами, конкретними діями, проте ми маємо знати і пам’ятати їх.

Номер слайду 5

Іван Мазепа – славетний гетьман УкраїниІм'я гетьмана Івана Мазепи більше 200 років проклиналося привселюдно устами потомків. Зрадником чи патріотом був Іван Мазепа? Відповідь на це питання дає невблаганний час та історичний розвиток нації. Неоціненним був вклад гетьмана в духовне життя України. Саме за його гетьманування досягає особливого піднесення, напруження та розквіту українська культура, освіта, наука, мистецтво.

Номер слайду 6

Іван Мазепа. Він був високо інтелектуальною особистістю, здобув ґрунтовну освіту, володів вісьмома іноземними мовами на різному рівні, сам не відрікався від мистецтв – музики і віршотворення, цікавився архітектурою, книгами, мистецтвом. Наближав до себе богословів та філософів, поетів, митців, архітекторів. Коштом Івана Мазепи, за його настановами і смаками, споруджувалися нові і перебудовувалися старі церкви.

Номер слайду 7

Іван Мазепа Кожну людину заведено судити по справах. Бо слова — то тільки полова, яку розвіє вітер. Перелік того, що здобула Україна за гетьманування Івана Мазепи можна вести далі й далі. Однак вирішальну свою справу – змагання за незалежність України – Іван Мазепа програв, що стало не тільки його особистою трагедією, а й справжньою катастрофою для всього українства.

Номер слайду 8

Володимир Михайлович Івасюк4 березня 1949 року в м. Кіцмань Чернівецької області, в привітній хатині, захованій серед кущів пахучого бузку, в родині вчителів Михайла та Софії Івасюків народився і виростав Володя. Ти чистим ангелом, мов вранішня роса, Прийшов до нас… Від тата і від мами. А може, то від Бога тії чари, та краса? В мелодіях отих, що завше будуть з нами. Вже п'ятилітнім Володя взяв до рук скрипку з поміткою «від Страдиварі». Полюбив її з першого доторку - до мелодійних і чутливих, як і його душа, струн. Вже в юному віці він переміг в обласному конкурсі на кращу пісню, написавши на вірші В. Миколайчука твір «Відлітали журавлі».

Номер слайду 9

Володимир Михайлович Івасюк13 вересня 1970 року у телепередачі «Камертон доброго настрою» вперше прозвучала пісня «Червона рута», якій судилося прославити і молодого композитора, і всю українську естрадну музику. «Червону руту» виконували кращі співаки тодішнього Радянського Союзу та інших країн. “Руту” співали на всіх широтах та меридіанах люди всіх національностей, на просторах від Карпат і до Курильських островів. Співали й розуміли без перекладу.

Номер слайду 10

Володимир Михайлович Івасюк. Та несподівано прийшла страшна біда - вона завжди приходить несподівано. Всю Україну, весь світ облетіла чорна звістка, що пекучим болем розривала груди - не стало Володимира Івасюка. Смерть Володимира - то суцільна загадка. У квітневі дні 1979-го він пішов з дому - і не повернувся. І лише через місяць у лісі на околиці Львова на дереві знайшли його понівечене тіло. В нього були виколені очі, поламані на руках пальці, на тілі рани, а в ранах - запхані гіллячки калини… Як мало прожито, як багато не сказано. Того, що не встиг сказати Івасюк за тридцять своїх літ, вистачить нам для осмислення на довгі-довгі роки.

Номер слайду 11

Микола Амосов – “київський” Фауст на зламі сторіч6 грудня 2016 року вся світова громадськість відзначила 103 річницю від дня народження одного з найвідоміших в світі кардіохірургів, який порятував життя десяткам тисяч людей, талановитого вченого, основоположника біокібернетики в Україні, письменника, який одержав широке визнання в Україні та за кордоном, - Миколи Михайловича Амосова. Микола Амосов як учений, постійно перебував у науковому і творчому пошуку. Він автор близько 400 наукових праць. Під його керівництвом захищено 35 докторських і 85 кандидатських дисертацій.

Номер слайду 12

Микола Михайлович Амосов. Народився майбутній український хірург 6 грудня 1913 року в сім'ї селян в Росії. Мама була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповця. Ріс майбутній геній без батька, прикладом йому була мати. Крізь усе життя він проносить прагнення самовдосконалюватись, показує систематичність у підході до кожної справи. Ці ж високі стандарти він демонструє і в освіті. Навчаючись на п'ятірки в Архангельському інституті, паралельно викладає, а потім закінчує два складних курси в медінституті за рік. Згодом починає професійну практику, але все одно вважає, що йому недостатньо навантаження. Після війни він працює в Москві в інституті Скліфосовського, але їде звідти працювати обласним хірургом у Брянськ. У 1952 році Микола Михайлович був запрошений до Київського інституту туберкульозу та грудної хірургії імені Ф. Г. Янковського для керівництва спеціально створеною клінікою грудної хірургії. Тут з особливою повнотою розкрився його різнобічний талант хірурга і дослідника, фізіолога і інженера, стала особливо плідною наукова, організаторська, педагогічна та громадська діяльність. Ним створено ряд нових методів хірургічного лікування пороків серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу.

Номер слайду 13

Номер слайду 14

Микола Михайлович Амосов. Для Миколи Михайловича Амосова, етнічного росіянина, Україна стала колись домівкою випадково. Проте учений, який беззастережно прийняв незалежність своєї другої набутої батьківщини, досі лишається, й довго лишатиметься одним з популярних героїв нашого суспільства, й буде прикро, якщо це суспільств не скористається з усього, що йому запропонував мудрий чоловік, який поза власною волею витворив своїм життям добрий міф про київського Фауста XX сторіччя, що зумів підкорити Час і оволодів еліксиром коли й не вічної, то тривалої молодості.

Номер слайду 15

Іван Миколайчук - обличчя і душа українського поетичного кіно. Людиною з чистою душею і високими помислами називають генія українського кіно Івана Миколайчука. Ще в 60-ті роки він, як ніхто, мав відчуття гонору і достоїнства бути українцем і не соромився розмовляти українською мовою. Він ніколи не підігравав і ні під кого не підлаштовувався, бо був самодостатнім завдяки власному баченню світу; завжди гордився тим, хто він і звідки. Світ для нього починався з Буковини. Івана Миколайчука ніхто і ні за що не міг купити - настільки він був принциповим у своїх поглядах і творчості. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. Блискучий самородок, обличчя і душа українського поетичного кіно.

Номер слайду 16

Миколайчук Іван Васильович Прагнення до життєвої правди залишилося основним у творчості молодого артиста. Його роботи вражають багатогранністю, глибиною думки. Кожен, створений ним образ, заставляє замислитися над розумінням миттєвості й вічності. Він залишив велику спадщину: 34 ролі, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. У житті цього видатного актора, режисера та сценариста було все, щоб стати міфом - якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульському селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще - майже містичні стосунки з кіно: він розділив долю свого першого героя - Івана Палійчука з кінофільму «Тіні забутих предків».

Номер слайду 17

Миколайчук Іван Васильович Шевченківською премією його нагородили вже посмертно, а звання народного Миколайчук так і не отримав. Правда, він і без того був ним, бо життям своїм світив іншим і за це гідний пам’яті довгої та щирої. Його високе мистецтво стало початком відродження в кіно поетичних довженковських традицій. «Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко», - так про Миколайчука сказав Сергій Параджанов. Іван Миколайчук міг би піднятися на ще вищі вершини українського мистецтва та 3 серпня 1987 року перестало битися серце цієї великої людини. Ой чорно душi моїй, чорно – то згасла у небі зоря... І в горi, великому горі застигла Вкраїна моя.

Номер слайду 18

Номер слайду 19

Валерій Лобановський – легенда українського футболу. Валерій Лобановський мав безперечний авторитет серед футбольних професіоналів, гравців і вболівальників ще за життя, хоча найвищу урядову нагороду країни — звання Героя України — отримав посмертно. Він завжди був не таким, як інші: «не так» грав, «не так» спілкувався з пресою, «не так» розмовляв із наставниками, а пізніше — «не так» тренував. Адже в усьому був першопрохідником, реформатором, борцем.

Номер слайду 20

Валерій Васильович Лобановський. Лобановський народився в Києві. Спочатку — дитяча спортивна школа, футбольна школа молоді, а потім — київське «Динамо». Такою була його дорога до великого футболу. Успіхи в спорті не змусили його занедбати навчання: з медаллю закінчив школу, згодом - політехнічний інститут. Технічна освіта стала йому в нагоді й на футбольному полі: Лобановський теоретично змоделював свій знаменитий удар і обґрунтував траєкторію польоту «крученого» м’яча. Цей удар так і назвали - «кутовий Лобановського». Як петля Нестерова, теорема Піфагора, геометрія Лобачевського, його «сухий лист» увічнив свого винахідника.

Номер слайду 21

Валерій Васильович Лобановський. У спортивній кар’єрі Лобановського - футболіста були високі злети та до історії спорту він увійшов насамперед як неперевершений теоретик і винахідник тактики гри. Його досягнення на тренерській ниві протягом трьох із половиною десятиліть свідчать самі за себе. «Золоті» успіхи на всесоюзній арені, Суперкубок Європи і двічі Кубок володарів кубків, бронзові медалі Олімпійських ігор у Монреалі, «важке» срібло чемпіонату Європи 1988 року, п’ятиразове сходження на найвищий щабель п’єдесталу пошани чемпіонату України. Ці вершини — лише основні віхи на його шляху.

Номер слайду 22

Валерій Васильович Лобановський. Він виховав цілу плеяду видатних українських футболістів, які стали зірками європейського та світового футболу: Олег Блохін, Ігор Бєланов, Андрій Шевченко. Багато вихованців Валерія Лобановського нині успішно продовжують справу Майстра, пам’ятаючи його науку. Роздуми Лобановського про футбол, завдання гравця, роботу тренера і про вміння перемагати на полі й у житті зібрані в його книжці «Нескінченний матч…». Три крапки в назві книжки мають своє смислове навантаження: вони свідчать, що життя Валерія Лобановського у футболі триває.

Номер слайду 23

Наказ на майбутнє Ось ми і перегорнули останню сторінку нашого історичного журналу. Спадщина наших попередників може стати тим джерелом, з якого черпатиметься наснага для нашого подальшого життя. Минуле навчає сьогодні як жити всім нам заради майбутнього. Шануйте тих, хто зберігав культуру І мову солов’їну в тяжкий час, Та пісню нашу, та літературу, Щоб зараз мали націю ми в нас. Шануйте й тих, хто згинув задля цього, Та в пам'яті залишив слід навік, Хто наше слово відтворив з нічого, За що його на страту кат прирік. Шануйте, бо без нашої поваги Залишимось без пам'яті в ніде. Це спогади нам нададуть наснаги, Та й в забуття народ наш не піде.

Номер слайду 24

pptx
Додано
7 листопада 2018
Переглядів
265
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку