18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Проект"Вплив сонячної активності"

Про матеріал
Актуальність теми дослідження: енергетичною базою всіх екзогенних процесів є енергія Сонця. Сонячна активність має значні зміни в часі що відображається і на певній динаміці.
Перегляд файлу

 

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………3-4

Розділ 1. Природа  сонячної активності…………………………….…5-16

  1.        Загальні відомості про Сонце……………………….…..…....…..5-9
  2.        Поняття про сонячну активність……………………………..…9-11
  3.        Кількісні показники сонячної активності…………...………...12-14
  4.        Наукові дослідження сонячної активності
  5.        Вивченість сонячної активності та її впливу на фізико-географічні та соціально-економічні процеси на Землі на периферії останніх ста років
  6.        Картографування сонячної активності засобами ГІС.….……14-16

 

Розділ 2. Циклічність сонячної активності…………………..………17-21

2.1. 11-річний цикл…………………………………………………….17-18

2.2. 22-річний цикл…………………………………………….………18-19

2.3. Віковий цикл………………………………………………………20-21

 

Розділ 3. Вплив сонячної активності на фізико-географічні процеси на Землі………………………………………………………………….…22-32

3.1. Сонячна активність та метеорологічні процеси……………...…26-28

3.2. Зв’язок сонячної активності з гідрологічними процесами на Землі………………………………………………………………………...28-30

3.3. Сонячна активність та сейсмічні явища ( землетруси та вулканічна діяльність )

3.4. Сонячна активність та біосфера………………………….………30-32

3.5. Вплив сонячної активності на людину,суспільні явища та історичні процеси

ВИСНОВОК…………………………………………………………..…33-34

Список використаних джерел………..…………………………….…..35-36

 

 

ДОДАТОК…………………………………………………………….....37-43

Таб.1………………………………………………………………………...37

Таб. 2……………………………………………...……………………..….37

Таб.3………………………………………………………………………...37

Рис1,2……………………………………………………………………….38

Рис3,4…………………………………………………………………….…39

Рис5,6…………………………………………………………………….…40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         ВСТУП

Актуальність теми дослідження: енергетичною базою всіх екзогенних процесів є енергія Сонця. Сонячна активність має значні зміни в часі що відображається і на певній динаміці географічних процесів. Встановлений зв’язок між активністю Сонця і гідрометеорологічними процесами, геологічними, біологічними, соціальними. Пізнання процесів сонячно-земних зв’язків дає краще розуміння природних та соціальних процесів і надає можливість їх прогнозування. Ці зв’язки складні і неоднозначні,на них накладаються інші чинники,вплив яких також слід досліджувати.

Метою роботи є  вивчення особливостей сонячної активності та  її впливу на фізико-географічні процеси на Землі, підтвердження наявності сонячно-земних зв’язків.

Об’єктом дослідження виступає: сонячна активність.

Предметом: сонячно-земні зв’язки.

Для написання наукової  роботи ставились такі завдання:

  • вивчити природу сонячної активності;
  • розглянути циклічну діяльність Сонця;
  • дослідити вплив Сонця на фізико-географічні процеси на Землі;

Методологія і методи дослідження. Вирішення поставлених завдань забезпечувалося використанням цілого комплексу методів дослідження: історичного (на етапі з’ясування уявлень про об’єкт дослідження та його еволюцію), монографічного (огляд сучасних досліджень про сонячну активність), математичних. Дані систематизувалися в таблиці і піддавалися засобам статистичного аналізу (на етапах порівнянь та виявлення кореляційних зв’язків між явищами). Візуалізація одержаних результатів здійснена методами моделювання (побудови графіків і виявлення тенденцій розвитку явищ) та прогнозування (лінійна апроксимація даних). Основну вихідну інформацію дослідження становили офіційні статистичні дані метеорологічної станції Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Інформаційна база роботи: матеріали з інформаційної мережі Internet, літературні джерела, які висвітлюють питання про сонячну активність, зокрема, такі як праці Чижевського, Витинського та інших. Також дані спостережень Чернівецької метеостанції.

Структура та обсяг роботи: наукова робота складається із трьох розділів:

  • Природа сонячної активності;
  • Циклічність сонячної діяльності;
  • Особливості впливу Сонця на фізико-географічні процеси на Землі;

 

 


  1.                      ПРИРОДА СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ
    1.                 Загальні відомості про Сонце

Сонце –зоря,що є центром Сонячної системи. Воно майже ідеально сферичне,складається з гарячої магми(густина Сонця-1400кг/м3),яка сплетена магнітними полями.Її діаметр-1,3 млн.км,а маса- 2×1030,що в 330 000 разів маси Землі,та займає 99% від загальної маси Сонячної системи.Джерело енергії Сонця-термоядерні реакції в його ядрі.Відстань між Сонцем і Землею-149,6 млн.км,що дорівнює одній астрономічній одиниці.Кутовий діаметр Сонця -31-32˚.[2]

Всі ці фактори в подальшому матимуть прямий ,безпосередній звязок з сонячно-земними звязками.

Хімічний склад Сонця:

  •        Водень(Н)- близько 73 % ;
  •        Гелій (Не)-близько 25 %;
  •        Залізо,Нікель,Кисень,Азот,Кремній,Сірка,Магній(Fe,Ni,O2,N,Si,S,Mg)-близько 2%..[3]

Середня густина сонячної речовини ρ ≈ 1400 кг/м³. Це значення близьке до густини води та в 1000 разів більше густини повітря біля поверхні Землі. У зовнішніх шарах Сонця густина в мільйони разів менша, а в центрі — у 100 раз більша за середню.

Обчислення, які враховують зростання густини й температури до центра, показують, що в центрі Сонця густина становить близько 1,5×105 кг/м³, тиск — близько 2×1018 Па, а температура — близько 15 000 000 К..[2]

За такої температури ядра атомів водню (протони та дейтрони) мають дуже великі швидкості (сотні км/с) і можуть наближатися одне до одного, попри дію електростатичної сили відштовхування. Деякі зіткнення завершуютьсяядерними реакціями, в результаті яких з водню утворюється гелій і вивільняється значна кількість енергії, що перетворюється на тепло. Ці реакції є джерелом енергії Сонця на сучасному етапі його еволюції. Внаслідок цього кількість гелію в центральній частині світила поступово збільшується, а водню — зменшується.[1]

Потік енергії, що виникає в надрах Сонця, передається в зовнішні шари й розподіляється на дедалі більшу площу. Внаслідок цього температура сонячної плазми знижується з віддаленням від центра.[30]

Сонце утворилося з речовини,що збагачена важкими елементами.Приблизний вік Сонця-4,57 млрд.років,та вважається,що Сонце утворилося за допомогою стиснення,під дією сил гравітації хмари молекулярного Водню,що призвело до утворення зорі типу Т-Тільця.[26]

На сьогоднішній день Сонце проіснувало половину свого життя і через 4-5 млрд.років перетвориться на червоного гіганта,тобто його зовнішня оболонка розширюватиметься,а ядро-стискатиметься і буде нагріватися.[19]

Через 7-8 млрд.років температура ядра сягатиме 100 млн.К.,і через це в ньому розпочнеться синтез вуглецю та гелію.Через температурні нестійкості воно втрачатиме вагу,власне,як і Сонце.Такі умови на Сонці вплинуть на Землю-вона перейде на більш далекі від Сонця орбіти.Вся вода на Землі перейде в газоподібний стан,а частина атмосфери розсіюється в космічному просторі.Через збільшення температури на поверхні Сонця,фактично,на нашій планеті не зможе існувати ніяка жива система,або своріння.Після фази червоного гіганта настане планетарна туманність з головною зорею-білим карликом,що буде згасати і остигати.[26]

Такий цикл є типовим для представників головного послідовного класу G2,бо маси цих зір ,відповідно,і Сонця,не вистачає для того,щоб еволюція завершилась вибухом наднової планети й утворенням чорної діри.[26]

Внутрішня будова Сонця:

Ядро Сонця-джерело енергії,де протікають ядерні реакції. Його радіус має значення 175 000 км. Температура дорівнює 15 000 000 К,що вища за температуру поверхні Сонця в 2500 разів. Густина ядра-150 000 кг/м3,тобто в 150 разів більша густини води. Ядро- єдина частина зорі,що виділяє енергію внаслідок термоядерних реакцій,інші ж складові Сонця тільки користуються нею. Ця енергія проходить через всі шари,після чого випромінюється у вигляді сонячного світла. Щосекунди в енергію перетворюється 4,26 млн.тон речовини за допомогою протон-протонної термоядерної реакції з утворенням гелій-4. Потужність ядра рівне 380 йоттаватів. За допомогою космічного апарату SOHO,було досліджено,що ядро обертається значно швидше,ніж поверхня Сонця.[27]

Зона променистої рівноваги(переносу)-зона,що огортає ядро.в якій відбувається перенесення енергії за допомогою випромінювання і поглинання фотонів.Фотон має здатність потрапляти до вищого шару променистої зони і повертатися назад до центру,бо напрямок фотону-хаотичний..Середній термін шляху перевипроміненого фотона до конвективної зони-170 000 років.Зміна температури в зоні променистої рівноваги сягає від 2 млн.К,до 7 млн.К.,від поверхні до глибини.густина ж,змінюється,від 0,2 г/см3 до 20 г/см3..[24,27]

Конвективна зона-область зірки,в якому перенесення енергії відбувається за допомогою активного перемішування речовини-конвекції.(Для прикладу,підігрів води в посудині,де нижній шар води підігрівається і в результаті розширення витісняється вгору холоднішими шарами).Таким самим чином процес конвекції відбувається і на Сонці,де сонячне ядро слугує джерелом енергії.Рух речовини в конвективній зоні відбувається у вигляді стійких осередків циркуляції шестигранної форми,де по осі осередку речовина піднімається,а по периферії-опускається. Конвективна зона і її роль дуже значна,адже саме в ній відбувається найрізноманітніший рух речовини. Також на поверхні цієї зони виникають гранули,що утворилися на вершині термальної колонки. Час життя гранули становить приблизно 10-15 хв..[13]

Як і внутрішня будова Сонця,атмосфера теж володіє неоднорідністю.Вона володіє диференціальним обертанням.

Диференціальне обертання-тип обертання, при якому різні частини об'єкта обертаються навколо загальної осі обертання з різною кутовою швидкістю. Як правило, наявність диференціального обертання говорить або про рідкий або про газоподібний  агрегатний стан фізичного тіла.[1]

Сонячна атмосфера складається з трьох шарів:

 Фотосфери-найглибшого шару атмосфери, що бере свій початок на 200-300 км нижче видимого диска світила, який розташувався на конвективній зоні. Температура ближче до поверхні фотосфери зменшується на 2200 К(від 6600 до 4400).У хімічному складі цієї зони присутній елемент, якого немає на землі, - негативний іон водню з одним протоном і двома електронами.Структура фотосфери тонка з гранульованою структурою,через рух газів  в конвективній зоні. Середня температура Сонця дорівнює 5778 К. Вона може розраховуватись за законом Стефана - Больцмана.[1]Фотосфера утворює видиму поверхню Сонця. Від неї розраховують різноманітні розміри і сталі. У видимому спектрі Сонця існують так звані фраунгоферові лінії поглинання. Вони темні,тому сонячний диск по краях здається темнішим.

Хромосфери-шару сонячної атмосфери,що не має чіткого масштабу чи радіусу,а являє собою низку яскравих виступів та спікул,що постійно рухаються. Розмір цих явищ різний:від 200 до 2000 км,а іноді може сягати 10000,та висотою в кілька тисяч кілометрів.Це потоки плазми ,розпеченого іонізованого газу. На відміну від інших шарів,хромосфера не має здатності знижувати свою температуру.Навпаки ж,вона різко її збільшує до 8000-10000 К.,а на поверхні-20000 К.Щільність речовини в хромосфері досить незначна-10-12 г / см3.[27]

Сонячна корона – зовнішня атмосфера Сонця, яка сформована з найбільш розрідженого іонізованого газу. Сонячна корона займаєприблизно 5 діаметрів Сонця, у неї промениста будова  і вона злегка світиться. Цю частину сонячної атмосфери можна поспостерігати тільки під час повного сонячного затемнення. Хоча яскравість корони приблизно така ж, як у Місяця в повний місяць, але це становить лише приблизно 5/1000000 часткою яскравості Сонця. Гази, які знаходяться в сонячній короні, у високому ступені іонізовані, цей фактор визначає їх температуру приблизно в 1 млн ° С. При повному сонячному затемненні сонячну корону видно біля самого краю затемненого диска Сонця як рожеве сяйво..[13]

  1.     Поняття про сонячну активність

Сонячна активність-це комплекс нестаціонарних утворень,таких як: протуберанці,факели,сонячні плями ,та ін. Так, сонячні плями завжди пов’язані з фотосферними факелами, спалахи і протуберанці в більшості випадків утворюються над «обуреною» фотосферою і так далі. Активні   області, де спостерігається сонячна активність. Вона тягнеться від глибини під фотосферою до сонячної корони.Сполучною ланкою між шарами центрів активності є магнітне поле.[22,23]

Сонячна активність виглядає як безладні сонячні спалахи,що покривають поверхню Сонця.

Свідченням сонячної активності є сонячні плями, протуберанці,факели та сонячний вітер.

Сонячні плями значно більші за гранули. Діаметри найбільших плям досягають десятків тисяч кілометрів. Плями – непостійні, мінливі частинки фотосфери, що існують від декількох днів до декількох місяців.  [2]Періодично на Сонці є багато плям,а інколи-жодної. Багаторічні спостереження показали циклічність сонячної активності-11 років.Складається  пляма з ядра (чи тіні)– оточена волокнистою півтінню. Біля краю сонячного диска круглу пляму видно як еліптичну, а зовсім близько від краю диска – як вузьку смужку півтіні, тому що пляма є конічною воронкою , глибина якої 300-400 км. Плями видаються темними лише на контрасті  з фотосферою.Насправді ж,ядро плями має температуру 4300 К.[4]

Плями спостерігаються групами. Головна пляма в групі-пляма,що займає першу позицію по напрямку обертання Сонця,а хвостова-остання. Головні і хвостові плями мають протилежну полярність, тому,фактично,це-гігантський магніт.Магнітне поле даних плям значно перевершує магнітне поле Сонця.Тому сонячні плями подібні до «магнітних островів» у фотосфері Сонця. Цікавим є те,що кожного 11-річного циклу полярність змінюється в протилежному значенні.[4]

Магнітне поле плям –пригнічує конвективні течії, що приносять енергію з надр Сонця, і тому газ в плямі остигає. Але повний потік енергії повинен зберігатися, тому її частина ,заблокована магнітним полем, повинна випромінюватися в околицях плями, утворюючи довкола нього яскравий ореол.[4]

Протуберанці — утворення з розжарених газів, які виступають на краю сонячного диска яскравими спалахами.

Протуберанці мають грандіозні розміри.Типові представники цих утворень досягають у висоту до 40 тисяч кілометрів, при цьому їх ширина може бути близько 200 тисяч кілометрів. Були зафіксовані такі випадки, коли розмір протуберанця діяв 3 млн.км, типовий випадок був і в серпні 2010 року. Протуберанці можуть носити такий характер:

  •        Спокійні-рухаються повільно;
  •        Активні-характерний швидким рухом потоку речовини;
  •        Петлеподібні (корональні)-володіють формою маленьких хмар,що зєднуються в одну велику;
  •        Еруптивні-мають вигляд фонтану.[7,17,18]

Протуберанець можна спостерігати під час повного сонячного затемнення,тому вчені змоделювали спектральні прилади ,що відтворюють штучне затемнення. Це телескопи з особливого скла,що імітує Місяць.

Сонячні факели (смолоскипи)— яскраві поля, що оточують сонячні плями. Порівняно з іншими областями Сонця,факели-більш яскраві,вони складаються з великої кількості прожилок,яскравих вузликів,факельних гранул. Факели здатні об’єднуватись у факельні поля. Існують вони-3-4 місяці.[10]

Сонячний вітер-потік заряджених частинок,зокрема протонів(ядер атомів водню)і електронів,зі швидкістю 300-1800 км/сек.,тобто Сонце витрачає таким чином 300 більйонів тонн своєї маси. Джерелом найінтенсивнішого потоку часток є діри в короні .При спалахах відбувається посилення сонячного вітру.[11]

Сонце випускає не тільки хвильове випромінювання, але і потік заряджених часток, зокрема протонів (ядер атомів водню) і електронів. Цей потік часток, званий сонячним вітром, виходить зі швидкістю від 300 до 1800 км/сек. Уявіть собі, що таким чином Сонце за рік втрачає 30 більйонів тонн своєї маси! Але для нашої зірки це небагато. За 5 мільярдів років життя Сонце втратило лише одну десятитисячну частку своєї маси. Джерелом найбільш інтенсивного потоку часток є діри у зовнішній оболонці Сонця — короні. З цих дір у простір йдуть магнітні силові лінії. Вони не мають замкненої форми і не стягують речовину. Тому в корональних дірах особливо багато часток покидає Сонце. При спалахах сонячний вітер посилюється.[13]

  1.     Кількісні показники сонячної активності

Для вивчення просторово-часових, а особливо часових, закономірностей сонячної активності потрібні такі чисельні характеристики, які давали б можливість судити про стан усього Сонця у відношенні якого-небудь із активних сонячних утворень за деякий інтервал часу (наприклад, сонячних плям, сонячних спалахів і т.п.). Такі характеристики називають індексами сонячної активності. Оскільки щодня ми маємо можливість спостерігати тільки одну півсферу Сонця, то в сутності багато які із цих індексів (або показників) відносяться саме до цієї півсфери.

Число Вольфа(W)-індекс сонячної активності,що вираховується за такою Першим індексом сонячної активності було число сонячних плям на видимому диску Сонця, що дозволило Швабі ще в 1843 р. відкрити їхній 11-літній цикл. Трохи пізніше цей індекс був замінений відносним числом сонячних плям, або числом Вольфа, по імені відомого дослідника Сонця, що вперше ввів і застосував цю характеристику сонячної активності. Числа Вольфа визначаються по формулі

                                             W = k(10g + f),(1.1)

де g — число груп плям на видимому сонячному диску, а f — число плям (включаючи всі ядра й пори) у всіх групах. Коефіцієнт k виводять із порівняння різних рядів спостережень. Він визначається умовами видимості, використовуваним інструментом і методом спостережень (візуальними або фотографічним), а також індивідуальними особливостями спостерігача.[29]

Числа Вольфа є досить суб'єктивним індексом сонячної активності, збереження стійкої системи якого представляє більші труднощі. Якщо не враховувати інших розходжень у їхньому визначенні, властивим різним спостерігачам (або тим більше обсерваторіям), нерідко несподівані зміни відбуваються в системі чисел Вольфа навіть одного досвідченого спостерігача. Тому ряди відносних чисел сонячних плям, строго говорячи, не є однорідними й перехід від однієї системи цього індексу до інших нерідко приводить до ненадійних результатів.

Найбільш довгий ряд чисел Вольфа, що вважається міжнародним, отриманий у Цюріху (Швейцарія). Початок його відноситься до 1749 р. хоча в Цюріху за останні сто із зайвим років і відбулися деякі зміни в методиці спостережень, проте цей ряд можна вважати найбільш стійким, судячи з результатів його порівняння із Гринвіцським рядом сумарних площ сонячних плям (Дод.1). Інші ряди чисел Вольфа набагато  коротші. Зокрема, радянський ряд відносних чисел плям охоплює трохи більше 30 років.

З огляду на особливості чисел Вольфа, не можна надавати великої ваги щоденним їхнім значенням. Однак середньомісячні, середньоквартальні й середньорічні їх величини можуть бути використані, тому що точність визначення їх, у силу усереднення, значно вище, ніж щоденних. Особливо це відноситься до середньорічних значень чисел Вольфа. Що ж стосується середньомісячних і середньоквартальних їхніх величин, то внаслідок нестійкості коефіцієнта k помилки їхнього визначення можуть досягати 15—25%.

Для виявлення циклічних закономірностей частіше використовують середньомісячні значення чисел Вольфа, отримані шляхом ковзаючого згладжування за 12 місяців по формулі

                                                                                   i+5

                      W  =  1/24 ( Wi – 6 +  Wi + 6 + 2  Σ Wj)                      (1.2)    

                                                                j=i—5

де Wi — спостережені середньомісячні відносні числа плям, a Wj — цієї ж величини за місяці від (i—5)-го до (t + 5)-го. Цим способом прагнуть, крім одержання ходу 11-літнього циклу, також виключити річну варіацію відносних чисел плям, існування якої зараз вважається досить сумнівним. Такі числа Вольфа звичайно називають згладженими. За допомогою згладжених середньомісячних відносних чисел плям отримані всі основні закономірності циклів сонячної активності. Варто помітити, що згладжування чисел Вольфа за п'ять або сім місяців виявляється більш ефективним.[15]

Дані числа були прийняті за міжнародну систему в 1849 році при Цюрихській обсерваторії. В сучасний період числа Вольфа підраховуються в Центрі аналізу даних щодо впливу Сонця в Бельгії.

  1.       Наукові дослідження сонячної активності

Найбільш вивчений вид сонячної активності - зміна числа сонячних плям. Перші повідомлення про їх спостереження датуються 800 р. до н.е. в Китаї, перші малюнки -1128 р. З 1610 року астрономи почали застосовувати телескопи для спостереженням за сонячними плямами, однак фізична природа плям залишалася незрозумілою до ХХ ст. У XV і XVI ст. спостерігалася низька сонячна активність - Мінімум Маундера. 1845 року професори Д.Генри і С.Александер з Принстонського університету спостерігали Сонце за допомогою термометра і виявили, що плями випромінюють менше, порівняно з іншими ділянками сонячної поверхні. Пізніше було виявлено, що більше випромінювання мають сонячні факели.

Зв'язок сонячної активності та клімату Землі досліджується з 1900 р. Ч.Г.Аббот із Смітсоніанської астрофізичної обсерваторії (САО),що вивчав активність Сонця і заснував сонячну обсерватарію в Калама (Чилі). Дослідження проводилися і в Маунт-Вільсон. Результат цієї роботи - виділення 27 гармонічних періодів сонячної активності в межах циклу Хейла, зокрема цикли з періодом 7, 13 і 39 місяців. Також простежувався зв'язок цих періодів з погодою шляхом складання сонячних трендів з температурою і рівнем осадів у містах. З виділенням науки дендрохронології почали відшукувати зв'язок сонячної активності та швидкості росту дерев. Статистичні дослідження зв'язку сонячної активності та погоди і клімату з були популярними з 1801, коли В.Гершель помітив зв'язок між сонячними плямами і цінами на пшеницю.

В межах Радянського Союзу найвідомішим вченим,що вивчав сонячну активність,виявився Чижевський Олександр Леонідович.

Сьогодні цей зв'язок досліджують за допомогою штучних супутників Землі і сучасної досконалої астрономічної апаратури.

  1.       Вивченість сонячної активності та її впливу на фізико-географічні та соціально-економічні процеси на Землі на периферії останніх ста років

Найвідомішою працею,що описує та пояснює вплив сонячної активності на фізико-географічні та соціально-економічні процеси,як говорилося раніше,є « Земное эхо солнечных бурь » Чижевського О. Л. Згідно запропонованої теорії Чижевського — існували цикли сонячної активності, котрі активно впливали на біосферу, суттєво міняючи практично всі життєві процеси, від посух і врожайності до епідемічної захворюваності та народних заворушень і соціофреній. Тобто, сонячні цикли впливали на конкретні історичні події, серед яких — політико-економічні кризи, війни, повстання, революції тощо.

Сонячно-земні зв’язки розглядав також Ейгенсон. Саме він один із перших науковців довів тісний зв’язок між сонячними плямами та інтенсивністю земних процесів та явищ. А відтак вплив сонячної активності на гідрометеорлогічні процеси, біосферу. Його наукові праці неодноразово слугували доказом сонячно-земних зв’язків.

Наукові і прикладні проблеми рішення яких так чи інакше пов’язане із Сонцем висвітлені також в працях Вітінського, Рубанова, Вальдмайера, Гібсона та ін. дослідників Сонця.

В середині 60-х рр. за ініціативою члена - кореспондента АН СРСР Е.Р. Мустеля ставиться проблема статистичного вивчення впливу сонячної активності на метеорологічні процеси з метою аналізу можливостей покращення прогнозу погоди. Було встановлено факт впливу на погоду геомагнітних збурень, виявлений ряд його особливостей та отримані певні кількісні характеристики. Ці роботи викликали значний інтерес до проблеми впливу сонячної активності на погоду і клімат.

В 1972 р. по цій проблемі скликається 1-ше Всесоюзне засідання різних спеціалістів геофізиків, геліофізиків, метеорологів, гідрологів. У результаті досліджень останніх десятиліть взаємозв’язок між процесами на Сонці і в нижній атмосфері Землі, гідросфері та біосфері може рахуватись встановленим фактом. Цей зв’язок має статистичний характер. Що ж стосується процесів в літосфері Землі (землетруси, вулканізм), та проведені дослідження (хоч і суттєво менші по об’єму ніж метеорологічні, гідрологічні) також показали досить надійну кореляцію із сонячною активністю.

У наш час все ширші кола геофізиків визнають значення сонячної активності і необхідність її обліку при складанні різного роду геофізичних процесів. Все більше і більше метеорологів, кліматологів та гідрологів схиляються до думки, що при довгостроковому прогнозі гідрометеорологічних умов та коливаннях клімату обійтись без врахування сонячної активності, по всій вірогідності, неможливо.

У проблемі Сонце-Земля самим вузьким місцем являється природа механізмів зв’язку сонячної активності з геофізичними явищами. За останній час – у зв’язку з успіхами у дослідженні верхніх шарів атмосфери за допомогою космічних ракет – ряд старих уявлень виявився несуттєвим.

У проблемі сонячної активності і її проявах на сьогодні одним із найбільш суттєвих питань являється задача підведення теоретичної бази під великий емпіричний матеріал. У ряді випадків це може бути досягнуто критичним розглядом запропонованих гіпотез, перевіркою їх відповідності новим спостереженням та експериментальним фактам. Більш практичну сторону даного питання ми розглянемо в пункті 3.5.

 

 

 

 

 

 


2.ЦИКЛІЧНІСТЬ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ

 

На графіку(рис.1.) видно зміну сонячної активності за період часу з 1761 по 2014 рік. На ньому яскраво видно11-річну  циклічність.

Сонячні цикли-періодичні зміни активності Сонця. Існують чимало класифікацій циклічності,але 2009 року достовірно показали існування таких циклів:

  •                 Цикл Шваба-11 років;
  •                 Цикл Хейла-22 роки;
  •                 Віковий цикл-80-100 років.

Дані цикли можна детальніше розглянути на рисунку 1,де можна спостерігати діяльність Сонця з 1761 по2014 рік з таким фактором,як осереднення.[6]

2.1. 11-річний цикл

Цикл Шваба,або 11-річний цикл-найвивченіший цикл сонячної активності. Вперше цей цикл був помічений астрономом Г.Швабе,пізніше- Р. Вольфом .

Сама назва циклу-умовна,бо він має здатність змінювати від 7 до 17 років. Цикл характерний стрімким розповсюдженням плям та іншими продуктами активності на початку циклу,а пізніше,приблизно наступні 7 років-зменшенням його діяльності. Така періодичність характеризується теорією сонячного динамо,за яким,на початку11-річного циклу крупно масштабне сонячне магнітне поле направлене переважно вздовж меридіанів і має дипольну конфігурацію, а при  максимумі - змінює своє направлення вздовж паралелей. Деталі сонячного динамо досі досконало не вивчені,тому ще досі є предметом досліджень.[6]

Епохи екстремумів 11-літніх циклів визначаються шляхом обчислення згладжених (або відфільтрованих) або графічної побудови обводячи спостережених середньомісячних (або середньоквартальних) значень відносних чисел плям.Оскільки майже всі співвідношення, пов'язані з ними, отримані за допомогою цюрихских згладжених середньомісячних чисел Вольфа.Треба, однак, мати на увазі наступні дві обставини. По-перше, визначення епох екстремумів з точністю більшою, ніж до кварталу, навряд чи має сенс, оскільки нерідко пляму наступного 11-літнього циклу з'являється за 1 -1,5 року до закінчення попереднього. Але оскільки дані про магнітні поля плям, на підставі яких можна провести такий поділ сусідніх циклів, є тільки з 1917 р., звичайно все-таки використають епохи мінімумів 11-літніх циклів, отримані традиційним способом. Епохи екстремумів, визначені графічним методом, з точністю до кварталу.[6]

Номера циклів дані відповідно до нумерації Цюріха, у якій нульовий номер привласнений 11-літньому циклу, епоха максимуму якого була 1750,3. За більше ранні роки дані про екстремальні значення відносних чисел плям не приводяться внаслідок їхньої ненадійності.

2.2. 22-річний цикл

Після відкриття Дж.Хейлом магнітних полів сонячних плям  на початку 21 століття,вчені таки підтвердили існування 22-річного циклу Власне,про існування такого циклу замислювався ще сам Рудольф Вольф. Хейл стверджував,що полярність  хвостових чи ведучих,північної чи південної напівсфери,змінюються місцями. Тобто магнітні поля сонячних плям отримують початкову полярність через 22 роки. За цюріхською нумерацію сонячних циклів,кожен непарний цикл в північній півкулі Сонця має позитивну полярність,в парний-негативний. Однак,цей цикл не такий явний ,через те,що він не напряму вказує на величину сонячної активності,а на зміну полярності.[9]

На відміну від 11-літнього, 22-літній (або магнітний) цикл сонячних плям виділяється не стільки за допомогою різних статистичних методів, скільки по зміні характеристик магнітного поля груп плям. Як ми вже відзначали вище, основна особливість цього циклу полягає в тому, що при переході від одного 11-літнього циклу до наступну полярність магнітного поля провідних плям (а також хвостових) в обох півкулях Сонця міняється на протилежну. Аналогічна властивість, тільки поблизу епохи максимуму, характерно й для  полярних магнітних   полів   Сонця.   Інші фізичні підстави існування 22-літнього циклу не настільки надійні, щоб приводити їх як аргумент на користь його реальності.[9]

Існує досить тісний зв'язок між основними характеристиками сусідніх 22-літніх циклів, що зводиться до наступного:

  1. Сума чисел Вольфа за 22-літній цикл  (або середнє з
    них)  тим більше  (менше), чим більше   (менше)   протяжність наступного 22-літнього циклу;
  2. Чим вище попередній непарний 11-літній цикл, тим
    пізніше наступає епоха максимуму наступного парного циклу
    й тим довше триває наступний 22-літній цикл;
  3. Чим вище попередній непарний 11-літній цикл, тим
    менше сума максимальних чисел Вольфа в наступний 22-літньому циклі.

Необхідно помітити, що всі ці закономірності отримані з розгляду цюрихских чисел Вольфа за 1749 - 1954 р., за винятком пар циклів 4-5 і 8-9. Тому вони можуть прийматися в увагу лише з певними застереженнями.[9]

2.3. Віковий цикл

Вперше віковий цикл виділив Р.Вольф,встановивши середній діапазон його існування-67-83 роки. Однак,в 40-х роках 20 століття було висунуто гіпотезу про те,що віковий цикл має здатність існувати близько 100 років. Проте,на сьогоднішній день недостатньо даних для точного визначення цього циклу ,адже ведення спостережень за активністю почалися близько 250 років тому.

Графік середньомісячних значень чисел Вольфа за весь період

спостережень обсерваторії м. Цюріха (1749 - 2002 р.) виявляє цікаві закономірності багаторічних циклічних коливань.

    Віковий цикл, безумовно, проявляється, але його кардинальні точки

викликають певні різночитання. Перший з відомих вікових мінімумів спостерігався до 1749 р, він відомий за середньорічним даними (ряд яких спостерігається - з 1700 г), це 1711 і 1712 р. Потім спостерігаються відразу два максимальних 11-літніх коливання: 1775 - 1784 р. (3-й період по Цюрихськії нумерації) і 1784 - 1798 р. (4-й період). Відразу після них спостерігається мінімум, що також складається із двох 11- літніх періодів: 1798 - 1810 (5-й період) і 1810 - 1823 (6-й період) рр. Наступний максимум (один цикл) спостерігається в 1837 р. (період № 8) і, без серйозного мінімуму, знову - максимум (такий же по величині, як і в 1837 г) в 1870 р (період № 11). Слід зазначити, що обидва максимуми порівняно не високі. І знову відразу спостерігається мінімум - період № 12. Точніше мінімальних спостерігається фактично три періоди підряд: № 12, № 13, № 14 - до 1913 р. Можливо віковий мінімум "загубився" серед них. У циклічних коливаннях сонячної активності простежується принцип компенсації: мінімум спостерігається відразу після максимального "сплеску", Сонце як би "видихається". І гілки спаду, можливо, тому довші, ніж гілки росту (також і в межах 11-літнього циклу).

 Динаміка сонячної активності у віковому циклі й наявність багатовікової циклічності (з періодом не менш 300 років) добре простежується на графіках 11-літніх максимумів і 11-літніх мінімумів.[31]

 

 

 

  3. ВПЛИВ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ НА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ

Використовуючи дані чисел Вольфа була побудована різницева інтегральна крива модульних коефіцієнтів сонячної активності (інтегральні криві відхилення річних чисел Вольфа від їх середнього значення будуються у відповідних величинах - модульних коефіцієнтах чисел Вольфа). Для вирахування ординат цієї кривої та норми сонячної активності складається таблиця, форма якої приведена в додатку № 1. За даними 3 колонки цієї таблиці вираховується середня величина чисел Вольфа, а за даними 6 колонки будується різницева інтегральна крива.

Для цього було визначено середню річну величину сонячної активності:

Wсер =(W 1 + W2+ ...Wn )/n    (1.3.)

Потім знайшли Кі за формулою:

Кі = Wi/Wcер                           (1.4.)

Дані 4 колонки отримані в результаті К - 1 безпосередньо вказують на періоди підвищеної чи послабленої сонячної активності. На побудованому графіку простежуються як класичні 11-літні цикли сонячної діяльності, так і не менш вагомі 80 - 90-річні вікові цикли.

Важливим висновком за аналізом різницевої інтегральної кривої сонячної активності є виявлення закономірної тенденції до загального підвищення сонцедіяльності. Причиною може бути накладання декількох циклів в даний період, а саме: 23-го 11-літнього  та 3-го вікового циклів сонячної активності, що і вказує на загальну активність діяльності сонця.[20]

Дана робота базується на виявлені залежності між сонячною активністю і величиною значень температурі і кількості опадів(на прикладі м. Вижниця). Тому для більш точного аналізу існуючої залежності було побудовано різницеву інтегральну криву відхилення річних величин від середнього його значення за весь період спостережень (дод.№2, 3). Для побудови такої кривої послідовно сумують відхилення модульних коефіцієнтів хронологічного ряду величин значень температур и опадів від їх середнього багаторічного значення, яке дорівнює одиниці [∑ (К -1)]

Модульний коефіцієнт К=М/М0 або К= Q/Q0 (1.5.)

Текучі ординати різницевої інтегральної кривої на кінець температурного року від початку побудови кривої відзначаються за формулою:

∑(К-1)= f(t) (1.6.)

Відхилення середнього значення величини за любий інтервал часу n- років від середнього його значення за весь багатолітній період спостережень, який дорівнює одиниці, характеризується тангенсом кута нахилу лінії, яка з’єднує крапки початку та кінця інтервалу, до горизонтальної прямої. Кількість значення цього відхилення визначається відношенням різниці кінцевої до початкової ординати за цей інтервал до кількості років n у інтервалі за формулою:

Кф  - 1 = (1к -1b) /n (1.7.)

де, 1к та 1b - кінцева та початкова ординати інтегральної кривої для даного відрізку часу,

n - кількість років.

 

Період часу для якого ділянка інтегральної кривої має нахил вгору відносно горизонтальної лінії та значення величин Кф - 1 додатне відповідає багатоводній фазі циклу коливання значень, а період для якого ділянка кривої нахилена вниз та Кф - 1 має від’ємне значення відповідає холодним и сухим періодам.

Побудована крива має важливе значення для визначення співвідношення між сонячною активністю та  величиною значень температур и кількості опадів.

Порівняння багаторічних коливань сонячної активності та величиною значень температур и кількості опадів показує, що між їх змінними спостерігаються постійні співвідношення. Коливання є синхронними.

В результаті аналізу хронологічних кривих замін сонячної активності та величин значень температур и кількості опадів можна вказати на підвищення температури через 1-3 роки після кожного максимуму сонце.

Для підтвердження зв’язків між сонячною активністю та температурою і опадами в нашому регіоні розрахований коефіцієнт кореляції між даними показниками.

Кореляційний аналіз – це статистичне дослідження (стохастичної) залежності між випадковими величинами (англ. correlation – взаємозв’язок). У найпростішому випадку досліджують дві вибірки (набори даних), у загальному – багатовимірні комплекси (групи) гідрохімічних параметрів або показників.

Коефіцієнт кореляції (r)– показник який відображає кількісну оцінку кореляційного зв’язку і є показником міри залежності між ймовірними величинами X та Y. Він використовується в тому випадку, якщо випадкові величини X та Y розподілені нормально або логнормально. За інших умов він не буде відображати дійсної величини зв’язку між показниками. Кореляційний зв'язок може бути додатнім або від’ємним. При цьому абсолютна величина коефіцієнта кореляції може варіювати від +1 до -1. При прямому (додатному) зв’язку зі зростанням одного показника зростає і інший, а при зворотному (від‘ємному) при зростанні одного показника, - інший зменшується. Якщо величина r = 0 досліджувані показники незалежні, а при значеннях r + = 1 вони зв’язані лінійною залежністю, хоча у випадку залежностей між гідрохімічними показниками такого практично не буває. Отже критерієм залежності випадкових величин x і y є відмінність коефіцієнта кореляції від 0 :  .

Розрахований коефіцієнт кореляції підтвердив про наявність прямого зв‘язку між сонячною діяльністю та температурою (див. табл.3). Так-як величина кореляції дорівнює r =  0,83, а отже вказує на взаємозалежність даної величини (температури) .

Між опадами та сонячною діяльністю також виявлений зв'язок хоча і не такий тісний як між температурою (див. табл.4). Коефіцієнт кореляції дорівнює 0, 49. 

Побудовані хронологічні графіки та різницеві інтегральні криві підтверджують вплив Сонця на температуру та опади в м. Вижниця (див. рис.4,5,6).

 

 

3.1. Сонячна активність та метеорологічні процеси

Існують чимало теорій, гіпотез, про те,що Сонце має здатність впливати на земні процеси,як природничі,так і біологічні та соціальні. Вже майже століття як точиться суперечка між прихильниками теорії впливу сонця та тими,хто не сприймає цю ідею. Отже,в даному розділі ми проведемо дослідження ,за якою оберемо ту чи іншу сторону барикад.

Як відомо, коливання клімату Землі мають поліциклічний характер. Це значить, що коливання клімату можна представити у вигляді накладення досить великого числа циклів різної тривалості. До таких, наприклад, відносяться цикли тривалістю 2-3 роки (квазидволітній цикл), 4-7, 10-12, 20-23 і 80-90 років. Певна увага дослідниками сонячної активності приділялася й циклам, близьким до 12 місяців. Так висловлене припущення про існування геофізичних циклів тривалістю 7-8, 12-13, 15, 17 і 33 місяця. Багато циклів можуть бути пов'язані з відповідними циклами в сонячній активності, якщо розуміти під останньою не тільки плямоутворювальна діяльність Сонця. Дійсно, самі сонячні плями не геоактивні, потоки корпускул викидаються з тісно пов'язаних із плямами хромосферних спалахів. Тому 11-літній цикл, характерний для сонячних плям і спалахів, будуть випробовувати ті атмосферні явища, які зв'язані із спалахуючими корпускулярними потоками, тобто максимум цих явищ буде виникати поблизу максимуму сонячних плям.[14,15]

Як було показано, деякі процеси в атмосфері пов'язані із секторною структурою міжпланетного магнітного поля, тобто обумовлені наявністю на Сонці уніполярних магнітних областей і їх «духів». Відомо, що уніполярні магнітні області сильніше всього розвинені на спаді 11-літнього циклу, максимум їхнього розвитку доводиться незадовго до мінімуму сонячної активності. У цей час будуть максимально розвинені й процеси в атмосфері, пов'язані із секторною структурою. Ці процеси також будуть випробовувати 11-літній цикл, але їхній максимум буде значно зміщений щодо максимуму сонячної активності.

Якщо ж якесь атмосферне явище виникає під впливом обох типів активності Сонця, тобто зв'язок як зі спалахами, так і із секторною структурою, то протягом 11-літнього циклу воно виявить два максимуми: один з них співпаде з максимумом плям, а іншої виникне незадовго до мінімуму плям. Так можна пояснити походження 5-6-літнього циклу в кліматі й зв'язок його із Сонцем.[25]

        Тут слід зазначити, що цей, основний цикл у плямоутворювальній діяльності Сонця, що володіє величезною амплітудою, у метеорологічних показниках проявляється досить слабко і, як  правило,  поступається  по амплітуді   5-6 і 22-23-літнім циклам. Ця обставина послужила для багатьох дослідників приводом для того, щоб зробити висновок про відсутність зв'язків між сонячною активністю й циркуляцією нижньої атмосфери. Звернемо увагу на той факт, що  напрямок  силових ліній  сонячного  магнітного  поля, як ми бачили вище, впливає на характер зв'язку Сонця- нижня тропосфера.   Відомо,   що   поблизу   максимуму 11-літнього   сонячного циклу   міняється спрямованість  загального магнітного поля Сонця й, випливає, що у цей період можна чекати різкого перелому характеру зв'язків. Це лише одне ймовірне пояснення відсутності чіткого 11-літнього циклу в метеорологічних процесах. Можна також висловити припущення, що фізичний агент, що   робить   вплив   на   нижню атмосферу, досить слабко   пов'язаний   з   рівнем   заплямованості сонячного диска.

3.2. Зв’язок сонячної активності з гідрологічними процесами на Землі

Збільшення опадів в епохи максимумів плямоутворення приводить до підвищення рівня річок і, накінець, до їх розливів. Дослідження великих річок: Ельби, Рейна, Одера, Ведера, Дунаю, Вісли та інших – показало, що середній рівень за три роки епохи максимумів відноситься до рівня за три роки епохи мінімумів, як 1.26 : 1.18 = 1.07 : 1.

Ніл також дає чіткі максимуми свого рівня в 1828, 1841, 1849, 1861, 1870 рр. досить близькі до років максимумів сонцедіяльності. І навпаки, мінімальні спади рівня Нілу в 1835, 1845, 1857, 1866 рр. співпадають з роками мінімумів діяльності сонця.

Виявлено характерні співвідношення між числами сонячних плям та коливаннями рівня річки Прут з 1895 по 1998 рр. Із зібраних даних добре видно співвідношення, яке існує між повноводдями і сонцедіяльністю.    

Не можна шукати тільки неодмінно прямі зв'язки між сонячною активністю й земними процесами, зокрема, водоносністю річок. Якщо такого прямого зв'язку немає, то це не означає, що сонячна активність не впливає на стік річок. Оскільки водоносність річок залежить від сонячної активності за допомогою атмосферної циркуляції, то можливі різні варіанти цього зв'язку залежно від того, яка складова атмосферної циркуляції переважає: зональна або меридіональна. Коли переважає зональна складова атмосферної циркуляції, то саме вона визначає водоносність річок Сибіру. В епохи, коли вона пригнічена, переважає меридіональна циркуляція атмосфери, водоносність річок залежить від її: в одних випадках її посилення знижує водоносність, перекриваючи повністю дорогу теплому вологому західному вітру, а в другому випадку (улітку) сприяє утворенню опадів із західних повітряних мас.

Якщо ми розглядаємо інший регіон Землі, то все може виглядати по-іншому. Важливо, які повітряні маси сюди попадають, які з них приносять опади, а які з них не тільки не приносять їх, але й перешкоджають утворенню опадів і такому іншому. Тому й виходить, що в різних регіонах Землі залежність проходження природних процесів від сонячної активності різна. Але це розходження аж ніяк не свідчить про яке-небудь протиріччя, воно тим більше не свідчить про відсутності залежності даного процесу від сонячної активності.

Це можна про ілюструвати ситуацією зі стоком рік в іншому, ближньому до Сибіру регіоні - Середньої Азії. Тут залежність водостоку річок від атмосферної циркуляції інша. Оскільки регіон Середньої Азії перебуває далі від Арктики, ніж Сибір, вплив холодних арктичних мас повітря на кількість опадів, а значить і на водоносність рік менша, ніж у Сибіру. В Середній Азії кількість опадів (і водоносність річок) залежать цілком від тональної циркуляції, тобто від теплих вологих мас повітря, що приходять із заходу.

Таким чином, сонячна активність впливає на водоносність річок шляхом зміни кількості опадів, що, у свою чергу, визначається характером атмосферної циркуляції. Останню ланку зв'язку ми з'ясували. Але як же проходить справа із залежністю між кінцевими ланками цього ланцюга, тобто між сонячною активністю й водоносністю річок?

Розглянемо графіки середньорічного стоку таких річок ,як Дунай-Рені,Дніпро-Київ,Десна-Чернігів,Тиса-Вилок,Прип’ять-Мозир,Дністер-Заліщики,Прут-Чернівці(рис.7-14)

Дані для графіків було використано з Центральної геофізичної обсерваторії  імені Бориса Срезневського.

  1.       Сонячна активність та сейсмічні явища ( землетруси та вулканічна діяльність )

Помічено, що прояв сейсмічних і вулканічних сил мають деяку періодичність в часі. Дуже добре виділяються роки, коли ці сили прокидаються з великою напруженістю і великою частотою випадків ,і навпаки,випадають роки відносного спокою послаблення цих сил. Питання про визначення таких періодів в даний час не можна рахувати задовільно вирішеним.

Дослідники давно помітили певну періодичність в сейсмічному і вулканічному житті Землі, як би пов’язану з діяльністю Сонця. Але в цьому напрямку дослідження відрізняються за рахунок думок у вигляді незрозумілості і невловимої періодичності в цілому для сейсмічної і вулканічної діяльності Землі в цілому. Але для деяких окремо досліджуваних вулканів періодичність доведена: це також головний період сонцедіяльності в одинадцять років. Однак, якщо вулкани Землі розкласти по географічній широті і співставити напруженості їх діяльності, тоді, як це показує М. А. Боголепов, на кривих виявляються хвилі 3-х порядків: 3.7, 11 і приблизно 30 років. Особливо яскраво проявляються ці хвилі в тропічних поясах з10˚ пн.ш. до 10˚пд.ш. Така ж закономірність, згідно Боголепова, спостерігається і в тектонічних рухах земної кори.

Справді,Клуге і деМаркі показали, що вулканічна діяльність підсилюється в епохи мінімумів плямоутворення в порівнянні з епохами максимумів. Це явище, згідно деМарки, виражається відношенням 2/1. Слід відзначити, що дане питання ще не отримало  відповідного розв’зку і дослідники вважають, що між вулканічними явищами й сонцедіяльністю нема зв’язку.

Деякі дослідники, як, наприклад, Тамс, притримується таких же думок на рахунок сейсмічних явищ. Вони заперечують зв’язок між ними  та сонцедіяльністю. Хоча ці думки стоять в протиріччі з цілим рядом праць. Так по Мемері землетрусів збільшується кількість в той час, коли число сонячних плям починає зменшуватись. Про співвідношення між землетрусами і сонячними плямами є праці Оддона, Маршана, Шостаковича та інших. Останній вирахував періодичність сейсмічних явищ і отримав декілька періодів, а саме 3.2, 5.8 та 11.2 років, добре співпадаючих з третиною, половиною і цілим періодом сонцедіяльності.

Під час вивчення зв’язків сонячної активності та сейсмодіяльності було виявлено тісний зв'язок активності Сонця і сейсмічної активності в нашому регіоні. А саме,співставивши роки прояву землетрусів в Чернівцях (з епіцентром в горах Вранча),слід відмітити ,що співпадання максимумів  сонячної активності та зафіксованих землетрусів. Точніше,періодичність повторюваності сейсмічних і вулканічних процесів має такий же цикл повторювальності як і сонячна активність, що = 11 рокам.

  1.       Сонячна активність та біосфера

Безсумнівно, промениста енергія Сонця є також і могутнім біологічним діячем, і коливання в її кількості обумовлюють всі ті зміни в органічній природі, які ми спостерігаємо в зв'язку із широтою місця, порою року й різними іншими геофізичними й сезонними факторами.[21]

Залежно від кількості променистої енергії, що притікає, знаходить ряд важливих фізіологічних явищ - швидкість хімічних, а отже, і фізіологічних реакцій. Прискорення фізіологічних реакцій нерозривно пов'язане з асиміляцією живильних речовин у тварин і рослин, посиленням діяльності шкірних покривів, посиленням діяльності залоз внутрішньої секреції, що лежать в основі найважливіших гуморальних процесів, що обумовлюють діяльність психіки, і т.д. Зі зменшенням кількості променистої енергії спостерігається скорочення всіх цих явищ. Діяльність рослинного й тваринного світу знижується, збільшується загальна кількість патологічних процесів, і загальна актуальність психічних процесів падає.[27]

Отже, приймаючи разом із біологічними науками той самоочевидний факт, що земне життя і її продукція є перетворена енергія сонячного випромінювання, ми повинні будемо прийняти й те, що, якщо два явища знаходяться у співвідношенні причини й наслідку, тоді за зміною величини, збільшенням або зменшенням першого необхідно відповідна зміна другої величини, збільшення або зменшення її.

Якщо зміна кількості одержуваної різними ділянками Землі променистої енергії Сонця внаслідок кулястої форми Землі й нахилу її осі робить такий рішучий вплив на загальний розвиток органічного життя планети, то виникає питання: чи не відбиваються на органічній природі Землі також потужні коливання в ступені напруженості сонцедіяльності, пов'язані зі зміною кількості випромінюваної Сонцем електромагнітної й корпускулярної енергії?

     Зі швидкого переліку метеорологічних і геофізичних явищ, що знаходяться у тій або іншій залежності від ступеня активності періодичного процесу на Сонці, видно, що під впливом цього процесу  змінюється цілий ряд фізичних і хімічних факторів, що мають найглибший вплив на біосферу Землі цілком, на увесь органічний світ, починаючи від найпростіших рослинних організмів і закінчуючи людиною.  В цьому немає ні чого дивного, що органічний світ із властивої йому надзвичайною чуйністю відгукується на всі ці коливання кількісними і якісними змінами своїх компонентів. Тому немає нічого дивного в тому, що одночасно із встановленням зв'язку між періодичною діяльністю Сонця й фізичних явищ на Землі було виявлено, що й органічний світ не вільний у деяких своїх проявах від впливу коливань у сонцедіяльності.

        Література питання про вплив утворювальної періодичної діяльності Сонця на явища в органічному світі порівняно дуже невелика. Крім декількох швидких зіставлень і висловлень загального характеру, майже аж до поточного століття нічого по даному питанню зроблено не було; не вийшло ні одного спеціального дослідження, присвяченого розгляду зв'язку плямоутворювального процесу з яким-небудь явищем в органічному світі. Лише в останнє десятиліття минулого століття в літературі починають все частіше й частіше з'являтися вказівки на необхідність ретельного вивчення впливу плямоутворювального процесу на органічні явища. Переворот у поглядах на природу сонячних плям, викликаний недавніми відкриттями астрофізиків, збудив значний інтерес до вивчення питання про вплив плям і вивержень на Землю, зокрема на органічний світ. Як трапляється завжди, коли робиться яке-небудь серйозне відкриття, так і цього разу стали з'являтися численні здогади й висловлення про ті або інші впливи сонячних процесів на різні біологічні явища. Більшість із цих висловлень робилося безвідповідально й не підтверджувалося ніякими доказами, хоча багато хто з них, очевидно, тією чи іншою мірою відповідали дійсності[25]. Широка преса підхоплювала на льоту всі ці висловлення й псувала їх уже в остаточно. Тема про вплив сонячних плям настільки зіпсувалась, що були часи, коли навіть серйозні дослідники, помітивши те або інше явище, пов'язане із впливом плям, не зважувалися виступати з його опублікуванням, боячись бути піднятими на сміх у сатиричній пресі. Так тривало доти, поки в науці не нагромадився багатий матеріал, що давав незаперечні докази того або іншого явища. Тоді серйозна наукова преса стала відводити місце для опублікування вишукувань по даному питанню й стіни наукових установ стали оголошувати доповіді на цю тему. Тепер ця тема завдяки ряду відкриттів останніх років залучила до себе загальний інтерес і знаходиться в центрі уваги не тільки метеорологів і біологів, але й учених інших спеціальностей.

  1.        Вплив сонячної активності на людину,суспільні явища та історичні процеси

Найбільший внесок у вивченні зв’язку між сонцедіяльністю та сонячними процесами вніс  А.Л.Чижевський. В 1918 р. ним була представлена дисертація «Дослідження періодичності всесвітньо-історичного процесу». Не вдаючись в аналіз якісних сторін соціальної діяльності, але звертаючи увагу виключно на насиченість її різноманітними подіями в різний час за більш ніж тисячолітній період історії європейської цивілізації. А.Л. Чижевський встановлює статистичні закономірності загального протікання історичного процесу, в якому виявляється «сонячний» слід.

В 1915 р. ним був зроблений ряд спостережень покладених в основу теорії розвинутої на сьогодні досить повно.

В кінцевому результаті історично - статистичних досліджень він хотів виявити існування, чи відсутність емпіричних закономірностей масової діяльності людства.

  Кількісний аналіз матеріалу насамперед дозволив вивести наступні положення :

  На різних материках Землі, в різних державах, незалежно від того, чи існують між ними взаємодії, загальна кількість масових рухів, які мають історичне значення, то повсюдно і одночасно збільшується, утворюючи таким чином всесвітній цикл історичних подій, масових явищ.

  В більшості століть цей всесвітній цикл історичних явищ повторюється по дев’ять разів.

• На основі розгляду більшості століть виявилося, розділивши 100 на 9, що кожний всесвітньо-історичний цикл дорівнює в середньому арифметичному 11,1 рокам.

Основні висновки із результатів кількісного аналізу наступні:

• Одночасність збільшень і зменшень кількості масових народних рухів на всій поверхні Землі вказує, що причина, яка викладає дану закономірність явища, справляє свій вплив на поведінку мас різних народів в один і той же час.

• Причиною рівних у всіх історичних епохах періодичності є фактор, який більш-менш впливає на все людство Землі.

• Із наближенням циклічної діяльності Сонця до максимуму кількість масових рухів повсюдно збільшується і досягає максимуму в епоху максимуму Сонячної діяльності.

• Із наближенням періодичної діяльності Сонця до мінімуму кількість масових рухів повсюдно зменшується і досягає мінімуму в епохи мінімуму сонце діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Розглянувши питання „Сонячна активність, її прояви та вплив на      Землю” можна зробити такі висновки:

  1.     Сонячна активність виглядає як безладні сонячні спалахи, що покривають поверхню Сонця. Свідченням сонячної активності є сонячні плями, протуберанці, факели та сонячний вітер.
  2.     Чисельність сонячних плям відображається числами Вольфа. Їх використовують для вивчення прояву сонячної активності у фізико-географічних, соціальних та ін. процесах на Землі.

Коливання сонячної активності мають поліциклічний характер. Існують чимало класифікацій циклічності, але 2009 року достовірно показали існування таких циклів:

  •                 Цикл Шваба-11 років;
  •                 Цикл Хейла-22 роки;
  •                 Віковий цикл-80-100 років.
  1.          Вплив Сонця на Землю різносторонній.  Зміна сонячної активності знайшла досить різноманітні вираження в інтенсивності багатьох фізико-географічних процесах.
    • Головна циркуляція атмосфери управляється діяльністю Сонця, в ній спостерігається таж періодичність, що і в сонячних плямах – посилення циркуляції співпадає з максимумом сонячних плям.
    • існує пряма залежність між кількістю плям і кількістю сонячного випромінювання;
    • основний цикл у плямоутворювальній діяльності Сонця, що володіє величезною амплітудою, у метеорологічних показниках проявляється досить слабко і, як  правило,  поступається  по амплітуді   5-6 і 22-23-літнім циклам.
    • Проявляється досить тісний зв’язок між сонячною діяльністю та режимом опадів. В більшості випадків криві опадів змінюються відповідно до сонячної кривої.
    • Сонячно - земні зв`язки відображаються і в гідрологічному режимі, а від так:
      •                   Збільшення опадів в епохи максимумів плямоутворення приводить до підвищення рівня річок і, на кінець, до їх розливів. Дослідження великих річок: Ельби, Рейна, Одера, Ведера, Дунаю, Вісли та інших – показало, що середній рівень за три роки епохи максимумів відноситься до рівня за три роки епохи мінімумів, як 1.26 : 1.18 = 1.07 : 1.
  2.     Вплив Сонця на метеорологічні процеси досліджено в роботі на прикладі динаміки температури та опадів у нашому регіоні (м. Вижниця). А саме:
  •      Підтвердженням встановленого зв’язку є побудовані хронологічні та різницеві інтегральні криві які вказують на виявлений прямий зв'язок між досліджуваними явищами.

Виявлені зв’язки між досліджуваними метеорологічними явищами (температура, опади) в нашому регіоні (м. Вижниця) мають важливе практичне значення, так-як дозволяють прогнозувати дані явища в межах досліджуваної території.

  1.               Вплив сонячної активності на вулканічну та сейсмологічну діяльність Землі – помітна. Це добре спостерігається на прикладі найближчої сейсмічної зони – Вранча. Однак,офіційного підтвердження схожих висновків в жодному джерелі ще немає.
  2.               Вплив сонцедіяльності на соціально-економічні процеси вивчаються на сьогоднішній день доволі активно. Тим не менш, як прихильників,так і опозиціонерів даної теорії - чимало.

 


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. А. М. Прохоров.Фізична енциклопедія. — Москва : "Радянська енциклопедія", 1988. — Т. 4. — С. 589-595.
  2. Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с.
  3. Биков О.П. Замітки астрометриста//Хімія та життя-2004.N10.- с.14-18.
  4. Брей Р. Солнечные пятна. – М.: Мир, 1967. – 383 с.
  5. Витинский Ю.І. Прогнозы солнечной активности –М. –Л. :Изд-во Акад.наук СССР 1963 – 151 с
  6. Витинський Ю. І. Сонячна активність. — 2-е вид. — М.: Наука, 1983. — 193 Завідонов І. В. // Історико-астрономічні дослідження.— Наука, 2002. — Вип. XXVII. — С. 201—222.
  7. Витинский Ю.І. Солнце и атмосфера Земли –Л. „Наука” 1976 – 351 с
  8. К.А. Куліков, М.С. Сидоренков. Планета Земля.- М:.вид -во «Наука»,

1972.

  1. .     Витинский Ю.И. Цикличность и прогнозы солнечной активности. – Л.: Наука, 1973. – 257 с.
  2. Всехвятский С.К. Вибухи на Сонці. – К., 1977. – 408 с.
  3. Гордиец Б.Ф. Солнечная активность и Земля. – М.: Знание, 1980. – 64 с.
  4. Кауров Е. "Людина,Сонце і Магнітні бурі" // "Астрономія" РАН. 19.01. 2000р.
  5. Короновський Н. В. "Магнітне поле геологічного минулого Землі" // СОЖ, 1996р. №6.
  6. Мирошниченко Л.И. Солнечная активность и Земля. – М.: Наука, 1981. – 144 с.
  7. Ривин Ю.Р. Циклы Земли и Солнца. – М.: Наука, 1989. – 165 с.
  8. Рубашев П.М. Проблемы солнечной активности. – Л.: Наука, 1964. – 362 с.
  9. Северный А.Б. Солнечные вспышки. – М.: Знание, 1976. – 63 с.
  10. .             Смит Г. Солнечные вспышки. – М.: Мир, 1966. – 426 с.
  11. М. П. Пришляк. Астрономія 11 клас. Підручник. — Харків : "Ранок", 2011. — С. 96-100.
  12. Прист Е. Р.Сонячна магнітогідродинаміка. — М.: Мир, 1985
  13. Физика солнечной активности//Сб. науч. труд./ Отв.Ред.Э.И.Могилевский. – М.: Наука, 1988. – 185 с.
  14. Чижевский А.Л., Шишина Ю.Г. В ритме Солнца. – М.: Наука, 1969. – 112 с.
  15. Чижевський А. Л. "Земное эхо солнечных бурь": М., Мысль 1976р.
  16. Чижевский А.Л. Космический пульс жизни. Земля в объятьях Солнца. – М.: Мысль, 1995. – 48 с.
  17. Эйгенсон М.С. Солнце, погода и климат. – Л.: Гидрометеоиздат, 1963. – 274 с.
  18. Шкловський І. С.Зірки: Їх народження, життя і смерть.- 3-є вид-во., Перероб. М .: Наука, Головна редакція фізико-математичної літератури, 1984, 384 с.

 

Електронні джерела:

  1. Будова Сонця  [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: URL :http://moyaosvita.com.ua/astronomija/budova-soncya-2/
  2. Діяльність Сонця  [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: URL :http://:solarscience.msfc.nasa.gov/SunspotCycle.shtml
  3. Значення чисел Вольфа та їх метод розрахунку[Електронний ресурс ]. – Режим доступу: URL :http://www.astronet.ru/db/msg/1163053
  4. Сонце. , Merriam-Webster online, accessed July 19, 2009 [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: URL : https://www.merriam-webster.com/dictionary/sol
  5. Сонячна активність: прояви та індекси, цикли та вплив на людину [Електронний ресурс ]. – Режим доступу:URL:http://osvita.ua/vnz/reports/astronom/22878

 

 

 

 

 

 

 

 

                  ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                 Таблиця 1

Числа Вольфа та їх усередненні значення за багатолітній період

 1755- 2019 рр.

Рік

W

W'

W''

1755

10

 

 

1756

10

 

 

1757

32

31

 

1758

48

41

 

1759

54

57

51

1760

63

62

56

1761

86

62

58

1762

61

58

53

1763

45

50

47

1764

36

35

42

1765

21

30

40

1766

11

35

42

1767

39

49

50

1768

70

61

60

1769

106

76

68

1770

82

81

73

1771

82

74

73

1772

82

74

64

1773

66

59

55

1774

31

32

53

1775

7

37

51

1776

20

61

58

1777

92

66

73

1778

154

95

84

1779

126

105

86

1780

85

94

81

1781

68

68

69

1782

38

45

55

1783

23

33

47

1784

10

36

49

1785

24

54

59

1786

83

76

75

1787

132

98

89

1788

131

111

97

1789

118

108

97

1790

90

93

90

1791

67

76

76

1792

60

61

62

1793

47

41

48

1794

41

37

37

1795

21

26

27

1796

16

18

20

1797

6

11

16

1798

4

10

14

1799

9

13

17

1800

14

20

22

1801

34

29

28

1802

44

36

34

1803

43

42

36

1804

47

41

36

1805

42

34

32

1806

28

27

26

1807

10

18

19

1808

8

10

12

1809

2

4

8

1810

0

3

5

1811

1

4

6

1812

5

6

10

1813

12

13

15

1814

14

22

21

1815

35

30

27

1816

46

33

30

1817

41

35

31

1818

30

31

28

1819

24

24

23

1820

16

16

18

1821

7

11

13

1822

4

7

10

1823

2

6

11

1824

8

12

16

1825

7

21

23

1826

36

33

33

1827

50

44

43

1828

62

57

50

1829

67

60

52

1830

71

55

50

1831

48

44

45

1832

27

33

42

1833

8

31

44

1834

13

45

52

1835

57

67

66

1836

121

86

80

1837

138

101

88

1838

103

102

87

1839

86

85

79

1840

63

63

65

1841

37

44

49

1842

24

30

38

1843

11

25

35

1844

15

30

40

1845

40

45

50

1846

61

68

63

1847

98

84

75

1848

125

89

82

1849

96

90

82

1850

66

81

75

1851

64

64

64

1852

54

49

51

1853

39

37

39

1854

21

25

30

1855

7

19

28

1856

4

22

31

1857

23

37

40

1858

55

54

52

1859

94

69

62

1860

96

76

68

1861

77

74

67

1862

59

65

61

1863

44

51

52

1864

47

39

42

1865

30

29

36

1866

16

27

37

1867

7

33

44

1868

37

55

52

1869

77

74

63

1870

139

73

75

1871

111

78

77

1872

102

93

72

1873

66

68

63

1874

45

48

51

1875

17

30

35

1876

11

18

24

1877

12

10

18

1878

3

13

18

1879

6

20

23

1880

32

29

31

1881

45

41

40

1882

60

53

47

1883

64

57

49

1884

63

53

48

1885

52

43

41

1886

25

32

32

1887

13

21

24

1888

7

12

21

1889

6

14

23

1890

7

26

30

1891

36

41

41

1892

73

56

52

1893

85

67

58

1894

78

68

59

1895

64

59

55

1896

42

47

46

1897

26

34

36

1898

27

23

26

1899

12

15

19

1900

9

11

15

1901

3

11

16

1902

5

17

21

1903

24

27

28

1904

42

38

37

1905

63

49

44

1906

54

53

47

1907

62

53

47

1908

42

44

42

1909

44

35

34

1910

19

23

25

1911

6

15

19

1912

4

8

17

1913

1

14

21

1914

10

24

30

1915

47

44

43

1916

57

60

54

1917

107

71

61

1918

81

69

62

1919

63

63

56

1920

38

45

45

1921

26

30

36

1922

14

20

29

1923

6

21

28

1924

17

29

33

1925

44

40

42

1926

64

54

50

1927

69

64

55

1928

78

62

55

1929

65

54

50

1930

36

42

41

1931

21

28

32

1932

11

17

27

1933

6

17

28

1934

9

29

36

1935

36

49

50

1936

80

70

65

1937

114

86

76

1938

110

92

80

1939

88

85

76

1940

68

69

66

1941

47

50

53

1942

31

34

43

1943

16

27

41

1944

10

36

48

1945

33

60

63

1946

92

84

82

1947

151

109

97

1948

136

119

103

1949

135

114

100

1950

80

90

86

1951

69

66

68

1952

31

40

55

1953

14

31

52

1954

4

46

61

1955

38

78

82

1956

142

112

107

1957

190

143

126

1958

185

158

132

1959

159

140

126

1960

112

109

107

1961

54

78

81

1962

37

49

62

1963

28

30

51

1964

15

42

49

1965

15

54

56

1966

117

69

71

1967

94

87

82

1968

106

105

89

1969

105

95

91

1970

104

90

86

1971

66

76

73

1972

69

62

61

1973

38

44

48

1974

34

34

40

1975

15

25

40

1976

13

36

49

1977

27

60

65

1978

92

88

83

1979

155

114

101

1980

155

116

110

1981

140

126

108

1982

116

105

95

1983

66

77

79

1984

46

52

62

1985

18

34

53

1986

13

41

56

1987

29

63

68

1988

100

88

87

1989

157

115

103

1990

143

128

111

1991

146

119

109

1992

94

105

97

1993

54

80

79

1994

30

53

63

1995

15

38

50

1996

10

40

47

1997

21

41

53

1998

64

62

65

1999

93

82

77

2000

120

99

87

2001

111

101

89

2002

106

91

83

2003

74

71

69

2004

42

51

53

2005

20

32

37

2006

15

18

28

2007

8

15

28

2008

4

26

37

2009

27

49

54

2010

77

76

73

2011

129

103

89

2012

145

113

96

2013

137

106

92

2014

75

83

77

2015

42

55

 

2016

15

30

 

2017

4

 

 

2018

14

 

 

 

Таблиця. 2

Розрахунок різницевої інтегральної кривої чисел Вольфа

                    за період часу з 1755 по 2018 рік

Рік

W

Vi

К

K-1

E

1755

10

52,6

0,19

-0,81

-0,81

1756

10

52,6

0,19

-0,81

-1,62

1757

32

52,6

0,61

-0,39

-2,01

1758

48

52,6

0,91

-0,09

-2,10

1759

54

52,6

1,03

0,03

-2,07

1760

63

52,6

1,20

0,20

-1,87

1761

86

52,6

1,63

0,63

-1,24

1762

61

52,6

1,16

0,16

-1,08

1763

45

52,6

0,86

-0,14

-1,22

1764

36

52,6

0,68

-0,32

-1,54

1765

21

52,6

0,40

-0,60

-2,14

1766

11

52,6

0,21

-0,79

-2,93

1767

39

52,6

0,74

-0,26

-3,19

1768

70

52,6

1,33

0,33

-2,86

1769

106

52,6

2,02

1,02

-1,84

1770

82

52,6

1,56

0,56

-1,29

1771

82

52,6

1,56

0,56

-0,73

1772

82

52,6

1,56

0,56

-0,17

1773

66

52,6

1,25

0,25

0,09

1774

31

52,6

0,59

-0,41

-0,32

1775

7

52,6

0,13

-0,87

-1,19

1776

20

52,6

0,38

-0,62

-1,81

1777

92

52,6

1,75

0,75

-1,06

1778

154

52,6

2,93

1,93

0,87

1779

126

52,6

2,40

1,40

2,26

1780

85

52,6

1,62

0,62

2,88

1781

68

52,6

1,29

0,29

3,17

1782

38

52,6

0,72

-0,28

2,89

1783

23

52,6

0,44

-0,56

2,33

1784

10

52,6

0,19

-0,81

1,52

1785

24

52,6

0,46

-0,54

0,98

1786

83

52,6

1,58

0,58

1,56

1787

132

52,6

2,51

1,51

3,06

1788

131

52,6

2,49

1,49

4,56

1789

118

52,6

2,24

1,24

5,80

1790

90

52,6

1,71

0,71

6,51

1791

67

52,6

1,27

0,27

6,78

1792

60

52,6

1,14

0,14

6,92

1793

47

52,6

0,89

-0,11

6,82

1794

41

52,6

0,78

-0,22

6,60

1795

21

52,6

0,40

-0,60

6,00

1796

16

52,6

0,30

-0,70

5,30

1797

6

52,6

0,11

-0,89

4,41

1798

4

52,6

0,08

-0,92

3,49

1799

9

52,6

0,17

-0,83

2,66

1800

14

52,6

0,27

-0,73

1,93

1801

34

52,6

0,65

-0,35

1,57

1802

44

52,6

0,84

-0,16

1,41

1803

43

52,6

0,82

-0,18

1,23

1804

47

52,6

0,89

-0,11

1,12

1805

42

52,6

0,80

-0,20

0,92

1806

28

52,6

0,53

-0,47

0,45

1807

10

52,6

0,19

-0,81

-0,36

1808

8

52,6

0,15

-0,85

-1,21

1809

2

52,6

0,04

-0,96

-2,17

1810

0

52,6

0,00

-1,00

-3,17

1811

1

52,6

0,02

-0,98

-4,15

1812

5

52,6

0,10

-0,90

-5,05

1813

12

52,6

0,23

-0,77

-5,83

1814

14

52,6

0,27

-0,73

-6,56

1815

35

52,6

0,67

-0,33

-6,89

1816

46

52,6

0,87

-0,13

-7,02

1817

41

52,6

0,78

-0,22

-7,24

1818

30

52,6

0,57

-0,43

-7,67

1819

24

52,6

0,46

-0,54

-8,21

1820

16

52,6

0,30

-0,70

-8,91

1821

7

52,6

0,13

-0,87

-9,78

1822

4

52,6

0,08

-0,92

-10,70

1823

2

52,6

0,04

-0,96

-11,66

1824

8

52,6

0,15

-0,85

-12,51

1825

7

52,6

0,13

-0,87

-13,38

1826

36

52,6

0,68

-0,32

-13,69

1827

50

52,6

0,95

-0,05

-13,74

1828

62

52,6

1,18

0,18

-13,56

1829

67

52,6

1,27

0,27

-13,29

1830

71

52,6

1,35

0,35

-12,94

1831

48

52,6

0,91

-0,09

-13,03

1832

27

52,6

0,51

-0,49

-13,51

1833

8

52,6

0,15

-0,85

-14,36

1834

13

52,6

0,25

-0,75

-15,11

1835

57

52,6

1,08

0,08

-15,03

1836

121

52,6

2,30

1,30

-13,73

1837

138

52,6

2,62

1,62

-12,11

1838

103

52,6

1,96

0,96

-11,15

1839

86

52,6

1,63

0,63

-10,51

1840

63

52,6

1,20

0,20

-10,32

1841

37

52,6

0,70

-0,30

-10,61

1842

24

52,6

0,46

-0,54

-11,16

1843

11

52,6

0,21

-0,79

-11,95

1844

15

52,6

0,29

-0,71

-12,66

1845

40

52,6

0,76

-0,24

-12,90

1846

61

52,6

1,16

0,16

-12,74

1847

98

52,6

1,86

0,86

-11,88

1848

125

52,6

2,38

1,38

-10,50

1849

96

52,6

1,83

0,83

-9,68

1850

66

52,6

1,25

0,25

-9,42

1851

64

52,6

1,22

0,22

-9,21

1852

54

52,6

1,03

0,03

-9,18

1853

39

52,6

0,74

-0,26

-9,44

1854

21

52,6

0,40

-0,60

-10,04

1855

7

52,6

0,13

-0,87

-10,91

1856

4

52,6

0,08

-0,92

-11,83

1857

23

52,6

0,44

-0,56

-12,39

1858

55

52,6

1,05

0,05

-12,35

1859

94

52,6

1,79

0,79

-11,56

1860

96

52,6

1,83

0,83

-10,73

1861

77

52,6

1,46

0,46

-10,27

1862

59

52,6

1,12

0,12

-10,15

1863

44

52,6

0,84

-0,16

-10,31

1864

47

52,6

0,89

-0,11

-10,42

1865

30

52,6

0,57

-0,43

-10,85

1866

16

52,6

0,30

-0,70

-11,54

1867

7

52,6

0,13

-0,87

-12,41

1868

37

52,6

0,70

-0,30

-12,71

1869

77

52,6

1,46

0,46

-12,24

1870

139

52,6

2,64

1,64

-10,60

1871

111

52,6

2,11

1,11

-9,49

1872

102

52,6

1,94

0,94

-8,55

1873

66

52,6

1,25

0,25

-8,30

1874

45

52,6

0,86

-0,14

-8,44

1875

17

52,6

0,32

-0,68

-9,12

1876

11

52,6

0,21

-0,79

-9,91

1877

12

52,6

0,23

-0,77

-10,68

1878

3

52,6

0,06

-0,94

-11,62

1879

6

52,6

0,11

-0,89

-12,51

1880

32

52,6

0,61

-0,39

-12,90

1881

45

52,6

0,86

-0,14

-13,05

1882

60

52,6

1,14

0,14

-12,91

1883

64

52,6

1,22

0,22

-12,69

1884

63

52,6

1,20

0,20

-12,49

1885

52

52,6

0,99

-0,01

-12,50

1886

25

52,6

0,48

-0,52

-13,03

1887

13

52,6

0,25

-0,75

-13,78

1888

7

52,6

0,13

-0,87

-14,65

1889

6

52,6

0,11

-0,89

-15,53

1890

7

52,6

0,13

-0,87

-16,40

1891

36

52,6

0,68

-0,32

-16,71

1892

73

52,6

1,39

0,39

-16,33

1893

85

52,6

1,62

0,62

-15,71

1894

78

52,6

1,48

0,48

-15,23

1895

64

52,6

1,22

0,22

-15,01

1896

42

52,6

0,80

-0,20

-15,21

1897

26

52,6

0,49

-0,51

-15,72

1898

27

52,6

0,51

-0,49

-16,21

1899

12

52,6

0,23

-0,77

-16,98

1900

9

52,6

0,17

-0,83

-17,81

1901

3

52,6

0,06

-0,94

-18,75

1902

5

52,6

0,10

-0,90

-19,65

1903

24

52,6

0,46

-0,54

-20,20

1904

42

52,6

0,80

-0,20

-20,40

1905

63

52,6

1,20

0,20

-20,20

1906

54

52,6

1,03

0,03

-20,18

1907

62

52,6

1,18

0,18

-20,00

1908

42

52,6

0,80

-0,20

-20,20

1909

44

52,6

0,84

-0,16

-20,36

1910

19

52,6

0,36

-0,64

-21,00

1911

6

52,6

0,11

-0,89

-21,89

1912

4

52,6

0,08

-0,92

-22,81

1913

1

52,6

0,02

-0,98

-23,79

1914

10

52,6

0,19

-0,81

-24,60

1915

47

52,6

0,89

-0,11

-24,71

1916

57

52,6

1,08

0,08

-24,62

1917

107

52,6

2,03

1,03

-23,59

1918

81

52,6

1,54

0,54

-23,05

1919

63

52,6

1,20

0,20

-22,85

1920

38

52,6

0,72

-0,28

-23,13

1921

26

52,6

0,49

-0,51

-23,64

1922

14

52,6

0,27

-0,73

-24,37

1923

6

52,6

0,11

-0,89

-25,25

1924

17

52,6

0,32

-0,68

-25,93

1925

44

52,6

0,84

-0,16

-26,10

1926

64

52,6

1,22

0,22

-25,88

1927

69

52,6

1,31

0,31

-25,57

1928

78

52,6

1,48

0,48

-25,08

1929

65

52,6

1,24

0,24

-24,85

1930

36

52,6

0,68

-0,32

-25,16

1931

21

52,6

0,40

-0,60

-25,76

1932

11

52,6

0,21

-0,79

-26,56

1933

6

52,6

0,11

-0,89

-27,44

1934

9

52,6

0,17

-0,83

-28,27

1935

36

52,6

0,68

-0,32

-28,59

1936

80

52,6

1,52

0,52

-28,06

1937

114

52,6

2,17

1,17

-26,90

1938

110

52,6

2,09

1,09

-25,81

1939

88

52,6

1,67

0,67

-25,13

1940

68

52,6

1,29

0,29

-24,84

1941

47

52,6

0,89

-0,11

-24,95

1942

31

52,6

0,59

-0,41

-25,36

1943

16

52,6

0,30

-0,70

-26,05

1944

10

52,6

0,19

-0,81

-26,86

1945

33

52,6

0,63

-0,37

-27,24

1946

92

52,6

1,75

0,75

-26,49

1947

151

52,6

2,87

1,87

-24,62

1948

136

52,6

2,59

1,59

-23,03

1949

135

52,6

2,57

1,57

-21,46

1950

80

52,6

1,52

0,52

-20,94

1951

69

52,6

1,31

0,31

-20,63

1952

31

52,6

0,59

-0,41

-21,04

1953

14

52,6

0,27

-0,73

-21,78

1954

4

52,6

0,08

-0,92

-22,70

1955

38

52,6

0,72

-0,28

-22,98

1956

142

52,6

2,70

1,70

-21,28

1957

190

52,6

3,61

2,61

-18,67

1958

185

52,6

3,52

2,52

-16,15

1959

159

52,6

3,02

2,02

-14,13

1960

112

52,6

2,13

1,13

-13,00

1961

54

52,6

1,03

0,03

-12,97

1962

37

52,6

0,70

-0,30

-13,27

1963

28

52,6

0,53

-0,47

-13,73

1964

15

52,6

0,29

-0,71

-14,45

1965

15

52,6

0,29

-0,71

-15,16

1966

117

52,6

2,22

1,22

-13,94

1967

94

52,6

1,79

0,79

-13,15

1968

106

52,6

2,02

1,02

-12,14

1969

105

52,6

2,00

1,00

-11,14

1970

104

52,6

1,98

0,98

-10,16

1971

66

52,6

1,25

0,25

-9,91

1972

69

52,6

1,31

0,31

-9,60

1973

38

52,6

0,72

-0,28

-9,87

1974

34

52,6

0,65

-0,35

-10,23

1975

15

52,6

0,29

-0,71

-10,94

1976

13

52,6

0,25

-0,75

-11,70

1977

27

52,6

0,51

-0,49

-12,18

1978

92

52,6

1,75

0,75

-11,43

1979

155

52,6

2,95

1,95

-9,49

1980

155

52,6

2,95

1,95

-7,54

1981

140

52,6

2,66

1,66

-5,88

1982

116

52,6

2,21

1,21

-4,67

1983

66

52,6

1,25

0,25

-4,42

1984

46

52,6

0,87

-0,13

-4,54

1985

18

52,6

0,34

-0,66

-5,20

1986

13

52,6

0,25

-0,75

-5,95

1987

29

52,6

0,55

-0,45

-6,40

1988

100

52,6

1,90

0,90

-5,50

1989

157

52,6

2,98

1,98

-3,52

1990

143

52,6

2,72

1,72

-1,80

1991

146

52,6

2,78

1,78

-0,02

1992

94

52,6

1,79