Різнорівневі завдання на уроках математики

Комунальна установа

Сумська загальноосвітня школа I-III ступенів № 22 ім. І. Гольченка

                            Сумської міської ради

             Доповідь на тему:

«Різнорівневі завдання на уроках математики»

                   Підготувала

                                                                                         вчитель математики, фізики

                                                                                        Романчук Н. А.

Різнорівневі завдання на уроках математики

Досвід останніх років показує, що найбільш ефективною формою індивідуалізації навчального процесу, що забезпечує максимально сприятливі умови для дитини (при підборі відповідного рівня, складності навчального матеріалу, дотримання дидактичних принципів доступності, посильності), є диференційоване навчання.

Диференціація в перекладі з латинського «difference» означає розподіл, розшарування цілого на частини, форми, ступені.

Цілі диференційованого навчання: організувати навчальний процес на основі обліку індивідуальних особливостей особи, тобто на рівні його можливостей і здібностей.

Основне завдання: побачити індивідуальність учня і зберегти її, допомогти дитині повірити в свої сили, забезпечити його максимальний розвиток.
Зупинимося на внутрішньогруповій диференціації.

Так як група комплектується з дітей різного рівня розвитку, неминуче виникає необхідність диференційованого підходу при різнорівневому навчанні.
Важливим аспектом у розвитку особистості, є здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів у педагогічному процесі, оскільки саме він передбачає раннє виявлення нахилів та здібностей дітей, створення умов для розвитку особистості. Така внутрішня диференціація існує здавна, є основним шляхом здійснення індивідуалізації навчання, тому навчання дітей, різних не тільки за рівнем підготовки, але навіть за навчальним можливостям, мабуть, найскладніше завдання, що стоїть перед викладачем. І вирішити її неможливо без індивідуального підходу до навчання.

Рівнева диференціація дозволяє працювати як з окремими учнями, так і з групами, зберігає дитячий колектив, в якому відбувається розвиток особистості. Її характерними рисами є: відкритість вимог, надання учнями можливості самим обирати засвоєння матеріалу і переходити з одного рівня на інший. Система роботи вчителя по цій технології включає в себе різні ступені:
• Виявлення відставань у знаннях, уміннях, навичках;
• Ліквідацію їх прогалин;
• Усунення причин неуспішності;
• Формування інтересу і мотивації до навчання;
• Диференціювання (по ступеню трудності навчальних завдань і оцінок діяльності учня

Внутрішня диференціація передбачає умовний поділ групи:
• за рівнем розумового розвитку (рівень досягнень);
• особистісно-психологічних типів (типу мислення, акцентуації характеру, темпераменту тощо).

Основна мета використання технології рівневої диференціації навчання кожного на рівні його можливостей і здібностей, що дає кожному учневі можливість отримати максимальні за його здібностям знання і реалізувати свій особистісний потенціал. Дана технологія дозволяє зробити навчальний процес більш ефективним.

Диференційоване навчання вимагає від викладача вивчення індивідуальних здібностей і навчальних можливостей (рівень розвитку уваги, мислення, пам'яті тощо) учнів. Діти завжди приступали, і будуть приступати до вивчення шкільної програми з різними вихідними передумовами. Не можна не відзначити той факт, що рівень готовності учнів до навчання не однаковий і знижується з кожним роком. У одних він відповідає умовам успішності їх подальшого навчання, а в інших ледь досягає допустимої межі.

Різнорівнева диференціація навчання широко застосовується на різних етапах навчального процесу: вивчення нового матеріалу; диференційована домашня робота; облік знань на уроці; поточна перевірка засвоєння пройденого матеріалу; самостійні та контрольні роботи; організація роботи над помилками; уроки закріплення.

Реалізація різнорівневого навчання дозволяє оперативно враховувати готовність дитини до вивчення нового матеріалу, забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності на всіх етапах освітнього процесу, створити комфортні умови для всіх дітей, зберігаючи обов’язковий обсяг.

У процесі використання диференційованих завдань необхідно здійснюється поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає.

Застосування рівневої диференціації дає змогу кожному учню працювати на будь-якому рівні навчальних досягнень і здобути відповідні результати.

Завдання диференціюються за принципом індивідуального підходу. Склад груп учнів не повинен бути постійним: з ростом можливостей учня його переводять до іншої групи.

В основі диференційованого підходу лежать: рівень складності завдань та самостійність їх виконання; зміна навчального процесу від інформативно-контролюючого до консультативно-корегуючого; переведення учнів від колективних форм роботи до самостійних на основі поступового зменшення міри надання допомоги. Для досягнення ефективного результату навчання важливу роль відіграє диференціація навчання під час вивчення нового матеріалу за рахунок багаторазового повторення.

Після першого знайомства з темою є група учнів, які відразу засвоюють матеріал. Вони отримують вправу на закріплення. Решта учнів на другому прикладі прослуховують ще раз нову тему. Знову утворюється ІІ група учнів, яким все зрозуміло. Тоді І група отримує завдання з логічним навантаженням, ІІ група – завдання на закріплення, а ІІІ група учнів разом з вчителем відпрацьовує незрозумілі теоретичні питання. По завершенню роботи перші дві групи звітують про свою роботу, а ІІІ група учнів заслуховує їхні відповіді.

Практика показує, що забезпечити ефективність навчання шляхом постійної фронтальної роботи з класом практично неможливо. Для цього потрібно використовувати інші форми навчання, зокрема потрібно здійснювати індивідуальне навчання і диференційований підхід до учня. Індивідуалізація навчання обумовлюється тим, що рівень підготовки й розвитку здібностей до сприйняття у всіх учнів не одинарний. Для цього потрібно знати можливості кожного учня.

Поширеною формою диференціації навчання є варіативно-групова.

Надаючи право на самостійний вибір варіантів, а також на перехід від менш складного варіанта до важчого, прогнозується робота учнів на різному рівні у відповідності з їх навчальними можливостями, тобто в міру їх сил і здібностей.

Розумне і цілеспрямоване використання вчителем методів і прийомів навчання учнів з урахуванням темпів їх просування, дає можливість забезпечити ефективність навчальної праці кожного школяра.

В своїй роботі на етапі удосконалення знань і вмінь використовую різнорівневі завдання. На кольорових картках є завдання різної складності: зелений колір – початковий і середній рівень, синій колір – достатній та червоний – високий. Учні, кожен собі вибирає рівень завдань за кольором, а відповідно і за рівнем. Після виконання завдань і перевірки вчителем, діти отримують, крім оцінки, винагороду у вигляді, наприклад, інформації про гори України. Інформація залежить від рівня завдань: вищий рівень – більша висота гори. Крім диференціації такий метод дає ще і міжпредметні зв’язки.

Мета прийому: оволодіння всіма учнями певного мінімуму знань, умінь і навичок. Для учнів з низьким рівнем знань, які мають прогалини в знаннях або не володіють прийомами раціональної розумової діяльності, досягти рівня програмових вимог. “Сильні” учні мають при цьому можливість покращувати свої знання й розширювати інтереси й нахили до наукових знань.

Обладнання: підручник, роздатковий матеріал, картки з різнорівневими завданнями, картки з додатковою інформацією.