31 березня о 15:00Вебінар: Викладання хімії в умовах дистанційного навчання

РОЛЬ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.

Про матеріал

Актуальність проблеми формування комунікативної компетентності обумовлена сучасними підходами до навчання. Сьогодні у педагогіці головними є ті форми і методи навчання, що зосереджують свою увагу на учневі та враховують його інтереси, творчі здібності.

Перегляд файлу

1

 

РОЛЬ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ.

 

                                                           Горєлова О.В., вчитель початкових класів

 Старокостянтинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4

 

            Актуальність проблеми формування комунікативної компетентності обумовлена сучасними підходами до навчання. Сьогодні у педагогіці головними є ті форми і методи навчання, що зосереджують свою увагу на учневі та враховують його інтереси, творчі здібності.

Комунікативна компетентність це здатність людини вільно спілкуватись, знаходити  контакти з іншими людьми, це знання, уміння і навички для забезпечення ефективного спілкування. О.Пометун відзначає, що «компетентність» складає комплекс життєвих вимог до результатів освітньої діяльності, орієнтує на практичні досягнення у процесі навчання» [6].  Тобто, завдання сучасної педагогіки не просто надавати дітям інформацію, а навчити дітей користуватися  нею у тій чи іншій ситуації, збагачувати словниковий запас, розвивати культуру мовлення, уміння складати висловлювання та стилістично його оформлювати, надавати йому «веселкового» забарвлення.

Не можливо уявити собі сучасну людину поза межами спілкування з іншими людьми.  Так і діти молодшого шкільного віку, потрапляючи в шкільний колектив прагнуть знайти своє місце серед товаришів, потрапляють в новий світ відносин та інтересів. Комунікативна компетентність - здатність вступати в комунікацію з метою  порозуміння[1]. І саме у цьому є завдання сучасної школи - формування в учнів комунікативної компетентності, базою якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовленнєвих умінь і навичок.

Мета даної статті - розкрити роль ігрових технологій в формуванні комунікативної компетентності у молодших школярів.

 Над проблемою формування комунікативної компетентності працювало і працює багато відомих педагогів таких, як О. Пометун, Л. Пироженко, Г. П’ятакова, І.Родигіна, А.Хуторський, В.Звягінцев, І.Зимняя, Н.Бібік та інші.  Із зміною завдань, які стоять перед сучасною школою, із зміною підходів до навчання, впровадження нових методик, реформи в галузі освіти, має мінятись і підхід до розвитку комунікативної компетенції школярів.

На даний час впроваджується багато нових методик, інноваційних проектів для досягнення унікального ефекту - гармонійного розвитку дитини, ефективної комунікації та можливості вільно почувати себе в суспільстві.

 Ось, які методи, для розвитку комунікативної компетентності пропонує застосовувати вчитель-методист Пікуліна Т.Л. з гімназії №1 м. Херсон.

           «Ми вважаємо, що формування комунікативної компетентності ґрунтується на таких пріоритетних принципах, як гуманізація, демократизація навчально-виховного процесу, заміна авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, щоб зі стін школи виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності, тому що лише такі особистості здатні брати на себе відповідальність і бути активно діяльними в сучасному світі. Для досягнення цієї мети ми рекомендуємо:

1. На уроках розвитку зв’язного мовлення використовувати опорні групи лексики, що ефективно впливають на розвиток не лише активного словника учнів та їхньої мовленнєвої діяльності, а й на поглиблене розуміння виучуваного теоретичного матеріалу.

2. Більше застосовувати вправи, що спонукають учнів до творчої роботи, учать висловлювати власну точку зору.

3. Учити дітей користуватися довідковою літературою.

4. Створювати сприятливий мікроклімат на уроці для співпраці.

5. Обумовлювати мотивацію навчання, як передумову успішного уроку.

 6. Реалізувати особистісний підхід у навчально-виховному процесі.

7. Створювати ситуації успіху.

8. Упроваджувати сучасні інтерактивні технології, тому що творчу особистість може виховувати лише творчий учитель.»[5].

Ці висновки вона зробила під час проведення експерементальної роботи (ДЕР) з дослідження формування комунікативної компетентності у молодших школярів.

Одним з основних методів навчання, для досягнення мети у формуванні комунікативних умінь, є ігрові, інтерактивні технології. Інтерактивне навчання дає змогу вирішити одночасно декілька завдань. Головне-розвиває комунікативні уміння і навички, допомагає встановленню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховні завдання, бо привчає працювати в команді, прислухатись до думки товаришів[8]. Таким чином варто зосередити свою увагу на одній із технологій інтерактивного навчання, а саме на технології ситуативного моделювання. Яка передбачає використання ігрової моделі навчання. За цією моделлю учні самі обирають собі ролі, створюють проблемні ситуації, шукають шляхи їх розв’язання, а вчитель є інструктором, суддею, тренером, керівником, ведучим.

Етапи ігрової моделі:

1.Ознайомлення дітей з правилами гри.

2.Підготовка до проведення гри (визначення ігрових завдань, ролей)

3.Проведення гри.

4.Обговорення. [8.166].

Оскільки в молодшому шкільному віці гра залишається основним видом діяльності дітей, то потрібно використовувати це по максимуму. Видатний педагог В.О Сухомлинський казав: «Навчайте граючись, а граючись навчайте». Саме у грі починається спілкування дітей у класі та з вчителем, що безумовно сприяє розвитку комунікативної компетентності.

Враховуючи вікові особливості молодших школярів необхідно щоб процес навчання проходив невимушено, частіше в ігровій формі.  Гра є методом навчання, який направлений на моделювання реальної дійсності з метою застосування її результатів в конкретній ситуації, її основною метою є поглиблення інтересу до навчання і тим самим підвищення ефективності навчання. Яскравим прикладом ігрової позиції вчителя є діяльність А. С. Макаренка, який писав: «Є ще один важливий метод - гра… Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки… Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній…»[3].

Саме гра і допомагає «більше застосовувати вправи, що спонукають учнів до творчої роботи, учать висловлювати власну точку зору»[5].

            Гра - діяльність комунікативна, хоча за чисто ігровими правилами і конкретна. Вона вводить учня в реальний контекст складних людських відносин. Будь-яке ігрове суспільство – колектив, що виступає стосовно кожного гравця як організація й комунікативний початок, що має безліч комунікативних зв’язків [7.90].

           Навчальні ігри за правилами мають такі різновиди:

  • Дидактичні.
  • Пізнавальні.
  • Інтелектуальні.
  • Комп’ютерні[7.94].

            Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічних ігор. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку - чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.

          Реалізація ігрових прийомів і ситуацій при визначеній формі занять відбувається за такими основними напрямами:

  • дидактична мета ставиться перед учнями у формі ігрового завдання;
  • навчальна діяльність підкоряється правилам гри;
  • навчальний матеріал використовується в якості її засобу;
  • у навчальну діяльність уводиться елемент змагання, що переводить дидактичне завдання в ігрове;
  • успішне виконання дидактичного завдання пов'язується з ігровим результатом[2].

ІГРОВА ТЕХНОЛОГІЯ У НАВЧАННІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Гра – активна взаємодія між вчителем та учнем. Гра це робота думки та творче зусилля учня. Систематичне застосування гри приводить до того, що стимулюються пізнавальні інтереси, які в результаті стають ведучими и навчальній діяльності дитини. Сучасне життя вимагає, щоб дитина в початкових класах навчилась висловлювати свої думки логічно, виразно, щоб пройшла початковий курс ораторського мистецтва. Будь-яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження. І цю творчу роботу найкраще проводити в невимушеній, цікавій ігровій діяльності. А будь-яка творча робота на уроках української мови, читання це розвиток комунікативних умінь та навичок. Навчальні ігри за рахунок багаторазового сприйняття й відтворення матеріалу забезпечують як міцне запам’ятовування лексичних одиниць і граматичних структур, так і їх мотивоване перенесення й вживання в життєвих ситуаціях.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           Незважаючи на те, що гра здається легкою та безтурботною вона вимагає від дитини уваги, зосередженості, витримки, розуму, віддачі, самостійності, це перехід в інший психологічний стан. Знаючи, що гра - провідний вид діяльності для учнів початкових класів необхідно уміло цим користуватися. У цьому сучасному педагогу мають приходити на допомогу ігрові технології та ігрові методи навчання. А саме такі їх важливі функції: спонукання до навчання шляхом зацікавленості, розвиток комунікативності, самореалізації (реалізація своїх можливостей, розвивальна (розвиває увагу, витримку, пам’ять), корекційна, діагностична та розважальна. Без перебільшення можна сказати, що провідними в ігровій діяльності дітей під час уроків і в позаурочний час  є дидактичні ігри. На  думку сучасних фахівців, це насамперед через їх мобільність, можливість використовувати їх на різних етапах уроку: при засвоєнні нових знань, виробленні різних навичок (в першу чергу комунікативних), формування вмінь та при перевірці результатів навчання.

Особливу увагу хотілось би звернути на роль ігрових технологій навчання для формування комунікативної компетентості. Ні для кого не секрет, що в процесі компютеризації сучасні учні не хочуть читати, а це призводить до того, що діти мають проблеми з комунікацією, вони мають малий словниковий запас та не можуть сформулювати і висловити свою думку. Не рідко від учнів можна почути: «Я читав, я знаю, тільки не знаю як розповісти». І в даній ситуації мають на допомогу учневі та вчителеві прийти дидактичні ігри, які ненав’язливо, в доступній та цікавій дітям формі, без примусу допоможуть сформувати та розширити комунікативну компетентність, допоможуть дітям поповнити словниковий запас та вільно почувати себе серед співрозмовників. Адже дидактичні ігри – це ігри, які спеціально розробляються для реалізації програмових завдань навчання[7.94].

             Дидактичні ігри необхідно широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання,  цікавості.

              Підбираючи дидактичну гру необхідно перш за все її проаналізувати та визначити чи відповідає вона рівню навченості учнів та їхнім можливостям. Її зміст має бути цікавим для дітей та мотивувати їх до навчання. 

              Класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу:

              а) настільно-друковані;

              б) ігри з предметами;

              в) словесні ігри.

              Ігри, що сприяють розвитку комунікативної компетентності, за характером ігрових дій:                  

              а) сюжетно-рольові;

              б) ігри-подорожі;

              в) ігри-доручення;

              г) ігри-припущення;

              д) ігри-загадки;

              е) ігри-бесіди.

              Дидактичні ігри - спеціально створені або пристосовані для навчання ігри. Специфічною ознакою дидактичних ігор є поєднання умовного ігрового плану діяльності учнів з її навчальною спрямованістю (наявність наміру, плану, навчальної мети і передбачуваного результату). Дидактичні ігри, як правило, обмежені у часі, ігрові дії підпорядковані фіксованим правилам. В межах дидактичних ігор мети навчання досягаються через вирішення ігрових завдань[4].

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

  • ігри мають відповідати навчальній програмі;
  • ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;
  • відповідність гри віковим особливостям учнів;
  • правила гри прості і чітко сформульовані;
  • дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати;
  • справедливий підсумок уроку;
  • різноманітність ігор;
  • залучення до ігор учнів усього класу;
  • не допускати приниження гідності дитини (образливі порівняння, оцінки за поразку у грі, глузування);
  • гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою.

            Активність учнів – чи не самий головний критерій успішності проведення гри. У дидактичних іграх діти співставляють, узагальнюють, спостерігають, порівнюють предмети за певними ознаками, проводять аналіз та синтез, роблять висновки. Більшість ігор потребують уміння висловлювати свої думки у зрозумілій формі, пов’язаній за змістом, використовувати певні терміни, що безумовно сприятливо впливає на формування комунікативної компетентності. Важливо використовувати у роботі ігри які б розвивали говоріння, а саме сюжетно-рольові ігри, які спонукають вести діалог, логічно і послідовно вести розмову. Завдання педагога під час застосування ігор у навчанні полягає в підпорядкуванні гри конкретній дидактичній меті[8.165].

            Наведу приклади ігор, які доцільно використовувати в навчальній та ігровій діяльності молодших школярів для розвитку комунікативних вмінь:

            1.НОВЕ.ЗАСТОСУВАННЯ
            Дидактичне завдання: створення асоціації  до заданих слів .

Зміст: придумти  не менш  як п'ять  нових способів  застосування для таких  знайомих.предметів,як.ножиці,лампа,відро,іграшка.та.ін.                                                  
Наприклад, пенал –  футляр для окулярів; м’яка іграшка – подушка; пляшка  годівничка.для.птахів.
             2.СВЯТКОВА-ЛИСТІВКА
             Дидактичне завдання: складати письмові привітання, закріплення знань про ділове мовлення.

Зміст: до свята ввічливі люди надсилають одне одному листівки із привітаннями. При цьому  вони завжди звертають увагу на малюнок  листівки та слова вітання. Уявіть, що в одному місті вирішили святкувати одразу  кілька нових свят: День  пустощів,  День  посмішок, День добра тощо.

Допоможіть мешканцям міста,намалюйте листівки й привітайте одне одного з цими=святами
             3.ХТО=БІЛЬШЕ-СТВОРИТЬ-РИМ
             Дидактичне завдання: спонукати дітей до творчості, розвиток  літературних здібностей.

Зміст: вчитель  підбирає  декілька  предметних картинок і просить дітей  знайти риму-до-зображених-на-них-предметів.

Наприклад:
Квітки–дітки;
Сонечко–гіллячко;
Олівець–прапорець;
Машинка–картинка;
Хлопчик–мізинчик.
Методичні.рекомендації:поступово.ускладнювати.завдання.
            4.ЗГАДАЙ
            Дидактичне  завдання: розвиток  уваги,  спостережливості,  вміння  складати  опис предметів

Зміст: дітям пропонується до 10 предметів, які вони уважно розглядають.  Діти мають відповісти на будь-які запитання, що стосуються запропонованих  їм предметів.

Методичні рекомендації: Слід заздалегідь попередити  дітей  про те, що про ці предмети будуть поставлені запитання (якого кольору, з чого зроблено, як використовуються та ін.).

   5.ВІДТВОРЕННЯ 
            Дидактичне завдання: розвиток звя’ зного мовлення.

Зміст: учням називають предмет чи явище і пропонують охарактеризувати його. Наприклад, кішка – м'яка, пухнаста, із пазурами, вусата. Загальна кількість слів, що пропонуються  вперше – не більш як 10, у подальшому їх кількість поступово  зростає до 20.  Після того як кожне з них отримає пояснення, дитині пропонують згадати або намалювати все те,що назвав-учитель.

            6.«ВИЗИРНУЛО.СОНЕЧКО»
            Дидактичне завдання: підбір означень до іменників, розширення словникового запасу.

Зміст: вправа полягає в тому, щоб підібрати певну кількість означень для іменника.
Кожний з учасників повторює попередній ряд,додаючи наприкінці своє означення.

Наприклад:
Виглянуло.вранішнє.сонечко
Виглянуло.вранішнє.яскраве.сонечко
Виглянуло.вранішнє.яскраве.сонечко.з.промінчиками...
Можуть бути використані різні варіанти, наприклад: Бабуся спекла пиріг. Це був ... Бабуся складає.у.свою.валізу.... 

 Ігрова форма навчання створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності і є ефективним методом формування комунікативної компетентності. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагогів і учнів. Сприяють цьому й ігри з урахуванням дидактичної мети уроку, а саме дидактичні ігри. Результативність дидактичних ігор залежить від систематичного їх використання та від цілеспрямованості програми ігор у поєднанні із звичайними дидактичними вправами. Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. У неї включаються послідовно ігри та вправи, що формують уміння виділяти основні, характерні ознаки предметів, порівнювати, зіставляти їх; групи ігор на узагальнення предметів за певними ознаками; групи ігор, у процесі яких у молодших школярів розвивається вміння відрізняти реальні явища від нереальних; групи ігор які виховують вміння володіти собою, швидко реагувати на слово, фонематичний слух, кмітливість та ін. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, освоїти ряд навчальних елементів[2].

           Отже, у системі сучасного навчання ігрові технології посідають одне з головних місць. Формування комунікативної компетентності безпосередньо залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу. Досягти цього можна використовуючи різні технології і саме ігрові технології займають одне з головних місць у формуванні комунікативності в молодших школярів. Вони дають змогу повністю враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості та створюють умови для саморозвитку. З метою активізації та стимулювання навчального процесу, можна застосовувати ігрові методи навчання як на уроці так і в позаурочний час. Використання ігрових моментів на уроці сприяє:розширенню кругозору учнів; активізації пізнавальної активність учнів; використанню знань та вмінь на практиці; розвитку пам’яті, мислення, уяви, фантазії, творчих здібностей тощо. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.

 Навчальна гра ефективно сприяє розвитку комунікативної  компетентності  школярів, що є головною метою сучасного підходу до стандартів освіти.
ЛІТЕРАТУРА

1.Гузєєв В.В. Преподавание. От теории к мастерству/ В.В.Гузеев// М.: НИИ школьных технологий, 2009 – С. 95

2.Кукшин.В. Ігрові технології на уроках/ В. Кукшин// http://osvita.ua/school/ method/technol/ 759/-2008.

3.Макаренко А. С. Твори: в 7 т./ А.С.Макаренко// К., 1954 - Т4. - С. 367-368.

4.Педагогический энциклопедический словарь / [Гл. ред. Б.М.Бим-Бад; Редкол.: М.М.Безруких, В.А.Болотов, Л.С.Глебова и др.] - М.: Большая Российская энциклопедия, 2002.- 528 с.

5.Пікуліна Т.Л. Формування комунікативної компетентності молодших школярів/Т.Л.Пікуліна//Таврійський вісник освіти. – 2011. – №1 (33)- С. 42-43.

6.Пометун О. І. Дискусія українських педагогів навколо питань запровадження компетентнісного підходу в українській освіті / О. І. Пометун // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека освітньої політики; під заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с. – С. 66–72.

7. Руснак І.С. Технології виховного процесу в початковій школі/І.С.Руснак, Г.Я.Федух, С.З.Романюк//Чернівці-Вижниця: «Черемош», 2016.-С.92-94.

8.Чабайовська М.І.  Педагогічні технології навчання української мови та літературного читання в початковій школі/ М.І.Чабайовська, Г.М.Гаєвська, Р.М.Гавриленко//Мальва-ОСО Тернопіль – 2015 – С.154, 166.

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
23 липня 2018
Переглядів
2296
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку