Рольова гра "Засідання детективного агентства"

Рольова гра

«Засідання детективного агентства»

Дійові особи:

Шерлок Холмс

Доктор Ватсон

Хелін Стоунер

Джулія Стоунер

Сусід - свідок

Лікар Ройлот

Учитель

Доктор Ватсон: Переглядаючи свої записи про понад 70 пригод Шерлока Холмса, за розвитком яких я стежив протягом останніх 8 років, вивчаючи методи свого друга, я бачу серед них багато трагічних, кілька кумедних, чимало дивних, але не можу назвати бодай однієї банальної. Адже Холмс, працюючи з любові до мистецтва, а не заради грошей, ніколи не брався за розслідування, якщо справа не обіцяла чогось надзвичайного, навіть фантастичного.

З усього різноманіття справ я пригадую ту, яку нам довелося розкрити на початку квітня 1883 року.

Шерлок Холмс: Даруйте, що розбудив вас, Ватсоне, але справа термінова.

Доктор Ватсон: А що таке? Пожежа?

Шерлок Холмс: Ні, клієнтка. Молода леді, дуже схвильована й бажає зустрітися зі мною. Якщо справа виявиться цікавою, ви захочете почути все з самого початку, тому я вирішив покликати вас (звертається до молодої дівчини). Сідайте ближче до вогню. Вам не треба боятися, я певен, що найближчим часом ми владнаємо вашу справу. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці.

Хелін Стоунер: Хіба ви мене знаєте?

Шерлок Холмс: Ні, але за вашою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу. Ви вирушили в дорогу вранці, до поїзда добирались на візку. (помітивши здивування дівчини) . В цьому, люба пані, немає жодної таємниці: лівий рукав вашої жакетки заляпаний грязюкою. Плями свіжі.

Хелін Стоунер: Хай би як ви дійшли своїх висновків, але все було саме так. О, сер, чи не зможете ви зарадити моїй біді? Причини моїх страхів настільки туманні, що всі на мої розповіді дивляться як на вигадки знервованої жінки.

Шерлок Холмс: Розкажіть про себе, будь ласка, докладніше.

Хелін Стоунер:  Я, Хелен Стоунер, живу в домі вітчима, представника найдавнішого в Англії саксонського роду Ройлоттів. Рятуючись від фінансової кризи, він позичив у якогось родича гроші, закінчив університет, одержав диплом лікаря і поїхав до Калькутти, де мав широку практику. За вбивство дворецького відсидів чимало років у в’язниці, повернувся до Англії похмурою, розчарованою людиною. В Індії він одружився з моєю мамою, місіс Стоунер, молодою  вдовою, в якої було дві дочки-близнючки: я і моя сестра Джулія. Вісім років тому мати загинула в залізничній катастрофі, і ми з вітчимом переїхали з Лондона до родинного будинку у Стоук-Морані. Грошей, що їх залишила моя мати, цілком вистачало на наші потреби, але з вітчимом стались дивні зміни. Ось послухайте, що про нього говорять наші сусіди.

Сусід-свідок: Ми зраділи, що Ройлотт повернувся до свого родинного гнізда, думали потоваришувати з ним, але він замкнувся у своєму будинку, якщо і виходив коли- небудь,  то щоб полаятися з усіма. У нього нема друзів, крім мандрівних циган, які розбивають свій табір у його маєтку. Ще він має пристрасть до індійських тварин, зараз у нтого по садибі розгулюють гепард і бабуїн, яких селяни бояться так само, як і їхнього хазяїна.

Хелін Стоунер: Отже, як бачите, наше життя було дуже неприємне. Сестрі ледве виповнилося 30 років, коли вона померла. Саме про її смерть я і хочу розповісти. Джулія заручилася з відставним флотським майором, вітчим не заперечував проти цього шлюбу.     Але за два тижні до весілля сестра померла.

Шерлок Холмс: Дуже вас прошу, будьте точні щодо подробиць.

Хелін Стоунер: Наші спальні розташовані на першому поверсі. Спальня сестри була поряд зі спальнею вітчима. Вікна всіх трьох кімнат виходять на газон. Тієї фатальної ночі лікар Ройлотт пішов до своєї спальні рано, але спати не ліг, а курив міцні індійські сигари, запах яких заважав моїй сестрі, і вона прийшла до мене, щоб поговорити про весілля. Я і зараз згадую ту нашу бесіду.

(З’являється Джулія)

Джулія: Скажи мені, Хелен, чи ти хоч раз чула, як хтось свистить уночі?

Хелін: Можливо, сон у мене набагато міцніший, ніж у тебе

Джулія: Бачиш, останнім часом щоночі я завжди чую виразне посвистування. Не розумію тільки, звідки воно лине, чи то із сусідньої кімнати, чи з газону? От мені і спало на думку спитати тебе, чи ти теж чула його?

Джулія іде, а Хелін продовжує розповідь

Хелін:  Тієї ночі я не могла спати. Мене непокоїло передчуття якогось нещастя. І роаптом я почула пронизливий, переляканий крик моєї сестри. Коли я відчинила двері, мені здалося, ніби я чую тонкий посвист, який змінився якимось брязкотом, ніби на підлогу впало щось металеве. У сестри від жаху пополотніло обличчя. Її руки і ноги виламувало в страшних судомах. Вона скрикнула тихим голосом: «Боже, Хелен,! Це стрічка! Пістрява стрічка!»

Шерлок Холмс: А як ви можете пояснити слова вашої сестри про якусь пістряву стрічку?

Хелін: Іноді мені здається, що це – марення, а іноді, що вони стосуються якогось гурту людей, можливо циган і їхніх строкатих хусток.

Шерлок Холмс: Справа ця дуже темна. Розповідайте далі.

Хелін: відтоді минуло два роки. Місяць тому я заручилася, і навесні ми маємо повінчатися. Два дні тому в будинку почався якийсь ремонт, і я змушена була перебратися до кімнати, де померла моя сестра. І уявіть мій жах, коли минулої ночі я почула тихе посвистування, яке було вісником смерті Джулії.

Шерлок Холмс: Справа надзвичайно складна. Мені б хотілося з’ясувати тисячу подробиць, перш ніж дійти висновку, як діяти. Ми не можемо зволікати жодної хвилини. Чекайте нас зразу ж пополудні. 

Учитель:   Щойно за дівчиною зачинилися двері, Шерлок Холмс почав у голос розмірковувати про почуте і дійшов висновку, що це надзвичайно темна і зловісна справа. Роздуми детектива перервала несподівана поява незнайомця, схожого на старого хижого птаха.

Ройлотт: Хто із вас Холмс?

Шерлок Холмс: Це моє ім’я, сер, але я не знаю вашого.

Ройлотт: Я лікар Грімсбі Ройлотт із Стоук-Морана.

Шерлок Холмс: Дуже радий, прошу сідайте.

Ройлотт: І не подумаю. Тут була моя падчерка. Я її вистежив. Що вона тут вам казала?

Шерлок Холмс: А сьогодні трохи холоднувато, як на цю пору року.

Ройлотт: Що вона тут вам казала?

Шерлок Холмс:  Але я чув, що крокуси обіцяють цвісти добре.

Ройлотт: То ви хочете мене здихатися? Я знаю вас, негідника! Чув про вас раніше. Ви – той Холмс, що скрізь суне свого носа. Холмс – нишпорка. Холмс – задавака із Скотленд-Ярду!

Шерлок Холмс: Було дуже приємно поговорити з вами. Коли виходитимете, добре зачиніть двері, бо тут дуже тягне.

Ройлотт: Я піду звідси тоді, коли скажу все, що думаю. Не смійте сунути носа в мої справи. Я знаю, що місіс Стоунер була тут, - я її вистежив! Сваритися зі мною небезпечно! Глядіть!  Тримайтеся від мене подалі!

Шерлок Холмс: Надзвичайно приємний добродій. Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене сили не менше, ніж у нього.

Учитель: Шерлок Холмс і доктор Ватсон винайняли номер у готелі «Корона» і почали чекати умовного знаку.

Доктор Ватсон: Ви, напевне, бачили в тих кімнатах щось таке, чого я не бачив?

Шерлок Холмс: Ні, цього не було, але припускаю, висновків я зробив більше. А ви бачили те саме, що і я.

Доктор Ватсон: Нічого вартого уваги, крім шнура, я не помітив і, зізнаюсь, не можу уявити, якій меті він може служити.

Шерлок Холмс: А душник ви помітили?

Доктор Ватсон: Так, але не думаю, що цей маленький отвір щось означає. Він такий малий, що крізь нього не пролізе і пацюк.

Шерлок Холмс: Я знав, що ми знайдемо цей отвір.

Доктор Ватсон: Невже?

Шерлок Холмс: Так. Пам’ятаєте, міс Стоунер казала, що її сестра відчувала запах сигари, яку купив лікар Ройлотт. Це ж вказувало на те, що кімнати сполучено отвором, причому малим, бо інакше б його помітив слідчий під час огляду. Я зробив висновок, що тут має бути душник.

Доктор Ватсон: Але яка в цьому шкода?

Шерлок Холмс: Зверніть увагу на цікавий збіг у часі: зроблено душник, повішено шнур, леді, яка спить у ліжку, вмирає. Це вас не вражає?

Доктор Ватсон: Не бачу між цими речами жодного зв’язку.

Шерлок Холмс: А ліжко вам не здалося особливим?

Доктор Ватсон: Ні.

Шерлок Холмс: Його прикріплено до підлоги. Ви коли-небудь бачили щось подібне?

Доктор Ватсон: Ні, не бачив.

Шерлок Холмс: Дівчина не могла пересунути своє  ліжко. Воно завжди мало залишатися в одному й тому самому місці, поряд з душником і мотузкою, так-так, бо цей шнур ніколи не призначався для дзвінка.

Доктор Ватсон: Холмс, здається я починаю розуміти, на що ви натякаєте.

Учитель: Нарешті, лампа засвітилася на середньому вікні. Це був сигнал. Шерлок Холмс і доктор Ватсон попрямували до садиби Ройлотта.

Виразне читання уривка тексту від слів: «Раптом біля душника...» до слів  «... а той, хто риє комусь яму, сам у неї попадає».

Зазвичай,  по закінченні справи, Шерлок Холмс ділиться секретами справи з Ватсоном.