Розробка циклу уроків з використанням креативних методів навчання. Тема «Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»

Українська література, 9 клас

Розробка циклу уроків з використанням креативних методів навчання.

Тема «Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»

 

Урок №1

Тема. «Чорна рада» П. Куліша - перший україномовний історичний роман. Історична основа, проблематика, сюжетні лінії твору. ТЛ: роман, роман-хроніка, історичний роман.

Мета: ознайомити старшокласників з історичною основою твору, з передісторією написання, розповісти про першу публікацію твору; навчити розрізняти жанри: роман, історичний роман, роман-хроніка; розвивати пізнавальні інтереси школярів, уміння узагальнювати й систематизувати знання; активізувати творче, критичне мислення; розвивати естетичний смак, створити умови для самовираження учнів; виховувати почуття любові до України, національнусвідомість; поглиблювати знання про історичне минуле рідного народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Креативні методи: метод евристичних питань, метод синектики.

Обладнання уроку: портрет письменника, різні видання роману, історичні романи В.Скотта; підручник з української літератури для 9 класу; ілюстрації до змісту твору.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань учнів.

1.Еврестична бесіда (метод евристичних питань).

- До якого жанру лірики належить поезія «До рідного народу» П.Куліша? (Громадянської).

- Які рядки можуть бути визначенням ідеї твору?

(Єдиний скарб у тебе-рідна мова….

Вона твого життя основа,

Ревніша над усі скарби й багатства).

- Що є спільним, а що відмінним у думках Куліша й Шевченка?

(Спільне: форма послання, звертання до народу, визнання мови як основи  національної згуртованості, засудження рабського поклоніння;

відмінне: Шевченко бачить шлях до незалежності в активності народних мас, яка була за часів запорожців та гайдамаків. Куліш наполягає на «культурницькому» шляхові освіти, реформ).

- Якій темі присвячено вірш «Троє схотінок» П.Куліша? (Життєвому кредо письменника, його життєвим цінностям).

- Для висловлення власної думки автор у вірші «Троє схотінок» серед інших художніх  засобів використовує прийом контрасту. Знайдіть його.     (Урочиста, книжкова лексика (ветроградів, благородних, Мадонна) і просторічна (насилував, олухів).

- Про яку заворожену криницю йде мова в однойменному творі П.Куліша?

(Культури, рідної мови, поетових сподівань).

ІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчальної діяльності школярів.

На дошці написано план уроку:
1. Історична основа твору.

2. Про передісторію написання та публікації роману «Чорна рада».

3. Теорія літератури: роман, роман-хроніка, історичний роман.

4. Проблематика сюжетної лінії, система образів роману, образ «божого чоловіка».

ІІІ. Сприймання й первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відношень в об'єктах вивчення.

1.Повідомлення учня про події, що відбувалися в Україні  в роки Руїни.

Після смерті Б. Хмельницького почалася боротьба за гетьманську владу. Україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що призвели до Чорної ради 1663 року ( на раді, крім козацької старшини, була присутня також «чернь» - запорожці, селяни, міщани, тому її й названо «чорною радою»).  Деякі претенденти на булаву думали не про долю України та її народу, а про власну вигоду. З цією метою вони зверталися по допомогу то до польської шляхти, то до турків і татар, то до Москви. Україна була розколота. На Правобережжі України  правив польсько-шляхетський ставленик Павло Тетеря. На Лівобережжі точилася запекла боротьба між кількома претендентами на гетьманування, серед них-переяславський полковник Яким Сомко, обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом, хоч російський цар і не затвердив його, та кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. 27-28 червня 1663 року в Ніжині відбулася «чорна рада», за підсумками якої гетьманом було обрано Брюховецького, а Сомка покарано.

2.Вступне слово вчителя.

Працювати над романом «Чорна рада»  П. Куліш почав  ще з 1843 року. Загалом написанню книги автор присвятив 14 років. Перша редакція була завершена вже 1846 року. Проте арешт і заслання перешкодили публікації повного тексту твору. У 50-х роках П. Куліш створює другу редакцію твору. 1857 року «Чорна рада» виходить друком одразу українською (в Петербурзі) та російською (у Москві) мовами. За час, що минув між двома редакціями роману, помітно змінилися погляди Куліша. На зміну романтичному захопленню козацькою добою прийшов похмурий скепсис. Ось чому в «Чорній раді» письменник то звеличує Запоріжжя, то проклинає його.

«Чорна рада» - перший історичний україномовний роман в історії літератури.

Жанр «Чорної ради» П. Куліш визначив, як роман-хроніка, проте деякі дослідники вважають більш правомірним назвати його соціально-історичним романом (В. Неділько).

3.Словникова робота, обмін враженнями.

Роман (фр. roman — «романський») —літературний жанр, найпоширеніший у XVIII–XX століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман – хроніка (від гр. χροnικά — літопис) — літературна форма роману, що містить викладення подій в їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї. Але крім цього містить суто романні засоби — переживання й конфлікти людей. Сюжетоутворюючу роль грає саме час, розповідь - це почергова зміна епізодів.

Історичний роман — роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює в  художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт — з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений у межі зображуваної епохи.

4.Слово вчителя.

Кожний письменник першої половини XIX ст., пишучи твір про минуле своєї країни, неминуче підпадав під вплив В. Скотта, який в історичних романах відобразив боротьбу волелюбної Шотландії за незалежність від Англії. Зазнав цього впливу і Куліш. Можна спостерігати ряд епізодів  і ситуацій, подібних у творах обох письменників: герої збираються в дорогу або перебувають у дорозі; кохання на тлі заколоту в країні тощо. Та, скориставшись прийомами жанру, П. Куліш наповнив його національним змістом, створив колоритні національні типи, порушив важливі питання історії України. Роман Куліша цілком оригінальний, самобутній. У ньому яскраво розкрито не тільки історичні події з життя українського народу, відтворено український колорит, а й національний дух народу. Сам роман теж нагадує «історичну думу за її епічним розмахом, гострими ситуаціями, могутніми національними характерами. І це теж - новаторська риса творчості Куліша» (За В.Недільком). Недарма cучасники його називають «українцем серед європейців і європейцем серед українців». На таких, як він, трималася наша духовність і самобутність у XIX столітті.

5.Самостійне опрацювання за підручником розділу  «Джерела роману».

Джерела роману:

•                  козацькі літописи, зокрема Літопис Самовидця (який, до речі, саме Куліш першим дослідив і видав) та Граб’янки;
•                  народні історичні пісні й перекази;
•                  «Історія Русів» та інші праці українських, польських і російських істориків.

6. Визначення проблематики роману, сюжетні лінії у творі.
(Морально-етичні: зрадництво, продажність верхівки, владолюбство й протиставлення їм вірності своєму обов’язку, відданості рідній землі та народу України (підтверджується образами); проблема людського щастя: батьки і діти, кохання і щастя людське; проблема і роль державного діяча.

 Як автор в тексті передає повчальні уявлення про щастя людини? (Через розміркування «божого чоловіка» - кобзаря).

Де в українській літературі зустрічаємо аналогічні уявлення? (У творчості Григорія Сковороди).

У чому полягає, на переконання Кобзаря, щастя людини? (Зачитуємо «Не в гетьманстві» (тобто не у високих чинах), не у багатстві, славі, нагородах, а в праведному житті, за принципами чистої, безгріховної душі і доброти).
   Визначення сюжетних ліній роману - історична (розвиток суспільних подій, пов’язаних з «чорною радою»), любовна (історія кохання).

ІV. Узагальнення і систематизація знань, застосування їх у різних ситуаціях.

1.Проблемне завдання до учнів (метод синектики).

Поміркуйте й доведіть, що «Чорна рада» П. Куліша є романом-хронікою.

2.Гра   (Клас ділиться на дві групи, від кожної по одному представнику, який швидко думає й говорить. Кожен учень отримує на листку паперу 10 слів з теми. Він має за 2 хв. пояснити ці слова, не називаючи їх та спільнокореневих з ними своїм товаришам. А група швидко говорить варіанти відповідей. За кожну правильну відповідь -1 бал.)

 

Картка №1

Слова, які потрібно відгадати	Орієнтовне пояснення учнів
Пантелеймон Куліш	Автор твору «Чорна рада».
Яким Сомко	Персонаж, який   обраний на старшинській раді в Козельці наказним гетьманом.
«Літопис Самовидця»	Джерело написання роману.
Москва	Місто, де «Чорна рада» виходить друком  російською мовою.
Доба Руїни	Час в історії України після смерті Б. Хмельницького до гетьманування І. Мазепи.
Павло Тетеря	Гетьман на Правобережжі України в Добу Руїни.
Вальтер Скотт	Письменник, що вплинув на написання твору.
1663 рік	Дата подій, зображених у романі П. Куліша.
Чорна рада	Козацьке зібрання з участю простих селян і міщан.
Роман	Складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

 

Картка №2

Слова, які потрібно відгадати	Орієнтовне пояснення учнів
Іван Брюховецький	Антипод до образу Сомка в «Чорній раді».
Роман-хроніка	Літературна форма твору, що містить викладення подій в їх часовій послідовності в житті однієї людини чи цілої сім'ї.
Петербург	Місто, де «Чорна рада» виходить друком українською мовою.
Ніжин	Місто, де відбулася «Чорна рада».
Б.Хмельницький	Гетьман, після смерті якого почався поділ України.
Російський цар	Хто не затвердив Якима Сомка наказним гетьманом?
Історичний роман	Твір, побудований на історичному сюжеті, який відтворює в художній формі якусь епоху, певний період історії.
«Історія Русів»	Джерело написання роману.
Арешт	Що перешкодило повній публікації твору?
Національна свідомість	Що виховує твір «Чорна рада» в українців?

 

V.Підсумок уроку.

«Мозковий штурм»

Який різновид роману започаткував П. Куліш? (історичний).

Як називає «Чорну раду» в підзаголовку автор? (роман-хроніка).

Між ким розгортається центральний конфлікт у романі? (різними соціальними групами: багатими козаками та бідними).

VІ. Визначення рівнів успішності школярів на уроці.

VІІ. Домашнє завдання. Зіставлення образів, вчинків та ідеалів Івана Шрама, Михайла Череваня, Матвія Гвинтівки. Підготувати матеріал для характеристики образів Я. Сомка, І. Брюховецького, І. Шрама.

 

Урок №2

Тема. П. Куліш. «Чорна рада». Показ протистояння сил державотворення й руїнництва.

Мета: продовжити знайомити школярів із змістом твору П. Куліша «Чорна рада», охарактеризувати образи головних героїв твору, досліджуючи протистояння сил державотворення й руїнництва; розвивати навички індивідуальної характеристики літературних персонажів, критично оцінювати їх поведінку; вміння оцінювати прочитане та висловлювати власні думки з цього приводу; виховувати повагу до творчої особистості П. Куліша, національну самосвідомість, прищеплювати любов до Вітчизни.

Тип уроку: комбінований.

Креативні методи: метод синектики, метод придумування, метод кейс.

Обладнання: портрети П. Куліша, гетьманів — українських ватажків України, текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Цитатний диктант за романом П. Куліша «Чорна рада».

За наведеними рядками визначте, про кого йдеться:

«Темний він був на очі, а ходив без проводиря, у латаній свитині і без чобіт, а грошей носив повні кишені. Що ж робив із тими грішми? Викупив невільників із неволі. Іще ж до того знав лічити усякі болісті і замовляти усякі рани. Може він помагав своїми молитвами над недужими, а може і своїми піснями, бо в його піснях лилась, як чари, що слухає чоловік і не наслухається. За теєто, за все поважали його козаки, як батька: і хоч би попросив у кого останню свитину з плечей на викуп невільника, то йому оддав усякий» (Старий кобзар, «божий чоловік»)

«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки не видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота; да й та на йому була мов чужа. І постать, і врода в його була зовсім не гетьманська. Так наче собі чоловічок простенький, тихенький. Ніхто, дивлячись на його, не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату» (І. Брюховецький)

«…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної, був високий, огрядний собі пан, кругловидний, русявий, голова в кучерях, як у золотому вінку, очі ясні, веселі, як зорі, і вже чи ступить, чи заговорить… Жартів не любив. Щирий і незлобливий був лицар, да все ж як і допечуть йому, то стережись тоді кожен» (Я. Сомко)

«Був він син паволоцького пана, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі і вже сам вийшов. Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська, бо гарячий був чоловік… і не всидів би у своїй парафії, чуючи як ллється рідна йому кров за безбожний глум польських консистентів і урядників над українцями» (І. Шрам)

«Був щирий козак, лучче йому з нудьги загинути, ніж панотця навік перечорнити і золоту свою славу гряззю закаляти» (П. Шраменко)

«А вона ж то стояла, підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє… І що вже, як хороше вдасться! Чи заговорить, чи рукою поведе, чи піде по хаті — усе не так, як хто інший: так усі й дивляться, і так усякому на душі, мов сонечко світить» (Леся Череваниха)

«Ще була молода і хороша, тілько бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані» (Настя — дружина Гвиновки)

«…був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатились за десятилітню війну з ляхами… доскочив собі незчисленного скарбу, та після війни й сів хутором коло Києва» (М. Черевань)

«Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» (Кирило Тур)

«Справді … був собі дідусь такий мизерний, мов зараз тільки з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, що ти б сказав — він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах, да й те на йому було мов позичене» (Василь Невольник)

«…не любив ніяких сварок; … бо був козак друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить» (М. Черевань)

«…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх» (Кирило Тур)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Гра «Хто швидше» - «Мозковий штурм» (метод синектики).

Відгадайте зашифроване слово — ім’я літературного героя роману П. Куліша «Чорна рада». (За трьома варіантами.) Кожна цифра відповідає літері, яка розташована в алфавітному порядку.

І варіант

12 3 1 8 (Іван)

ІІ варіант

33 15 11 17 (Яким)

ІІІ варіант

16 7 22 33 (Леся)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

ІV. Основний зміст уроку.

Будь-чий патріотизм доводиться не словом, а ділом.

В. Бєлінський

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.

Д. Байрон

1. Вступне слово вчителя.

Відтворюючи події минулого, письменник шукає в них відповіді на животрепетні питання тогочасності, зокрема — яким має бути майбутнє України, її соціальний устрій, державний лад. В образах головних героїв — Сомка, Шрама, з одного боку, Брюховецького та його прибічників — з другого, розкриваються головні аспекти конфлікту, втілюється ідея твору. Вони відрізняються один від одного й зовнішністю, і вдачею, і своїм ставленням до державної справи. Тому, аби мати правдиве уявлення про історичних осіб, давайте спробуємо потрапити в історичне минуле і створимо портрети цих постатей.

2. Характеристика центральних образів твору.

 

Яким Сомко

Міні-круглий стіл (Хто він, Яким Сомко?)

- Яким чином Я. Сомко потрапляє на політичну арену? Що вам відомо про його минуле? (Рік народження Якима Семеновича Сомка невідомий. Походив він з переяславських міщан, був рідним братом першої дружини Б. Хмельницького. У часи визвольної боротьби проти Польщі Сомко став прилуцьким полковником. Коли ж помер Б. Хмельницький, а булава не втрималася ні в руках Виговського, ні Юрася, Яким Семенович активно прагнув зібрати чорну раду, бо сподівався, будучи вже наказним гетьманом, здобути булаву собі).

- Чи можна вважати його продовжувачем справи Б. Хмельницького? Відповідь умотивуйте. (Я. Сомко — продовжувач справи Б. Хмельницького. Про це свідчать слова наказного гетьмана: «Зложити докупи обидва береги Дніпрові, щоб обидва… приклонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одтиснем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна»).

- Чому Я. Сомко був лише наказним гетьманом? (На Лівобережній Україні козацька старшина висунула на гетьмана переяславського полковника Я.Сомка. На старшинській раді в Козельці Сомка обрано наказним (тимчасовим) гетьманом. Але царський уряд не затвердив цього обрання).

- Про що мріє народний ватажок? Чим пояснити те, що Я. Сомко — рупор поглядів самого П. Куліша? (Він виступає як мудрий державний діяч. Його ідеал — соборна Україна, об’єднана під єдиною гетьманською булавою, звільнена від усіляких ворогів. Він бачить її не підлеглою Москві, а рівноправним спільником. Це, власне, сокровенні думки самого Куліша, а Сомко — рупор тих поглядів. Згідно із задумом автора, то мав бути ідеал гетьмана («розумом і славою узяв над усіма»).

- Що найбільше цінує герой у людях?

- Які стосунки склалися між Я. Сомком і Лесею? Через що вони не побралися?

- Як Я. Сомко ставився до черні? Відповідь обґрунтуйте.

- Які вади характерні для героя? (Не цурався писати доноси на своїх конкурентів царю).

- Чим пояснити відмову героя отримати вільну, запропоновану для нього Кирилом Туром? (Як справжній лицар, не допускає думки про власний порятунок ціною життя Тура).

Складання інформативного ґрона щодо героя (метод придумування).

А. Портрет і зовнішність героя:

— «воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної»;

— «високий, огрядний собі пан»;

— «кругловидний, русявий»;

— «голова в кучерях, як у золотому вінку»;

— «очі ясні, веселі, як зорі»;

— «чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманськи».

Б. Риси характеру, вдачі:

— взірець лицарства, мужності, відвертості, благородства;

— «щирий і незлобливий»;

— не любив жартів;

— «щира козацька душа»;

— «гордий, пишний і розумом високий».

В. Політичні погляди:

— не мириться із запорозьким демократизмом, бунтарством сіроми;

— відстоює ідею міцної державної влади, сильної гетьманської руки;

— у нього на думці, якби одігнати ляхів до Случі;

— прагне об’єднати обидві частини України і триматися договору про возз’єднання з Росією;

— мужньо приймає смерть, відмовившись від можливого порятунку, бо «погибає Україна!»

Г. Яким Сомко для Пантелеймона Куліша:

— спрощений, надуманий, схематичний герой;

— рупор, через який письменник проголошує свої погляди про старшинську зверхність над народними масами, висловлює свої поняття кращих рис вдачі гетьмана.

Цитатна характеристика.

Кобзар.

«А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося».

«А Сомко знаєте який? Зараз загориться, як порох… Сомко видумав Іванцеві гірку кару: звелів посадити верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу».

«Хтось у дорогих кармазинах, високий і вродливий, а по кармазинах скрізь комір і поли ґаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою».

«Давно я потоптав би сю ледар, да тільки честь на собі кладу!»

«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, побачимо, як та чорна рада устоїть проти гармат».

К. Тур про Сомка.

«А сі городові кабани усе мають за власне, що перші забрались у баштан».

І.Шрам.«О, голово ти моя золота! Коли б то так усі, як ти, держались честі та правди! А то на кого не зглянеш — усяке, мов звірюка, про свою тільки шкуру да про свій берліг дбає».

«Але ось крізь царський намет увійшов і Сомко…, у руках держить золоту булаву Богданову…»

Петро Шраменко.

«Гордий, пишний, і розумом високий».

Брюховецький — Сомку перед початком ради:

«Положи бунчук і корогви, переяславський крамарю!»

І. Шрам.

«…заклювала ворона нашого сокола!»

Сомко у в’язниці.

«…у кутку сидить на голому ослоні. Одним залізом за поперек його взято і до стіни ланцюгом приковано, а другі кайдани на ногах замкнуті. У старій подраній сірячині, без пояса і без сап’янців. Усе харцизяки поздирали, як узяли до в’язнення; тілько вишиваної сріблом да золотом сорочки посовістились ізнімати».

Відвертість Сомка.

«Багато розлив християнської крові Виговський за те нещасне панство да гетьманство; багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманували, невже ж не уйметься плисти по Вкраїні кров християнська ні на часину? Отсе я ще почну одного супроти другого ставити і за своє право людську кров точити! Бо Іванець з козаками стоїть тепер міцно; щоб його зробити, треба хіба усю Вкраїну, надполовинити, а навіщо? Щоб не Брюховецький, а Сомко гетьманував!»

Сомко — Туру.

«Чужою смертю я волі куповати не хочу».

 

Іван Шрам

Бесіда «Познайомимося ближче з Іваном Шрамом». Обговорення питань.

•         Коли читач вперше зустрічається з цим героєм на сторінках роману? Хто він такий? (Колись узяв за жінку туркеню-бранку, виховав трьох синів-патріотів, отже, у подружжі панувала злагода і взаємна повага. Брав участь у визвольній боротьбі українського народу проти Польщі, займаючи високі посади у війську Хмельницького. Був і пізніше залишився полковником).
•         Через що син попа Чепурного отримав реєстрове прізвище Шрам? («Його вздовж і впоперек під час військових подій за часів Хмельниччини пошрамовано, тому козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище»)
•         З якою метою він із молодим сином Петром вирушив у подорож?
•         Чим пояснити його прагнення підтримати Я. Сомка?
•         Чому майбутня доля України не байдужа герою? (У розмові Шрам часто говорить про долю України: «привернем усю Україну до одної булави, зніметься пожежа по всій Україні, ляхи та недоляшки душили її, тепер на території рідного краю повно барабашів».
•         Яким ви уявляєте Шрама? У чому виявилась його зверхність до черні?
•         Як полковник ставився до багатства? (Коли інша козацька старшина прагнула до наживи, захоплювала земельні маєтності, то Шрам вів скромне життя).
•         Що свідчить про прагнення героя об’єднати Україну?
•         Чому особисте Шрама не переважає над державним?
•         Як склалася подальша доля героя після страти Я. Сомка? («Шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до Тетері й прийняв усю вину на одного себе. І Тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтівника. На смерть осудити й, осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти»).
•         Що узагальнює цей образ у творі? (У романі Шрам є представником кращої частини улюбленої автором козацької старшини).

Інформативне ґроно «Всебічна характеристика героя» (метод придумування).

А. Портрет і зовнішність:

— сива борода;

— шаблюка під рясою;

— пістолі за поясом;

— на виду шрами.

Б. Особиста доля, соціальний стан:

— син поволоцького попа;

— учився в Київський братській школі;

— «зимовник дикого степу на Низу»;

— «жінка бранка туркеня»;

— проповідував слово правди божої рибалкам і чабанам запорозьким;

— реєстрове його прізвище Шрам, оскільки його пошрамовано вздовж і впоперек;

— два сини під час Хмельниччини полягли в боях за визволення України;

— «побував він на полі й на порі з низцями»;

— «як піднявсь на ляхів Хмельницький, то мав з його велику користь і підмогу»;

— особа, що має історичний прототип.

В. Риси характеру і вдачі:

— чесний і скромний;

— стійкий і наполегливий;

— патріот;

— «гарячий був чоловік»;

— людина цільної, мужньої, суворої вдачі;

— байдужий до збагачення, власного добробуту;

— небайдужий до долі країни, її народу;

— загартований і пошматований у боях воїн;

— терпимий і витриманий.

Г. Політичні погляди:

— поборник об’єднання України;

— прихильник міцної гетьманської влади;

— веде боротьбу на Правобережжі проти шляхетсько-польського ставленика Тетері;

— на Лівобережжі — щоб підтримати Сомка на чорній раді;

— вступає в суперечки з міщанами;

— турбується долею України;

— боровся за незалежність рідного краю у війську Б. Хмельницького;

— засуджує народні бунти.

Д. Іван Шрам для Пантелеймона Куліша:

— ідеалізує старшинську свідомість, честь і звичаї…

— непримиренне ставлення до «черні»;

— ідея старшинського аристократизму.

Цитатна характеристика.

«Він був разом піп і полковник»

Сомко: «Батьку мій рідний! Я здавна привик звати тебе батьком!»

 

Іван Мартинович Брюховець (Іванець)

Бесіда «Яким же на сторінках роману П. Куліш представив нам І. Брюховецького?»

•    Яким чином постать І. Брюховецького стала історичною? (Уперше ім’я цієї людини в історії лунає як Іванець, що свідчить про його низьке походження й становище слуги при Хмельницькому. Вишколений старим Богданом, Брюховецький втерся в довір’я Юрасеві Хмельниченкові, який послав його на Запорожжя, щоб прихилити низовців і заволодіти булавою, яка була тоді у Виговського).
•    У чому виявилася хитрість і підступність Іванця? (Брюховецький прислужився Хмельниченкові, але із Запорозької Січі не повернувся, прожив серед низовців три роки, завойовуючи авторитет для самого себе. Він зумів прихилити козацьку голоту до себе тим, що виставляв себе ненависником панства й багатства. У цей час на Україні булава переходила з рук у руки і Брюховецькому забажалося теж потримати її у своїх руках. Іванець зрозумів, що Запорозька Січ — свого роду автономія і, керуючи нею, можна керувати й усією Україною).
•    Що пообіцяв запорожцям І. Брюховецький задля того, щоб стати гетьманом? (Перед Ніжинською радою Брюховецький пообіцяв запорожцям, що дозволить безкарно грабувати майно Сомка, Золотаренка та їх прибічників. Ця обіцянка поширювалася й на чернь, яка допомагала йому стати гетьманом).
•    За яких причин виникло протистояння між Я. Сомком і І. Брюховецьким?
•    Як Іванець поставився до черні й політичних прибічників після отримання гетьманської булави? (Як тільки І. Брюховецький досяг мети, він наказав низовцям чернь розігнати, а своїх політичних ворогів знищити фізично. Сомкові й Золотаренкові прилюдно було відрубано голови. Він брутально лає голоту (мужва невмивана, дурне мужицтво), загрожуючи всіх порівняти батогами, глузує зі старих січовиків. «Ми між людьми будемо жити по-людськи, а кому з нас не по нутру, то нехай іде на січ їсти сушену рибу з сирівцем. Якості характеру І. Брюховецького виявляються залежно від обставин).
•    Чи можна І. Брюховецького вважати «хамелеоном»? (Перед чорною радою він прикидається простою, щирою людиною, обіцяє всім, хто його підтримує, всілякі блага. Такі риси, як підступність, облудність, видно вже з його портрета — «чоловічок сей був у короткій старенькій свитині, в полатаних штанях, чоботи шкапові попротоптувані — і пучки видно… Так наче чоловічок простенький, тихенький». Це щоб показати сіромі, що він — свій, не дбає про власне добро, а все пороздав братчикам. Він зумів лестощами, підкупом, обіцянками схилити на свій бік і московських представників, які й утвердили І.Брюховецького на гетьманство.
•    Як мова характеризує гетьмана і водночас виражає його підступні наміри? (Така у нього й мова; до ради він шанобливо називає козаків «товариство миле», «мої рідні братчики», «дітки», з особливою пошаною звертається до старих запорожців, Пугача: «У ваших-то сивих, шанованих головах увесь розум сидить?» Ставши гетьманом, він розкриває своє справжнє обличчя: «Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків»).
•    Яким чином країна позбавилася І. Брюховецького? (Козаки І. Брюховецького самовільно перейшли на бік Дорошенка, а зрадливого гетьмана розтерзали).
•    Що уособлює І. Брюховецький у творі? (Все те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць, до кровопролитної війни).

Мікрофон: «Моє ставлення до І. Брюховецького».

Інформативне ґроно щодо характеристики героя (метод придумування).

А. Риси характеру:

— лукавий і підступний;

— хитрий і підлий;

— вразлива, мстива і властолюбива людина;

— здатність до демагогічного маскування перед народом;

— облудний;

— «чарівник-чорнокнижник;

— «наче собі чоловік простенький, тихенький»;

— «ніхто не подумав би, що в сій голові вертиться що-небудь, опріч думки про смачний шматок хліба да затишну хату»;

— втирався у довір’я простолюду, на який опирався у боротьбі за гетьманство;

— намагався справити вигідне враження, бути малопомічним, скромним;

— «по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж»;

— «химерний, морочив голови людськії, мов не своєю силою»;

— «мов який чарівник-чорнокнижник, ходив поміж миром, сіючи свої чари»;

— політичний авантюрист без честі й совісті.

Б. Зовнішність:

— коротка старенька свитина;

— «полотняні штані»;

— чоботи шкапові, протоптані;

— «шабля при ньому горіла од золота; да й та на йому була мов чужа»;

— «і постать, і врода в його була зовсім не гетьманська»;

— «наче собі чоловічок простенький, тихенький».

Цитатний матеріал про героя.

«Не знатиме під моєю булавою жодного козака або козацького старшини над собою паном: усі будемо рівні» (Добре він порівняв Україну!)

«Брюховецького величали другим Хмельницьким, що іще раз стає за Вкраїну супротив її ворогів і дарує мирові волю».

«А як придивишся, то на виду в його наче ще й приязне: так би здається, сів із ним да погуторив де про що добре да мирне. Тільки очі були якісь чудні — так і бігають то сюди, то туди і, здається, так усе й чигають ізпідтишка чоловіка. Іде, трошки згорбившись, а голову схилив набік так, наче каже: «Я ні од кого нічого не бажаю, тілько мене не чіпайте». А як у його чого поспитаються, а він одвітує, то й плечі, наче той жид, підійме, і набік одступить, що ти б сказав — він усякому дає дорогу, а сам знітиться так, мов той цуцик, ускочивши в хату»

«Отакий-то був той Брюховецький, такий-то був той гадюка, що наварив нам гіркої на довгі роки!»

«…каже тоненьким, ницим голоском».

Лестощі Брюховецького:

«Ні, не против я, не прогайнув, не промантачив, не проциндрив без пуття: усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні. Не мало пішло мого добра і по Гетьманщині. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко — да й те оддасть своїм курчаткам, так і я все до останнього жупана пороздавав своїм діткам. А тепер от і сам обголів так, що й пучки лізуть із чобіт — доведеться незабаром ходити так, як лапко. Що ж? Походимо й без чобіт, аби моїм діткам було добре».

«Ви може думаєте, що я, так як ваші нашийники, стану драти з вас шкуру, аби б тільки в мене на ногах рипали сап’янці? Не доведи мене до сього, господи! Везли колись за мною в Січ жупани й сап’янці возами, везли золото і срібло мішками, а я все збув із рук, аби моїм діткам було добре!»

П. Шраменко:

«Окаяний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж. Аж дивно стало моєму козакові, що то чоловік зможе, як захоче!»
Підступність і улесливість Брюховецького:

«Батьки мої рідні! Що ж (я) здолаю видумати путнє своїм нікчемним розумом? У ваших-то сивих, шановних головах увесь розум сидить! Ви знаєте всі стародавні звичаї і порядки — судіть, як самі знаєте, а моє діло махнути булавою, да й нехай по тому буде. Недармо ж я вас вивів із Запорожжя на Вкраїну: порядкуйте по-стародавньому, як самі знаєте; судіте і карайте, кого самі знаєте, а я свого розуму супроти вашого не покладаю. Усі ми перед вашими сивими чупринами діти, дурні».

«Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців. Тут уже він був не той, що в Романовському Куті: позирав гордо, по-гетьманськи, і тілько всміхавсь, узявшись убоки».

Самохарактеристика Брюховецького:

«Мабуть, сам лихий мені помагає… А лучче б нічого сього не було… Ой батьку Богдане! Не пізнав би ти тепер свого Іванця!.. Ворог!.. І звідки нечистий утелющив мені ворога!.. А вже тепер шкода зупинятись… Вивернеться… добре, що поборов! Два коти в одному мішку не помиряться… Чом же оце нема в мене сили до закінчення? Була сила світ на свій лад повернути, а тепер ось шпирнути ворога ножем боюсь… Що ж, як на Москві зроблять не по-нашому? Гроші грошима, бояре боярами, а цар — душа праведна…»

«Мізкує собі ледачий Іванець, ходячи по світлиці…»

Пугач про Брюховецького:

«Бачимо, бачимо, вразький сину, - дармо, що ти гетьман, - до чого ми в тебе дожилися. Убрав єси нас у шори, як сам хотів! Вивезли ми тебе на своїх старих плечах у гетьмани, а тепер ти вже без нас думаєш Україною орудувати! Недовго ж поорудуєш! Я тобі кажу, що недовго! Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака! …брехнею світ пройдеш, то назад не вернешся. Плюйте, братці, на його гетьманство! Кому любо з нечестивим пройдисвітом у гріхах погибати, зоставайсь тут, а хто не хоче скаляти золотої слави своєї, той гайда з нами за пороги! А на прощання скажемо сьому Іродові, чого ми йому бажаємо: воно ж йому й не минеться»

4. Рубрика «У народі говорять…»  (метод кейс).

Учні класу розподіляються на 2 групи:

•                   літературознавці (з’ясовують доречність застосування приказок, прислів’їв у творі)
•                   фольклористи (характеризують смисл народних висловлювань).

Матеріал кейса:

«Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться».

«Ще поспіють з козаками на торг».

«Удар ти лихом об землю!».

«Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься».

«Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!»

«Здоров’я почало брати гору, наповняло козацьке тіло, як вода колодязь».

«Де два козаки, там вони третього самі судять».

«Тоді скажеш гоп, як перескочиш».

«Усе й розкотиться, як горох із жмені».

«Сіль тобі на язик, печина в зуби».

«Аж мороз пішов поза шкурою».

«Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься».

«Ти йому образи, а він тобі луб’я».

«Січовикові без ложки, що без люльки, ходити не годилось».

«Чоловік не скотина, більш ведра не вип’є».

«Вдаримо, може, ще раз лихом об землю».

«Своя сорочка до тіла ближче».

«Усякому єсть своя кара і награда од бога».

V. Закріплення вивченого матеріалу. Робота в групах (підготовка 5 хв.)

Група 1

1. Вмотивуйте, чи можна вважати Кирила Тура справжнім козаком-січовиком? Що у цьому образі ви пошановуєте й засуджуєте?

2. Дослідіть, якою була боротьба між Петром і Кирилом? Чому дотримання честі й справедливості для кожного із них — це першооснова.

3. «Княгиня моя, золото моє!» — так звертався Гвинтовка до своєї (Х розділ роману):
а) сестри Череванихи;
б) дружини;
в) дочки;
г) наймички.

Група 2

1. Через що, на ваш погляд, П. Куліш учасників ради називає чорним людом і порівнює їх із сараною? Наведіть переконливі аргументи.

2. Чому мати Тура Запорозьку Січ називає проклятою? Чи погоджуєтесь ви з цією думкою? Висловіть власне припущення.

3. Як хижий орел на ягницю поглядував Пугач на (ХІ розділ роману):
а) Лесю Череваниху;
б) свого чуру;
в) Кирила Тура;
г) Петра Шраменка.

Група 3

1. Що мав на увазі І. Брюховецький, проголошуючи рівність між козаками? Чи дотримав він свого слова?

2. Чи можна за допомогою портретної характеристики І. Брюховецькогоз’ясувати ставлення П. Куліша до свого героя? Чим це зумовлено?

3. За яких умов К. Тур обіцяв матері й сестрі повернутися додому (ХІ розділ роману)? Коли:
а) відбудеться чорна рада;
б) після перемоги у битві з татарвою;
в) як виросте трава на помості;
г) побіліє поле від снігу.

VI. Підсумок уроку.

VII. Визначення рівня успішності школярів на уроці.

VIII. Домашнє завдання. Підготувати матеріал для характеристики образів твору П. Шраменка, К. Тура та ін. Намалювати малюнок «Мій улюблений герой роману П.Куліша «Чорна рада».

 

Урок №3

Тема. «Козак = лицар: літературний та історичний аспекти».

Мета:порівняти змалювання козацтва в романі «Чорна рада» П. Куліша із змалюванням західноєвропейського лицарства та козацтва в історичній літературі, з’ясувати різницю між сферою літератури та історії; розвивати вміння пов’язувати історичні факти з їх літературним відображенням, а також розвивати міжпредметне асоціативне мислення; виховувати прагнення пізнати історію країни, розуміння закономірностей історичний процесів.

Креативні методи: метод кейс, робота в дослідницькій студії.

Епіграф: «Може, найважнішим з наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе» (Є. Маланюк)

Обладнання: ілюстрації до теми уроку (козаки, лицарі), тексти, кейси.

Тип уроку:урок-дослідження.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Учитель: Ви знаєте, що українському козацтву, яке було унікальним явищем світової історії, належить чи не найвидатніше місце в історичному розвитку України.  Воно  протягом  століть  відігравало  провідну  роль  у   всіх  сферах історичного буття народу, взявши на себе найважливіші завдання, що стояли перед українською нацією, будучи провідною силою в їх здійсненні.

II. Активізація раніше засвоєних знань, умінь та навичок.

Учитель: Згадайте, що ж ви знаєте про козаків? Нагадають про них і малюнки.

Запитання для бесіди:

•   Назвіть визначні події з історії козаччини.
•   Які ви знаєте звичаї козаків?
•   Яких дослідників козацтва ви знаєте?
•   Хто з письменників писав про козаків?
•   Якими зазвичай зображено козаків у цих творах?

Учитель: На думку багатьох учених, козацтво у своїй суті близьке до західноєвропейського лицарства. Щоб пригадати, хто ж такі лицарі, розгляньте малюнки.

Запитання для бесіди:

•   Назвіть основні риси, якими повинен володіти лицар.
•   Якими зображається лицарі в художніх творах?

III. Оголошення теми та мети уроку.

Учитель: Як бачимо, тема козацтва, лицарства завжди була в центрі уваги дослідників та письменників. Сьогодні й ми будемо досліджувати тему «Козак = лицар:  літературний  та  історичний  аспекти». Мета  уроку - порівняти змалювання козацтва в романі «Чорна рада» П.Куліша із змалюванням західноєвропейського лицарства та козацтва в історичній літературі, з’ясуватирізницю між сферою літератури та історії. За епіграф візьмемо слова Є.Маланюка: «Може, найважнішим з наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе».

IV. Сприйняття та засвоєння учнями нового навчального матеріалу.

Учитель: розподілимо клас на три дослідницьких групи. Кожна отримаєсвою тему для дослідження, матеріал та запитання в так званому «кейсі». На виконання цьогозавдання дається 5 хвилин.

Кейс 1. Тема дослідження: Кодекс честі

Козацтво в «Чорній раді».

Для козака честь важить дуже багато, більше ніж життя. Так, Кирило Тур говорить: «…У нас над усе – честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, дак взавтра поляже вона, як од вітру в степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже!» Сам він простягає руку Петрові, рятуючи його від падіння в провалля, відмовляючись битися вдвох проти одного («Лучче мені проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного»)(Куліш П.Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 72), а надто коли пропонує віддати своє життя замість Сомка. Перш ніж покинути Україну, він востаннє робить лицарський жест, віддячуючи Петрові за дружбу і за добрість до себе та своєї родини, рятує Лесю від Вуяхевича.

Козацтво в історичній літературі.

Воля без поневолення, влада без спадкування, війна без пощади та прагнення вижити, розбій без корисливого інтересу – ці принципи соціально-політичної орієнтації втілювалися у духовно-моральному еталоні (Багдасаров А. Земний образ ангельського воїнства: Запорізька Січ як православний лицарський орден // Людина і світ. – 1997. - №3. – 15-25).

Західноєвропейське лицарство.

Перед тим, як майбутній рицар мав узяти свого меча, покладеного на олтар, від нього, як правило, вимагали дати присягу, яка уточнила б його обов’язки. Лицарський релігійний ідеал наклався на правила поведінки, раніше встановлені самосвідомістю класу, на васальний кодекс вірності. У цих варіантів старосвітської моралі нові «Десять заповідей» запозичили принципи, найприйнятніші для релігійної думки: великодушність, прагнення до слави, зневага до відпочинку, до страждання й до смерті – «той рицарем бути не захоче, -казав германський поет Томасі, - хто прагне спокою у житті»(Блок М. Феодальне суспільство. – К.: Всесвіт, 2002. – 526с).

Запитання:

1. Яку роль відіграють наведені цитати в тексті «Чорної ради»?
2. Яким же є козацький кодекс честі у «Чорній раді»?
3. Чи збігається він із лицарським?
4. Чи знаєте ви з історії приклади не надто ідеальних козацьких учинків?
5. На що звертає увагу Куліш, а на що історики?

Кейс 2. Тема дослідження:Історична доля

Козацтво в „Чорній раді”

Для Кирила Тура запорожці є вічними: «… Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі. З усього світу злітаються вони туди, як орли на недоступну скелю…» (Куліш П.

 Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 72).

Шрам: «Тепер чесному чоловікові стид мішатись між сі розбишаки. Перевернулись тепер уже кат знає на що запорожці. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди втікав щонайкращий люд з городів, а тепер хто йде на Запорожжє? Або гольтяпака, або злодюга, що боїться шибениці, або дармоїд, що не звик заробляти собі насущного хліба. Сидять там окаяннії в Січі да тілько п’янствують, а очортіє горілку пити, так і їде в городи да тут величається, як порося на орчику. Цур їм із їх скоками!» (Куліш П. Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 66).

Не тільки Шрам, а й оповідач вживає минулий час, описуючи достоїнства запорожців: «…наше козацьке рицарство було аж скрізь по ограді помальоване, щоб народ дивився да не забував, як колись за батьків та дідів діялося.Був там і козак Байда, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри. Так і те все там помальовано, щоб усяке знало, які то колись були рицарі на Україні» (Куліш П. Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 63).

Козацтво в історичній літературі

Процес, який завершився занепадом Січі, згідно з термінологією традиціоналізму можна визначити як відхилення, себто поступове віддалення від початково постульованої опозиції довколишньому світові в бік економічного, соціального і релігійно-морального змикання з ним (Багдасаров А. Земний образ ангельського воїнства: Запорізька Січ як православний лицарський орден // Людина і світ. -1997.-№3.-15-25).

Західноєвропейське лицарство

До кінця середніх віків, коли суспільство стало звертатися до порядку, а в нових державах утворилася поліція,  тоді  вже  не  було  необхідності  в  послугах мандруючих  рицарів   із  їх  відважним,  але  чудернацьким   у  нових  умовах характером (Блок М. Феодальне суспільство. – К.: Всесвіт, 2002. – 526с).

Запитання:

1. За яких обставин герої говорять цитовані слова?
2. Чому зникає Кирило Тур? Чи існує символічність такого ускладнення його долі? Проведіть паралель між долею Кирила Тура та козацтва на загал.
3. Які причини занепаду козацтва називає Куліш, а які Багдасаров?
4. Якби Ви були істориком, то як би описали від’їзд Кирила Тура в Чорногорію (причини, привід, перебіг, наслідки)?

Кейс 3. Тема дослідження: Ставлення до жінок

Козацтво в «Чорній раді»

Череванева дружина, яка доводиться сестрою Гвинтовці, обурюється братовій поведінці і нагадує йому: «…ми ж ізмалку, брате, навчені Закону Божого… душа в чоловіка одна, що в козака, що в жінки: занапастивши її другої не здобудеш…» (Куліш П. Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998.– Т.1. –752с. -142).

Кирило Тур: «Мовчи, бабо!.. Ваш брат у сьому не тямить сили. Вамжизньіздається казна-чим. Хата, піч, подушки – ото вам і все щастя»(Куліш П.Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 114).

Шрам: «Бач, … нене, чого твоя дочка наробила! Уже де замішався вашжіночий рід, то добра буде мало»(Куліш П.Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 94).

Сомко: «Молода, батьку, знайшлася би друга, а Кирила Тура другогоне буде» (Куліш П.Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 93).

Гвинтовка:  «– Чортова кров! – крикне так, що аж вікна затремтіли, да й пнув од стола княгиню. Бідна так і брязнулась об землю. - Гей черті! – крикне Гвинтовка на свої слуги. – Візьміть її ік бісовій матері лядську погань!» (Куліш П.Чорна рада // Куліш П. Твори: В 2Т. – К.: Наукова думка, 1998. Т.1. – 752с. – 112).

Козацтво в історичній літературі

Напівзневажливе ставлення до жінки, притаманне східнолицарському менталітету, - прямий наслідок палкого шанування Діви. Січовий собор присвячували Покрові Пресвятої Богородиці, й це свято мало для козаків подвійне значення: під оморфом Богоматері вони не боялися ані ворожої зброї, ні грізної стихії; під покровом Приснодіви вони мали зберігали цноту й дотримуватися узятих на себе обітниць (Багдасаров А. Земний образ ангельського воїнства: Запорізька Січ як православний лицарський орден // Людина і світ. – 1997. - №3. –15-25).

Західноєвропейське лицарство

У західноєвропейських лицарів був культ Прекрасної Дами. Це була знатна заміжня жінка, заради якої здійснювалися подвиги на полі бою, на турнірах (Блок М. Феодальне суспільство. – К.: Всесвіт, 2002. – 526с).

Запитання:

1. Розширте цитовані епізоди.
2. Як ставляться козаки до жінок?
3. Що вражає в поведінці героїв? Звично це для козаків? Лицарів?
4. Чим воно відрізняється від ставлення лицарів?
5. На які причини такого ставлення  вказує Куліш, а на які Багдасаров?
6. Долі? Проведіть паралель між долею Кирила Тура та козацтва на загал.
7. Які причини занепаду козацтва називає Куліш, а які Багдасаров?

8. Якби Ви були істориком, то як би описали від’їзд Кирила Тура в Чорногорію (причини, привід, перебіг, наслідки)?

Учитель: Тепер зведемо роботу дослідницьких студій до спільногознаменника.

Запитання для бесіди:

- То чи відповідає змалювання козаків Кулішем історичній правді?

- Який із образів – Петра Шраменка чи Кирила Тура приваблює вас більше?

- Як ви думаєте, кому більше симпатизує сам автор?

- Як у цьому проявляється ставлення автора до історичного матеріалу?

- Як досягає автор привабливого змалювання козаків?

- Малюючи козаків лицарями, чи не прагне автор у чомусь переконати нас?

- Чи звертається він до наших сердець чи до розуму?

V. Підсумок уроку.

Учитель: Тепер, підсумовуючи, визначимо різницю між сферою літератури та сферою історії у висвітлення козацтва. (Відповіді учнів)

Звернемося до епіграфу уроку: «Може, найважнішим з наших завдань, як національної спільноти, було, є і буде: пізнавати себе». (Є.Маланюк.)

Як ми тепер дізналися, пізнання може бути художнім, а може бути історичним. Між ними існує різниця в предметі та методах, але мета у них одна – пізнання себе, свого народу, його історії.

VІ. Домашнє завдання. Підготуватися до написання твору на одну із тем: «Українські козаки: хто вони?»,  «Зображення козацького лицарства в романі «Чорна рада» П.Куліша».