"Рукавичка" (віршована казка - п'єса для дитячого театру)

Р у к а в и ч к а

віршована казка - п’єса  для дитячого театру

Автор віршованого тексту Дудчак Галина Святославівна,

вчитель початкових класів Слов’янської гімназії, м. Київ.

 

Йшов дідусь лісом, збирав гілляччя, - піч розтопити. Йшов, йшов, та й загубив рукавичку.

Лежить рукавичка й лежить,

Коли це мишка біжить.

Мишка.

Ой, яка зима холодна, нірку снігом замело,

Третій день ходжу голодна, ще так тяжко не було…

Ні зернинки, ні шкоринки, лиш сніжинки-холодинки,

Вітер крутить і гуде, не сховаєшся ніде!

(помічає рукавичку)

Що це? Хатка? Ще й яка! І тепленька, і м’яка,

Оселюсь в хатинці цій, не страшний буде вітровій!

(мишка залазить в рукавичку).

Ведучий.

Лежить рукавичка-хатка, коли це скаче жабка.

Жабка.

Ква, ква, не спиться мені, подружки мої у сні,

А я все гуляю, стрибаю, таку собі вдачу маю.

(помічає рукавичку)

Гляньте! Хатка? Та яка! І тепленька, і м’яка,

Оселюсь в хатинці цій, не страшний буде вітровій!

(підходить)

Хтось,напевне, тут живе, може, прийме, не прожене.

Хто, хто у цій хатці живе?

Мишка.

Я- мишка-шкряботушка.

А ти хто?

Жабка.

А я – жабка-скрекотушка. Пусти мене погрітися.

Мишка.

Куди ж тобі подітися? Заходь, гостям я рада!

Ведучий.

І в рукавичці-хатці зажили вони дружно,

Їм не буде сутужно.

Лежить рукавичка й лежить, коли це стрибайчик спішить.

Зайчик.

Ой, яка ж холодна зима! Ні морквинки, ні грушки нема!

Кожушок мій хоч і новий, та проймає мене вітровій!

Ось і вечір вже на поріг, і хурделиця валить з ніг,

Замело мою нірку геть! Ой, напевне, іде моя смерть!

(помічає рукавичку)

Що це! Хатка? Ще й яка! І простора, і м’яка,

Оселюсь в хатинці цій, буде затишно у ній!

(підходить)

Тут вже хтось живе, гадаю, привітаюсь, попрохаю.

Хто, хто у рукавичці живе?

Мишка.

Я- мишка-шкряботушка.

Жабка.

А я – жабка-скрекотушка.

Разом.

А ти хто?

Зайчик.

А я – зайчик-побігайчик. Пустіть мене погрітися!

Мишка.

Куди ж тобі подітися? Заходь, гостям ми раді!

Ведучий.

І в рукавичці-хатці зажили вони дружно,

Їм не буде сутужно.

Лежить рукавичка й лежить, аж ось лисичка біжить.

Лисичка.

Сьогодні поживу шукала, свій хвостик в корчах обідрала,

Ой, тяжко у лісі блукати, як хатки своєї не мати.

Я влітку безпечно гуляла, хатинку не будувала,

Тепер пропадать доведеться, ой, тяжко у лісі живеться!

(помічає рукавичку)

Ой! Хатинка! Ще й яка! І тепленька, і м’яка,

Оселюсь в хатинці цій, не страшний буде вітровій!

(підходить)

Хтось,напевне, тут живе, може, приймуть і мене?

Хто, хто в рукавичці живе?

Мишка.

Я- мишка-шкряботушка.

Жабка.

А я – жабка-скрекотушка.

Зайчик.

А я – зайчик-побігайчик.

Разом. А ти хто?

Лисичка.

А я – лисичка-сестричка. Прийміть мене до гурту,

Ображать я вас не буду. Пустіть погрітися!

Мишка.

Куди ж тобі подітися? Заходь, гостям ми раді!

Ведучий.

І в рукавичці-хатці зажили вони дружно,

Їм не буде сутужно.

Ведуча.

Ось ніч на землю впала, легкий сніжок летить,

Через кущі до ставу бреде ведмідь-набрідь.

Великий, вайлуватий, йому б барліг зробить,

Його молодший братик давно в барлозі спить.

Та наш ведмідь лінивий, не звик він працювать,

То ж взимку доведеться, напевно, пропадать.

Ведмідь.

Що це? Хатка! Та яка! І тепленька, і м’яка!

Хто у хатці цій живе? Може, приймете мене?

Вам не буду заважати, до зими вкладуся спати.

Ведуча.

А тим часом наш дідусь вже й додому повернувсь,

Та й шука – де ж рукавичка?

• Жучка! – кличе, - темна нічка,

Та біжи мерщій у гай, рукавичку відшукай!

Жучка біжить, шукає, знаходить рукавичку, весело гавкає. Всі звірята з галасом розбігаються.

Жучка переможно гарчить.

Ведучий.

Знов зібрались разом звірі, порішили на дозвіллі:

Мишка.

Не годиться замерзати!

Лисичка. Будем хатку будувати!

Разом.

Разом ми збудуєм дім, буде затишно усім!

Пісня про дружбу, танець друзів.

Кінець.