Самореалізація та розвиток особистості у процесі застосування диференційованого підходу до вивчення англійської мови

Самореалізація та розвиток особистості у процесі застосування диференційованого підходу до вивчення англійської мови

   Сучасний стан розвитку іншомовної освіти передбачає формування цілісної системи універсальних знань умінь і навичок учнів, а також досвід самостійності та особистої відповідальності, тобто ключові компетентності, що виражаються в оволодінні учнями певним комплектом способів діяльності, що дозволяє людині розуміти ситуацію, досягати результатів в особистій та професійній сфері на основі інтегрованого опанування мовленнєвих продуктивних вмінь  для здійснення іншомовного спілкування.

    Характер пізнавальної діяльності учнів, їхня активність і самостійність у навчанні визначаються наявністю значних індивідуально – психологічних відмінностей. Тому процес засвоєння знань умінь і навичок учнів відбувається по – різному,  який у свою чергу вимагає від учителя таким чином організувати навчальну діяльність учнів, щоб не допустити їх відставання, щоб забезпечити самореалізацію  і розвиток особистості. Врахування вчителем індивідуально – психологічних особливостей дітей в умовах колективної навчальної роботи з класом на уроках англійської мови дає можливість дієво і результативно навчати кожного школяра, цілеспрямовано керувати його пізнавальними процесами. Саме пізнавальна діяльність учнів на основі диференційованого підходу зумовлює і стимулює розвиток активності і самостійності у навчанні. Перед учнями ставляться проблемні та пізнавальні завдання, під час вирішення яких вони самостійно доходять необхідних висновків, використовуючи іноземну мову як інструмент особистісно зорієнтованого спілкування та відзеркалення змісту навчальної діяльності.

   Диференційоване навчання на уроках англійської мови дає змогу ущільнити інформацію в одиницю часу і таким чином оптимізувати освітній процес, удосконалити комунікативні вміння, пристосувати мовленнєву діяльність до індивідуальних особливостей кожного здобувача освіти. Урок ніби розширює свої рамки внаслідок введення індивідуальних та індивідуально – групових форм роботи. Відповідно до різних форм диференціації слід добирати навчальні матеріали. Два або три завдання можуть відрізнятися складністю, але їх спільною рисою повинна бути однакова тематична спрямованість і відповідність програмі та підручникам. 

    Слід зазначити, що епізодичне застосування диференційованих завдань не дає бажаного результату, тому що частина учнів, особливо з низьким рівнем розвитку, буде безнадійно відставати, не досягнувши основної мети, а учні з високим рівнем навчальних досягнень не матимуть можливості постійно розвивати свої здібності.  Тільки систематичне та поетапне використання диференційованих завдань дає позитивний результат. Чому саме поетапна робота? Щоб крок за кроком і найслабші учні змогли дійти до виконання основного завдання, а сильніші в цей час мають змогу не зупинятися на досягнутому, а рухатися вперед, виконуючи творчі завдання. Також створюються умови для взаємонавчання, коли всі учні класу слухають пояснення виконання завдань своїми товаришами. Добираючи диференційовані завдання, слід пам’ятати: для поетапної роботи потрібні не будь – які завдання, для слабших -  з поступовим зменшенням міри допомоги, а для сильніших – з ускладненням творчих завдань.  Відсутність такої чіткої та послідовної організації диференційованого навчання негативно впливає на формування загальнонавчальних вмінь і навичок, що веде до зниження темпу роботи на уроці, неспроможності належним чином зосередитися на алгоритмі навчальних дій,  адаптуватися до навчальної діяльності у 5 класі після завершення освітнього процесу в початковій ланці. Нехтування вимог диференційованого навчання може призвести до того, що учням важко самостійно працювати з підручником, розсіюється увага, зникає бажання вчитися.

   В умовах диференційованого навчання важливу роль відіграє врахування різних рівнів розвитку мислення, нарощування складності завдань з розвитку мовленнєвих вмінь у системі інтерактивного навчання,  яке може здійснюватися за такою системою:

   1.Складання усних розповідей за малюнками і запитаннями вчителя та з допомогою мовних опор.

   2. Колективне складання оповідань за наведеним початком.

   3.Розповіді про себе, про свою сім’ю або друзів.

   4. Тестові завдання на основі прослуханого чи на основі прочитаного тексту.

   5.Відповіді на запитання вчителя за змістом прослуханого чи на основі       прочитаного текcту.

   6.Колективне складання  оповідання за серією сюжетних малюнків.

   7.Усна розповідь чи обговорення сюжету на основі переглянутого фільму.

   8.Колективний письмовий переказ оповідання.

   9. Самостійний письмовий твір на вільну тему.

   Диференційоване навчання сприяє активізації навчальної діяльності, її інтенсифікації, що дає змогу учням досягати однакових цілей чи завдань щодо формування ключових компетентностей, по – різному враховуючи їхні індивідуальні психо – фізіологічні особливості, стилі навчання, можливості, нахили і здібності, створюючи індивідуальні освітні траєкторії.

   Оцінювання кожного виду мовленнєвої діяльності дає можливість виявити індивідуальні прогалини в опануванні навчальної програми і намітити для кожного учня свій шлях ліквідації цих прогалин. Відповідно до цього слід застосовувати методи і прийоми на виділення суттєвих та спільних ознак досліджуваних мовних явищ, встановлення відмінних рис, їх причинно – наслідкових зв’язків тощо. Доречно використовувати спеціально поділені на дрібні етапи вправи, використовувати розгорнуті інструкції з систематичним контролем, завдання з пропущеними словами чи виразами, інтерактивні вправи «Незакінчене речення», «Мікрофон», «Килим» із залученням самих учнів до оцінювання власного поступу. За допомогою виконання таких вправ здійснюється зворотний зв’язок учнів з учителем, який має відображати ступінь просування кожного в плані особистісного розвитку. Виконання таких вправ дає змогу чітко формулювати власні думки, порівняти їх з іншими, що сприяє підвищенню рівня самостійності у процесі навчальної діяльності та ефективній співпраці вчителя з учнями. Важливо, щоб учні розвивали в собі самостійні дії щодо корекції своїх виявлених недоліків шляхом їх критичного осмислення у межах відпрацьованої тематики іншомовного спілкування. Цьому сприятимуть додатковий інструктаж щодо виконання намічених завдань та водночас цікава постановка навчальної проблеми, якщо йдеться про пізнавальні завдання.

   Щоб оцінити глибину засвоєння вивченої теми чи успішність навчальних дій учнів, використовую кольорові кульки з запитаннями, експрес – опитування, «інфодерево» зі словами засвоєного розділу, вікторину,  ігрові завдання: «Знайди розбіжність», «Вгадай жанр твору мистецтва за його описом», «Погодься або не погодься», «Які радісні події ми очікуємо на наступний рік?», «Допоможи врятувати свого товариша», групове обговорення, виконання проєктів, тестових завдань, які не створюють зайву перенапругу, дають змогу вчителеві відстежити виконання мети уроку чи кількох уроків. Якщо виявлено певні недоліки чи прогалини, це своєчасний сигнал для вчителя не поспішати з остаточним виставленням балів, не переходити на опрацювання нового розділу теми, вивчення нових мовних явищ, а більше уваги зосередити на аналізі, повторенні та осмисленні вузливих питань вивченого модуля, коригуючи методи та прийоми роботи, щоб добитись кращих результатів. Дуже корисно залучати до створення тестових завдань тих учнів, які вже оволоділи навчальним матеріалом і зможуть навчити інших, які цього потребують. На наступному уроці під час виконання міні – проєктів учні з високим рівнем навчальних досягнень підходять до інших груп, допомагають своїм товаришам, наводячи різні варіанти відповідей, навчають їх використовуючи асоціативні ряди, колажі, плакати, комікси. Для активізації та пожвавлення навчальної діяльності слід заохочувати учнів до розв’язування кросвордів, порівняння інформації діаграм, обговорення переглянутого фільму, створення тематичних проектів, відеороликів. Застосування технологій цілісного засвоєння знань умінь та навичок передбачає виконання різних видів робіт: розучування пісень, читання, демонстрація унаочнення,  перегляд відеофільмів, дискусії, виписування необхідної інформації з почутого, переглянутого чи прочитаного, творчі,  проблемно – пошукові завдання. Це дає змогу учням у осмисленому та структурованому вигляді побачити результати своєї навчальної праці.

     Живе спілкування, миттєві відповіді на запитання, врахування інтересів, потреб дітей забезпечують подальше цілісне засвоєння знань, умінь і навичок учнів. Звичайно, на цьому шляху існують значні труднощі,  пов’язані з індивідуальними відмінностями кожної дитини. Досвід свідчить, якщо робота націлена на результат, тоді ефективніше здійснюється процес навчання. Головним завданням у своїй роботі вважаю з’ясувати ступінь розвиваючого впливу іноземної мови на інтелектуальну, мотиваційну і емоційну сфери особистості учнів, щоб кожен з учнів, маючи свої індивідуальні відмінності, послідовно йшов до спільної мети.

Важливу роль на цьому шляху відіграє комплексне застосуваня усного і писемного мовлення, робота у напрямку розвитку особистості, єдності мислення, уяви, пам’яті і мовленнєвої діяльності. Учні повинні відчути потребу володіти мовою у практичній діяльності. Вчу учнів виводити мовні формули, порівнювати граматичні явища. Націлюю на адекватне добирання мовних засобів, щоб учні відчували радість від процесу спілкування, задовільняючи свої потреби та вирішуючи свої проблеми.

   Індивідуальні відмінності полягають у рівнях підготовленості до сприйняття нових знань, які можна визначити на основі характеристики системи вже набутих знань, внутрішніх потягів до самовдосконалення. До них відносимо також навчальну мотивацію і вольові процеси як складові компоненти мисленнєвої діяльності та загальну спрямованість особистості.

  Інфантилізм, що є однією з форм затримки психічного розвитку, може бути природженим або набутим в період росту організму за несприятливих умов оточуючого середовища. Щоб цьому запобігти, необхідно привчати дітей до самостійності, відповідальності, виробляти навички довільної поведінки, вольової регуляції своїх дій.

   Як проводити уроки в класах, де є діти з різним психічним розвитком? Використання диференційованого підходу у вивченні англійської мови можна розглянути на прикладах фрагментів уроків у 5 та 7 класах в умовах роботи трьох груп. До першої групи належать діти, що мають затримки психічного розвитку. До їхніх інтересів належить поле діяльності, яке характерне для дітей молодшого віку. До другої групи належать учні, психічний розвиток яких відповідає даному віку. До третьої групи належать учні, що випереджають за рівнем психічного розвитку своїх ровесників у зв’язку зі швидким статевим дозріванням.

   У 5 класі під час тренування у вживанні лексики і мовленнєвих структур за темою « Пори року» учні першої групи зафарбовують малюнки відповідно до інструкцій і називають колір предметів. Учні другої групи читають, перекладають текст і на основі прочитаного тексту зафарбовують малюнки, даючи відповіді на запитання. Третя група, дивлячись на малюнки, розповідає про улюблену пору року або розповідає про пору року за переглянутим фільмом чи проведеною екскурсією. Далі учні обмінюються враженнями про улюблені заняття в різні пори року.

   Коли ми говоримо про індивідуальні особливості того чи іншого учня, то маємо на увазі його здібності до навчання. Одні учні швидко сприймають вузлові питання  теорії  вживання лексики чи граматики, інші потребують деякої повторюваності навчального матеріалу, щоб ефективніше його застосувати під час виконання тренувальних вправ чи тестових завдань. Дуже важливо використовувати методи «зондування» готовності дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння чергової порції конкретного навчального матеріалу з тематики спілкування у формі структурних граматичних парадигм. Потрібно володіти вмінням передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час засвоєння лексико – граматичного матеріалу і своєчасно їх усунути. В системі уроків варто використовувати диференційований підхід до опанування іншомовного спілкування, даючи диференційовані завдання індивідуального і групового характеру. Довело свою ефективність проведення перспективного аналізу стосовно доцільності планування завдань, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках. На уроці створюються певні дидактичні умови, при яких учні виконують ті чи інші дії, запроєктовані вчителем. Отже, плануючи урок, а потім, реалізуючи цей план, важливо володіти вмінням прогнозувати систему поведінки дітей, знати,якими пізнавальними можливостями вони володіють, який за ступенем важкості навчальний матеріал необхідно дати.

   Так у 7 класі на уроках англійської мови під час навчання вживання лексики, мовленнєвих структур за темою «Спорт» учням першої групи даються завдання назвати види спорту, зображені на малюнку, користуючись малюнками розказати, що люди займаються певними видами спорту зараз, вчора тощо. Друга група читає листа і дає відповідь на нього, розказує, який вид спорту подобається (не подобається) і чому. Третя група обговорює теми: «Спорт у нашому житті», «Олімпійські ігри», «Мій улюблений спортсмен», «Спорт у Великій Британії» на вибір.

   Застосування диференційованого підходу до вивчення англійської мови дає позитивні результати. Успіхи учнів стають помітні. Підвищуються відповідальність та пізнавальна активність всіх учнів. Індивідуальна та індивідуально – групова робота важливі, тому що сприяють загальному розвитку, розкриттю потенційних можливостей, високому рівню навчальних досягнень учнів, створюють такі дидактичні умови, за яких школярі активно і продуктивно працюють.

    Диференціація можлива і під час засвоєння учнями програмового матеріалу, опитування, під час введення різних способів перевірки знань. Якщо учень встигає, завжди  готує домашні завдання, його бажано попросити викласти найбільш складний для засвоєння матеріал. Тоді й відповідь буде не тільки контролем його знань, а стане навчальною для інших. При цьому завдання може бути задане не тільки з опрацьовуваної теми, а й з попереднього матеріалу, вивченого раніше, який є необхідним тепер для кращого опанування запланованого матеріалу. З метою економії часу краще опитування слабших учнів провести тихо, зайнявши інших самостійною роботою. Тоді і контроль буде дієвим, оскільки буде змога не тільки добре перевірити глибину знань, а й допомогти опитувальному краще зрозуміти слабо засвоєне. Під час пояснення нового матеріалу недоцільно відразу проводити опитування учнів з низьким рівнем навчальних досягнень. Слід під час бесіди звертатися до сильніших, з відповідей яких інші однокласники можуть навчитися.

     Різнорівневі завдання допомагають розвивати індивідуальні якості  особистостей, підвищують активність кращих учнів, їх мисленнєву діяльність виробляють в них оптимальний темп навчальної діяльності та формують навчальну мотивацію. Слід зазначити, що різнорівневі завдання в умовах роботи трьох груп учнів забезпечують розвиток кожного учня, оскільки для всіх дітей вони є однаково складними, і кожен учень буде працювати на межі своїх можливостей. Так, наприклад, при введенні і закріпленні мовного матеріалу учням першої і другої групи даємо спрощені завдання, збільшуємо число однотипних вправ для кращого закріплення, надаємо в разі потреби необхідну допомогу, націлюючи на правильність, логічну послідовність. Учнів третьої групи навпаки стимулюємо на самостійну роботу, на перехід від звичайного інтересу до свідомого формування власного інтелектуального багажу.

   Актуалізація опорних знань учнів буде тоді вдалою, коли точно окреслено ті питання, які треба відновити в пам’яті учнів, проведена короткочасна діагностична робота і за її результатами ліквідовано прогалини шляхом диференційованих завдань. Застосування проміжної рефлексії спрямовується для виявлення вмінь дітей застосувати раніше вивчену лексику. Відповідно створюються умови для підтягування знань учнів з нижчим рівнем навчальних досягнень, які вчаться на помилках. Звичайно, така робота вимагає від учителя продумати все наперед, щоб учні не помітили в класі ділення за рівнями навчальних досягнень.  Для учнів слабшої групи добираються конкретні завдання на дещо обмеженому матеріалі з додатковою ситуативною або мовною підтримкою на індивідуальних картках. Основна увага у роботі з даною категорією учнів зосереджується на закріпленні пройденого та на формуванні мовних автоматизмів. Якщо учні одержують посильні їм завдання, вони справляються з ними швидко і впевнено. Це не принижує їх гідності, вони самостверджуються і самореалізуються, наскільки дозволяють їх здібності і старання.

    Для підтримання в сильних учнів пізнавальної активності, необхідно завжди ставити в такі умови, коли їм треба здійснювати розумові зусилля, думати швидко, оскільки тимчасовий режим розумової праці, як і стримування їх у роботі, створюють певну напруженість, гальмують розвиток розумових та творчих здібностей. Для підтримання стійкої уваги, зосередженості на виконання поставлених цілей та пізнавального інтересу часто застосовую перенесення знань і способів дій в нову ситуацію, використовую проблемно – творчі завдання, які передбачають пошук потрібної інформації в Інтернеті, самостійну роботу зі словниками, довідниками, газетами і журналами, проведення аналогій між поняттями, дискусію з метою виявлення поглядів на поставлену проблемну ситуацію, проєктну роботу, рольову гру, пошук найкращої ідеї в результаті мозкового штурму. Аналізуючи проблемні ситуації, учні вчаться самостійно робити узагальнюючі висновки, виділяти головне, знаходити нестандартні рішення, прогнозувати і передбачати.  А вчитель може отримати реальні результати, які порівнює з очікуваними.

     На уроках часто практикую такі види диференційованої допомоги, як додаткову конкретизацію творчих завдань, наведення аналогічних завдань, вказівки на зразок чи спосіб дії, пояснення ходу виконання подібного завдання. Також даю доповнення до завдання у вигляді малюнка, схеми, таблиці чи діаграми. Попередньо виконуємо найпростіші допоміжні вправи з різних видів мовленнєвої діяльності. Перед початком роботи в групах роздаю пам’ятки – попередження про типові помилки, відповідний алгоритм навчальних кроків щодо виконання завдань, пропоную також і покроковий діалог. В кінці вивченої теми або кількох тем практикую діагностування та відстежую розвиток пізнавальних процесів кожного учня.

   Об’єднуючи учнів за навчально – пізнавальними можливостями, враховую їхнє ставлення до вивчення іноземної мови і рівень пізнавальної самостійності. Наприклад, учням третьої групи пропоную поставити серію запитань з тієї чи іншої тематики спілкування. Потім ці запитання використовую, щоб поставити їх учням першої та другої груп. Або, наприклад, даю учням з найнижчим рівнем навчальних досягнень прочитати діалог з підручника. З допомогою сильніших учнів з’ясовуємо, про що в ньому мова. Учні середньої групи інсценізують діалог, а сильніші учні складають аналогічний діалог. Потім викликаю учнів і першої, і другої групи скласти подібний діалог. Таким чином стимулюємо  мовленнєву діяльність та пізнавальну активність всіх учнів.

    Таке виконання учнями посильних для них завдань забезпечує більш міцне засвоєння навчального матеріалу, якість виконання завдань та набуття мовних навичок. На основі співпраці вчителя і учнів моделюються комунікативні ситуації шляхом перетину різноманітних розмовних тем та мовного матеріалу, на основі функціональної адекватності, реалізації комунікативних намірів та особистісних потреб учнів, використовуючи різноманітні методи, вправи та проєкти, що стимулюють критичне мислення, творчість та навички співпраці. Це дає змогу  бачити подальші перспективи індивідуального розвитку учнів. Тому вчитель гнучко модифікує та активізує навчальну діяльність, щоб всі учні змогли виявити свої успіхи в оволодінні мовою відповідно до своїх індивідуальних прагнень та устремлінь, здібностей та темпу роботи. Ефективність диференційованого навчання полягає не тільки в усвідомленні слабких сторін, а  й у врахуванні та опорі вчителя на максимальні сильні сторони та компетентності здобувачів освіти.  В процесі такої роботи на уроці в учнів розвивається працелюбність, відповідальність, увага і наполегливість, критичне мислення, уміння долати труднощі, творчість та навички співпраці, підвищується інтерес до вивчення іноземної мови, причому не тільки в кращих учнів, але і в тих, хто раніше не вірив у свої можливості вивчати цей предмет.