22 серпня о 18:00Вебінар: Як зробити урок цікавим: перевірені лайфхаки

Сценарій Дня гумору "Щирий сміх подовжує життя"

Про матеріал

Сценарій свята розроблений з метою підняти всім і учасникам, і гостям свята настрій у день гумору- 1 квітня. Тут і веселі сценки, і українські жартівливі пісні та шкільні частівки, а також вагоме місце відведене для жартів та сміху.

Перегляд файлу

(На сцену виходить, позіхаючи, в довгій чорній спідниці баба Параска)
Баба Параска:  Ой, люди добрі, ой люди добрі, таке мені, Господи прости, на старості літ нещастя, що нема коли  вам і добрий день сказати! А-а-а!...  

Кінець світу! Все! Можна прощатися зі світлими днями й темними ночами! То треба було ж у таку благословенну годину з ума зійти! А хто би міг подумати, а хто би міг узріти, га? Та в страшному сні таке не насниться, не приверзеться! Ви думаєте, через кого це я? Правильно, через сусідоньку мою любу, кілком їй межи боки, через чортову Палажку! 
(тут був би доцільним «випадковий вигук» від глядачів – що ж то сталося? )
Баба Параска:   І не питайте! І не мучте мою сиву мудру голову! Палажка - сказилася! 
(тут був би теж доцільним «випадковий вигук» від глядачів – та невже?)
Баба Параска:   Що-о-о?! Не вірите? Кажу ж вам, а не зійти мені з цього святого місця, ска-зи-ла-ся! Вся! 
(Виходить Палажка в кумедному макіяжі і відповідному «модному прикиді» – густо нафарбоване обличчя та поєднання в одязі модного і  «бабського» для прикладу - міні-спідниця й  гумові чоботи, сучасна елегантна жіноча сумочка сумочка і старовинна хустка)
Баба Палажка:   Чом це ти мене перед людьми отако всіляко вихваляєш ? Та я, коли схочу, то й сама себе похвалю! (Стає в картинну позу фотомоделі).
Баба Параска:   О! Бачили?! Бачили? Я ж вам правду казала! Слаба на голову! Та цю-ю красу як де передибаєш поночі, то й ноги можна одкинути з переляку!.. 
Баба Палажка:    Ти, сусідко, якась зовсім несучасна. Як-то з минулого століття. Наче шашель тебе точить, а трухлявина з тебе так і сипе, так і сипе…
Баба Параска:   З мене? Трухлявина? 
Баба Палажка:    Так сипе, наче з рукава! А ще коли свого пащекуватого ротика не закриєш, то наче чорна сажа з твоєї чорної-пречорної печі! 
Баба Параска:  Ти чого до моєї печі взялася? (оглядається на себе через плече). То в мене спідниця така! Чорна! А в хаті піч уся в півниках, а не в сажі!.. Ти би на свою піч гляділа! А то ж ондечки (показує) на що люди глядять?!.. На тую твою міні… Тьху!..

Ой, людоньки добрі, ви й уявити собі не можете, що ця клята Палажка мені накоїла! Раз мій рябий підсвинок по собственній неопитності уліз у її бур’яни на городі, та заблудився, а мене тоді не було вдома. Приходжу я, як оце тепер - з ярмарку, дивлюся, а мій підсвинок безталанний висить на тину прикручений за задні ноги. І що їй ця Божа твар могла поганого зробити в Палажчиному городі, га? Я до нього, - а сусідка вже вибігла з хати на поріг – тут як тут. Та як роз’явить рота, як покаже залізні зуби. Ич, бур’янів їй шкода стало.
Баба Палажка:    Ах ти клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город, капусту витовк, моркву носом виорав, картоплю вим’яв, кабачки потрощив, в буряках вивалявся, а в огірках, а в огірках цілу купу наклав!
Баба Параска:  Ну, якщо зробив купу, то нема чого на невинну твар зобижаться, бо та купа, коли хочете знати, качественне удобрєніє. Першокласне. Так що ви мені винні відро огірків.
Баба Палажка:    Люди добрі, з мене Палажка останню сорочку здере! Та твій хряк всю цибулю поїв!
Баба Параска:  Людоньки, не дайте збрехати, де це бачено, щоб свині та цибулю їли?!
Баба Палажка:    Бачено. У мене в городі! 
Баба Параска:  . То ж чого носа не утовкмачено! Та ти сама, як та цибулина!..
Баба Палажка:  А-а-а… Зате в тебе ніс, як бараболя!...
Баба Параска:  . А в тебе на писку бородавка!...
Баба Палажка:  А ти косоока!
Баба Параска:  . Може я й косоока, а ти кривобока…
Баба Палажка:  А ти, а ти… Ой, Параско…,дивись, та тут людей багато.

Баба Параска:  Таки так.А чого вони тут?Мо яке свято?

Баба Палажка:  Ідемо, наведемо марафет, тоді прийдемо, як люди!
                          (виходять зі сцени)
 

 

Під жваву мелодію вибігають ведучі.

Ведучий. Добрий день вам, люди добрі!

Ведуча: Добрий день, люди хороші!

Ведучий

На нашому святі будуть для всіх

І гумор, і танці, і пісня, і сміх.

Тож дозвольте вас вітати,

І повеселитись, й щастя побажати.

Ведуча

Користь сміху ми покажем,

Щоб проблеми нам долать.

Усмішкою вік подовжим

І не будем сумувать.

Ведучий

Від старого і малого –

Бо всі ми любим щедрий сміх,

З потворного й смішного

Посміятися не гріх.

Ведуча

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

Ведучий

Любі гості, добрі люди!

Смійтеся на повні груди!

                          (зачитує наказ)

Ведуча . Наказ № 1. Міністра сміхології від 29 дня березня, року 2018, славного села Чаниж про святкування Дня Гумору. У зв’язку із славною датою 1 квітня всього веселого людства, яке проживає у відомому селі Чаниж

НАКАЗУЮ:

1. Привітати зі святом всіх вчителів, учнів,батьків, а також всіх, хто розуміє жарт та анекдоти, усмішки та витріщалки.

2. Нагородити всіх за видатні успіхи в галузі вічно розкритого рота великою подякою, яку оголосити через 100 років.

Сьогодні забороняється: сумувати і плакати.

Зі змістом наказу ознайомити: всіх присутніх, які вчаться і не вчаться, сміються і не сміються, розумних і не дуже, високих і низеньких, кучерявих, тоненьких і товстеньких, чорнобрових, руденьких, а також всіх, всіх, всіх.

Хай весела вдача ніколи не покидає вас. На цьому свято вважати відкритим.

 

 

 

                  (Пісня  про усмішку )

           Пісня «Усмішка»

Від усмішки хмарний день ясніш,

Від усмішки засія веселка в небі…

Поділись усмішкою щедріш,

І вона не раз повернеться до тебе.

 

Приспів

І тоді хмарки склика

В танець музика дзвінка,

І на скрипці коник грає веселіше…

Із блакитного струмка

Починається ріка,

Ну а дружба починається з усмішки.

 

Від усмішки сонячної вмить

Найсумніший дощик плакать перестане.

Сонний ліс ураз загомонить,

І заплеще, мов долонями, листками.

 

Від усмішки йде до всіх тепло:

До слона, і навіть до малої мишки..

Тож нехай, щоб добре всім було,

Мов ліхтарики, вмикаються усмішки!

 

Ведучий. Народний гумор особливо багато черпає із бездонної скарбниці українських сатириків Остапа Вишні, Павла Глазового, Євгена Дударя та ще багатьох інших майстрів дотепного слова.

Ведуча. Тож послухайте кілька українських гуморесок.

 

Гумореска П.Глазового «Кухлик»

«Кухлик»

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: покажіть

Кухлик той, що скраю.

Продавщиця:

- Што? Чево?

Я не понімаю.

- Кухлик, люба, покажіть,

Той, що збоку смужка.

- Да какой же кухлик здєсь,

Єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв,

І насупив брови.

- На Вкраїні живете

Й не знаєте мови…

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

- У мєня єсть свой язик.

Нєкчєму мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

- Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика,

І не знає мови.

 

 Гумореска «Балада про цеглину»

«Балада про цеглину»

Сидів рибалка над водою,

Скоцюрбивши спину

І на голову поклавши

Велику цеглину.

Повз нього молодичка

Бігла голонога,

Зупинилась, здивувалась:

- Вперше бачу його!

Обдивившись молодичку

За якусь хвилину,

Поклав рибалка на голову

Ще одну цеглину.

Потім тертю взяв і руба

Примостив на тім’я.

- Сідай, - каже – біля мене,

Скажи своє ім’я.

Молодичка запишалась:

- Звать мене Галина.

А навіщо вам здалася

Ще й третя цеглина?

Зняв рибалка із себе цеглину,

Поклав на травицю.

-         Якщо, - каже, - поцілуєш,

Взнаєш таємницю.

Повагалась молодичка

І рядочком сіла.

- Гаразд, - каже, - поцілую,

Скільки того діла…

І вже потім попросила:

- Відкривайте свою таємницю.

- Та яка там таємниця…

Сиджу ще з ранку –

Не клює клятуща риба,

Не йде на приманку.

Проса, каші і макухи

Витратив торбину,

А ти клюнула вже третя

На просту цеглину.

Гумореска «Картопелька»

 

«Картопелька»

- Почім твоя картопелька, синку мій хороший?!

- Сім копійок, - каже дядько,

На штангіста схожий.

Баба рада-радесенька:

- Звідки ти явився?

Такий совісний та добрий,

Де ти народився?

Швидко мацає картоплю

Обома руками.

- Хоч вона і дрібнувата,

Зваж три кілограми.

А той себе вище носа

Товстим пальцем стука:

- Ти що, бабо, з печі впала?

Сім копійок штука.

 

 

 

Ведуча1. Усмішка і сміх – це ворота, через які в людину може потрапити багато хорошого. Вчені довели, що сміх збуджує центри позитивних емоцій, створює хороший настрій, допомагає жити, вчитися і працювати.

Ведуча2. Щоб засміятись, людині потрібно напружити 17 м’язів, а щоб насупитися – аж 43! Тому веселим і усміхненим бути легше, чи не так?

Ведуча1

Шановні гості! На численні прохання, для любителів мелодрам, у нас у програмі 17836-та серія художнього фільму «Дика Роза». Ми запросили за великі гроші чудового перекладача! Тож просимо до перегляду.

 

(Сценка «Дика Роза»)

Рікардо. Буенос утрос, Розо!

Переклад. Доброго ранку, Розо!

Роза. Буенос не доброс.

Перекладач. Для кого добре, а для кого і не дуже.

Рікардо. Пініто куарне не дохло?

Перекладач. Як твоє здоров’я?

Роза. Граціє звєздато!

Перекладач. Дякую, все прекрасно!

Рікардо. Пініто хлябало, Роза!

Перекладач. Розо, дай мені трішки води.

Роза. Тутто екзіста шестьоро.

Перекладач. Зараз покличу служницю.

Роза. Кончіта!

Перекладач. Ти що, глуха?

Кончита. Сеньйоро верещало?

Перекладач. Ви мене кликали?

Роза. Так.

Перекладач. Звичайно, я кличу тебе вже 2 години.

Роза. Сеньйоро Рікардо опухло хлябало.

Перекладач. Сеньйоро Рікардо дуже хоче пити.

Кончита. Хлябало «Пепсі-кола»?

Перекладач. Дюшесу хочете?

Рікардо. Но! Хлябало унітазо.

Перекладач. Ні, простої води з-під крана.

Рікардо. Нумо де ховала Кончітте?

Перекладач. Кончито, а що у нас на вечерю?

Кончита. Пукалом, сеньйоре.

Перекладач. Горох, сеньйоре.

Рікардо. О, музико спортом карузо!

Перекладач. А давайте заспіваємо!

Усі співають. Роза Сальва – отер, Роза Сальва – отер.

Перекладач. Несе Галя воду, коромисло гнеться.

 

 

 

Ведуча

Сміх людський – чудесна штука.

Він – мистецтво і наука.

Він в житті і для життя.

Із потворного й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

 

 

 

 

Сценка «У кожного свій хліб»

Кум 1. Люди! Майте совість! Змилуйтеся з каліки. Киньте хоч копійку. Бог віддасть вам гривню. О, дякую вам, пане. Он гляньте, думає, що я сліпий – кинув ґудзика.

Кум 2. Куме, тобі і ґудзик стане у пригоді. Пришиєм до штанів.

Кум 1. А, це ти, куме! А я й не впізнав.

Кум 2. Зате я тебе впізнав. Що ти тут робиш?

Кум 1. Ніби не бачиш. Індивідуальна трудова діяльність.

Кум 2. І тобі не соромно бути циганом?

Кум 1. Ми всі тепер, як цигани. Пустили нас із торбами по світу, а самі в депутати подались.

Кум 2. Де ти таке вбрання взяв?

Кум 1. Позичив на городі в опудала.

Кум 2. Але піджак ніби мій?

Кум 1. Так, я ж у твого опудала поцупив.

Кум 2. І не совісно тобі бідне опудало обдирати?

Кум 1. Хай не переживає, я йому в гуманітарні куплю кращий піджак.

Кум 2. Ну добре, ти краще скажи: а багато на день заробляєш?

Кум 1. Трохи є. Хочу іномарку купити.

Кум 2. То тобі все життя треба сидіти, аби такі гроші нажебрати.

Кум 1. А я не сам. Онде жінка грає стару і бідну, а оно свого онука загримував під циганчука.

Кум 2. То ти на сімейному підряді?

Кум 1. Хочеш, візьмемо і тебе у свою команду?

Кум 2. Ні, я в такі ігри не граюся.

Кум 1. А в які?

Кум 2. А я, куме, - повар. Ой,куме згадай ті добрі часи, коли ми з тобою вареники ліпили.

Кум 1. Ой, було.  Які часи хороші були, ой, були..

Кум 2. Ну, давай згадаєм!

  ( куми сідають на лавку, розказують гумореску «Як куми вареники ліпили»)

                  Пісня « Із сиром пироги»

 

 

 

 

Композиція «Гарна дівка»

Хлопці:    Ти. Дівко, не вмієш прясти:

1-а дівчина:      Дарма!

Хлопці:      Ти не вмієш і печі топити.

1-а дівчина:         Та дарма.

Хлопці:         Ти не вмієш і шити.

1-а дівчина:         Та дарма ж, кажу!

Хлопці:          Ти не вмієш і танцювати…

Разом:    А брешете.

(звучить музика,  дівчата танцюють).

 

 

Ведуча 1:  Здавна вважалося, що втратити здатність сміятися — то велике нещастя в житті людини. У народі кажуть, що коли частіше смієшся, то більше проживеш і хворіти будеш менше. То смійтеся на здоров’я! Гарних вам усмішок!

Ведучий:: Перше квітня всі чекають,
Бо сміятись полюбляють.
Маєш добрі слух і зір,
Та нікому ти не вір.

Ведуча 1: Зранку і до вечора
Вигадки лунають
І обличчя у дітей
Усмішками сяють.
 

          Сценка «На уроці»

 

Учитель: Доброго дня, діти, сідайте.Нагадую, ви на уроці української мови. Відкрийте свої зошити, я хочу бачити ваші домашні завдання. (дивиться і до учня):

Завтра хай в школу прийде твій дід.

Учень 1. Ви хочете сказати – тато?

Учитель: Ні, саме дід. Я хочу показати йому, які помилки робить його син в твоїх домашніх завданнях.

Учитель: Ну, а ти, Сергію, чому два дні не приходив до школи?

Учень 2: Та позавчора ішов через річку, крізь лід провалився в холодну водичку. Весь день після того лежав і хворів, а мама аж двох привела лікарів.

Учитель: Так то ж позавчора. А де був учора?

Учень 2: А вчора… Якраз біля вашого двору у школу йдучи я з лікарем стрівся. Ну, думаю, вчитель наш теж провалився.

Учитель: Зараз проаналізуємо написані вами твори.

Що ж кажу, Денисе, тобі я

Намалював ти нісенітниць

У домашнім творі.

Вже кінчаєш клас шостий,

Мислити не вмієш

Я просила ж написати,

Як, про що ти мрієш.

А що вийшло? Ти надряпав

Лиш одну сторінку.

Ось ти пишеш(читає) «Я мєчтаю

Підшукати жінку,

Щоб для мене підходящі

Мала внєшні дані

Щоб робила в гастрономі

Чи у ресторані

Із такою буде класна

У сім’ї житуха»

Я читаю і у мене червоніють вуха

Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого

Ти один лиш дописатись

Можеш до такого.

Учень 3: — Чом один? Це в якому смислі…

Я писав, а батько збоку

Підкидував вав мислі.

Учитель: Ми продовжуємо вивчати дієслова.

Скажи, будь-ласка, Максиме,

Який це час «Я миюсь, ти миєшся, він миється?»

Учениця 1: Субота.

Учитель: Ну а «я бігаю, ти бігаєш, він бігає»

Учень 3: Перерва.

Учитель: А якщо я скажу «я – красива». Який це час?

Учень: Минулий.

Учитель: А що ти, Сергію, не працюєш і сумний такий. Щось трапилось.

Учень: — Карта пропала.

Учитель: От біда. Яка? Географічна?

Учень: Ні, пікова дама.

Учитель: Давай щоденник!

Тобі не соромно тепер.

На цьому тижні сьома двійка.

Щоденник двійками рябіє.

Це твій же батько посивіє.

Учень: Не посивіє, є причина –

Він в мене лисий вже давно.

Учитель: Записуємо в зошиті речення. «Кінь тягне віз». Це активна форма. Утворити пасивну форму.

Учень: «Віз тягне коня».

Учитель: Запишіть домашнє завдання «Записати 10 найпоширеніших виразів, які ви чуєте? Хтось наведи приклад?

Учень: Де дів гроші?

Учень: А щоб ти тріс!

 

 

 

Ведучий. Коли людина сміється – вона здолає усі труднощі, усі негаразди.

Ведуча. Де немає сміху – там немає надії на оновлення. Де немає сарказму – там немає справжньої любові до людства. Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя, висміює неправду!

 

Ведучий. Гумор – це не просто сміх, це – сміхотерапія! Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває лише мить, але пам’ять про неї може лишатися назавжди.

Ведуча. Гумор – добрий сміх. Він перейнятий приязню і любов’ю до людей. Жарт, дотепне слово часто впливають ефективніше, ніж будь-які повчання. А як корисно і важливо вміти посміятися із себе! Той сміх, що не ображає, а виліковує, - виховує людину.

 

 

 

 

 

                                        Сценка «Татків монолог»

(Батько і син)

Пусик, стань рівненько, коли татко говорить з тобою. Отак. Опусти руки і не шморгай носом. Питаю серйозно: що тут написано. Дивись не за горобцями, а сюди, куди тичу пальцем. Що у щоденнику? Двійки? Чому мовчиш? Татко питає тебе, чи когось іншого? Відповідай, за що одержав двійки? Бачу, нема слів у тебе. Мучить совість. Загубив її, либонь.

Ганьбиш нашу сім’ю, підриваєш татків авторитет. Остогидло за тебе багряніти. Двійки та двійки… Солити будеш їх, як тараньку, чи компот варити?

Безсовісний! Сусідські хлопці приносять п’ятірки, а ти – одні гачки!

Зрозумій, пусику, твій татко таким не був. Вдень і вночі вчив ази науки. Бачиш, став інженером.

А що ти у нас робиш? Палець об палець не вдариш. Чого тобі не вистачає, щоб вчитися добре? Маєш все, що забагнеш, даємо… Може, парубкувати задумав. Не пора…

От стоїш, хоч би сльозу пустив, хоч би щока почервоніла. Анічогісінько. Ніякого сорому. Говориш, як до стіни горохом сиплеш. Як стоїш хулігане? Стань струнко, коли розмовляю. Ах так! Не слухаєшся! Ану дай-но ремінця!

Що-о? Плачеш? Ну, перестань, Пусику, татко пожартував. Хіба в нього не має серця? Ти у мене хороший, одиначок мій любий! Дозволь, поцілую в лобик. Дорогесенький мій, аж бідна дитина. А йому ще двійки, ставлять. Не бачать, що недокрів’я на обличчі. Бач які!

Завтра поговорю з вчителями. Ну, іди, мій горобчику, до телевізора… Мама прийде, і ми за тебе виконаємо домашнє завдання.

Ну, чого стоїш? Іди та культурно відпочивай. Не хвилюйся, все буде в ажурі.

 

Ведучий. Українці завжди були щедрими на гумор і сатиру. Народні гуморески, жарти передають нам досвід цілих поколінь. Народ не шкодує барв, щоб висміяти ледарство, брехливість, невмілість. Вишукує народ їх по всіх куточках, витягує за хвіст та на сонце, і безжально шмагає сміхом. А що вже колючок у цьому сміхові – то годі й говорити.

Ведучий. Наш український народ створив безліч жартівливих пісень, коломийок, каламбурів… У добрий час і в годину лихоліття добрий сміх не залишав наш люд. Українці вміють сміятися, створювати собі настрій, піднімати дух.

Ведуча. Бо українська душа споконвіку любила веселість, забуваючи життєві негаразди і прикрощі. А що може бути краще, як зібратися десь докупи, поспівати, пожартувати. Тож послухаймо українську народну жартівливу пісню.

 

Жартівлива пісня: «Грицю, Грицю до роботи…»
 

 

Ведуча: Ось такий Гриць. А  нас у гості запрошує «Золотенький гусачок».

                     (Діти сідають за столики)


Учень 1:
— Мамо, наша вчителька ніколи не бачила коней.
— Як це так?
— Сьогодні було малювання, я намалювала коня, а вона підійшла і запитала: «Що це таке?».

Учень 2:
— Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки.
— Чому?
— Мені досить тих помилок, котрі я роблю сам.

Учень 3:
Хлопчик запитує у мами:
— Навіщо воду в чайнику треба кип’ятити?
— Тоді мікроби гинуть.
— Значить, ми чай з дохлими мікробами п’ємо?

Учень 4: Малий просить гостя:
– То мені мама дала булку з медом.
– Я ж не брав!
– Ви сіли на неї

Учень5:
— Андрійку, нащо калоші ти взуваєш?
— Я в них на вулицю піду.
— Але грязюки вже немає.
— Нічого, я її знайду.

Учемь 1: Дідусь просить онука:
— Поглянь, чи йде годинник?
Хлопчик повернувся:
— Годинник, дідусю, стоїть, де стояв.

Учень 2:
—- Діду, ви були колись малим?
— Був.
— І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?

Учвнь 3:
— Татку, де Альпи?-хлопчик у батька.
— Спитай, синку, у мами. Вона завжди все переставлятиє з місця на місце.

Учень 4: Зустрілися двоє песиків. Один
— Гав.
— Няв,— відповідає другий.
— Що сталося? Ти захворів?
— Ні, то я іноземну мову вчу.

Учень 5:
— Петрику! Чому в тебе один черевик чорний, а другий білий?— запитує вчитель. — Біжи додому й перезуйся.
— Та я вже бігав. Але вдома теж один черевик чорний, а другий — білий.

 

Ведуча: — Дякуємо «Золотому гусачку» за добрий настрій.
 

Ведуча:
Як гарно, що ми народилися в Україні. Для кожного з нас вона — найкраща країна в світі. Її чудова врода, її ніжні, жартівливі пісні слухають люди усіх народів.

Ведуча. Сьогодні наша усмішка – це усмішка сили, здоров’я, правди і моралі.

Ведучий. Ось і настав час прощатися з вами, друзі. Але ми хочемо побажати вам щирого сміху! Добрих жартів!

Ведуча. Веселих і доброзичливих друзів! Та нових дотепних вигадок і винаходів!

Усі разом. Смійтеся на здоров’я!

 

 

 

 

                            ( Пісня на побажання)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
29 жовтня 2018
Переглядів
2195
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку