Сценарій «Героям слава!». Виступ команди «Сокіл (Джура)»

Сценарій

«Героям слава!»

Виступ команди

«Сокіл (Джура)»

 

 

 

«Лист солдату»

Романівського ліцею №1

 Житомирського району

Житомирської області

 

 

 

 

 

 

 

 

Маскевич Раїса Леонідівна

Заступник директора з виховної роботи

Романівського ліцею №1

+380989776439

raisamaskevic6@gmail.com

 

 

 

 

Мамо-Україно… Ти жила щасливо,

Ти про діток дбала, сонце зустрічала…

Мамо-Україно… Вічна трудівниця,

Засівала мальвами оселю-світлицю…

Мамо-Україно… Квітко неповторна…

Мамо-Україно… Ми тобою горді…

 

На фоні слів ідуть кадри, що змінюються:

 

Життя людини – дивна, неповторна квітка…  

Але траплялося у світовій історії нерідко,

Що забирали сотні, тисячі життів, навіть мільйони –

Тоді стогнала матінка – земля стодзвонно…

 

За що нам це? За мальви під вікном, 

За чорнобривці, ряст і матіолу,

За всю родину за одним столом,

Яку не зрадимо ми у житті ніколи! 

 

За що нам це? За мову солов’їну,      

Яка дзвенить піснями на весь світ,

За верби над водою, за калину,

За жайворонка й журавля політ!?

 

За що нам це? За вишиванку гарну

Яка нам, українцям, до лиця,

За Хортиці звитягу славну,

Нема якій ні краю, ні кінця!

 

За що нам це? За чепурні оселі,    

За працьовитість, за козацький гарт,

За вечорниці щедрі та веселі,

І за медовий соняха нектар!

 

За що нам це? За полонину і Карпати,

За жовте поле й синь Дніпрових вод,

Нас, українців, враже, не здолати,

Бо ми - такий один в світі народ!

 

 

За що нам це? За рушники в дорогу,   

Якими мати сина проводжає…

Ми віримо: настане Перемога

І розцвіте земля наша безкрая!

 

Життя… Коротка мить, яскравий спалах, зірка…   

Життя… Окремої людини а чи цілого народу…

 

Інсценізація пісні «Лист солдату».

За столом сидить дівчина в українському вбранні, перед нею фото воїна, до якого вона звертається у пісні

Учні за столом. Схилились над аркушем паперу, пишуть і читають листа по черзі.

 

Учень 1 Привіт! Мій любий захиснику! Я не знайома з тобою особисто, не знаю твого імені. Я не знаю, де і за яких умов тобі доведеться читати цього листа. Не знаю навіть, чи ти взагалі отримаєш його, але все одно хочу написати. Було б добре, якби це послання ти отримав сонячного

весняного дня разом із повідомленням про закінчення війни. Цієї звістки вже давно чекає вся Україна!

 

 Учень 2 У моєму місті мирно. Не стріляють. Але я знаю, що відбувається в Києві, Харкові, Херсоні, Бахмуті та інших містах. Я щодня дивлюсь

новини і мені дуже боляче, що моя Батьківщина так страждає. А ще

 нестерпнішим цей біль робить розуміння того, що поряд із руйнуваннями міст, які приносять нам російські ракети, гинуть тисячі людей…. Ні в чому не винних людей… Сотні дітей, які, так само як я, мали б вчитися під мирним небом і рости гордими українцями. Але війна забрала в них таку можливість…

 

Діти з іграшками в руках

 

 

Це лялька українки Каті із красивого й несхитного Дніпра,

Вона лишилася лежати у розтрощеній ракетою квартирі,

У Каті, яку так і не знайшли, ще не одна така Барбі була…

Дай, Господи, усе це пережити дітям України! Дай нам сили!

 

 

Це ось машинки харківських дітей Дениса, Ярика, Єгора, 

Якими гралася щодня у дитсадку малеча радо…

Спочатку розбомбили їхній дитсадок і поряд школу,

А потім – на Північній Салтівці будинок, де жили хлоп’ята…

 

А ось – повітряні яскраві кульки Злати з окупованої Бучі -    

На день народження онучці дідусь з бабусею подарували…

Ви чуєте, кати мого народу? Вам розплата буде неминуче!

За те, що ви дитинство і життя у нас, малих, забрали!

 

Учень 3  Я запитав би тебе про те, як там у тебе на передовій, та не

лукавитиму, оскільки багато чого про це знаю. Мої рідні, друзі, знайомі,

 однокласники, вчителі, односельчани беруть активну участь у захисті нашої Батьківщини в тилу, у безпосередній допомозі таким відданим її синам, як ти. Наші волонтери щоденно допомагають переселенцям із зон гарячих бойових дій, солдатам, що воюють, пораненим у лікарнях.

 

Учень 4  Повір, ми не з чуток знаємо про усі потреби та справи своїх

захисників, бо хочемо вам допомогти всім, чим тільки можна. Бо ми

 українці…. Для нас, учнів, ви – приклад патріотизму, бо у своєму серці маєте, як писала Леся Українка, «те, що не вмирає». Ми знаємо, що в нашій армії немає байдужих, немає людей, які не знають ціни життя та ціни справжнім перемогам.

 

Учень 5 Деякі люди навіть не усвідомлюють, що насправді відбувається в нашій  країні. Для багатьох ця війна – просто далекий відгук, що не

зачіпає звичного перебігу подій їхнього життя. Але ж ми з тобою і багато свідомих українців знаємо, що це реальна війна, на землі України, вона триває, і вона справжня! Але несвідомі люди не розуміють, що якби не ви, то бої точилися б уже в наших містах, на наших вулицях, в нас окупанти забирали би домівки!

 

Учень 6  Я дуже вдячний тобі, мужній воїне, за захист від терористів, які

знищують Україну, які твердять про неіснуючу Новоросію та

намагаються переконати українців у тому, що насправді їх (тобто нас з тобою) немає!!! Які нібито прийшли на нашу Богом дану землю для

нібито благородної місії – порятунку від влади, яка ущемляє наші права. Але це не так. І на своїй землі тільки ми господарі і нікому не дамо права тут хазяйнувати.

 

Учень 7  Ми живі, ми вчимось, працюємо, допомагаємо, робимо все, що в наших силах …і ми переможемо! Бо ми заслуговуємо на цю перемогу більше, ніж будь-хто інший. Ми, маленька мирна, гостинна і дружелюбна Україна, стали щитом для всієї Європи. І ми захистимо людство,

знищимо ворога, бо українці – є, були і будуть!

 

Учень 10  Пам’ятай, воїне, що ми молимось за тебе, що тебе чекають

 рідні, що за тобою щодня плаче мати, що дружина з тремтінням

переглядає новини, що маленький синочок чи донечка щодня питають: «Де мій татусь?». Так, вони хвилюються за тебе, але поряд із тим не

втрачають віри в твої сили і твою перемогу над ворогом.

 

Учень 11  Мій любий захиснику, я з нетерпінням чекаю твого повернення, щоб особисто тобі подякувати, щоб обійняти тебе, щоб ми разом відбудували нашу країну, яка точно стане найкращою у світі, адже вона загартована труднощами, які зробили нас сильнішими, які нас об’єднали і показали, що без України ми не можемо жити.

Учень 9  А той,  хто завдає шкоди, руйнації та  болю нашій землі, нашим

 людям, нашій єдності чи нашій славі – вороги, що будуть відкинуті геть та подолані назавжди! Солдате, я вірю! Я вірю в нашу перемогу і прошу лише про одне – повертайся живим!

Продовжується пісня «Лист солдату»

 

Складає лист у конверт та залишає на столі

 

За що нам це? За нашу неньку-Україну,           

Бо всі ми, як один, - за рідний край!                

Бо ми за святу землю – до загину!                    

Не руш, цінуй свободу! Волю захищай!        

 

Учень 12. Дякую тобі, воїне, за все.                 

Чекаю перемоги і твого повернення.

Нехай береже тебе Бог.

Слава Україні!

Героям Слава!