Сценарій лялькової вистави "Пташина пригода Бабусі й Дідуся"

 

Сценарій  лялькової  вистави 

«ПТАШИНА ПРИГОДА  БАБУСІ  І  ДІДУСЯ »

 

Дійові виконавці:  Дід, Баба, Казкарі, онуки: Марічка і  Іванко, Метелики, Гусінь.

Звучить мелодія «Приходь, КАЗКА!»

Казкар 1: Слухайте усі! Слухайте!
Друзі! Запрошуємо вас у театр!
Час вистави вже прийшов,
Нас порадує він знов!

Казкар 2.Ми казок багато знаєм.
На уроках їх ЧИТАЄМ.
А тепер скажіть, будь ласка,
То яка буває КАЗКА?

 Казкар1. Казка різною буває,
Та завжди чомусь НАВЧАЄ:
Бути добрим і чутливим,
Роботящим і СМІЛИВИМ.
Казкар 2. Вчить слабкіших захищати,
Завжди руку ПОДАВАТИ.

Казка — вигадмка, та в ній
Ти мораль знайти  ЗУМІЙ.

 

Звучить пісенька шпака.

Дід: (радісно) Бабо! Прилетіли шпаки, дорогі співаки,

Прилетіли весну зустрічати.

У шпаківнях нових скоро будуть у них

Жовтороті малі шпаченята.

Баба: (грізно) Ой, Діду! Набрид мені твій шпак, все стрекоче, все співає, вранці спати мені не дає. Просто формений бандит ! Жах, голова болить! Забери його швидше!

 Дід:  Та співає як гарно! Він із сонечком встає, їсть жучків і росу п'є. Веселить наших онуків, яблуневий  садочок, подвір’я…

 

Баба:  Ох, який ти безсердечний! Як мені все це стерпіти!

Дід:  Влітку, так і бути, заберу в сарай шпаківню.

Казкар1.  І ціле літо, ціле літо шпаки  співали нам пісні. Повиростали їхні діти, такі ж співучо-голосні.

Казкар 2. Минуло швидко літо миле… Як осипалися садки, в далекий вирій полетіли веселі наші співаки.

Баба:   Ох-ох-ох, діду, давно уже тепла нема, лютує навкруги  зима! Покривалом білим рідну землю вкрила.

Дід :   Бідні пташки!  Ой, зроблю я годівнички  для горобчика, синички, для малого снігурця, крихт насиплю і пшонця! Прилітайте, друзі милі, ви не бійтесь заметілі!                     ( Вішає на дерево годівничку)

Ось й готова годівничка!

Буде рада кожна птичка.

Є на різні смаки страви.

Горобці! Синички! Гави!

Прилітайте на обід!

У їдальні вільний вхід!

Баба:  Діду! Подивися на вікно : стало брудне воно. До чого ж грязнулі твої  птахи - все загадили синиці. Навіщо їх годуєш? ? Не шкодуєш  ти моїх сил. Забери свою годівницю!

Дід:  Не  буду  гнівити стареньку… все приберу.. Та даремно ми пташок ображаємо, Гріх на душу приймаємо. Як би нам не пошкодувати...

Баба:  Бач, знайшов про що сумувати, що з них користі, з цих пташок – горобців, шпаків, синичок?  І без них ми проживемо!

Казкар 1: Стало тихо за вікном … А потім настала весна!

Звучить мелодія весни.                                                      

Прийшла весна зеленокоса,

Сади розквітли і гаї,

 

Казкар 2.  Гойдає вітер срібні роси,

Співають дзвінко солов’ї.

 

Звучить пісня соловейка.

Дід:  Бабцю, ти не спи, як сходить сонце,
Прокидайся — й на зарядку,
А з зарядки та й на кладку,
Через кладку на лужок,
А з лужечка та в садок.
Там лежать граблі, лопата,
То ямки берись копати.
Баба:  Треба вчасно навесні
Посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи
Добрим людям для утіхи.
І для цвіту, і для плоду —
На здоров'ячко народу.

Танок  метеликів-капустянок.

Баба:  Діду, цього ранку в городі Чудо бачила я начебто: метелики вилися над грядкою! Спостерігала я крадькома, щоб їх не злякати, танок  їх боячись перервати. Краса була така - я стояла, як німа!  Раптом- дивлюся: з'явився птах, немов шпак . Слідом за метеликом полетів, мабуть, з'їсти його  захотів. Але я шпака прогнала, з'їсти красунь не дала.

Гусінь: О! Гусінь  я не втомлена переїданням –                                                                     у сто разів вирости має завдання.                                                                                                           І мрію невпинно метеликом стати,                                                                                         злітати на квіти в оновлених шатах.

Метелик:  Я метелик!.. подивіться!..
Та який я гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!

Гусінь:  Пакую за щічки  листочки суничок,                                                                             салат із травички, варення з порічок.                                                                           Вигадливі смузі готую на лузі:                                                                                                        для себе — зелене, рожеві — для друзів.                                                                             Малесенька гусінь наїстись не може —                                                                                      ще трішки… ще трішки… й вона переможе!
 

Дід: І в саду птахи  літали, все над яблунею пурхали. (зітхає). Що трапилося – не розумію. Робив все я з розуму, як і раніше щороку, нині - все навпаки. Хтось саду нашкодив, всі бутони занапастив, погано нині цвіте наш сад...

Баба:  Діду! Ти тільки подивися, що трапилося на городі!

 Дід: Та полив я грядки , начебто.

Баба:  Не в твоєму поливі справа! Малесенька гусінь наїстись не може — ще трішки… ще трішки… й вона переможе!  Гине ріпка та капуста, у городі стане пусто!

Дід:  Немає кольору та в нашому  яблуневому садочку!

Баба: Ох, від горя зараз  впаду! (Баба плаче, дід її втішає. Входять онуки.)

Онуки: Здрастуйте, рідні наші!

Дід:  Ох, Марічко та Іванко , а у нас таке  горе ...

Марічка : Чи хтось захворів?

Іванко: Чи по будинку багато справ?

Марічка : Ми вам допоможемо!

Баба:  Милі мої! Обійняти Вас я дуже -дуже рада!

 Дід:  А біда прийшла у садочок  та на  город наш…

Баба:  Хтось  усю розсаду з'їв у нас.

Дід:  Та й яблук нині не буде , начебто міль об'їла колір.

Іванко : Моль?! Мабуть, плодожерка виїла в бутонах нірку.

Марічка :  А капустянка – капусту!

Баба: Щоб усім їм було пусто! Ну, і що то за звірі?

Іванко : Це метелики!

Баба:  Не вірю! Щоб краса така, ніби собака зла, все погризла?!

Марічка :  Правда, бабусю!

Дід: А я думав, ласують нектаром.

Іванко : Метелики відкладають дрібні яйця в рослини.

 Баба: Прямо кінець світу! Яйця, чи що, розсаду з'їли?

Марічка : Ні, бабусю, насправді яйця так само, як у птаха.

Баба:  Хто ж з'їв?

Марічка:   Гусінь   із яєць виходить, їжу миттю знаходить, по рослині повзуть – і гризуть, гризуть, гризуть…

Дід:  Це що ж – як удави? Як знайти на них управу?

Іванко : Як? Залучити більше птахів – граків, шпаків, синиць.

 Баба: Прок чи буде який?

Марічка : Буде, бабусю! Взимку робити треба їм годівниці.

Баба: Пустощі це, іграшки!

Іванко : Немає іграшок ніяких, просто ти привчиш їх до місця, городу, саду.

Марічка : А весною робити треба  шпаківні, плести  гнізда для  пташок.

Дід: Бачиш, і настала біда… Говорив я – гріх  на душу…

Марічка :  Ви про що?

Баба:  А ти не слухай. Це він так говорить.

 Дід: Ні, не так!  Душа горить, як я згадаю про годівницю та шпаківню!

Баба: Радий образити  стареньку...

Іванко : Годі, сваритися не треба. Знову висадимо розсаду. Гусінь зберемо, птахів  залучимо.

Баба:  Діду, а ти не забув , де шпаківню поклав?

Дід:  Не забув, у сараї вона.

Марічка : Горобці її займуть  для своїх пташенят,

Дід: А скажи-но нам, Марічко ,  звідки ви знаєте все?

Марічка : Ми  природу вивчаємо, багато в ній помічаємо. Ось і знаємо : горобці, шпаки, граки, ластівки, синички – помічники  від шкідників садів, городів і луків! 

 Дід:  Який же чудовий  пташиний маленький народ!

Баба: Якщо поряд будуть птахи – сад  і город наш збережеться! А пісні нехай співають, душу звеселяють!

Марічка:          

          Не стріляйте у лебедів білих,

Не вбивайте синичок малих,

Вони менші брати і несмілі,

Тож давайте полюбимо їх.

 

Казкар 1.

           Ніколи не зробимо шкоди

 Тварині ми  в ріднім краю.

 Нехай звеселяють природу –

  Співають пташки у гаю.

 

Казкар 2.

Ми друзі їх, вірні і щирі,

Бо ми бережем повсякчас

Пташок, що літають у вирій,

І  всіх, хто зимує у нас.

 

Всі  герої разом:

          Поки жити планета ця буде,

Поки світ ще в полоні краси,

Бережіть птахів, людоньки – люди.

Хай чарують їх голоси!

 

 

 

 

 

Екологічна казка

«РІПКА»

 

МЕТА: у формі гри ознайомити учнів з наслідками надмірного і безконтрольного використання мінеральних добрив у сільському господарстві, формувати життєву компетентність на основі знань про добрива.

Дійові особи:

Ведучі - Лісовичка і Польовичка,  Дід – фермер, Ріпка, Заєць, Ведмідь,

Миша.

Звучить весела мелодія

 

Виходять ведучі : Лісовичка і Польовичка

Лісовичка : Добрий день.  Я - Лісовичка!

Польовичка: Здрастуйте. А я - Польовичка!

Лісовичка: Мабуть, помітно - ми рідні сестрички!

Польовичка: Ми прийшли вас привітати

Й гарну казку показати.

Наша казка - просто клад-  осучаснена на лад.

Звучить мелодія

Лісовичка: Фермер ріпку посадив,

Виросла велика,

І на щастя і на радість цього чоловіка!

Польовичка: Та погані дуже вісті: якось із екрана                                                      розказала чоловіку Писанка Руслана,

Лісовичка: Що кислотний дощ впаде

На наші посіви,

І тоді вже пропаде

Фермерськая нива.

Польовичка: А на ній уже зросла Ріпа,                                                                                    майже з хату!

Бо він добрива кидав —

Дорогі нітрати!

Лісовичка: Налякав тоді Івана

Той дощик проклятий,

Він за ріпку ухопився - заходився рвати.

(Виходить Фермер в джинсах, картузі, сонцезахисних окулярах. Підходить до Ріпки, пробує витягти - не може).

 

Фермер: Видно, гарний урожай -

Важко виривати…

Мабуть, треба буде йти

Спонсора шукати.

(Вивішує табличку «Шукаю спонсора»)

(Ріпка вилазить із землі, оглядається і бурчить) 

Ріпка: Спонсор, спонсор...

Дуже треба!

Схочу - вилізу сама…

Пані я сама для себе

І шукатиме дарма. (Ходить потягується, співає і танцює)

Звучить мелодія

Давно хотіла глянуть світ –

Піду і подивлюся.

Нехай мене шукає дід,

Не знайде — хай хоч лусне!

Я Ріпка, Ріпка, Ріпка!

Я вам не Колобок.

Нітратики я їла

І виросла я в строк.

Я Ріпка, Ріпка, Ріпка!

І як ти не крути,

А спробуйте лиш з'їсти,-

То зразу вам кранти!

Мелодія на вихід Зайця.

(Назустріч іде Заєць, прислухається і обережно оглядає) 

Заєць: Ти хто?

Ріпка: Я? (обмацує себе) А! Я - Ріпка! А ти хто?

Заєць: Я - Заєць і дуже голодний (облизується).

Ріпка: Відразу говорю «Мінздрав попереджає»                                                              Отаких от габаритів

Неможливо досягти,

А нітрати і нітрити

Треба їсти, щоб рости.

Заєць: Ого! Скільки ти нітритів вперла. Мабуть я не такий голодний, як мені здавалося. Іди собі далі.

(Ріпка йде далі і знову горланить.) 

Мелодія Ріпки

Ріпка: Я Ріпка, Ріпка, Ріпка!

Я вам не Колобок,

Нітратики я їла

І виросла я в строк...

(Назустріч вискакує Ведмідь )

Мелодія на вихід Ведмедя

Ведмідь: Стій! Ти хто?

Ріпка: Я? А-а, Ріпка!

Ведмідь: Ріпку я ще не їв. Яка гарненька, апетитна! 

Ріпка: Нітрат — страшний продукт!  Ваше здоров'я недовговічне... 

Ведмідь: Тьху! Знов облом, піду краще Колобка почекаю.

(Ріпка йде далі, горланячи пісню. Назустріч крута Миша.)

Мелодія на вихід крутої Мишки

Миша: Привіт, Ріпка!

Ріпка: Звідки ти мене знаєш?

Миша: А я у діда на фазенді була консультантом по добривам.

Ростили, поливали

І добрив не жаліли…

Як виростеш - чекали,

А ти взяла і змилась!

Ріпка: Нічого я не знаю

І дай мені пройти!

Нітратів досить маю,

Якщо не в курсі ти.

Миша (дістає ножа і виделку): Мутантам-мишам все одно:

Хоч Ріпку їсти, хоч зерно! ( Кидається на Ріпку, кусає її, хапається за горло і раптом падає)

Мелодія «Швидкої допомоги»

Ріпка: Отак завжди, хоч що їм говори,

Тепер робота знову для 103.

Витягує за ногу Мишку зі сцени.

Звучить мелодія пісні Руслани «Знаю Я»

Польовичка: Ріпка далі йде по світу,

Тільки що то за біда:

Там, де Ріпка пройде, слідом

Вся трава геть пропада.

Лісовичка: І тремтять дерева в гаї,

Листя сиплеться з гілля…

Екокризу  відчуває

Наша матінка Земля!

Лісовичка і Польовичка: Схаменіться,  добрі люди!

Не доводьте до біди.

Чистою Земля хай буде

І сьогодні і завжди!

 

Всі актори виходять, взявшись за руки, і співають пісню « Три поради».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛЯЛЬКОВА ВИСТАВА

                                         «Весняна казка»

 

Мета: формування екологічної свідомості,  розуміння й усвідомлення правил природокористування , виховання  відчуття  єдності  з природою;  . любов до всього живого..

 

ГЕРОЇ    КАЗКИ  : Дівчинка,  Хлопчик, Зайчик, Лисичка, Сонечко, Весна, 1-й, 2-й Підсніжник, 1-а, 2-а Кульбабка,  Казкарі

 

Казкар 1  Чому так багато
                 Довкола тепла?
                 Це мамине свято
                 Весна принесла.

Казкар 2.Дозвольте сьогодні усім побажати
                 Багато щасливих і радісних літ.
                 Бабусям і мамам, дівчаткам в це свято –
  Разом:  Шлемо наш палкий березневий привіт!

Казкар 3.Є в нашій мові прекрасні звертання
                Добрі і щирі, чудові слова.
                Тими словами усяк без вагання
                Маму найкращу свою назива.
Казкар 4. Про бабусь забути, права ми не маємо,
                  І уклін низенький свій їм ми посилаємо.
Казкар 5. Наші спритні малюки
                  Вдома всі помічники.
                  Речі всі поприбирають,
                  Акуратно поскладають.
                  Обіцяєм, запевняєм –
РАЗОМ: Всі господарями станем!
                 Наш подарунок – «Весняна казка»

Звучить  мелодія  казки
Хлопчик:  Де ті квіточки ростуть? їх нема ні там, ні тут!
Дівчинка : Завтра свято вже у мами, та ще вкрите все снігами.
                     Привіт, Зайчику біленький, чом ти плачеш, чом сумненький?
Зайчик:  Вже набридла ця зима! Їжі взимку геть нема!
                  Кожушок весь обносився, від зими я вже стомився!
Хлопчик: Твоя правда. Час весні  панувати на землі!
Зайчик:    Вона вчора мені снилась.
Дівчинка : Щось весна вже забарилась.
Хлопчик:   Хотів квіток я нарвати,  маму радо привітати,
Дівчинка :  Але все ще під снігами. що, не буде свята в мами?
Зайчик:   А давайте ми підемо   і весну-красну знайдемо.                                                                          Її в гості ми запросимо  і  тепла в неї попросимо,
Щоб розтанули сніги й все розквітло навкруги!
Хлопчик:  Твоя правда. Я букет Із квіток нарву. Вперед!

З’являється Лисичка.
Зайчик : Здрастуй, подруго лисичко,ти куди ідеш, сестричко?
Лисичка. Я дізналась від струмочка, що тече ось там, в гайочку,
                  Що Весна уже іде, всім дарунки роздає.
Зайчик.   Яка радість! Я новенький попрошу кожух сіренький!
Дівчинка  А я квіток весняних, подарую мамі їх!
Лисичка.   Треба в Сонечка спитати, де нам Весну зустрічати.
                     Воно теж з Весною дружить  і по ній давно вже тужить.

Хлопчик. Ми  іще із малечку знаєм  таку закличку.                                                                          Зараз її заспіваємо, Сонце нею погукаємо.

Разом:
 

Вийди, вийди, Сонечко,
На дідове полечко.
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються

Звучить мелодія на вихід Сонечка

З’являється Сонечко

Сонечко :  Добрий день! Ви молодці!
                    Я уже свої промінці в гості до Весни послало,
                    Весну радо привітало,  я згори її вже бачу,
                    Має щедру вона вдачу,  все розбуджує від сну,
                    Зустрічайте й ви Весну!
Лисичка. Бачу, бачу, ось вона!
                  Вже іде сюди Весна!

Звучить мелодія виходу Весни.
Входить Весна.
Зайчик:    Здрастуй, Весно-чарівнице!  Радий я тобі, сестрице!
                  Довго я тебе чекав, разом з друзями шукав!
Весна.      Здрастуй, Зайчику біленький,
                   Здрастуй, дівчинка  і хлопчику маленький,
                  Здрастуй, Сонечко ласкаве  і Лисичка, ось я й з вами!
                  Щиро я усіх вітаю,  подарунки для вас маю.
                   Тобі, Зайчику біленький, — кожушок новий сіренький.
                   Знаю ваше я  бажання:   хочете  мамі в привітання
                   Назбирати тут квіток!
                  Бачите он той гайок?  Там я вчора вже ходила,
                  Всі квітки давно збудила. Пам'ятайте  лиш одне:
                   Навесні усе живе!
Дівчинка:   От спасибі, я скоріше  нарву квіточок побільше.
Хлопчик:   Завтра мамі їх на свято  подарую  разом з татом.
                     До побачення! Побіг, бо іще пекти пиріг.                                            Зайчик : (стурбовано). Що робити? Твоїх слів  він, мабуть, не зрозумів.
                                         Квіточки хоч і малі, але всі вони живі!
Весна. Не хвилюйтесь, ще не час.
              Краще глянем, що там в нас.
Танок квітів
Підсніжники:   Ми — підсніжники маленькі.
Кульбабки:  Ми — кульбабки молоденькі.
Разом: Дуже любимо Весну,
            Вона будить нас від сну.
(Забігає хлопчик, захоплено дивиться на квітки. )
Хлопчик.   Які гарні всі й красиві!
                     І жовтенькі є, і сині!  Я нарву їх досхочу.
                     Завтра мамі їх вручу.
1-й Підсніжник.  Ні, не рви нас, ми живі,
                               Хоч і квіточки малі.
Всі.    Хочем жити! Не губи!
1-а Кульбабка.   Краще ось що ти зроби:
                             Фарби й олівці дістань
                             І навпроти нас ти стань.
                             Будеш нас ти малювати,
                              А ми будем позувати.
2-й Підсніжник.  Ти, будь ласка, не дивуйся.
                               І повір: твоя матуся   буде рада іще більше,
                               Твій малюнок їй — цінніше.
Хлопчик:    Але в мене фарб нема!                                                                            2-а Кульбабка.  Допоможе тут Весна!
(З'являється Весна. За нею з фарбами, папером і олівцями заходять Зайчик, Лисичка та Сонечко.

Весна. Ось беріть  дарунки ці.
            Тут і фарби, й олівці.
            Намалюйте  ви у подарунок
            Своїй мамі цей малюнок.
          А квітки нехай живуть.
           Ну, пора мені у путь.
Хлопчик.   От спасибі за пораду!
Дівчинка:   Намалюю квітки радо!
Весна:    Разом з подарунком мамі  наші передай вітання.
               Квіточки, і ви бувайте   і про нас не забувайте!
               Прощавайте!
Разом:    Прощавайте!.
Хлопчик:  Сині квіточки весняні  ми не будем рвати:
                   Фарби, олівці дістанем   й будем малювати.
Дівчинка:    Намалюєм квітки ніжні,
                      Проліски й кульбабки –
                      І дарунки радо візьмуть
                      Мами від маляток.
Хлопчик:  А ми будем підростати,
                     Вчитися, мужніти —
                     Мамам будем дарувати
                      Щонайкращі квіти.
Дівчинка:    Ось, готовий вже малюнок!
1-й Підсніжник. Буде гарний подарунок.

Хлопчик.   Підпис  унизу  зроблю:
ВСІ:   «Дуже маму я люблю!»
Казкар1  :   Матусі, бабусі, жінки і дівчата,
                      Вітали вас щиро зі святом малята.
  Казкар 2     Для вас співали, для вас танцювали,
                      Любов і пошану свою дарували!
  Разом:        А сподобався вам виступ наш чи ні,
                      Хай засвідчать ваші оплески гучні!

Звучить пісня про маму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій  екологічної казки

«Царівна – жаба»

 Мета:

• формування знань про природу, природні явища, рослинний і тваринний світ;
• розвиток естетичних почуттів: любові, поваги, бережливого ставлення по відношенню до світу природи;
• спонукання в дітях бажання доглядати за природою і тваринами, берегти і зберігати природні багатства, тваринний світ.

 

Герої:  Казкарі, Царівна – жаба, класична зачарована царівна, Хуліган  – відчайдушний,  Хуліган  - боягуз, Баба Яга, Жаба, несправедливо гнане земноводне, Індійці племені Мумбо -Юмбо: Соколине Око, Вірна нога, Гурмани французи: Мсьє Жак, Мсьє П’єр, Іван Царевич, дитя своєї епохи.

 

Звучить музика «У гостях у казки»

Казкар1: Збирайтеся, добрі люди!                                                                                          Казка тут повчальна  буде!

Казкар2: Привіт, гості дорогі,                                                                                                     Та й ви, господарі рідні!

Казкар1: Здоров'я вам та удачі,                                                                                   Терпіння і радості в додачу!

Казкар2: А казочку послухати не бажаєте?                                                                               А де послухати, там і подивитися.

Казкар1: А казка наша непроста.                                                                                            Хоч всім знайома така.

Казкар2:  У зеленому жакеті
Галасує в очереті.
Хоч і плавати мастак,
І не риба, і не рак.

Разом: Це Царівна - Жабка

На сцені декорації болота. Чутний писк комарів, квакання жаб. Звідкись зі свистом прилітає і падає на найближчу купину стріла. З'являється Царівна-Жаба. Вона піднімає стрілу і уважно її розглядає.

 Царівна- жаба: Ну ось і дочекалася я свого щастя. Скоро сюди Іван Царевич за мною завітає, суджений мій. Візьме він мене під білі рученьки і відведе з болота цього триклятого. Розпрощаюсь я зі своєю шкірою жаб'ячої на віки вічні. Стану царівною, долю свою влаштую ... Ой, хтось сюди йде. Напевно, Іван Царевич!   Ні, це не царевич! Я  долю свою влаштую, а ось весь рід жаб'ячий все ж шкода - бідні вони, бідолашні! (Прислухається). Чу, кроки ... Не Іван це Царевич? (Знову прислухається). Ні, щось вже дуже шумно йдуть. Сховаюсь, мабуть, а то чого доброго ... (ховається)

Звучить хуліганська мелодія. На сцені з'являються двоє хлопчаків. Вони з шумом і гамором бігають по сцені, кидають палиці, камені. Почергово:  то один, то інший падає, намагаючись щось схопити.

1-й Хуліган: Тримай, тримай її - геть ляга зелена пострибала!

2-й Хуліган: Так, зловиш її, аж надто слизька! Ой, а раптом вона мене вкусить?

 1-й  Хуліган: Ти що? Вкусить ... У жаб зубів немає, як кусатися? Боягуз ти!

2-й Хуліган:  А раптом у мене потім на руках бородавки з'являться?

1- й Хуліган:  Після жаб бородавок не буває.

2 -й Хуліган: А навіщо нам жаби? Нехай живуть ...

1- й  Хуліган:  Як це навіщо? Ми в них камінням кидатися будемо!

2- й Хуліган: А навіщо камінням? Адже вона жива.

1- й Хуліган:   (перекривлюючи). Жива ... Ех ти, рюмса! А в кого ще каменем можна кинути? У кішку - так вона втече, в собаку, так вона вкусити може. А жаба - вона тварюка нешкідлива. Ні зубів у неї, ні кігтів.

2 -й Хуліган:  (гірко). Беззахисні вони. Може, не треба? Нехай живуть!

1- й  Хуліган: Відстань, рьова. Розвів тут сирість, як дівчисько! Гаразд. Підемо!

Царівна-жаба:  Смерть моя приходила та повз  пройшла. Ці малі страшніше Кащея Безсмертного будуть. Що ж це Івана Царевича нема ? Ще хтось по болоту йде. Чи не Баба чи Яга?

Звучить тема Баби Яги.

Баба Яга:
Бабця, я - бабця, Бабця Яга,

Не страшна і не беззуба,

Мудра голова! Не лякайтеся мене,

Зла не заподію, я про дружбу зі всіма

Ще з дитинства мрію!

Жабенята "ква-ква-ква" мені заспівали,

На болото через яр мене погукали.

В своїй ступі я лечу, віником махаю,

До маленьких жабенят  в гості поспішаю.

Царівна- жаба:  (нерішуче). Ви щось загубили, бабуся?

 Баба Яга : (плюх на купину). Ох, напужала! І адже знає, як звернутися до літньої людини. Бабуся! Так серце і розтануло, навіть апетит пропав.

Царівна- жаба : Так ви щось шукаєте?

 Баба Яга:  Так жабулечку мою я втратила, красотулечку мою Яснооку. Тільки вчерась під цвинтарною  плитою зловила, в кошик посадила, а сьогодні глядь - уже немає!                                                                                                Царівна:  (обережно). А навіщо вона вам? В котлі зварити?
Баба Яга: А як же, як же, певна річ - зілля-то як ще чаклунське виготовити?

 Царівна-жаба:  Соромно вам, бабуся. Пожаліли б тварину.

Баба Яга: А мені, може і шкода. Тільки проти традиції піти не можу - рецепт він і є рецепт. А там так і сказано (дістає з кишені блокнот ,розгортає, читає) "Жаба зелена - одна, миші полівки, сушені - десять штук, отрута гадюча ..." Царівна- жаба: (перериває читання). Ну ладно, бабуся, ви вже йдіть куди йшли по-доброму. 
Баба Яга: А як же, як же, певна річ - зілля-то як ще чаклунське виготовити?

 Царівна-жаба:  Соромно вам, бабуся. Пожаліли б тварину.

Баба Яга: А мені, може і шкода. Тільки проти традиції піти не можу - рецепт він і є рецепт. А там так і сказано (дістає з кишені блокнот ,розгортає, читає) "Жаба зелена - одна, миші полівки, сушені - десять штук, отрута гадюча ..." Царівна- жаба: (перериває читання). Ну ладно, бабуся, ви вже йдіть куди йшли по-доброму.                                                                                                                                   Баба Яга.: Так я тобі інший почитаю, з знахарської книги. У Франції видано, в минулому столітті. (Читає). "Попіл або сушена жаба, надіта на шнурку на шию так, щоб не торкатися шлунка, абсолютно виліковує від усіх хвороб. Порошок готується просто розтиранням сушеної жаби, але підсмажена жаба діє краще ". Ось, це тобі  паризьке видання, докторами вченими писаний.

 Царівна- жаба:  Шарлатани це, а не доктора.

Баба Яга :  (єхидно). А ти, царівна, ніяк Івана чекаєш?

Царівна –жаба: (похнюпившись). Чекаю, та він  щось не йде ...

Баба Яга:  Дивись, красуня, дочекаєшся. А він замість заміж - в суп                     тебе або, того гірше, на досліди!

Царівна-жаба: (в страху). Тіпун  вам, бабуся. Ідіть ви куди йшли.

Баба Яга : (сміється) На досліди, на досліди! Вірити нікому не можна!

На сцену виходить  Жаба. Вона витирає очі хустинкою.

Жаба:. Сестричко, скажи, чи далеко Баба Яга?

Царівна:. Тільки що тут побувала. Тебе розшукувала.

Жаба (плаче). Ох, зварить вона мене. І за що нам життя таке випало бідолашне!

Царівна : (заспокоюючи). Не плач, сестро, пішла вона вже.

                     Жаба:  Чому люди такі злі? За що вона нас невзлюбила? Хіба ми образили кого даремно? Стільки користі за століття принесли роду людського, а вони замість подяки небилиці про нас складають. Камені кидають, собаку нацькувають.

Царівна. Так неосвічені вони, темні.

Жаба: Адже ми і комарів винищуємо, і слимаків. У Парижі нас навіть на особливому ринку продавали і всяка добропорядна господиня вважала своїм обов'язком жабу в своєму квітнику чи садочку посадити, від шкідників свої рослини культурні захистити. Знали, що ми, жаби, справжнє благословення для місця, де живемо.

Царівна:  Може, через бородавок вас не люблять?

Жаба: А навіщо руками хапати? Отрута у нас, звичайно, є. А чим ще нам від ворогів захищатися? Стрибати далеко  ми не можемо, лапи у нас слабкі  і зубів немає. Залишається тільки отрутою захищатися.

Царівна:  Значить, Баба Яга тебе через отруту зловила?                                                         Жаба: Чаклунам і знахарям отрута потрібна, а лікарі нас через жаб'ячого каменю мільйонами винищували.

Царівна. А що таке, жабій камінь?

Жаба. Очі у нас дуже  гарні, світяться. Ось і думали люди, що в голові у жаб камінь коштовний захований - діамант або смарагд. Скільки сестер моїх через ці вигадки повбивали! А нічого, крім черепа в голові не знаходили. Ось його-то і назвали жаб”їм каменем. Так вигадали, що якщо покласти цей камінь в келих з отруєним вином, то він колір змінить.

Царівна. Бідолахи!

Жаба. Піду я, мабуть. Шлях мені належить неблизький.

Царівна. Куди ж підеш? Залишайся тут з нами, на болоті. Тобі у нас сподобається! Не плач! Удачі тобі, будь обережна!  Де ж суджений мій? Що ж все не йде?

Лунає звук автомобіля, що під'їхав автобус. Чути голос екскурсовода, який повторює на декількох мовах одне і те ж повідомлення    .

Голос. Увага! Громадяни туристи! Прохання далеко не розходитися! Стоянка автобуса десять хвилин!

        Лунає войовничий клич племені мумбо-юмбо. На сцені з'являються два індійця. Вони насторожено озираються.

Соколине Око: Іди обережно, Вірна Нога. Вона ховається десь тут.

Вірна Нога: Кого ми шукаємо на цьому болоті, Соколине Око?

 Соколине Око:. Як це, кого? Листолаза жахливого  Коко! Хіба ти забув, що у нас закінчилися отруєні стріли?

Вірна Нога:  Ти помиляєшся, Соколине Око. Коко водяться не тут, а у нас на батьківщині - в Південній Америці.

Соколине Око:. (гордо). Соколине Око ніколи не помиляється! Шкірою відчуваю - тут повно жаб.

Соколине Око присідає навпочіпки і починає свистіти, одночасно постукуючи себе по щоці.

Вірна Нога:  А як виглядає та жаба, яку збирається зловити мій брат?

Соколине Око:. Вона дуже маленька, золотистого кольору. Але отрути її вистачить, щоб отруїти 50 стріл для духовий трубки.

Вірна Нога:  . А що, якщо отрута потрапить на шкіру тобі?

Соколине Око:. Не бійся, брате. Соколине Око знає, як себе вести. Як тільки я зловлю жабу- зірву лист, посаджу її туди і закрию один кінець грудкою бруду, а інший зав'яжу травичкою.

Вірна Нога:   І все ж я думаю, що в цих бідних сонцем краях отруйна Коко не живе. Скільки ми вже ходимо по цьому болоту, а ні удав на нас не накинувся, ні який-небудь павук отруйний не вкусив. Одні комарі, та й ті не малярійні.

Соколине Око:.  Вірна Нога, іди обережно.

   На сцену виходять французи – гурмани.

1-й Француз. О, мсьє Жак, обережно, не замочіть ноги!

2-й Француз. Як ви люб'язні, мсьє П'єр, тут дійсно дуже сиро.

                                                                                                                                    

П'єр. Чи  не скористатися нам, мсьє Жак, зупинкою, щоб відловити кілька жаб на обід?

Жак. Мабуть, мсьє П'єр. Якій страві  Ви віддаєте перевагу?

П'єр. Мариновані жаб'ячі стегенця в часниковому соусі. Моя Жозефіна їх прекрасно готує!

Жак. А я люблю смажені під соусом бешамель. Пальчики оближеш!

П'єр. Дивуюся, як при такому достатку жаб місцеве населення їх чомусь ігнорує?

Жак (іронічно). О, вони вважають за краще борщ з пампушками, з часником!

П'єр. А нас, французів, презирливо називають "жабниками" ...

Жак. Обзивати обзивають, а жаб нам поставляють досить великими партіями.

П'єр. Зрозуміло. Франція занадто цивілізована країна, щоб дозволити собі їсти власних жаб.
Жак. Ще б. Якщо ми з'їмо всіх своїх жаб, то наші комарі з'їдять нас!

П'єр. А що таке для такої величезної країни, як Україна,  кілька мільйонів жаб'ячих лапок?

 Жак. Або кілька десятків мільйонів?

П'єр (прислухаючись). Здається, нам пора. Чуєте, нас гукають?

Голос. Увага, громадяни туристи! Прохання зібратися в автобусі! Французи йдуть.                                                                                                                              Царівна-Жаба знову сідає на купину. На сцену виходить Іван Царевич.

Іван Царевич: . От тобі й маєш - стрілу мою жаба тримає. Гей, жаба, віддай мою стрілу!

Царівна-жаба: Віддам, якщо  дружиною мене візьмеш.

Іван Царевич : Так, розмовляти  ти вмієш. А ще чого ти робити вмієш?

Царівна- жаба: Та все вмію. Ти хіба казок не читав? Забереш ти мене з болота, принесеш додому, скину я шкуру жаб'ячу і буду тобі дружиною - Василиною Премудрою.

Іван Царевич:  (в тон). Так, а потім виявиться, що рано ти шкуру скинула і за тобою Змій Горинич прилетить, або, того гірше, Кащей Безсмертний  припреться. Бігай потім за тобою по всьому тридев'ятому царстві, чоботи стоптуй. А вони у мене одні!

Царівна – жаба: (в зал). Ось царевич нині пішов - нічого робити не бажає. Так візьмеш мене  дружиною  чи ні?

Іван Царевич: Дай подумати. Бач, кваплива яка жаба попалася. Швидко тільки блох ловлять. А одружитися - це тобі не в баню сходити. Тут розрахунок правильний потрібен. (Позіхає). Та й намаявся я, по болотах бігаючі. Почекай, посплю годинку, а там видно буде.

Царівна.- жаба:  Ну спи, спи...Ось тобі і казочці кінець, видно, не судилося…

Казкар1:

Наш дивний світ такий, як казка,                                                                                       Он в небі хмаронька пливе.                                                                                         Тож бережи його, будь ласка,                                                                                             Все в ньому гарне і живе.

Казкар2:

Он квітка полум'ям палає,

Яскраве сонечко блищить.

Зелена жабка «ква» співає,

Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виступу Агітбригади

« МИ  ЗА ЗДОРОВИЙ  ЗАСІБ     ЖИТТЯ!

Мета: формування системи екологічних цінностей, усвідомлення і засвоєння екологічних знань, усвідомлення значення екологічної освіти у становленні особистості. Розвивати і формувати у дітей екологічну грамотність і здоровий засіб життя  із застосуванням теоретичних і практичних форм вивчення питань екологічної культури.

Ведучий 1.Слухайте ті, хто жити охочий
Відкрийте душі, відкрийте очі!

Ведучий 2.Ми вам сьогодні покажем сюжети
В чому здоровя і щастя секрети!

Ведучий 3.Сьогодні в нас складна розмова
Тож про здоров’я піде мова
До всіх наш заклик і порада
Бо ми ліцейська  агітбригада

Ведучий 4. Доброго здоров’я !
ВСІ:  Наш девіз:  За молодість і майбуття!
За здоровий засіб  життя!

Ведучий 5.Щоб міцне здоров’я мати,

Треба добре-добре знати

Дітям правила прості,

А за змістом – золоті!

Ведучий 1.Щоб нічого не боліло,

Полюбити треба мило!

Часто й чисто руки мити

Та охайному ходити.

Ведучий 2. Щоб здоровим довго жити,

Воду слід усім любити,

Мило, пасту, гребінець –

Будеш справді молодець!

Ведучий 3.Бережись немитих рук –

Кран з водою – ліпший друг.

Руки мий частіше і чистіше,

Сам побачиш – буде ліпше!

Ведучий 4.Про чистоту хто завжди дбає,

Здоров’я той чудове має.

І настрій в того дуже гарний,

І в світі він живе не марно.

Всі разом:        Повчальна казка  «Колобок»

 

Колобок:   Я веселий Колобок, по доріжці приг та скок
     зарум’янений бочок, по доріжці я кочуся
     у пилюці замащуся, і ніхто не з’їсть дружочка
     замазуру-колобочка!
 Виходить Зайчик:
 Зайчик:  Хто це котиться назустріч? Наче пахнеш смачно ти,
                  А чому ж такий брудний?
 Колобок:   По доріжці я котився і увесь так забруднився!
                     Схочеш з’їсти замазуру – будеш пить гірку мікстуру!
 Зайчик:   Ти по лісі не котися,  до бабусі повернися.
Колобок:    Я неслухняний  Колобок, та все далі приг та скок!
 З’являється Вовк:
 Вовк:   Хто це в лісі так співає вовку спати заважає
               з’їм тебе дивину – незвичайну звірину!
 Колобок:  Як візьмеш мене у ротик – заболить в тебе животик!
                    По доріжці я котився і в болоті замастився!
                    Як не хочеш мать турботи – не клади мене до рота.
 Вовк:   Ти по лісі не котися, до бабусі повернися.
Колобок : Я неслухняний Колобок,  покочусь  через місток.
 З’являється Ведмідь:
 Ведмідь:  Що тут робиш, Колобок , зарум’янений бочок?
                   Заберу тебе до хати, в молоці пополощу,
 Медом трішки помащу, з’їм тебе я на обід,
 Щоб не біг, куди не слід!

Колобок:   Ти мене не зачіпай, а хутчіше утікай!
                    Бо коли мене з’їси – захворієш, дружок, ти!
 Ведмідь:  Ти по лісі не котися, до бабусі повернися.
Колобок:    Я неслухняний  Колобок,  побреду  у той  лісок.
 Назустріч йому Лисичка:
  Лисичка:  Колобочку, рум’яненький, запашненький, солоденький
                     Хочу дуже тебе з’їсти – подивлюся де б це сісти!
 Колобок:   Ти не їж мене, Лисичко, дуже брудне в мене личко,
                     Не рум’яний вже бочок – я бруднуля-колобок!
                     Пожалій мене, Лисичко, та відмий моє ти личко,
                      Поскликай звірят до хати – піду з ними я гуляти!
Лисичка:  Звірята, давайте вмиємо Колобка!                                                          Колобок:   Дякую, звірята! Я тепер Чистюля - Колобок!

Всі актори:  А мораль, малечо мила, у цій казочці така :
                    «Для здоров’я і для дружби – необхідна чистота!»

Актори співають  пісню « ПРО ЧИСТОТУ»

Жодний кіт і жодна кішка

Не торкнеться молочка,

Якщо лапкою не вмита

Акуратно мордочка.

 

Поспішають до коритця

Поросятка-малючки,

Гарно вимивши копитця

І маленькі п'ятачки.

 

Сонце завжди буде усміхатися

Тим, хто вранці любить умиватися!