Сценарій "Свято сміху"

Про матеріал
Сценарій сеселого свята до Дня гумору. Містить багато сценок, частівок, які не залишать нікого байдужими!
Перегляд файлу

СВЯТО  СМІХУ

 

Увага!Увага!

Прослухайте наказ № 1187 міністра сміхології від 21 дня Великого посту року 2018 славного м.Кобеляки про відзначення Свята сміху. У зв’язку із славною датою всього веселого людства, яке проживає у славносвісному м.Кобеляки

НАКАЗУЮ:

  1. Привітати зі святом всіх присутніх, хто розуміє жарт та анекдоти, усмішки та витрішки.
  2. Забороняється сьогодні сумувати і плакати.

Зі змістом наказу ознайомити: всіх отроків, які вчаться і не вчаться, сміються і не сміються, розумних і не дуже, високих і низеньких, кучерявих, тоненьких,і товстеньких, чорнобрових, руденьких, а також всіх, всіх,всіх.

На цьому свято дозвольте вважати відкритим!

Звучать фанфари! Виходять ведучі.

Вед. Добрий день вам, люди добрі!

Вед. Добрий день, люди хороші!

Вед. Свято сміху в нас сьогодні:

Щиро ми вітаєм вас.

І усмішок тут буде багато,

І красиво тут у нас.

Вед. На нашому святі будуть для всіх

І гумор, і танці, і пісня, і сміх.

Тож дозвольте вас вітати,

Щоб добре повеселились, й щастя щиро побажати.

Вед. Користь сміху ми покажем,

Щоб проблеми нам долать.

Усмішкою вік подовжим

І не будем сумувать.

Вед. Від старого і малого –

Всі ми любим щирий сміх,

Із поганого й смішного

Посміятися не гріх.

 

Вед. Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Тим і бажаний для всіх.

Вед. Любі гості! Добрі люди!

Смійтеся на повні груди!

Вбігають клоуни. (під веселу музику забігають клоуни)

«Веселий вихід клоунів»

(Клоуни вітаються за руки зі всіма, один з одним, жартують)

Бім: Добрий день усім в цім залі!

Бом:   Здається нас уже впізнали.

Бім:    Аплодуйте нам обом.  Звусь я Бім!

Бом:   Мене звуть Бом!

Бім: Ми – посмішок продавці

Гей, підходьте покупці!

Бом: Наш товар непростий,  

Він веселий, весняний.

Бім: Весняний розпродаж, поспішайте,

Посмішку приміряйте! Кому посмішку? (діти піднімають руки)

Ой, як багато бажаючих! Воно і зрозуміло. Гарний настрій сьогодні нікому не завадить. (роздають посмішки)

         Вам ось ця подобається? Тримайте!

         Зверніть увагу на цю.

         Поміряйте ось цю посмішку.

         Візьміть, це ваш розмір.

         А для вас особливий екземпляр.

         А ця вам підійде, будете задоволені.

Бом: Всі свої посмішки одягайте і сміятися починайте!

Фонограма «Сміх»

(діти приміряють посмішки і, дивлячись одне на одного, сміються)
 

Пісня . (Зима)

 

Ми клоуни-веселі, 
Смішинки в нас подружки. 
Жувать ми їх готові 
І класти під подушки. 
Ще знаєм анекдоти, 
Лікуєм від нудоти. 
Як треба - зачаруєм, 
Усмішку подаруєм. 
Льодовик у серцях 
Хай розмерзнеться, 
Сміх і радість до нас 
Хай повернеться. 
Водограєм нехай гумор лине, 
Веселиться нехай вся шкільна родина. 

 

 


Бім. 
Все, що є 
Й чого не маємо, 
У макітрі розтираємо. 


Бом. 
Що було і не було, 
У макітрі щоб гуло. 


Бім. 
Трохи сміху, трохи сліз. 
Анекдот щоб теж уліз! 


Бом. 
Щоб смішним запахло духом, 
Треба добре слухать вухом. 


Бім. 
Жартівливий дух летить, 
Як же нам його зловить? Ловімо! 
 

Вибігають.

 

 

Вед.  Наше сьогоднішне життя — не шоколад, 
І щоб воно ішло на лад, 
Нам треба більше жартувати, 
Невдачі гумором долати. 


Вед. Сьогодні буде торба сміху, 
Вам, любі гості, на утіху. 
Всім пропонуєм «Вінегрет» 
Шкільний веселий ко-ло-верт. 

 

Вед.  Тож сміймося, бо вже відомо,

Що сміх продовжує життя,

Лікує і ховає втому,

Веде до позитиву почуття!

 

(Частівки). Ушаков, Скрипай К.

 

 Про життя шкільне сьогодні

Розказати саме час.

Якщо слухати нас згодні,

То запрошуємо вас.

 

Раз списала на контрольній

Приклади в Маринки.

Зараз в зошитах у нас

У обох є двійки.

 

От дарма усі говорять:

«Лежебока ти!» мені.

Я лягаю коли набік,

А коли і на спині.

 

Розбудіть мене вночі,

В самій серединці –

Розкажу вам алфавіт

Я весь без заминки.

У Максимчика язик 
Лінуватися не звик, 
З балачок уже розпух, 
Що тепер хвата до вух. 
Ух! 

Від ласкавих, добрих слів 
Рот у хлопців почорнів, 
Щоб їх трохи відбілити 
«Ваніш» треба їм купити.  

Як нам ледарів зібрати, 
Не було б куди саджати. 
Якби їх хто купував, 
Бізнес наш би процвітав. 
 

Не витримує вже стеля 
Наших доблесних спортсменів, 
На перерві, як в бою, 
Силу міряють свою. 

Треба спонсорів шукати, 
Щоб нечупар нам покупати. 
Хай придбають нам басейн, 
І діла будуть окей! 
 

Хай смішний наш «вінегрет» 
Буде всім вам на десерт, 
Все погане хай минеться. 
Хай вам весело живеться! 
 


Ми частівки проспівали,

Щоб ви нам аплодували.

Хоч ми й любим виступати,

Та пора і честь нам знати!

 

Ведучий. Коли людина сміється – вона здолає всі труднощі, всі негаразди. Китайський філософ Конфуцій сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло; сміятися з неї – це нищити його».

Ведуча. А давні японці не забували повторювати: «У дім, де сміються, приходить щастя». І довели світу, що це – істина!

Сценка «На дорозі»

Даїшник. Ану, стій! Чого ти трясешся? Звичайна перевірка. (Обходить навколо велосипеда, постукує палкою по колесах). Підкачати треба було б. (Сердито). А де ще два колеса? Пропив, напевно. От як створюєш аварійну ситуацію.

 

Велосипедист. Вибачте, тут, мабуть, якась помилка.

 

Даїшник. Яка ще помилка! Це у тебе помилка на помилці. А я тільки розпочав огляд. Чому немає запасного колеса?!

Велосипедист. Мені що, його на спині возити?

 

Даїшник. Ну що ти, як маленький. Без запаски не можна. А як колесо спуститься?

 

Велосипедист. Поставлю латку.

 

Даїшник (передражнюючи). Латку він поставить. Ти на своєму драндулєті і до найближчої вулканізації не дотягнеш. За це, до речі, теж штраф треба платити. Техогляд давно проходив?

 

Велосипедист. А що, треба?

 

Даїшник. Ти вчора за кермо сів?

 

Велосипедист. Ні… 20 років уже їжджу.

 

Даїшник. І досі без довідки про техогляд? Ай-яй-яй, це ж який штраф треба платити!

 

Велосипедист. Ой, мені недобре.

 

Даїшник. Зачекай. А де у тебе аптечка? Що, і аптечки немає? Ну це, знаєш, - штраф.

 

Велосипедист. Ва…ва…валідолу не знайдеться?

 

Даїшник. А що, в тебе ще й  язик заплітається і обличчя якесь дуже вже червоне. Ану, дихни у трубочку! (Велосипедист астматично дихає). Ось тобі й маєш, ще й п’яний до всього. А я ж бачу, якось дивно ти поводишся!

 

Велосипедист. Я лише декілька ковтків пива випив!

 

Даїшник. Це справи не міняє. Платити все одно доведеться.

 

Велосипедист (розгублено). Як же так… Із глузду можна зійти… Вперше за 20 років – і таке.

 

Даїшник. Вперше чи не вперше, а відповісти все одно доведеться. Від нас не заховаєшся. 20 років, 20 років… Я може тут 30 років на цьому самому місці стою, а таких, як ти, лопухів ще не бачив. А цікаво, який у тебе кілометраж? А де спідометр? Де дошка приладів?

 

Велосипедист (починає божеволіти). Не знаю, мабуть, украли.

 

Даїшник. Непорядок. Це штраф. А-а-а! А ключ де?

 

Велосипедист. Який ще ключ?

 

Даїшник. Що означає – який? Я питаю, чому ключа нема? Машина крадена? Ну, хлопче, у тебе неприємності! Ану, вилізай із машини, руки на капот!

 

Велосипедист. З якої машини? Я ж на велосипеді.

 

Даїшник (дивиться на велосипедиста, наче вперше його бачить). Хм… дійсно, на велосипеді… Добре, проїжджай і не створюй пробок на дорозі, (навздогін), і наступного разу мені не попадайся, (до себе) а кардан у нього дійсно несправний, (за куліси) Михайловичу, а що ми вчора пили?

 

Діти (жарти) Тимохіна Христя і Куруц Артур

Де Іванко

-Де Іванко? - запитав наш учитель Тому.

- Та він ногу поламав і побіг додому.

Знайду

-Нащо калоші ти взуваєш?

-Я вних на вулицю піду.

-Але ж грязюки там немає...

-Нічого, я її знайду!

 

-Знову мокрі черевики?!

Сварить Вову мати.

Ти, мабуть, в усіх калюжах устиг побувати?

-Що ви, мамо, - каже Вова,-

Не хвилюйтесь дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі.

 — У вас зуби є, дідусю? —

онучок питає.

Дід журливо посміхнувся:

— Давно вже немає. —

Це почувши, хлопченятко

зраділо без краю:

— Тоді пряник потримайте,

а я пострибаю.

Запитай у мами

-Тату, ти не знаєш, де Кордильєри?

-Запитай у мами. Вона завжди представляє все з місця на місце.

 

Маковець  «Інтелігентна розмова»

Як це добре, громадяни,

Мати грамотних дітей!

- Яких знаєш письменників? -

Пита сина Єлисей.

- Пушкін.

- Далі.

- Гоголь.

- Далі.

- Горький, Мамин-Сибіряк.

- Далі, синку.

- Достоєвський, Лев Толстой, Бальзак…

Єлисей зрадів:

- Прекрасно!

Ось ми вияснили так,

Що на вулиці Толстого

Я в пивній забув піджак.

 

Ведучий. Світ сміху – це особливий світ. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». 

Ведучий. Гумор - це не просто сміх, це - сміхотерапія. Він пройнятий любов’ю до людей.

Вед. Нам український народ створив безліч каламбурів, коломийок,  жартівливих пісень. Одну з них ми пропонуємо вашій увазі.

"Ой ходімо, жінко, в поле працювати".

Ведучий. Коли людина сміється - вона здолає всі труднощі, усі негаразди.

Ведуча. Де немає сміху - там немає надії на оновлення.

 

Лікаря викликали?

 

— Лікаря викликали?


— Добрий день, лікарю, проходьте, будь-ласка.


— Де хворий?

— Я…


— Ой, як добре!


— Що-о?


— Прикмета! Якщо перший хворий чоловік — це на щастя!


— Так я ваш перший…


— Ага! Я така рада!


— Я також…


— Так. На що скаржитесь?


— Щось мене в боку болить. В правому, ось тут.


— Серце.


— Серце ж зліва!


— Що? Так-так… Ми проходили. Серце з того боку, де годинник…

Температуру міряли?


— Температури нема.


— Як нема? Що — нуль?


— Чому? Тридцять шість і шість!


— Ось! Вище нуля. Підвищена!


— А я завжди думав, що нормальна.


— Що ви з лікарем сперечаєтесь?.. І потім, якщо все в нормі, навіщо викликали?


— То в боці ж болить.


— В боці… Погано. Можливо, вас хтось укусив?


— Хто?!


— А клопів у вас нема? У нас на старій квартирі були, так, знаєте…


— Нікого у мене немає! І потім — болить же всередині…


— Всередині? Цікаво, що у вас там є.


— Можливо, ви мене послухаєте?


— Звичайно. Я вас уважно слухаю.


— Ні, я маю на увазі фонендоскоп. Знаєте, така штука, з трубочками?
— З трубочками? А! Звичайно, це ми проходили! Он він, в сумці…Давайте …Ой! Стукає щось… Тук-тук, тук-тук… Як цікаво! Чарівно!..


— Чарівно чи не чарівно, але в боці болить.


— Болить — це погано… Що ж у нас там болить?


— Можливо, печінка?


— А що, а цілком можливо!


— Та, кажуть, при печінці білки очей жовтіють…


— Так? Даваймо, покажіть очі…О-о-о! Так у вас вони не те що жовті, прямо коричневі вже! Типова жовтуха!


— Лікарю, у мене з дитинства очі карі…


— Значить, жовтуха вроджена!


— Ні, лікарю, все-таки я думаю, що не печінка…


— Ну, не хочете — не треба… я хотіла якнайкраще. А якщо не печінка, тоді що? В принципі, можливо було б припустити, що у вас приступ апендициту!


— Лікарю, я боюсь, що…


— Не треба боятися, виріжемо під наркозом!.. Раз — і все! Ми проходили!


— Я боюсь, що це — не те. Справа в тому, що апендицит у мене вже вирізали.


— Так? Давайте, відкрийте рот!..


— А-а…


— Ширше!


— А-а-а-а!!!


— Ви що, знущаєтесь! Де ж вирізали, коли я їх бачу?


— Кого?!


— Апендицит!


— Лікарю, ви нічого не плутаєте?


— З чим?


— Ну, з гландами?


— Гланди? А де ж тоді апендицит?


— Він нижче, звідси не видно.


— Ну ладно… До речі, давайте виріжемо гланди!


— Навіщо?! У мене не гланди болять — у мене в боці болить.


— В боці, в боці… Цей ваш бік мене вже дістав. Що у вас там?


— Ви не думаєте, що там — локальний запальний процес?


— Чому не думаю?.. А як це?


— Його можна знайти аналітичним шляхом…


— На що ви натякаєте? Кажіть прямо — я ж лікар!


— Я маю на увазі аналізи. Знаєте, кров, шлунковий сік…


— Всі соки корисні! Це ми точно проходили, а не як-небудь.


— Молодці… Пишіть направлення на аналізи. Писати вмієте?


— Хворий, а ще жартувати надумали!.. Напишемо!..


— Так. Тепер, напевно, мені потрібно притримуватися дієти. Нічого жирного, гострого, солоного…


— Чому це? Я кільку люблю!


— Та ні… Це ви мені дієту призначаєте.


— А-а. А я кільку люблю — жах як люблю! До зарізу!


— Не треба мене різати! Ви бюлетень не забудьте. Вмієте заповнювати?


— Хворий, а смішечки вам, Що-що, а бюлетень вміємо!..


— Оце молодець. Пишіть діагноз.


— Так? А який?


— А ви різні знаєте?


— Навіщо різні? ГРЗ!


— Ну, то його і пишіть… Записали? Все. Дякую…


— Значить, я піду?


— Звичайно. У вас же ще, напевно, багато викликів?


— Жах, ячк багато!!


— І всім ви повинні допомогти… Так… Ну, дай вам Бог!


— Знову ви зі своїми жартами, хворий. Бога ж нема!


— Ви це проходили?


— Та вже як-небудь!


— Ну тоді точно. Видно, таки з вами Бога нема…

 

(Варченко О.Б.) Гуморески

 

Ведуч. Зустрічайте, вперше на нашій сцені, актори Великого театру. Вони працювали на найкращих сценах світу. Їм аплодували глядачі Нового світу, Чорного контингенту, Сумчатого материка та полярники вічної мерзлоти. Вони, сподіваюсь, не залишать байдужими і вас. Вітайте артистів.

 

(Танець маленьких лебедів)

 

Ведучий. Де немає сарказму - там немає справжньої любові до людства.

Вед. Тож продовжуйте сміятися.

 

Вед. Хай сміх освітлює ваші обличчя!

Дві кумасі

 

 

 

Одна модна, друга – не дуже (у фуфайці).


- Ой, кумасю, сто літ вас не бачила! (починає модниця)


- То це ви? Єйбо – присєйбо не впізнала б, чого це ви розодєлися зовсім не по-нашому? Як те опудало!

- То ваша, кума, балачка від вашої дрімучої необразованості – тре телевізор дивиться. То й мене цим, фе, опудалом не обзивали б. 


- А що очі бачуть – то те й мелю. Я ото така – правду та межи очі. Вас хоч на огороді постав – ворін ганяти.


- Що ви мелете? Та я ж одіта по самому останньому моднячому фасоні. У Парижі так всі одіваються. Во! Модерн! (пройшлась, виляючи).


- То так би й казала, що мавпа рижа із Парижа! (звертається до глядачів) Модерн – то, мабуть, по їхньому, по французькому – морда! Та ще й розмальована. І де ви ото в нашому селі так вихилятися будете? Та на своїх каблучищах в яку кальобуху по теміні не шерепніть!


- Чи ви, кумасю, думаєте, я вже зовсім дурна? Чого б це я лазила по канавах?


- А що, в нас у селі десь найдеш гарну дорогу? Як у твойому Парижі?


- Та якщо хочете знати, то я зовсім нікуди йти не збираюся!


- То якої пам’яті наряджатися у все французьке? До вашого вєдома, я й без вашого МОРДЕРНУ вмію задом хилитати.(демонструє) На городі, з лопатою!

_
- Тю, дурна ви, кумонько, хай бог простить. На що ж мені та лопата?


- То те-є, брали б сапу…


- Кумонько, ну ви такі дрімучі, як хрящаки понад Сільським ставом! Куди мені сапа до меї мініюпочки? Я ж ото краще вечором під клубом постою, зернята поплюю… Хай на мою красу люди подивляться, а не на вашу задрипану кухвайку.


- Кумонько, хоч я вас і поважаю, але який чорт тебе в темноті побачить?


- Ну да!.. Я там стану під французькими фонарями, їх недавно, тижнів зо два, як почіпляли.


- А справді – забула, таки вчепили. І шо, їм ше ніхто в’язи не поскручував? Так довго?


- Ви шось таке, кумасю, як ляпнете своїм дурним язиком! То ж одна лямпочка на все село!


- Таке скажете! А на колгоспі? Сіяє краще за ваш Париж!


- Я тоже думала, нащо там їх так багато?


- Ото ж! А я знаю – щоб свині корито бачили.


- Ви мене, кумасю, заплутали, нічого не розберу, нашо тим свиням на корито дивитися?


- Еге, нашо та нашо! Вам би краще свинячою жизню поінтересуваться, ніж тою Хранцією! Свині при світлі їжу краще побачать?


- Краще побачать!


- З’їдять?


- З’їдять…


- Поправляться?


- Поправляться.


- Їх потом заколють?


- Ну!..


- А вже потом як почне народ на тих шкварках гулять-веселиться, що й тебе коло того фонаря побачити не здужають!


- А чого ж це їм гулять?


- В телевізорі сидите, а толком нічого не знаєте!


- А шо?


- Бо ж сьогодні Свято сміху!


- З чим ми вас усіх і вітаємо!

 
- Радості й здоров’я бажаємо!


- Карманів повні гроші!


- А тепер похлопайте – ми ж такі хороші!   (Говорять разом)

 

Дівчина:

Черевички мої,

Носики вистрочені

Не хотіла танцювати-

Самі вискочили

(танець)

 

Вед.Усмішка нічого не коштує, а дає багато. Вона збагачує тих, хто її отримує, і не збіднює тих, хто її дарує. Вона триває мить, але пам’ять про неї може лишитися назавжди. 

 

Вед. Вона триває мить, але пам’ять про неї може лишитися назавжди.  Сміх-це ліки від усіх хвороб.
 

(Забігли зігнувшись Баба – яга , Кощій )


Яга.  Ми хотіли завітати,
Щоб всіх із святом привітати.


Кощій. А ще хотіли б вам на згадку
Смішні частівки заспівати
 

(виконують частівки)
 

(Частівки)


Кощій.  Я злякавсь, на мене впала кістяна чиясь нога.
Баньки витріщив, дивлюся: це ж ти, Ягочко моя.


Яга. Ой, Кощею, серце моє, заскучало ще з весни
За реберцями твоїми, за худими коліньми.


Кощій. Подивіться на красуню, на горбатеньку мою.
Надивитися не можу на мітелочку твою.


Яга. Ой, Кощею, схаменися сором тобі за мітлу.
Купи мені Мерседеса чи Тойоточку нову.


Кощій. В мене пенсія маленька, ще й дотація мала.
Газ в хібару я підводжу, то ж копієчки нема.


Яга. Не кричи на мене так, старий скупердяю,
бо піду на дискотеку, піду загуляю.


Кощій. Кому треба ти така, зла і страшнувата.
З тебе сиплеться вже клоччя, і піря, і вата.


Яга. Подивись на себе збоку- теж знайшовся кавалер.
Ти ведеш себе, як фермер, і пихатий, немов мер.


Кощій. Ти спитайся краще хлопців, чи на танці ще приймуть?
Але йди, то, може, спину, може, й голову помнуть.


Яга. Я як сяду на мітлу, в барі опинюся.
Потанцюю я брейк-данс, вранці зупинюся.


Кощій. Скільки ми б  та не сварились -нам у парі жити.
Годі, нам, Ягусю славна, байдики тут бити.


Яга. Ой, спасибі, наречений, що мені ти нагадав.
Ми ж вітаємо зі святом, а не ловимо тут гав.


Кощій. Я вітаю з святом гарних хлопців і дівчаток,
Щиро зичу вам добра і на джинсах латок.


Яга. А я зичу, прехороші, в школі затишку й тепла
До побачення, я їду,ой, заклинила мітла.


Кощій. Дай-но, мила, я змайструю Бумер цей прикольний твій.
Ні соляри, ні бензину в механізм оцей не лий.


Яга.  До побачення, вам, люди, наші вірні друзі.
Краще їхати на мітлі, ніж повзти на пузі.


Кощій. До побачення, прощайте і про нас не забувайте.
Ми вдвох любимо всіх вас.

Бо ми супер-просто клас.

 

 

 Вед. Ось і настав час прощатися з вами, друзі. Але ми хочемо побажати вам щирого сміху! Добрих жартів!

 

Вед. Веселих і доброзичливих друзів! Та нових дотепних вигадок і винаходів!

 

Усі разом. Смійтеся  всі! Смійтеся на здоров’я!

Вед. В життя із усмішкою йдіть,

І стане всім світліше,

І сонечко в душі знайдіть-

І йдіть з ним сміливіше.

 

Вед. Всміхайтесь щиро, від душі!

Ви - у житті на старті!

І щастя всім нести спішіть,

Бо люди того варті!

 

Пісня Вільхова Н.В.  "Хороший настрій"

 

docx
Додано
10 лютого 2019
Переглядів
310
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку