Сценарій тематичного заходу "Свято печеної картоплі"

Сценарій тематичного свята

«Свято печеної картоплі»

       Волошко Олена Василівна,

інструктор з фізичної культури

комунального закладу

«Заклад дошкільної освіти

(ясла-садок) № 407 Харківської міської ради»

 

- Листопад – останній місяць осені, у народі його називають напівзимник, падолист, грудкотрус. Кажуть, він вересню – внук, жовтню – син, а зимі – рідний батенько. Не без підстав стверджують, що листопад – зимі заспів, бо їй двері відчиняє.

          Діти, скажіть. Які ви знаєте прикмети листопада?

(відповіді дітей)

- А послухайте-но мене:

- Восени і горобець багатійко.

День у листопаді, що заячий хвіст.

Небо в листопаді – шатро із хмар.

Холодний батько жовтень, а листопад його перехолодив.

Листопад не лютий, проте спитає, чи добре одягнений та взутий.

Дитина (читає вір Інни Кульської):

Коли вона загляне в сад,

Наллється соком виноград,

І пізні яблука ренет

Солодкі стануть наче мед.

І запишається в хустках

Товста капуста на грядках.

Як помандрує по гаях

З чарівним пензлем у  руках,

Все розмалює по путі,

Берези стануть золоті!

І ми її уклінно просимо:

«Заходь у гості, щедра осінь!»

•                      Діти, заплющте очі, вдихніть повітря й скажіть, чим на вашу думку пахне осінь?

(відповіді дітей: яблуками, морозцем, сухим листям…)

Дитина: Тому що восени збирають врожаї на полях і в садах – багато овочів, фруктів. Завершуються усі польові роботи. Є звичай в цей час відзначати «свято врожаю».

- Діти, давайте й ми влаштуємо «Свято печеної картоплі». А чи довелося вам колись пекти в багатті картоплю? На території нашого закладу є місце. Де ми можемо це зробити.

(діти підходять до місця, на якому можна розвести вогнище)

- Діти, а що ж потрібно нам для вогнища? Так, сухі дрова, хмиз. Ось зараз ви все це і збиратимете.

(діти беруться до роботи)

- Діти, а хто скаже, як треба підготувати місце для вогнища?

(відповіді дітей)

-  Так, це місце треба обкопати або обкласти камінням чи цеглинками, щоб вогонь не розповзався.

- А як треба розпалювати вогнище?

(відповіді дітей)

- Так, спочатку кладуть тонкі і сухі гілочки, ломачки. А потім – сухі дрова, які ставлять близько одне до одного у вигляді піраміди.

(керівник виконує з дітьми всі перелічені дії)

- Усі підготовчі роботи виконано. А що тепер маємо зробити? Так, підпалити дрова. А що для цього потрібно? Відгадайте:

Сидять у коробці цупкі хлопці.

Хто хоче світити – готові служити.

Заради гри їх не бери,

І голівками не три.

Лихо станеться велике –

Полум’я від них сердите.

                        (Сірники)

(керівник розпалює вогнище і наголошує, що робити  це можна тільки з дорослими, тому що вогонь може бути не тільки корисним, а й грізним ворогом – завдавати великої шкоди, якщо лишається без нагляду. Керівник звертає увагу дітей на вогнище:

- Яке воно?

(Діти відповідають – червоне, золоте, іскристе…)

- Діти, а що ви знаєте про походження вогню? Я розповім вам дуже гарний міф про Прометея: сталося це в давні часи, коли люди ще не знали вогню. Нічим було зігрітися, бідною та одноманітною була їжа, не вміли вони і захищатися від хвороб. Боги, що жили на горі Олімп, знали про страждання людей, знали та нічого не робили, щоб їх полегшити. Пожалів людей лише Прометей. Він вирішив викрасти вогонь з Олімпу і принести його усупереч Зевсової волі людям.

       Тепер перед людиною з вогнем у руках розступилися лісові нетрі, від неї тікали дикі звірі, не страшний був і холод. Та суворо покарав Зевс Прометея. Він звелів прикувати його на краю Землі до дикої скелі. І от  тіло сміливця обплутали важкими ланцюгами і залишили на віки терпіти страшні муки. Визволив Прометея інший герой – Геракл – людина надзвичайної сили і звитяги. Він розбив ланцюги, які тримали Прометея. На цьому й скінчилися тортури героя, який подарував людям вогонь.

     -  Зрозуміло, це лише гарна казка. А в народі кажуть, що вогонь людям принесла блискавка – вона підпалила дерево, а коли полум’я почало згасати, людина, щоб підтримати його підклала інше дерево. Так люди навчилися користуватися вогнем і берегти джерело тепла.

- Люди з давніх-давен шанували вогонь. Вони вважали його святим, його не можна було лаяти, кидати у вогонь брудні речі тощо. Кожна господиня мала обходитися з вогнем обережно і з повагою: ставити біля нього горня з водою і поліно, щоб він мав що їсти і пити.

(керівник нагадує дітям про вогнище, яке  вони розклали, з’ясовує з ними, чи не настав час  закидати картоплю, нагадує, що спочатку її треба підготувати. Діти вибирають картоплини: велику, малу, жовту, рожеву… Керівник розгортає вуглинки, риє ямку. Розкладає у ній картоплю, нагортає зверху вугілля)

- Побачимо, яка картопля швидше спечеться – велика, мала, чи та, що у фользі. Поки картопля пектиметься, ми з вами позагадуємо загадки про різні овочі, які страви готують з картоплі, звідки пішла її назва, розповімо смішинки.

Я росла в темниці,

Як зросла – взяли в світлицю,

З мене шкуру всі деруть,

Мене варять, мене труть,

Пироги з мене  печуть.

Відгадайте, хто я є

Чи впізнаєте мене?

                             (Картопля)

Народилася в землі,

Опинилась на столі,

Мене варять і печуть.

Обдеруть мене, облуплять,

А ще кажуть, дуже люблять.

                              (Картопля)

Що у нашому городі стає першим у пригоді,

Виростає щодоби, як у лісі ті гриби?

Він поважний, огрядний,

Він червоний та смачний,

Виглядає як сеньйор. Хто ж це, діти?

                                (Помідор)

Сидить панночка в коморі,

А коса її надворі.

                                 (Морква)

Запитав у Зіни Гліб: «Звідкіля береться хліб?»

Розвела руками Зіна, звідкіля ж? Із магазину.

- Кажуть, що з картоплі можна приготувати 700 страв. В Індії її назвали – папа, в Іспанії – трюфело, в Італії – торторо, в Німеччині – картопля. Ось як цікаво називають нашу картоплю.

(керівник пропонує пограти в рухливу гру)

- Поки ми грали, картопля вже, мабуть, і спеклася, спробуймо перевірити.

(вигортає палицею картоплини, а діти, протикаючи їх гострими паличками, визначають готовність)

- Картоплю, що спеклася, витягаємо, а сиру ще залишаємо. А що ж сталося з дровами? Так, вони згоріли і перетворилися на вугілля, а вуглинки, в свою чергу, - на попіл. Уважно розглянемо їх.

(діти торкаються попелу пальчиками, дмухають на нього, спостерігаючи що відбувається. Керівник розповідає про користь попелу: використовується в медицині, для підживлення ґрунту… Пропонує дітям помалювати вуглинками)

- Куди ми віднесемо попіл? Так, на наш город, під дерева. Ось так усе в природі взаємопов’язано: дерева вдихають вуглекислий газ, а видихають кисень, от тому нам так легко дихається у лісі, там, де є багато дерев. А тепер усі разом почастуймося, самі і пригостимо наших друзів найсмачнішою у світі печеною картоплею.