Сценарій виховного заходу: "Барвиста Україна: дівочі прикраси, традиції та культура"

Сценарій виховного заходу з проведенням майстер-класу з виготовлення намиста:

“Барвиста Україна: дівочі прикраси, традиції та культура.”

Мета:

• Викликати інтерес до глибинних пластів національної культури

                    як  джерела   спілкування  з  красою   самобутнього    мистецтва;

• розкрити  всю  гаму  цінностей  нашої  культури;
•  допомогти  збагнути себе нащадками великого багатства, яке створювалось протягом багатьох віків;
• виховувати повагу до народних звичаїв і традицій.

Обладнання:  мультимедійна презентація;

                        робочі столи з набором матеріалів та інструментів для                      

                        проведення майстер-класу з виготовлення намиста.

      В ході дійства відбувається показ моделей з демонстрацією прикрас з намиста та бісеру, виготовлених у стилі «Хенд Мейд».

Вступне слово:

            Будь-яка нація має свій неповторний національний одяг. Український традиційний костюм – не просто символ Батьківщини. Це складова, без якої немислима національна культура народу, один із небагатьох брендів, відомих  у всьому світі. Перегортаючи історію традиційного вбрання українців, розумієш, що йдеться про щось високе, твій генетичний код.

      Сьогодні ми поведемо мову про традиції і культуру українського народу, національне вбрання,  етностиль в сучасній моді, особливу увагу приділимо аксесуарам (прикрасам).

      Проведемо майстер - клас з  виготовлення  шийних та нагрудних прикрас.

Читець:

               Борис Демків «Чари одеж»

Зійшлася доля на білім полотні,

Що інкрустоване і болем, і нитками

В них за страждання і кохання битва,

І чорні, і червоні кольори.

І барви ті – не просто для прикраси,

І візерунки квітнуть не д.ля скринь.

У них відбилися прикмети часу,

І глибочінь, і височінь, і просторінь.

Одежі так, як люди, не вмирали,

А в спадок переходили, з грози

У благодення молодого літа

Чи до зимових трепетних задум.

Невже ми носим лиш для ретро-моди

Крисані, жупани і кожушки?

У них жива історія народу,

Його талан, прекрасний і важкий.

І це не просто вишиті одежі,

В яких цвітуть і ружа, і ромен

В них дух свободи, вольності пожежі

Що повставали з-над крутих рамен.

І їх ні час, ні простір не порушать,

Нехай на порох зітруться роки,

Бо в них живуть людські безсмертні душі

І добрі чари з легкої руки.

Ведуча:   Корені кожної нової Доби виростають з минулої. Якщо щезнуть традиції – щезнуть і нації. Традиції і пам'ять долають усі перепони, аби закарбуватися на скрижалях Вселенської Книги Буття Людства.

Ведучий:    Одяг, взуття та прикраси – найнеобхідніші предмети в повсякденному житті людини. Одначе вони виконували не лише практичну, але й не менш важливу символічну роль. Особливо це стосувалося прикрас, оздоблень і вишивки.

Ведуча:    Мотиви традиційних прикрас дістались нам від предків. У ці узори вони вкладали глибокий сакральний та обереговий зміст. Ще за часів трипільської культури наші пращури носили прикраси, декорували свій одяг вишивкою, аплікаціями, розписом.

Ведучий:  Протягом багатьох століть прикраси до одягу змінювались та вдосконалювались народними майстрами. Наприкінці 19 та початку 20 століть остаточно сформувались найбільш поширені традиційні прикраси: шийні та нагрудні вироби, вушні прикраси.

Ведуча:   В жодного народу не було такої величезної пошани й любові до жіночої прикраси – намиста, як в українок. Як тільки народжувалася дівчинка, для неї з першого ж дня батьки готували «іменний амулет». Він передавався у спадок від матерів і бабусь, і що давнішим він був, то магічнішим, а відтак і ціннішим.

Ведучий: Образ українки в чужинців асоціювався з двома найголовнішими ознаками : намистом і барвистою вишиванкою. Не було в Україні юнки, котра, хоч би в якій скруті жила, не мала б власного намиста (коралів).

Ведуча:  Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу і повагу викликала вона у односельців. Що зумовлювало цей давній звичай: мода, традиція, а може забаганка?

 (Пісня «Калинове намисто»  Cлова А. Бінцаровської, музика С. Родько )

Ведучий: Жіночі прикраси, які в українському побуті стали обов'язковою частиною святкового вбрання,  мали своє призначення та певні особливості. Намисто за своєю формою нагадує замкнуте коло або вінець. Як ми знаємо, саме ці ритуальні символи присутні в найдавніших писанкарських візерунках, передовсім у безконечниках. Пізніше перейшли у вишивку та килимарство.

Ведуча: Намисто було поширене по всій території України і мало дуже багато різновидів. Найбільшу цінність являло собою намисто з дорогих природних матеріалів: коралів, бурштину, перлів, гранатів; а також скла, смальти. Лідером у цьому списку було намисто з коралів, його називали: добре намисто, справжнє намисто, щирі коралі, мудре намисто. 

Ведучий: Матеріалом для виготовлення такого намиста слугували скелети коралових поліпів, переважно червоного кольору. Видобували їх у теплих водах Середземноморського регіону, завозили в Україну переважно з Венеції.  Коралові намиста вирізнялося за розміром, якістю, обробкою та кольором.

Ведуча:   Більш дешевим вважалось так зване необроблене «колюче» намисто – воно складалось з нарізаних у формі трубочок маленьких циліндриків. Високо цінувались червоні коралі, оброблені у вигляді овалів чи барилець, особливо з великими намистинами у центрі. Часто найбільшу центральну намистину на кожній низці обковували сріблом.

Ведучий: Кількість разків такого намиста часто сягала 25, така розкіш свідчила про заможність жінки. Часто до намиста додавали хрести, золоті монети, срібні бусини .

Ведуча:   Українські дівчата, навіть найбідніші, намагались не поступатись одна перед одною в кількості різноманітних прикрас. Подібні коштовності збирались протягом кількох поколінь та передавались у спадок як сімейна реліквія.

Ведучий: Інколи набір жіночих прикрас коштував більше, ніж будинок чи пара волів.  Купувалися прикраси на сільських ярмарках та торгових рядах великих міст. Постачальниками були здебільшого місцеві ремісники, проте деякі коштовності завозились з інших країн.

Ведуча:  Для юнки було найвищим виявом почуття, коли коханий дарував пишні коралі. Прийняти їх означало дати символічну згоду на шлюб.

   Якщо з якихось причин хлопець вимагав повернути їх, так казали «Були коралі , та пішли далі, а перли на мак ся стерли»         

(Оксана Білозір «Червоне намисто»)

https://www.youtube.com/watch?v=qiq4TlZiLKA&list=RDqiq4TlZiLKA&start_radio=1 Ведучий: Оскільки намисто призначене для персонального користування (за традицією, його не можна позичати), то відповідно воно виконувало індивідуальну охоронну функцію.

Ведуча:   Серед усіх традиційних магічно-естетичних атрибутів намисту належала особлива роль. З цього приводу в народі говорили: «Без намиста Душа нечиста»

Ведучий: Намисто мало подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз’єднувати їх – означало б нехтувати давньою національною традицією; магічні й естетичні чинники настільки взаємопов’язані, що важко, а то й неможливо розмежувати їх.

Ведуча:  Нагрудні прикраси, що виконували ритуальні та захисні функції, вберігали людину від зурочення та всілякого лиха, носили на тілі. А ось те, що вдягали поверх одягу, слугувало колоритним доповненням до традиційного українського костюму.

Ведучий: З намистом пов’язано чимало вірувань. Якщо розірвався разок коралів, то це віщувало лиху долю або  нещастя. Тому кожна власниця постійно стежила за намистом, зберігала його в найпочеснішому місці, як найдорожчий скарб.

Ведуча:  Люди вірили, що того, хто носить коралове намисто, ніякі чари не беруть. Бурштинове намисто теж було дуже поширене на території нашої країни.  Власниці такого намиста вірили, що бурштин приносить гарне здоров'я та покращує колір обличчя.

Ведучий: Ще однією обереговою прикрасою вкраїнських жінок були дукати. Як і коралі, їх носили на шиї і виставляли на показ, щоб у такий спосіб привернути увагу, а водночас і відвернути «зле око».

Ведуча:  Первісними замінниками дукатів були нашийні обереги, виготовлені з глини або камінців. Це стилізовані фігурки у формі дерева чи берегинь; з їх допомогою людина захищалася від «злих сил».

Ведучий: Знімні коштовності, різні за формою, кольором та матеріалом, гармонійно пов'язувались між собою та надавали неповторної вишуканості традиційному українському одягу. Поєднання різних прикрас було зумовлене місцевими традиціями. Так: на Поліссі носили коралове та бурштинове намисто.

Ведуча:  На Поділлі 5–10 разків коралів доповнювали разком  з перламутрової мушлі, ланцюжком з монетами та дрібним скляним намистом; Наддніпрянщина віддавала перевагу коралям, дукачу з бантом або скляному намисту з монетами, шию прикрашали бісерними «лучками»;

Ведучий: На Західній Україні традиційні коралі доповнювали «писаними» пацьорками, бісерними «силянками».   Писані пацьорки вважались на той час одними з найдорожчих. Дуте намисто із різнобарвного муранського скла привозили з Венеції. Воно складалось переважно з одного разка. Круглі намистини розписувалися вручну кольоровими емалями та інкрустувалися золотом.

Ведуча: Також виготовляли більш доступні пацьорки з дешевого різнокольорового скла. Часто на одну нитку нанизували намистини різних кольорів, що придавало виробу яскравості та неповторності.

Ведучий: «Баламути» – так у побуті спрощено називали перламутр. За народним повір'ям, ця прикраса втілювала дівочу цноту, її носили, «абись чоловіки не баламутили жінок». На теренах України таке намисто вважалось диковиною, тому коштувало досить дорого.

Ведуча: Серед намиста на окремих шнурочках чи ланцюжках, або й нанизані  на нитку разом з намистом, був хрестик і був дукач. Дукачі – це золоті монети, що звалися дукатами. Колись в Україні дівчата носили справжні золоті австрійські дукати, а пізніше були в ужитку і російські золоті рублі, або ж фальшиві дукати, що спеціально виготовлялися місцевими ювелірами.

Ведучий: «Салба» – нашийна прикраса, носили переважно на Буковині. Основою слугувала тканина, на яку кріпились монети, переважно срібні. Кількість нашитих монет часто перевищувала дванадцять рядів.

 Ведуча: На Гуцульщині особливе значення приділяли латунному (мосяжному) намисту – згарді, шелесту.

    Згарда – традиційна  прикраса культового значення. Її основу складають мідні литі хрестики, у проміжках між ними розташовуються трубочки або спіральки з латуні або міді. Нанизували на ремінець, шнурок або дротик, від одного до трьох разків.

Ведучий:  Вперше, дівчинці дарували згарди у віці шести років на іменини. Згард одягали на шию, а на наступні "уродини" кількість дарованих прикрас уже була парною, і розміщувались вони по обидва боки від першої дарованої. З роками кількість оберегів росла, утворюючи собою своєрідне кольє.

Ведуча:  У цій прикрасі гармонійно поєднується язичництво та християнство – хрестики з металу та різні релігійні орнаменти.  Велика кількість хрестиків на згарді свідчила про заможність родини.  Масивні згарди з розп'яттям називались "газдівські", тому що носили їх заможні люди - газди, господарі.

Ведучий: Шелест – цю прикрасу виготовляли та носили на Гуцульщині. Металеве намисто складається з дрібних круглих бубонців, цю дзвінку прикрасу ще називають «сороківці».

Ведуча: Особливу шану українці віддавали виробам із бісеру. Бісероплетіння в Україні має дуже давню історію. На території нашої країни бісер був відомий ще за часів Київської Русі. Вперше бісер стали виготовляти на території Стародавнього Єгипту. Штучні перлини з непрозорого скла називали «бусра» (у множині «бусер»). У Європу бісер надходив з Візантії, пізніше з Венеції.

Ведучий: Час найбільшої популярності цієї оздоби на теренах України припадає на кінець 18 та початок 19 століття. На той час основним постачальником бісеру була Чехія. Прикраси з бісеру набули поширення на значній частині західних областей України та в деяких місцевостях півночі та центру.

Ведуча: Вироби з литих кольорових намистин чудово доповнювали вбрання українських дівчат. Такі прикраси завжди виглядали витончено та ніжно. Всі вони різняться за формою та кольором, також технікою виконання.

Ведучий: Найпоширенішими були  ґердани та кризи. Кожному з них були притаманні певний орнамент, колорит та місцеві назви. Прикраси у вигляді вузької стрічки або заокругленого мереживного комірця виплетені з кольорового бісеру на волосяній або шовковій основі називалися «ґердани», «ланки», «драбинки».

Ведуча: Кризи являють собою круглі коміри з бісеру, що вкривали плечі і груди панянки. Ширина їх сягала 20 см і більше. Одягали переважно на свята відразу по кілька комірів різної довжини і ширини.   

Ведучий: Існували традиції носіння намиста: під час посту або жалоби червоне намисто не вдягали, його заміняли більш дешевим, скляним, з неяскравим кольором. Після 40 років жінки здебільшого не вдягали намисто, проте це не було забороною. Багато хто носив намисто і в похилому віці, але переважно темного кольору і в незначній кількості.

Ведуча: Окрім намиста українські дівчата дуже полюбляли різноманітні сережки, це один з найдавніших видів традиційних вушних жіночих прикрас.

Ведучий: Діти носили переважно мідні сережки, дівчата та поважні молодиці здебільшого срібні, позолочені чи золоті, все залежало від майнового статусу родини.

Ведуча:   З цією прикрасою пов'язано досить багато різних народних повір'їв: люди вірили, що носіння сережок допомагало знімати головний біль; у першу шлюбну ніч наречена мала обов'язково знімати серги; під час трауру чи посту жінки вдягали скромні серги у формі кільця; загубити сережки вважалося дурним знаком, це віщувало нещастя. 

Ведучий: На той час асортимент сережок був досить різноманітний, кожний регіон мав свої уподобання. Та все ж найбільш популярними були так звані «місяці» і «напівмісяці». За формою були схожі на загнутий місяць, підвішений за ріжки. Вони були плескаті та «дуті», перші оздоблювались легким гравіруванням, часто у вигляді гілочки з квіткою з обрамленням у вигляді дрібних крапок. Такі сережки носили переважно молодиці та літні жінки.

Ведуча: Втім, чоловіки теж не цуралися прикрас, хоча для них основними «коштовностями» були зброя і пояс. Виняток складали сережки  у вигляді півмісяця, їх носили запорізькі козаки у вусі. Також полюбляли персні і браслети.  

Ведучий: У народному ужитково-прикладному мистецтві зберігся широкий пласт надбань глибокої давнини. Це культурно-історична спадщина наших славних старокняжих і козацьких часів.

Ведуча: Cам процес творчої праці  є ефективним способом врегулювання мислення людини, своєрідними  і медитацією, і відпочинком, і творчістю водночас, а особливо в часи соціальних потрясінь чи життєвих негараздах і стресових ситуацій.

Ведучий:  На кожному новому етапі  свого існування народ знову повертається до своїх найдавніших, простих і «сильних» знаків, у яких вбачається запорука його майбутнього розквіту.

    Cимволіка прамови складається з кількох тисяч знаків. Хоча б основні з них нам варто знати, щоб не стати жертвою китайських фальсифікацій.

Ведуча:  Тому застерігаємо вас від підробок народного мистецтва, виробів, які часто мають абсурдний за своїм змістом декор на штампованій  китайській кераміці, псевдонародних рушниках, сорочках, писанках та інших виробах, що жодним чином не можуть називатися мистецтвом.

Ведучий: Тиражована продукція з несумісними чи перевернутими символами перетворюється на інформаційний стиль  «організованого хаосу», який в жодному разі не буде сприяти впорядкуванню мислення, не внесуть гармонію у наш світ.

Ведуча:   Тож варто знову й знову повертатися до мудрості наших предків, вчитися у них шанобливого ставлення до природи, гармонії світобачення, розуміння традиційних давніх знаків і символів.

Ведучий: Лише заглибившись  у світ уявлень наших далеких предків про Всесвіт, таємницю життя і смерті, про суспільство, можемо  глибше збагнути витоки і самоцінність нашої культури.

 

Майстер – клас  з виготовлення намиста

    Різноманітні прикраси для молодої дівчини  є невід'ємною частиною її гардеробу. Для того, щоб стати власницею унікальної оригінальної  речі, зовсім не обов’язково витрачати величезні кошти на замовлення в ювелірній майстерні, їх можна зробити самостійно. Якщо ви зацікавились виготовленням намиста, запрошуємо вас на майстер-клас .

    Розкрити секрети творення прикрас вам допоможе бібліотекар  Сидор В.О.

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали та інструменти:

• бісер різного калібру та кольору;
• мононитка;
• нитки прості №10, капронова нитка або шовкова;
• ножиці;
• круглогубці;
• голка бісерна; піни, конуси, застібка;
• ємність з опуклим дном для бісеру;
• гачок № 0,75

Виготовлення намиста «Павутинка»

 

І етап – нанизування бісеру на мононитку до 2-х м. Процедуру повторюємо кілька разів. Нам необхідно для пишної павутинки підготувати нанизаний бісер до 5-7 м.

 

 

     ІІ етап – робота з гачком. Набираємо ланцюжок, вплітаючи намистини.

Між намистинами пров’язуємо по 3-4 повітряні петлі. Плетемо таким чином доки не отримаємо бажану кількість разків. Після чого починаємо збирати павутинку, утворюючи пишне намисто. Завершальний етап – застібка.

 

   Процес творчої праці – ефективний спосіб врегулювання мислення людини, є своєрідним відпочинком і водночас творчістю. Позитивні результати праці надихають на нові звершення.