Сценарій виховного заходу для 5-7 класів "Хай завжди буде мама!"

Про матеріал

Метою проведення даного виховного заходу є пробудити в дітях прекрасні і благородні почуття – святе і ніжне ставлення до матерів, до материнства взагалі; виховувати почуття обов'язку у дітей – віддати шану матерям, відплатити любов'ю, турботою і допомогою в майбутньому. Сценарій може стати в пригоді, як класному керівнику, так і шкільному організатору.

Перегляд файлу

Криничуватська

загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

Сценарій відкритого виховного заходу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Костюк Вікторія Олександрівна

класний керівник 5 класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття – святе і ніжне ставлення до матерів, до материнства взагалі; виховувати почуття обов’язку у дітей – віддати шану матерям, відплатити любов'ю, турботою і допомогою в майбутньому.

 

Обладнання.  Святково прикрашена квітами і кульками сцена, напис "Хай завжди буде мама!";стенд "Дні дитинства, наче плин води…" з фотографіями учнів і їхніх мам у різні роки, дитячими малюнками.

 

Звучить тиха мелодія "Аве Марія".

 

Двоє ведучих: юнак і дівчина на фоні музики.

 

Ведучий 1. 

 

  1.  

Уклін тобі – мати іде

Тихо іде

У величній своїй сивині

Сонцем пашить

Слово ніжності й добрості "мати",

Світлом її

Усміхається поле весні.

Всі ми, усі

Невсипущої матері діти

Хто б не були –

Хлібороб, космонавт чи поет

Серце її наближає найдальші орбіти

Що від землі

Простяглись до холодних планет

Доля дітей

Борозниться за обрії прямо,

Кришить метал…

Але в час, як приходить біда,

Знов на вуста

Прилітає, мов ластівка, "мамо",

Кропить наш біль

Материнська цілюща вода,

Очі її нас ведуть, наче вогники віщі,

Через літа

Котрі крутять дорогу не раз

Шкода лише –

Наші мами на світі не вічні,

Часто вони

Дуже швидко відходять від нас

Руки її,

Щоб добро голубіло в зеніті

Губи її,

Щоб не гасла розрада і сміх…

Всі ми, усі

Материнським теплом обігріті…

Мати іде…

Тихо йде у величній своїй сивині…

 

Ведучий 2.   Мама… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама – це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання та горя. Матерів – мільйони. І кожна несе в серці свою любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони прекрасні, коли підносять до грудей дитину. Але кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама, бо безмежна її ніжність, найтепліші її руки, хто б вона не була, де б не жила…"

 

  1. Звучить музика

О руки ті!

Вони вночі не сплять,

Оберігаючи рожевий сон дитяти,

З віків у вічність проліта Земля,

Нас на руках тримаючи, як мати,

З чужих країв вертаючи домів

Після далеких мандрів і розлуки

Цілуймо руки наших матерів

Натруджені, ласкаві, рідні руки,

Вони нас від колиски повели

І сорочки нам шили-вишивали

І підкидали в небо нас, малих

Щоб і в житті ми високо літали

Ніщо не вічне –

Вічні матері

Уже й тоді, як нікому стрічати

Допоки сонце сяє угорі –

Вона живе – многостраждальна мати"

 

 

Ведучий 1.   Вам, найріднішим, найдорожчим, наймилішим, даруємо це свято – День Матері. Вітаємо з цим чудовим весняним днем. Прийміть найніжніші слова, найщиріші пісні, гарний настрій.

Пісня 6 клас « Мама, мамочка»

Ведучий 1.  Саме на весну припадає це свято, бо весною все прокидається до життя: і вербові котики ніжно лоскочуть нам руки, і березовий сік солодить губи, і дзвінкі струмки весело біжать до річки.

 

Ведучий 2.   Мабуть, тому ці свята припадають на весну, бо і жінка, і мати несуть усьому світові життя. То ж давайте сьогодні подаруємо їм свято,адже  вони подарували нам найдорожче…

 Найкращі квіти хочеться в цей день

Принести вам, найкращі всі слова

Щоб більше линуло в житті пісень

І лиш весна в душі цвіла

Хай радість осяває будні і свята

Хай святістю зориться доброта

І щастя вам, великого й багато

На довгі-довгі сонячні літа.

 

7 клас Сценка « Мама реєструється в однокласниках.»

Ведучий 1.   

            Нехай  в цій залі звучать найкращі побажання нашим матерям. Вшануймо матір – берегиню роду і народу нашого українського. З Днем Матері!

 

  1. Учень

За все, що маю, дякую тобі!

За все, що маю і що буду мати

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати

Тому, що сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати

Тому спішу подякувати тобі

За все, що маю, і що буду мати

Нехай світанок цим весняним святом

Над цілим світом зоряно цвіте,

Хай сяє сонцем в серці слово – "мати",

Таке незгасне, вічне і святе!

 

  1. Учениця (Звучить мелодія)

 

 

 

 

Легенда про материнську пісню.

 Одного разу засперечалися пісні між собою – котра наймогутніша.

  Змагаймося! – гукнула бойова пісня, потрясаючи щитом. – Котра з нас покорить найбільше сердець – та й одержить пальму першості.

– Гаразд! – погодилися і розпочали змагання.

Першою виступила бойова пісня. Мов рокіт грому котилися могутні звуки. І ставали на битву воїни, і забарвилися кров'ю хлібні ниви, і понісся світом плач матерів...

  Могутня ти, сестро, – сказали інші пісні, коли бойова стихла, – але й страшна. Глянь, скільки горя спричинила, скільки могил викопала! Дай місце народній пісні.

Наперед вийшла молода дівчина і почала славити красу землі і подвиги її героїв. І кликала народ до боротьби з ворогами, до праці. Але коли задумала народна пісня перейти межі рідної землі – нічого з того не вийшло.

  Сильна твоя пісня, сестро, – сказали слухачі, – але міць її і влада в одному народові. Хай виступить релігійна пісня.

Тихою ходою вийшла вперед скромна черничка в темній одежі. Повагом понеслася мелодія, звеличуючи силу, святість і доброту найвищої істоти. У людські серця входили любов і віра. Але не у всі. Вельможі, філософи стріли релігійну пісню скептично: "А ти певна, що існує та найвища істота, яку берешся оспівувати?"

– Велична твоя пісня, сестро, – сказали суперниці, – але не всіх покоряє. Заспівай нам ти, пісне любовна.

Прегарне молоде дівчатко затягло тужливу мелодію – стару, як світ, і вічно нову. Линула пісня по землі, єднала молоді серця. Але у радісні акорди, мов скрегіт заліза, впліталася розлука зраджених дівчат, горе самотніх жінок, сумне дитинство безбатченків.

  Гарна твоя пісня, сестричко, але щастя не дає вона людям. – порішили пісні. – Тож і тобі не одержати пальми першості.

Розгубилися – зажурилися пісні, аж тут стежкою надійшла молода жінка. Біла хустина гарно відтінювала її вродливе лице. На руках заходилось плачем немовлятко.

  Розсуди нас! – кинулися до неї пісні, – скажи, котра із чотирьох гідна бути першою.

  Та, що заспокоє моє маля – сказала мати, всміхаючись.

Все повторилося: гриміла бойова пісня, дзвеніла народна, врочисто пливла релігійна, злітала до сонця любовна. А дитя плакало і плакало, невгаваючи.

І тоді заспівала мати – просту, невибагливу пісню, сонячну і пестливу, сердечну і безжурну. Від тих звуків висихали сльози в заплаканих дітей, щезала розпука з очей закоханих, поважні мужі линули думками в золоті роки дитинства... І навіть сивий дідусь шанобливо вклонився тій пісні і про­шепотів ім'я давно померлої матері.

  Хто ти? – запитали пісні жінку з дитям, що солодко спало на її руках.

  Я – мати, – відповіла.

– А яку пісню ти співала?

  Колискову...

І всі пісні низько вклонилися пісні матері – найпершій пісні у світі. Ні в яку пісню мати не вкладала стільки тепла і ніжності, як у колискову. І хіба не мамина колискова дала світові поета – генія Тараса Шевченка, який писав:

Мене там мати сповивала,

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину.

 

Ведучий 2.    Століттями виростали покоління, всією суттю вбираючи мамину пісню. Лагідну вдачу і добрий розум мають діти, що виховуються під спів і казку матері. А про материнську любов і відданість пишуть вірші, складають легенди, пісні.

 

Ведучий 1.    Скільки гірких дум і хвилин переживають материнські серця, відчуваючи, що син або донька байдужі, безсердечні, що вони забули все добре, зроблене батьками.

 

Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце!

Зустрічайте  з привітаннями 5 клас пісня « Мамо»

 

Ведучий 2.    Найдорожчою людиною у нашому житті завжди є, була і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині руки. Перша пісня – мамина, перше знайомство  з квітами, птахами, книжкою подарувала мама. Першу іграшку подала мама, і перша порада – теж мамина. Мама – найкраща, найдорожча, єдина. Вона – завжди поруч.

 

 

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку…

Спасибі, Вам, мамо,

Спасибі, Вам, мамо за вічну любов,

І щедру незміряну ласку.

Схилялось над ліжком привітне чоло

Дрімали натомлені очі…

Спасибі, Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо за ваше тепло

І довгі недоспані ночі.

Ховали тривогу в собі й гіркоту

До мене всміхалися радо…

Спасибі Вам, мамо,

Спасибі Вам, мамо за всю доброту

І пісню, залишену в спадок.

 Звучить музика

  1.   Монолог.  (Єльменова Юля)

Я низько вклоняюсь вам, тому що ви – жінка! Це ваші муки створюють на світ нове життя. Це ваші безсонні ночі вирощують з безпорадних крикунів старанних хлопчиків і дівчаток. Ваші руки і Ваше серце роблять з безпорадних малюків чудових дівчат і благородних юнаків. І це ваші турботи і ваш труд, ваша любов благословляє їх на подвиги в ім'я життя на Землі.

Сплетіння часу, зв’язане з сердець бабусь, мам, доньок… - і немає у світі меча, здатного розрубати цю нескінченну пряжу людства…

 

  1. (Дзивицький Антон)

Мати! Скільки в цьому короткому і великому слові радості, щедрості, самопожертви, печалі, страждання, тривоги. Це зрозуміло кожній жінці-матері на всій планеті, якої б вона не була нації, кольору шкіри, якою б мовою не розмовляла. У матерів надто багато спільного. І той перший крик дитини, який звучить, як наказ про надання їй найвищого звання – Матір. І та тривога, яка навіки оселяється в її серці – тривога за своїх дітей.

 

 

  1. (Паляничко О.)

В образі матері постає перед нами рідна Україна, велика, прекрасна і багатостраждальна Батьківщина наша, невмируща, волелюбна, квітуча вкраїнська земля!

 

  1. (Усенко М.)

Дні дитинства – наче плин води

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок

Пам'ять зостається назавжди.

Минуле не вернуть

Не виправить минуле

Вчорашнє, ніби сон

Що випурхнув з очей

Як луки навесні ховаються під воду

 Так криється воно за бігом днів, ночей.

7 клас пісня « Мама»

 Ведучий 2

Серце матері наповнене безмежною любов'ю до дитини. Воно добре, бо матуся лагідна, ніжна, турботлива. Мама вимоглива, бо має справедливе серце. Воно радіє за наші найменші успіхи, гарне здоров'я.  Тривожно відгукується на невдачі, хвороби.  

     Золоте серце матері веде нас цікавими стежками життя.

 

Зустрічайте з художнім номером учнів 5 класу : Усенка Максима та  Шумаду Олександра Сценка « Наші жінки»

 

 

Ведучий 1.   

 Сьогодні  свято не тільки мам, але і наших бабусь, адже  бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це мати нашої матері чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький уклін за недоспані ночі‚ натруджені руки‚ смуток у  очах.

Вже срібні роки заплітаються їй в коси‚

Вже діти дорослі, онуки ростуть,

А серце таке молоде ще і досі‚

І руки спочину ніяк не знайдуть.

Пахнуть руки її паляницями,

Кропом‚ стравами і пшеницею,

Пахнуть рученьки м’ятою-рутою,

Пахнуть хатою незабутою,

Пахнуть руки її огірочками,

Свіжовипраними сорочками,

Пахнуть рученьки ніжною ласкою‚

Онучаток маленьких колискою,

Непомічені, вкрай натруджені,

Невідзначені, хоч заслужені

Зустрічайте з привітаннями 5 клас  (пісня « Бабуся»)

Ведучий 1.   Загляньмо в бабусині очі. Які вони щирі! В них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. І хоча горе не обходило бабусиної хати‚ але особливим теплом світяться очі бабусі тоді‚ коли приїздять до неї онучата.

Ведучий 2

Бабусина доля — як ота тополя,

Що посеред степу В небо порина.

Вітер гне тополі‚ Заметілі в полі.

Так біліє в бабці сивина.

Наткало їй горя  Як два Чорних моря —

То роки нужденні, То шляхи біди.

Тільки і світало, Як пшеницю жала‚

Та як повертались Доньки і сини.

А іще світало, Як защебетали            

У дворі онуки‚ Наче ластівки.

Бабусина доля — Як в степу тополя‚

А над нею небо‚ як віки.

 

Ведучий 1

Як зростем великі‚ то збудуєм хату‚

Всіх бабусь запросим у одну кімнату.

1 для них‚ стареньких, там влаштуєм свято.

Запросим у гості соловейків з гаю‚

Нехай для стареньких красно заспівають,

Щоб бабусі знали‚ що онуків мають.

Внуки‚ як дубочки, внучки‚ як смерічки.

Ще заждіть, бабусі‚ зачекайте трішки‚

Виростуть на поміч онучки-потішки.

Я щодня Пречистій молюся за тебе‚

Щиро прошу ласки у Бога із неба‚

Сценка 6 клас «Бабуся»

 

 

Ведучий 2.    Перша сторінка нашого життя – ми народились. Це ваші руки гойдали нас у колисці, це ви зігрівали нас своїм диханням, своєю любов'ю.

Перші кроки, перші слова, а з ними – сто тисяч "чому».

 

Ведучий 1.    А після першого слова, речення, йшла перша самостійно розказана казка чи віршик, вивчені зі слів мами.

Ведучий 2.   

Давайте пригадаємо 1 клас, 1 урок в школі. Пам’ятаєте, любі наші мами, як зі слізьми на очах ми йшли за своєю вчителькою, боязко оглядаючись, чи чекає нас мама.

Пам’ятаєте, як уперше ми стояли отут, розгублені, малі, кумедні, з-за квітів ледве виглядали. Ви присвячуєте дитині все своє життя! Ваша ласка та турбота однакова на будь-який вік дитини!

 

Зустрічайте 5 клас зі сценкою «Мама на всі часи одна»

 

Ведучий 1.    А якими зажуреними можна було побачити нас через небажані оцінки, суперечки з друзями. Та все швидко минало, бо завжди поруч були вчителі, а вдома – мами, які підбадьорювали нас. Проходив рік за роком. Ми впевнено крокували країною знань. І впевненості тої нам додавали саме ви мами та бабусі. Низький Вам уклін!

 

Сценка 6 клас «Родина збирається в гості

 

Ведучий 1.    Рідні наші матусі! Ми обіцяємо Вам, що будемо старатися жити так, щоб ви могли пишатися нами.

 

Бо треба жити кожним днем

Не відкладаючи на "потім"

Що має буть – не обминеш

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем

Не треба "потім" нам чекати.

 

 

 

 

Людина ціниться по тому

Чи вона зробила, що могла

Скільки сил у неї вистачало

Щоб на світі більше щастя стало.

Любі наші мами!

Хай щастя вікує у вашому домі

І радість хай буде завжди

Здоров'я міцного і щирої долі

Ми вам посилаєм на довгі роки.

Пісня для всіх мам «Мамо ти молись»( Ліза Кравчук)

 

Ведучий 2.    1

Несем любов коханим й матерям

Плекаєм квіти на землі і в серці

Неначе сонце весняним полям

             Нехай вам, любі, доля усміхнеться!

Ведучий 1        Мама… В усі часи, всі народи пов’язували з нею найсокровенніше, возвеличували її, як найбільшу святиню. Вона - корінь життя, берегиня роду людського, вона та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Не дарма ми кажемо: мати - Вітчизна, Ненька-Україна.

        Кожна людина, кожний народ має свої святині. До таких великих святощів кожній людині причисляємо перш за все любов до матері, до тієї, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Всі клопоти, більша частина праці у вихованні дитини, все на плечах матері. Вона для добра своїх дітей віддає усе: болі, труд, сльози, здоров’я… Серце свого не жаліє для дитини, для її добра. А нам дітям теж хочеться віддати мамі  все найдорожче, побільше ласки і тепла, вчинками своїми тільки тішити її, а не засмучувати, щоб на її обличчі була тільки  посмішка. Сьогодні нам в цьому на допомогу прийшли дві бабусі Параска та Палажка. Зустрічайте!

Сценка 5 клас «Параска і Палажка»

Ведучий.  Мати, мама, матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди до нас найближча, найдобріша, найкраща, найсміливіша. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас до старості.  Нема друга ближчого і ріднішого , ніж мама. Всі наші радості і печалі, мрії і прагнення – разом з нею. І все розуміє щире материнське серце.

 

6 клас пісня «Мама»( «Есть в этом мире большом..»)

 

 

Ведучий 1 Говоріть своїм ненькам ласкаві слова щоднини й щогодини, бо хто ж боронить нас від усіх бід? Недарма в народі кажуть : «Болить в дитини пальчик, у матері – серце…»

       Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені материнські руки, які гладили нас по голівці, пригортали у голод і холод, знімали жар з чола , випікали духмяний хліб. О, святі материнські руки ! В неоплатному боргу ми перед ними !

       Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б… А які вони майстрині. Все вміють робити: і хліб спекти, і смачну їжу приготувати, допомогти приготувати уроки, погратися з малечею,втішити, навідь виконати татову роботу,а вночі на щастя та долю вишити рушник або сорочечку.

 

Ведучий 2

 

Шануйте матерів, святих Господніх дочок, 
Бо їхні сльози — як густа роса —
З очей котилися повільно опівночі,
Нам кроплячи дорогу в небеса.

Щоб ми не дихали гріховним пилом світу
І не сліпив нам очі промінь зла, 
Щоб ми могли протистояти вітру —
Молитвою нас мати берегла.

Щоб багатіли ми душею, а не грішми,
Ціну любові знали у житті…
Але розмови всі облишмо, 
А пошукаєм почуття святі.

Ніхто з людей не любить так, як мати,
Ніхто не пробачає, як вона.
Їй перед Богом ще за нас відповідати,
А ми й не бачили, що в косах — сивина…

Що руки погрубіли від роботи,
Що зморшки впали на ясне чоло…
Але не зменшились душі її щедроти
І серце таке ж юне, як було.

Всі наші долі нею пережиті,
Їй біль дітей — немовби власний біль.
Її повчання — як волошки в житі, 
А наш характер — як надутий джміль.

Її пісні, немов вечірні зорі,
Мережили нам безтурботні сни.
І коли снігом замітало все надворі,
Була нам мати квіткою весни.

Тож хай не в’яне материнська доля,
Хай не змовкає пісня на вустах.
Шануйте матерів — це Божа воля, 
Вони ж свої нам віддали літа.

Нехай тепер радіють нашим крокам,
І щоб ці кроки — у небесний дім.
Немає матерів в нас одиноких, 
Буває, діти залишають їх…

О, дай синівської нам, Господи, любові!
Дай слів прощення і подяки слів!
Щоб ми в житті завжди були готові
До ніг припасти наших матерів…

 

Ведучий 2 Шановні гості, ми раді, що ви прийшли до нас на наше свято. Ми бажаємо вам щастя, здоров’я, благополуччя, радості, успіхів у всьому

 

Ведучі.    Зі святом Вас!

 

Загальна пісня "Мама будь всегда со мною рядом"

 

 

Вручення подарунків матерям( Звучить музика)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вітаю!
2. Привіт! З ювілеем тебе!
1. З яким ювілеєм?
2. Та сьогодні рівно 46 років, як нас – чоловіків – зрівняли у правах з жінками.
1. Як це?
2. А ось як! 8 Березня – свято жіноче?
1. Жіноче!
2. А чоловіки теж святкують, бо загальний вихідний! Це, панове, велика перемога чоловіків у боротьбі за рівноправність жінок!
1. Точно! У них – свято, і у нас –свято. У них вихідний – і у нас вихідний. У них декретна відпустка і ми, чоловіки, тепер теж можемо піти у декрет. От візьмемо, наприклад, твою жінку…
2. Ні. Мою не бери, бери свою.
1. Та що моя, ти ж знаєш: кухня, прибирання, прання, діти… З духовних інтересів – самі тільки телевізійні серіали. Ніякого розвитку. Соромно розповідати.
2. Сам її довів до такого! Ти ж вдома – справжній тиран. Твоїй жінці голови підвести від домашніх справ ніколи. А ти – не розвивається…
1. А що, у тебе не так?
2. Ні! Я – демократ. Я дав жінці повну свободу. Ніяких хатніх обов’язків! У неї три інститутські дипломи!
1. Невже три?
2. Вона б і четвертий отримала – в університеті Поплавського, та влада перешкодила!
1. Що? Відрахували?
2. Ні. Видвинули.
1. Куди?
2. У адміністрацію.
1. Районну?
2. Яку районну… Бери вище…
1. Да ти що!
2. Вона ж одних іноземних мов шість штук знає!
1. А навіщо стільки?
2. Вона ж всі країни об’їздила. Ти знаєш, от іще немає країни, а вона вже туди їде. ЇЇ всі знають. Вона з Мішель Обамою квіти саджала, з Ангелою Меркель коктейлі розпивала, з Папою Римським в шашки грала…
1. Круто!
2. Ось ти на маршрутці їздиш. А моя – на «лексусі». А зараз вона ще й у депутати балатується! Ти її рекламну листівку читав?
1. Ні… Що на парканах пишуть, я не читаю…
2. На яких парканах. В кожну почтову скриньку вчора поклали? Не бачив?
1. Згадав! Вона ж мені в неї бутерброда завернула.
2. Хто?
1. Та жінка моя! Я тільки пообідав, а їй мало. На вулиці наздогнала і в кишеню поклала… Очі б мої не бачили цього бутерброда…
2. Ти що! Викидати! Таку листівку! Таку інформацію цінну… Читай!.. А поки бутерброда скуштую…
1. Ти що? Можна подумати, що ти сьогодні не обідав.
2. А що це таке – обід?
1. Ти що, знущаєшся? Не знаєш, що таке обід?
2. Колись знав, а тепер забув.
1. Обід – це перше, друге і третє.
2. Перше, я вже рік не бачив другого, друге, я два роки не нюхав першого, а третє… чого ти такий маленький бутерброд з дому взяв?
1. Я б і цей не взяв, як би жінка не нав’язала.
2. Подобається листівка?
1. А що, гарна.
2. Бери її!
1. Листівку?
2. Разом з моєю жінкою забирай! І взагалі. Давай поміняємося жінками.
1. Як поміняємося! Ти тільки-но так пишався своєю дружиною.
2. Тепер ти будеш пишатися, а я буду обідати.
1. Не знаю… Це ж приємно, коли твоя жінка на «Лексусі»… Ти ж сам пишався, що вона з Меркель коктейлі пила.
2. Вона коктейлі пила, а я дітей штучним молоком годував
1. З Папою Римським зустрічалася…
2. Вона зустрічалася з Папою, а мене дітки називають мамою. Вона вже два місяці вдома не була. Я її тільки по телевізору і бачу. Ну що, міняємося?
1. Та ти марно думаєш, що моя жінка – подарунок. У твоєї – свої закидони, у моєї – свої.
2. Ось би наших жінок перемішати і зробити дві нормальні! Одну тобі, а другу – мені…
1. І щоб вони все встигали…
2. І на роботі, і вдома…
1. Хіба такі жінки бувають?
2. Бувають… Я впевнений, що в нашому залі сьогодні саме такі жінки. Спитай… Вони тобі скажуть…
1. Вони скажуть, ти в їхніх чоловіків запитай…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За день до свого народження дитина запитала у Бога:
- Кажуть, завтра мене посилають на Землю. Як же я буду там жити, адже я така мала і беззахисна?

Начало формыБог відповів:
- Я подарую тобі ангела, який буде чекати тебе і піклуватися про тебе.

Конец формыНачало формыДитина задумалася, потім сказала знову:
- Тут на Небесах я лише співаю і сміюся, цього достатньо мені для щастя.

Конец формыНачало формыБог відповів:
- Твій ангел співатиме і посміхатиметься для тебе, ти відчуєш його любов і будеш щасливою.

Конец формыНачало формы- О! Але як я зрозумію його, адже я не знаю його мови? - Запитала дитина, пильно дивлячись на Бога. - А що мені робити, якщо я захочу звернутися до тебе?

Конец формыНачало формыБог м'яко торкнувся дитячої голівки і сказав:
- Твій ангел складе твої руки разом і навчить тебе молитися.

Конец формыНачало формыПотім дитина запитала:
- Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене?

Конец формыНачало формы- Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.

Конец формыНачало формы- Мені буде сумно, тому що я не зможу більше бачити тебе ...

Конец формыНачало формы- Твій ангел розповість тобі про мене все і покаже шлях, як повернутися до мене.Так що я завжди буду поруч з тобою.

Конец формыНачало формыУ цей момент із Землі стали доноситися голоси, і дитина в поспіху запитала:
- Боже, скажи ж мені, як звуть мого ангела?

Конец формыНачало формы- Його ім'я не має значення. Ти будеш називати його Мама.

Конец формы 

— Ти кажеш, що завтра відправиш мене на землю. Але як я буду там жити, такий маленький і беззахисний?
— Я вибрав для тебе Ангела. Він чекає на тебе й буде турбуватися про твоє життя.
— Знаєш, тут, на небі, я тільки те й роблю, що співаю й веселюся, і цього мені достатньо, щоби бути щасливим.
— Твій Ангел заспіває тобі, буде посміхатися кожен день, ти відчуєш його любов і ласку й будеш щасливим.
— А як же я буду розмовляти з людьми, не знаючи їхньої мови?
— Твій Ангел буде говорити найгарніші й найніжніші слова, із великим терпінням навчить тебе говорити.
— А що ж мені робити, коли я захочу поговорити з тобою?
— Твій Ангел зложить твої рученята й навчить тебе молитися.
— Кажуть, на Землі багато поганих людей. Хто захистить мене від них?
— Твій Ангел захистить тебе навіть ціною власного життя.
— Але мені завжди буде сумно, тому що я більше не побачу Тебе...
— Твій Ангел завжди буде розмовляти з тобою про мене й укаже шлях, по якому ти зможеш повернутися до мене.
— У цю мить на небі запанувала тиша, але вже почулися людські голоси, і дитина тихо спитала:
— Якщо мій час уже настав, скажи мені тільки його ім'я.
— Це неважливо. Ти будеш звати його мамою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сцену виходить, позіхаючи, в довгій чорній спідниці баба Параска:
- Ой, люди добрі, ой люди добрі, таке мені, Господи прости, на старості літ нещастя, що нема коли  вам і добридень сказати! А-а-а!...  

Кінець світу! Все! Можна прощатися зі світлими днями й темними ночами! То треба було ж у таку благословенну годину з ума зійти! А хто би міг подумати, а хто би міг узріти, га? Та в страшному сні таке не насниться, не приверзеться! Ви думаєте, через кого це я? Правильно, через сусідоньку мою любу, кілком їй межи боки, через чортову Палажку! 
(тут був би доцільним «випадковий вигук» від глядачів – що ж то сталося? )
- І не питайте! І не мучте мою сиву мудру голову! Палажка - сказилася! 
(тут був би теж доцільним «випадковий вигук» від глядачів – та невже?)
- Що-о-о?! Не вірите? Кажу ж вам, а не зійти мені з цього святого місця, ска-зи-ла-ся! Вся! 
Виходить Палажка в кумедному макіяжі і відповідному «модному прикиді» – густо нафарбоване обличчя та поєднання в одязі модного і  «бабського» (для прикладу - міні-спідниця й  гумові чоботи, сучасна елегантна жіноча сумочка сумочка і старовинна хустка)
- Чом це ти мене перед людьми отако всіляко вихваляєш та преподносиш? Та я, коли схочу, то й сама себе преподнесу! (Стає в картинну позу фотомоделі).
- О! Бачили?! Бачили? Я ж вам правду казала! Слаба на голову! Та цю-ю красу як де передибаєш поночі, то й ноги можна одкинути з переляку!.. 
- Ти, сусідко, якась зовсім несучасна. Як-то з минулого століття. Наче шашель тебе точить, а трухлявина з тебе так і сипле, так і сипле…
- З мене? Трухлявина? 
- Так сипле, наче з рукава! А ще коли свого пащекуватого ротика не закриєш, то валує, наче чорна сажа з твоєї чорної-пречорної печі! 
- Ти чого до моєї печі взялася? (оглядається на себе через плече). То в мене спідниця така! Чорна! А в хаті піч уся в півниках, а не в сажі!.. Ти би на свою піч гляділа! А то ж ондечки (показує) на що люди глядять?!.. На тую твою міні… Тьху!..
 
- Ти цілу зиму криві боки вилежуєш, а далі тільки праведних людей і паскудиш.  Ото за своїми крученими плітками нічого й не чула! 
- А що я маю чути, хіба окрім того, що Палажка на старості літ, того’, звихнулася! Он, людоньки не дадуть збрехати!
- Та ти хоч у вікно свого дзьоба вистромила, га? 
- Та чи я ж тобі як зозулька? (улесливо)
- Як ворона! За своїм карканням і весни не побачила! А воно ж ниньки сонечко гріє, небо голубіє, зі стріхи капле, а серце тьохкає! Весна! А може моя душа квітне!
- Охо! Бачу-бачу, як ти уся зацвіла-перецвіла, ги…
- Аби не зів’яла. Ось ти, Параско, хто?
- Як хто? Та мене усе село знає. Баба я! Параска! Найправедніша у світі баба.
- Ні, не так! Ти не баба! 
- А хто? Ти ще ляпни своїм задрипаним язиком, що я відьма! Ти мене будеш учить?
- Ти жінка! І я…
- І ти? І я? Жінки?
- А жінка ‒ це звучить, наче весна! 
- А-аа! Люди добрі, на цій сцені ви такого ще ніколи не бачили! Свят-свят-свят! Відразу дві весни зібралися!
- А в залі?! Поглянь! Скільки в залі дівчаток, жінок, бабусь, стільки й весен! У кожної в душі сьогодні весна! В грудях тьохкає! Як у мене! 
- То в тебе в грудях кумкає! 
- Що?!
- Як що? А та жаба, що тебе ще в минулому році придавила!
- І чого б то вона мене давила?
- А чи забула? Як за що?! А ти людей поспитай! Вони все знають! А за мого дужого кабанюку! Що він на цілих три кілограми за твоє хирляве порося важчим виявися!
- То він  був тяжчим через те, що мою картоплю на городі переполовинив!
- Чи ж хіба я тобі не казала, чи ж не говорила, не будь  ледацюгою, та постав людську загорожу, аби мій кабанчик до тебе в городи не закрадався? 
- Та твоя поросяча клітка така, що й мій півень крильми виверне! 
- Та твій півень такий, як і твої кури! 
- А мої ж кури які? 
- А такі, як і твій півень! 
- А півень мій який?....
- Та такий, як і твої кури…..
Лементуючи, йдуть зі сцени…

 

doc
Додано
14 червня 2018
Переглядів
434
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку