Сценарій виховного заходу, присвяченого Всесвітньому дню поезії « Кохання по-українськи: про любов устами великих»
1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
« ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО»
Сценарій
виховного заходу, присвяченого
Всесвітньому дню поезії
« Кохання по-українськи:
про любов устами великих»
Підготувала викладач КоваленкоН.Є.
м.Олександрія
Оформлення: портрети В. Сосюри, В.Симоненка,Л. Костенко,вислови про кохання, книжкова виставка “Душа закохана твоя”.
Викладач.21 березня — Всесвітній день поезії. Щиро вітаємо всіх з цим чудовим святом! Нехай слово, рима і мелодія наповнюють Ваші серця натхненням, добром, надією, вірою та любов'ю, а світ навколо роблять кращим. Хай живе вічна і прекрасна ПОЕЗІЯ! Уся історія людства показує, що поетичне слово йде поруч із людиною. Це дар Божий для вираження своїх емоцій, це оспівування найпрекраснішого почуття — любові.
Ведучий.Сьогодні ми з вами поговоримо про кохання, кохання великих. Кохання… Найпрекрасніше, найсвітліше з людських почуттів, що підносить людину високо над землею, над її повсякденними проблемами, над її буттям.
Ведуча. Кохання дарує людині крила. І ось вона вже не серед людей і їхніх турбот, вона живе в окремому тоншому світі; її думки, душа десь далеко від усього низького, її тіло підкоряється законам особливого виміру — виміру кохання. У цей час звучать найтонші струни її душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами гам.
Ведучий. Кохання — це свято людського життя, це розквіт душевних сил, апогей емоцій. Це золотий час у житті людини, коли вона може піднятися на вищий естетичний рівень буття, коли можуть проявитися її найкращі риси характеру, відкритися якості, про які людина навіть не піозрювала до цього.
Ведуча: Кохання спонукає до героїчних вчинків, до творчості. Воно робить людину кращою. І це дійсно свято. Свято для самої людини, її душі, свято для оточуючих, а насамперед — для коханої людини.
Ведучий: Кохання! Важко уявити людину без цього бентежного почуття. Самовідданість, самопожертва, жага оновлення всього світу - розмаїття почуттів входить до складної гами цього прекрасного почуття.
Ведуча: Над загадкою кохання розмірковували впродовж віків. Філософи, математики, медики, психологи намагалися осягнути таїну людських почуттів.
Ведучий: Так багато сказано про кохання, і водночас не сказано нічого, бо, коли людина закохується, їй не вистачає не тільки вже сказаних слів, але й взагалі слів у мові, щоб висловити це незбагненне для розуму, глибоке і чарівне почуття, яке рано чи пізно приходить у життя людини, сповнюючи її душу світлом і змінюючи життя назавжди.
Ведуча: Кохання - це напруження всіх сил, людських і нелюдських, звершення неможливого, долання всіх перешкод... Ніщо не в змозі стати на його шляху - ні відсутність взаємності, ні прохолода у стосунках.
Ведучий: Людство зберегло багато поетичних творів, легенд про любов. А скільки є висловів про це прекрасне людське почуття! Чародії поезії, музики, театру залишили глибокі думки про одне з найпрекрасніших, найвищих, гірких і жагучих, сумних і радісних почуттів - кохання.
Ведуча:„Без любові немає життя" – казав В.Сосюра. Цей вислів справедливий. Саме ця аксіома життя оспівана в творах українських поетів та письменників.
Ведучий. Ми всі рано чи пізно закохуємося. Жодна людина незастрахована від цього почуття, від помилок буднів і свят, суму і радості, розлук і зустрічей. Кохання - краще, що дано людині. Кохали раби і королі, воєначальники і полонені, злочинці і генії. Можливо, це почуття і хвилювання з ним пов’язане, - те єдине, що об’єднує нас всіх, таких різних і схожих водночас.
Ведуча.Поети-це провідники сили кохання, це апостоли, які розносять на своїх могутніх крилах віру в те, що світ спасеться любов’ю, вірністю, коханням…
Кажуть, що любові, вогню від людей не сховаєш. І не треба,бо тільки закохані мають раво на звання юдини. Кажуть, що кохання – талант, який дається не кожному, бо кохати – означає не лише насолоджуватися, упиватися своїм щастям. Кохати – це віддавати тепло, ласку, все, що маєш, найдорожчій людині на землі.
Викладач. За свої16-17 літви багаточого навчились.Ачивчилисякохати?Чи треба цьоговчитися? Чи можуть бути порадники вкоханні? Разом миспробуємовідповісти на запитання,якібентежатьвашіюні серця.Що не любов – тонова істина !
Пропонуємо вам дати відповідь на питання: а що ж таке кохання? (відео та відповіді присутніх)
Викладач. На любові тримається світ… Тож вкладімо цеглинку своєїщирої взаємної любові у його побудову -нехай він існує вічно !
Ведучий.Вічна загадка любові, різні відтінки людських стосунків завждибули в центріПоезії. Чому ? Мабуть, тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше. Ніжбудь – хто інший. Кохання – це та таїна, що дає їм поштовх до творчості, живлющу наснагу великого вогню. Закохані тягнуться до віршів, інтуїтивно відчуваючи, що в цьому натхненому мовленні можуть знайти вияв почуттів, що їх переповнюють.
Ведуча.Так, у кожного із нас є свій улюблений поет. І сьогодні ви почуєте наші визнання в любові поетам, які своєю творчістю зуміли проникнути в наші серця, душі, і запалити в них незгасну свічку поезії , пробудити віру в добро. Поезія це чарівна скрипка, в якузакохуєтьсябагато людей. Незважаючи навік,професію, національність.
Ведучий.Українська інтимна лірика — найбагатша, співуча, широка. І правдива — поети здебільшого, передають чудовою мовою свої емоції, які “матеріалізуються” і ллються до інших людей, “заряджають” їх тим духовним станом, що пережив поет. Тому спілкування з поезією збагачує духовний світ людини й неодмінно — додає йому шляхетності. “Зів'яле листя” Івана Франка; “Стояла я і слухала весну», “Лісова пісня” Лесі Українки; “Панно Інно...”, “Коли у твої очі дивлюся” П. Тичини; «На білу гречку впали роси» М. Рильського; «Так ніхто не любив», «Білі акації будуть цвісти» В. Сосюри; «У любові є будні, і свята» В. Симоненко; «Маруся Чурай», «Світлий сонет» Ліни Костенко — всі ці поезії сповнені почуттям — безумовно, реальним, іноді світлим, іноді болючим, коли взаємним, а коли й нерозділеним.
Ведуча. У всі віки поети оспівували найчистіше і найсвятіше почуття, яке звеличувало людину і робило її найщасливішою. У всі віки створювались хвалебні гімни коханню, що стали прекрасними музичними шедеврами.
Сьогодні ми полинемо у цей чудовий світ, у якому поезія і музика сплели нев'янучий вінок любові.
Читець
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там…
Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни. Моя любове!
Л. Костенко
То ж бажаємо , щоб ваші серця зазнали сокровенного світлого почуття!
(Звучить музичний номер. Розкажи мені)
(Звучить мелодія, вислови про кохання)
Ведучий:«Небагато свят має людське серце, і найбільше з них кохання»,— так ніжно, щемливо й щиро сказав колись український прозаїк Михайло Стельмах. «Тяжко, тяжко в світі жить і нікого не любить»,- писав Т.Шевченко.
Ведуча: «Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов»,— лірично признався молодий Павло Григорович Тичина. « Любов не залежить від нашої волі, приходить без нашої заслуги, щезає без нашої вини», - говорив І.Франко.
Ведучий:«Так ніхто не кохав! Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання!» —переконував усіх юний серцем Володимир Сосюра, «Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов»,- зазначав В.Сухомлинський.
Ведуча. «Така любов буває раз в ніколи!» ,- писала Л.Костенко.
Ведучий.Вічна загадка любові, життя люблячого серця, вічні відтінки людських стосунків завжди були в центрі уваги поетів і поезії. Чому? Мабуть, тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше, ніж будь-хто інший. Кохання — це та таїна, що давала їм, поетам, поштовх до творчості, силу й живлющу наснагу творити справжні шедеври...
Читець
Коли потяг у даль загуркоче,
Пригадаютьсязновумені
Дзвінгітари у місячніночі,
поцілунки й жоржинисумні...
Шум акацій... Посьолок і гони...
Ми на гору йдемо через гать...
А внизу пролітаютьвагони,
і колеса у тьміцокотять...
Той садок, і закохані зори,
і огні з-підопущенихвій...
Од проміння і тінейузори
на дорозі й на шалітвоїй...
Твої губи — розтулена рана...
Ми хотіли й не знали — чого...
Од коханнябезвольна і п'яна,
титулилась до серцямого...
Ойви, ночіДонеччинисині,
і розлука, і сльозивночі...
Як у небіключіжуравлині,
одинокі й печальніключі...
Пам'ятаю: тривожніоселі,
Темнівежі на фонізаграв...
Там з тобою у сірійшинелі
біля верб я востаннє стояв.
Дніпройшли... Одлетілатривога...
Лишлюбов, як у серцібагнет...
Ти давно вже дружина другого,
я ж — відомийвкраїнський поет.
Наче сон... Я прийшовіз туману
і проміннямсвоїмзасіяв...
Та на тебе, чужу і кохану,
я і славу б свою проміняв.
Я б забув і образу, і сльози...
Тільки б зновуіти через гать,
тільки б слухатьтвій голос — і коси,
твої коси сумніцілувать...
Ночіті, та гітара й жоржини,
може, сняться тепер і тобі...
Синіочі в моєїдружини,
а утебебулиголубі.
Ведуча. Офіційно Володимир Сосюра був одружений тричі (деякі джерела говорять, що 7 раз)
З першою дружиною він одружився в 1922 році, але прожили вони разом не дуже довго, лишивши після взаємного проживання двох синів. Причиною розводу була несумісність в поглядах до України. Його перша жінка, Віра Каперівна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра розказує навіть в віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Марією Гаврилівною Даниловою, вона була на 12 років молодшою, закінчила балетну школу в Києві. 15 січня 1932 року в них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану. Через п’ять років вона повертається і з’ясовується, що Володимир взяв третій шлюб. Заради Марії Гаврилівни він розриває попередній шлюб та повертається до неї. Разом вони прожили до кінця життя.
Ведучий.Листи коханій жінці, десятки невеликих аркушів. Час торкнув їх жовтизною. Та трепет живого почуття примушує відступити час.
Читець.«Сонечко, моє заповітне, світло моє, радосте моя...Мені нескінченно дорога кожна твоя клітина, все, з чого ти живеш в мені. Моє серце б'ється тільки для тебе. Іншої радості мені немає, як дарувати радість тобі, бачити, як щасливо сяють сині озера твоїх очей.
Душа моя рідна, навіки любима! Без тебе" мої думки, як голі дерева, як торішнє листя під снігом. Для мене всі пісні інших поетів про любов звучать, як пісні про тебе, і з ними зливаються мої пісні, які живуть лише тобою...»
Ведуча. Ці рядки писав не юнак, їх написав відомий український поет В. Сосюра своїй дружині Марії на 33-му році спільного життя. Володимиру Миколайовичу виповнилось 66, а Марії Гаврилівні — 54.
Читець виконує вірш В. Сосюри «Так ніхто не кохав».
Такніхто не кохав. Через тисячіліт
лиш приходить подібнекохання.
В день такийрозцвітає весна на землі
І земля убираєтьсязрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зірсвої руки…
В день такий на землірозцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
В'янесерцемоє од щасливих очей,
щогорять в туманінаді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
нібипахне вона лободою…
Гей, ви, зоріясні!.. Тихий місяцюмій!..
Де вибачилибільшекохання?..
Я длянеїзірвуОріонзолотий,
я — поет робітничоїрані…
Так ніхто не кохав. Через тисячіліт
лиш приходить подібнекохання.
В день такийрозцвітає весна на землі
І земля убираєтьсязрання…
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зірсвої руки…
В день такий на землірозцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…
Ведучий. Кохання творить чудеса, воно окрилює людей. Завдяки коханню народжуються найпрекрасніші перлини інтимної лірики. Володимир Сосюра у своїй поетичній творчості ні на кого не схожий. Його поезії „Так ніхто не кохав", „Білі акації будуть цвісти", „Коли потяг у даль загуркоче", „Васильки" та інші давно увійшли у класичний фонд інтимної лірики.
Відео «Гра долі» 20,51 – 22.30 і дочитати вірш
Читець
Якби помножити любов усіх людей,
ту, що була, що є й що потім буде,
то буде ніч. Моя ж любов - як день,
не знаютьщечуття такого люди.
Якбизібрати з неба всізірки
і всісонця з усіх небес на світі, -
моя любовгорітимеяркіш
за всісонця, на тисячістоліттів.
Якбизірватьквітки з усіх планет,
щовітерїхпід зорями колише, -
моя любовпахтітимеміцніше
над квітивсі, крізь років вічний лет.
Якбизібратькрасуньусіхвіків,
повз мене хай ідуть вони без краю, -
Марії я на них не проміняю,
ніодній з них не вклонитьсямійспів.
Хай очіїхзіллються в зір один,
і в серцезірцей буде хай світити, -
зачарувать мене не зможевін -
твоїх очей йому не замінити.
Зякихзірокзлетілатисюди,
така ясна, щоспів про тебе лине?
Світи ж мені, світименізавжди,
над зорівсі, зоря моя єдина!
СИМОНЕНКО
Ведуча. Кохання приходить у життя людини, як правило, несподівано. І звичайний день тоді стає особливим, і звичний світ, у якому ти жив досі, раптом змінюється, наповнюється новими, яскравими барвами.
Читець(інсценізація)
Вона прийшла, непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене виплила з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?
В. Симоненко
Ведучий. Хто ж вона, цяобраниця, муза поета? Щезістудентськихлітприятелював Василь зіСтаніславом Буряченком, потім разом працювали у "Черкаськійправді" і... обоєзакохалися в одну дівчину. Ось як розповідає про цеСтаніслав у книжці про свого друга "Крізьболотнутишу — до весняного грому". "У той час кур’єркою в "Черкаськійправді" працюваломолоденькевродливедівчисько, на котре ми накинули оком. Люсею звали. Та, очевидно, Вася більше припав їй до серця. Якось, повернувшись з відрядження, почуввідньоговбивчудля мене інформацію:Славко, можеш мене вітати. Одружуюсь.Та коли ж тивстиг! Хто вона?Люся наша. Коли я признавсяїй у коханні, то казав: "Люся! Люся! Я боюся, щовлюблюся". Кохання у Василя булосправжнє й сильне, і вінвіддавсяйомусповна..."По йогосмерті Люся матиме другу сім’ю. Але любовнілисти, які писав їй Василь, збереже. 1996 року, відчувшиподихсмерті, передала їх одному з друзівпоета, Ю. Смолянському, і вони впершебудутьвміщені у йогокнижці "Симоненковалюбов", виданій у Черкасах 1998 року.
Ведуча. Було в житті Симоненка ще одне кохання –Ніна Черняк, поетеса-початківець, якій він допомагав друкувати вірші. Через деякий час він з другом прийшов свататися. Спочатку Ніна подумала, що Василь сватає друга, а коли зрозуміла, що він сватається , то відмовила, бо знала , що внього є дружина і син
Ведучий.Правий був педагог В.Сухомлинський, коли говорив: «Якби всі, всі без винятку молоді люди розуміли мудрість кохання – наше життя було б ще більш красивим, ще більш гармонійним». У коханні є страждання, розчарування, непорозуміння і образи. У майбутньому сімейному житті не давайте на розшматування життєвим негараздам, накопиченій роками утомі, копійчаним труднощам, сімейним сваркам зруйнувати ваше кохання.
Читець.Є в коханні і будні, і свята,
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.
І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би нас часто сум,
І, бувало б, темніла зірка
У тумані тривожних дум.
Але певен, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб’язкові хмарки образи
Не закрили б сонце від нас.
Бо тебе і мене б судила
Не образа, не гнів — любов.
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.
У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
— Ненаглядна, злюща, чудова,
Я без тебе не можу жить!..
Відео «І все на світі треба пережити…»
КОСТЕНКО
Ведуча. Про чоловіків Ліни Костенко відомо не так багато – а це якраз дуже свідчить на її користь. Перший шлюб – з Єжи-ЯномПахльовським (батьком письменниці Оксани Пахльовської) протривав недовго, не зійшлись характерами. Далі в неї були стосунки з Аркадієм Добровольським, письменником і перекладачем, після його відсидки в сталінських таборах. Їй тоді було 28. Йому 48. Знову не склалося. Чому? Про це знають хіба дуже втаємничені, які, найімовірніше, нічого не розкажуть. І це ще одна шляхетна риска до її портрету – Ліна Костенко не кожного впустить у своє життя. Шлюб із Василем Цвіркуновим, директором кіностудії імені Довженка, протривав 25 років, аж до його смерті. Судячи з численних присвят, там і справді була любов. Оце й майже всі історії.
Викладач. Перше кохання. Вононе забуваєтьсяніколи, навіть на схилі літ. Це перше почуттяпорівнюють з ранковою росою, кришталево – чистою, тендітною. Досить одного необережного кроку, щобцюросуструсити.Воносхоже на яблуневу гілочку, що щедровідкриваєпелюсткиназустрічсонцю. Чи буде зав’язь ? Чиможутьзакохані пронести все, щоє найкращого в них,черезрозлуки, випробування, негоди ? Чи впаде гілочкапід ноги, не звеселившицвіту?
Коханнядарує людинірадість та водночасприноситьі печаль. Часто трапляється,що, пізнавширадістькохання, неодміннозбагнеш, щотаке сльози печалі
Ведучий. Тема кохання наскрізна в творчості Ліни Костенко. Її інтимна поезія — це класика української любовної лірики. ЇЇ поезії своєрідні, красиві своєю закінченістю, мистецьким виконанням. Кожен вірш Ліни Костенко, кожна її фраза вражають. Любов для поетеси — почуття світле. Недарма поезія, у якій ідеться про закоханість 17-річної дівчини, названа “Світлим сонетом”:
Читець
Як пощастило дівчині в сімнадцять,сімнадцять гарних неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчина сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.
Вона росте ще, завтра буде вишенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози — це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємністю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти не дивись, що дівчина сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
Ведуча.Мабуть, немає письменників, які б не писали про кохання. Пояснити це дуже просто — багато важить кохання в житті людини. Дійсно, це почуття, як жодне інше, прагне висловлення і тому найчастіше спонукає до самовираження, надихає на творчість
Ведучий.Про правдивість поезії Ліни Костенко свідчить те, що вірші поетеси люблять люди різного віку. Кожна жінка ніби впізнає себе в них:
Читець
Спини мене отямся і отям
Така любов буває раз в ніколи
Вона ж промчить над зламаним життям
За нею будуть бігти видноколи
Вона ж порве нам спокій до струни
Вона ж слова поспалює вустами
Спини ж мене спини і схамени
Ще поки можу думати — востаннє
Ще поки можу але вже не можу
Настала черга й на мою зорю
Чи біля тебе душу відморожу
Чи біля тебе полум'ям згорю.
Ведуча.Любов застає людей зненацька, до цього ніхто не готується.Непрохана й неждана, але неминуча. Та,що очищає душу.Наповнює її великою радістю, та, щоманить і кличе засобою. Прийшла – і весь в її полоні.
Читець
І як тепер його забути
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
А квіти, кинуті тобі.
Інсценізація
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.
Ведучий. Кажуть, що очі — дзеркало нашої душі. Трапляються такі моменти, коли найважливішу для себе інформацію можна і потрібно прочитати в очах людини, не чекаючи на слова.
Перегляд ВІДЕО
Очима ти сказав мені: люблю!(Л.Костенко)
Ведуча. Вважають, що кохання — це подарунок неба, і воно не може бути щасливим чи нещасливим, бо навіть нерозділене кохання дарує людині чимало радісних хвилин.
Ведучий. Ви почули з живих вуст, як гаряче б'ється людське серце в поезії, який біль, яке страждання, яку ніжність, яке щастя може передати поетичне слово.
...Читайте вірші про любов.
Хоч, кажуть, все придумали поети,—
І почуття, в яких нуртує кров,
І ніжності, і вірності тенета.
Не вірте! Є любов така в житті,
Що може навіть душу спопелити!
Знайдіть для себе ці слова святі,
Що змусять вас і плакать, і радіти.
Знайдіть найкращі на землі слова —
І подаруйте їх своїм коханим.
Читайте, вірші — в них любов жива!
Тож хай вона у вас в душі не в'яне!
Ведуча.Інтимна лірика — це завжди роздуми про найдорожче, найсокровенніше. Вона вбирає в себе найглибші почуття і найтонші порухи людської душі. Є в ній щось безоглядно-відверте, щиро-сповідальне і водночас— співзвучне почуттям і настроям багатьох, хто відчув високу і святу красу кохання, хто пережив радість і гіркоту розлук, хто спізнав найбентежніше щастя турботи й самозречення в ім'я людини, без якої не мислить свого життя на землі.
Ведучий: Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина зовсім не причетна до літератури, у житті обов'язково «пише» свою неповторну історію.
Викладач.Сьогодні ви почули прекрасні слова і чудесну музику. Якщо ви слухали з відкритим і чекаючим серцем, то я впевнена, що ви зрозуміли ті істини, які не тільки вчать, а й перевертають все життя.“Кохання варте того, щоб чекати, життя варте, щоб жити”.
Кохай! Бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай допоки тіло спрагле й молоде.
Бо в старості кохають тільки очі( Л.Костенко)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку