29 травня о 18:00Вебінар: Філософія для дітей: закордонні та українські практики

Сценарій заходу "Обернуся в легенду"

Про матеріал

Колись Гете писав: «Щоб збагнути поета, треба піти у йог край». Отож помандруємо сьогодні у загадкове Волинське Полісся, звідки родом Леся Українка.

Є люди, як свічки, -

Згорають, відходять у небуття.

Є люди, як зірки, -

Горять, і світять все життя.

Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка.
Перегляд файлу

                Літературно-музична композиція

 

Обернуся в легенду

Вчитель: Вступне слово.

   Шановні гості, вчителі, учні! У цьому залі проходитиме наш вечір, який підготували для вас учні школи.Колись Гете писав: «Щоб збагнути поета, треба піти у йог край». Отож помандруємо сьогодні у загадкове Волинське Полісся, звідки родом Леся Українка.

                     Є люди, як свічки, -

                     Згорають, відходять у небуття.

                     Є люди, як зірки, -

                     Горять, і світять все життя.

  Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. 25 лютого минуло 140 років від дня її народження. Людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування, чиє імя обвіяне особливою всенародною любов’ю. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. Здійснений нею життєвий і творчий подвиг прилучив Лесю Українку до когорти сильних духом. Сьогодні ми запрошуємо вас у світ її мудрого, красивого і сильного поетичного слова.

Інсценізація: «Зустріч Лесі Українки зі своїм героєм Лукашем».

Лукаш: Ти, дівчино, в які світи мандруєш?

Леся Українка: Я до людей.

Лукаш: А як твоє імення?

Леся Українка: Леся.

Лукаш: А де зросла ти, дівчино вродлива?

Починає звучати мелодія А. Вівальді «Весна».

Леся Українка:

                            Мене весна при лузі породила,

                            Заквітчана у проліски…

                            Водила вона мене за руку на лани,

                            На луки дальні, до верби старої,

                            Розщепленої громом весняним.

                            Водицею з криниці степової

                            Щоранку напувала.

                            Там вперше я відчула муку пісні,

                            Яка співцеві сну не принесе,

                            І сіятиме слово молоде.

Стихає мелодія

                            І я тепер на шлях ступаю,

                            До вас я поспішаю.

Ведучий:           

                         Ти себе Українкою звала,

                         І чи краще знайти імя

                         Тій, що радістю в муках сіяла,

                         Вітчизна велика твоя.

Ведуча подає хліб, калину і колосся пшениці на рушнику Лесі Українці

                         Тобі сьогодні хліб, калину й колос

                         Рідня вкраїнська принесла.

                         Ти все життя з недугою боролась

                         Та творчістю ти смерть перемогла.

Звучить мелодія «Рушничок».

Леся Українка:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

Горить моє серце! Чуєте, люди. Його запалила іскра палкої до вас любові. Ви дали мені сили, терпіння. Я ними живу, я маю в серці те, що не вмирає. Я йду до вас, люди!

Ведуча: Поезія Лесі Украхнки – це вогонь, схожий на полумя свічки. Тож запалимо цей вогник.

               2 дітей запалюють свічку

Дівчина:

                 Хай палає свічка, хай палає!

                 Слово Лесі зігріває нас,

                 Бо безсмертна Леся Українка

                 Житиме із нами повсякчас.

Ведуча: За вікнами – зима. Ось у таку пору 25 лютого народилася маленька дівчинка Леся, (починає грати сопілка). На Поліссі, в краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчинка прийшла у світ рівно через 10 літ, як погасла свічка Великого Кобзаря.

Ведучий: Холодної зими в тріскучі лютневі морози, помираючи в Петербурзі, великий син українською ослаблою рукою вивів рядки прощання зі світом. У ньому надія, що прийдуть у світ нові імена і понесуть далі славу України.Стала Леся талановитою українкою. Бо від неньки України взяла чоло високе, вроду жіночу, озерні задуми очей і пророче слово.

Ведуча: Імя сонячне і ласкаве – Леся. Жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками лункими коридорами. Учителями її були мати, письменниця Олена Пчілка, батько, юрист Петро Антонович Косач, а також книги і життя.

Ведучий: У 4 роки навчилася читати. Її улюбленою книжкою був «Кобзар» Тараса Шевченка. Одягалася Леся в народне вбрання, товаришувала з ровесниками із-під сільських стріх, була вразливою і милосердною, чужий біль сприймала, як власний.

Ведуча: Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність її тітку Олену. Це дуже схвилювало Лесю, і вона написала перший вірш «Надія».

                     Вірш «Надія»

Ведучий: Леся дуже любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано, вважала навіть, що з неї був кращий музика, ніж поет. Цю обдарованість помітив Микола Лисенко, з сімєю якого дружили Косачі.

Ведуча: Леся швидко запамятовувала народні пісні, гарно співала, із задоволенням брала участь в дитячих хороводах. Народжена у співучому поліському краї, виростала серед казок, легенд, народних звичаїв і обрядів.

Звучить пісня «Україночка» Оксани Білозір

Ведучий: Любила Леся дивитись святкування Івана Купала, Різдва. Ще зовсім малою пішла вона з братом Михайликом на річку Стир дивитись на Йорданське освячення води. Із захопленням спостерігала, не відчуваючи тріскучого морозу. Застудила ноги і тяжко захворіла. Місяць Леся не підводилася, а тяжке захворювання мучило її все життя. Спочатку боліла ліва нога, потім рука. Мала три туберкульози кісток, легенів і нирок. Важко лежати хворій. Що ж воно буде? Ні вишивати, ні писати, ні грати.

Ведучий: У кімнаті було тихо. Леся насилу дісталася до фортепіано. Легенько торкнула декілька клавіш, і нестерпний біль пронизав ліву долоню, а за нею все тіло.

 Леся Українка: Вірш «До мого фортепіано»

Ведуча: Так, з гірким болем прощалася Леся з інструментом, якому виливала свої радощі і жалі. Проте музика зовсім не полишила глибоке її розуміння, відчуття гармонії відлунюється у багатьох її творах: «Сім струн», «Мелодія», «Пісні про волю», «Лісова пісня». Сильна дівчина не думала про хворобу, відганяла сумні думки і писала:

                      Вірш «Contra spem spero»

Ведучий: Наполеглива і працьовита, Леся Українка здобула глибокі і різносторонні знання. Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову, досконало володіла 12-тьма мовами, що дало змогу читати твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так досконало вчила, що з 18 років написала підучник «Стародавня історія східних народів».

Ведуча: Швидкому розвитку письменницьких здібностей Лесі Українки сприяла творча атмосфера, в якій зростала, її оточення, серед якого були Михайло Старицький, Микола Лисенко, Іван Франко. Великий вплив на її розвиток мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч.

Ведучий: Ще в дитинстві у душі Лесі проростали перші зерна протесту і непокори, розуміння того, що живе вона у «небезпечний час», який вимагає «боротись до загину». Її дивувало, що такий народ, як українці, з багатющою історією, культурою,змушений перебувати в залежності від Московії.

             Вірш «І все-таки до тебе думка лине»

Ведуча: Прагнучи активно боротись в Україні, змушена покидати її. Хвороба прогресувала і гнала Лесю, як з дерева відірваний листок, з рідної Волині в теплі краї. Одеса, Болгарія, Німеччина, Крим, Італія, Єгипет, Кавказ. Але де б не була поетеса, завжди тужила за рідною землею. У ріднім краю навіть дим солодкий та коханий, - пише в Італії. Образ України постійно зринав у її памяті.

Леся Українка: Вірш «До тебе, Україно, наша бездольная мати»

Ведучий: У Криму знайомиться з Сергієм Мержинським. Це була надзвичайна людина. Революціонер-романтик, інтелігент, людина освічена, лагідна і симпатична. Їх поєднала чуйність до всього прекрасного, гармонія і краса душ, спільна самовіддана праця, мрії, навіть хвороба.

                         До кипариса магнолія пишная

                         Чолом заквітчаним ніжно схилилася,

                         Як молода до свого нареченого.

                         Білії квіти тремтять в темних кучерях,

                         Але серпанку немає на їх.

                         Щире кохання не вкрите серпанками…

                         Спи, моє серце! Хай пишна магнолія

                         До кипариса стрункого схиляється.

Це кохання принесло багато страждань Лесі. Гинув товариш, найблищий друг. Мержинський їй писав, що помирати йому було б легше при ній.

Ведуча:

                         Все, все покинуть, до тебе полинуть,

                         Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!

                         Все, все покинуть, з тобою загинуть,

                         То було б щастя, мій згублений світе! –

писала Леся і їхала в Мінськ рятувати хворого. Ще недавно так було багато планів, багато мрій і надій!

Ведучий: У третій день березня 1901 року у Лесі на руках помирає Сергій.

        Вірш «Уста говорять «Він навіки згинув!»»

Ведуча: Його образ оживає у віршах «Порвалася нескінчена розмова»,  «Квіток, квіток, як можна більше квітів…», «Я бачила, як ти хиливсь додолу…» та в багатьох інших. Цю глибоко психологічну інтимну лірику за силою чуття, красою ліричного переживання можна поставити поруч «Зівялого листя» Івана Франка.

Ведучий: Слава поетеси шириться по країні. У статті «Леся Українка» Іван Франко пише: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…»Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із вуст сеї слабосилої хворої дівчини».

Ведуча: Як і Шевченко, вона в поетичному слові виливала сльози любові до рідної землі, що визволення українського народу можливе тільки через боротьбу. Це було передумовою створення поетичних образів, у яких підноситься могутня сила слова, що ставало «твердою крицею», «гострим мечем» у визвольній боротьбі народних мас.

          Вірш «Слово, чому ти не твердая криця…»

Ведуча: Радісно зустріла Леся Українка Революційні події 1905 року. Багато мандрує. У Тбілісі бачила калюжі крові на тротуарах, у Києві – вуличні бої, у Петербурзі була свідком страйків, маніфестацій.

Ведучий: Ці події викликали нові теми у творчості поетеси. Драма «Осіння казка», поеми «В катакмбах», «Касандра».

Мужню патріотку і борця ніколи не покидали пробуджені ще в дитинстві прагнення до волі і краси життя.

         Інсценізація «Олена Пчілка з дочкою Лесею»

 Леся: - Як гарно, як багато дерев! Жаль, що нема нікого живого.

Мати: - Що ти, донечко, всі дерева живі, і кущі, і квіти. Тай у лісі не самі дерева. Тут можна зустріти і лісовика, і мавку.

Леся: - А хто така мавка?

Мати: - Мавка – дівчина – лісовичка надзвичайної краси. Очі зелені, волосся чорне. Любить гойдатися на вітах беріз.

Ведучий: У місячні ночі, коли ліс, що підходив до саду в Колодязному, сповнювався соловїними співами. Леся не могла заснути. Тихо викрадалася з дому і йшла шукати мавку. Дівчинці хотілося написати про неї казку.

Ведуча: І написала. Її дитячі мрії, спогади про мавок, лісовиків пізніше вилилися у прекрасну казку волинської землі «Лісову пісню».

          Інсценізація уривка з «Лісової пісні»(знайомство Лукаша з мавкою). Пісня «Ти ж моя лілеє». Музика В. Демянчука, сл. В. Паронової.

Ведучий: Не кожен великий письменник володіє даром писати для маленьких. А Леся Українка – прекрасна дитяча письменниця. Хто не памятає її таких щирих і безпосередніх дитячих віршиків?

          Вірш «Мамо, іде вже зима».

Ведуча: Вірші поетеси стали улюбленими для дітвори. Давайте послухаємоще одного маленького читця.

         Вірш «На зеленому горбочку»,

            вірш «Вишеньки».

Ведучий: Подиву гідне багатство творчості Лесі Українки. Політична, пейзажна, психологічно-інтимна, поезії, казки, легенди, а ще оповідання, новели, нариси, драматичні твори, а ще переклади з іншомовних літератур; московської, польської, німецької, французької, англійської, з давньої єгипетської, індійської і старогрецької мов.

Ведуча: Поет-лірик, драматург – новатор, прозаїк, публіцист, критик…

         Вірш «Леся Українка» М.Рильського.

Ведучий: Боротьба і праця. Таким був зміст усього життя Лесі Українки, життя, гідного подиву і захоплення.

Леся Українка:

                  Хто вам сказав, що я слабка,

                  Що я корюся долі?

                  Хіба тремтить моя рука

                  Чи пісня й думка кволі?

Ведучий: Так, письменниця мала право сказати: «Обернися в легенду».

Ведуча: Помирала Леся Українка в місті Сурамі, на Кавказі, далеко від рідного краю. 1 серпня 1913 року відійшла у вічність. Поховали її на Байковому кладовищі в Києві між могилами батька і брата.

          Вірш «Світ опускався на коліна…» В. Коротича.

Хлопець: Велика сімя була у Косачів -6 дітей. Але не довелось нікому з них дожити в Україні до глибокої старості.

Дівчина: У 1903 році несподівано смерть забрала брата Михайла. Письменник, фізик, він помер у м. Харкові. На 68-ому році життя упокоївся Петро Антонович Косач.

Хлопець: У поліському селі Колодязному, відорваний від рідних державними кордонами, у самотності, бідності помер брат Микола.

Дівчина: Оксана назавжди оселилася поза межами України. У 1975 році вона померла у Празі. А Ользі (найстаршій) та Ізидорі (найменшій) довелося зазнати тяжких випробувань у роки сталінських репресій, заслань, гіркого емігрантського хліба і смерті на чужині.

Хлопець: Ізидора поїхала з рідної землі і оселилася в США не багатство наживати, а вберегти життя  собі і дітям. Померла вона у 1980 році, залишивши спогади про Лесю і свою родину.

Дівчина: Важкі випробування випали і на долю матері – Олени Пчілки. У 70-літньому віці її заарештували, але змилостивились над віком, відпустили. Тяжко хвору, з паралізованими ногами, знову прийшли арештовувати. Хвора не ходила. Її залишили помирати в рідних стінах.

Ведучий: Відходили з життя Лесені рідні. А з ними обривалися ті нитки, які звязували нас з цією родиною. Та залишилася пам'ять про талановиту поетесу, й чудові твори.

Ведуча:

               Так, ти жива, ти будеш вічно жити,

               Бо в серці маєш те, що не вмирає.

Мавка бере свічку у руки:

               Дивлюся на запалену свічку.

               Вогонь, що був, і є, і завжди буде…

               Твоє життя, поезію, пісні

               Довічно будуть памятати люди.

Хлопець 1 : Ти прилинеш до нас

                      Першим вітром тужливим весняним,

                      Журавлиним ключем

                      Прилетиш із натомлених дальніх доріг,

                      Повернешся сюди

                      Соловїними первопіснями,

                      Рушником обернешся

                      В прадідівський святий оберіг.

Хлопець 2 : Коли перші громи розітнуть

                      Чисте небо промінням вогненним,

                      Коли гомін лісів відгукнеться нам

                      Смутком тужливим твоїм,

                      Отоді спомянемо тебе ми,

                      Отак всі спомянемо,

                    Щоб цей спогад у вічні,

                    Незнані світи долетів.

Ведуча:    

                    Ти лишила нам слово,

                    Яким користатися завжди уміла,

                    Залишила нам голос,

                    Щоб із вічності він аж сюди долетів,

Ведучий:   Щоби твоя любов до Вкраїни

                    Змеліти не сміла

                    І голубила завше і всюди

                    Достойних дочок і синів.

       Всі учасники співають пісню «Україна» Т. Петриненка.  Учитель: Колись Леся Українка писала: «Не знаю, чи буде хто з   

     молодшого покоління з      

         гадувати коли про мене. Але я б хотіла на те заслужити». Сьогодні ми з

     повним правом

         можемо сказати: Леся того заслужила. Свідченням цього є наш вечір,      

         підготовлений учнями школи.

 

doc
Додано
27 червня 2018
Переглядів
177
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку