Символіка українських народних пісень.
Символіка українських народних пісень
ЗМІСТ
|
Вступ |
||||
|
Розділ 1. Становлення та розвиток українських народних пісень |
||||
|
Розділ 2. Сучасне трактування символу: 2.1. класифікація символів дерев; |
||||
|
2.2. класифікація символів птахів; |
||||
|
2.3. слова – символи в колискових піснях;
|
Вступ
Українська народна пісня – дорогоцінне надбання народу, нев’януча окраса його духовної культури.
Українська пісня, здобула для себе визнання в цілому світі. Наші ансамблі та хори отримували неодноразово найвищі місця на світових конкурсах та змаганнях. Наприклад, подорож української капели, з хоровим співом у 1919 та наступних роках по Європі та Америці була загальним тріумфом слов'янських хорів, звичайно, за українцями була визнана першість.
Один з перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко – його істинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різних народів.
Українські селяни, співаючи без усякої науки, керуючись вродженою музичністю, ніколи не співають в унісон, а зразу розбиваються на різні голоси і кожен веде свою партію.
В українській пісні, як частині фольклору, втілені світоглядно-соціальні й естетико-художні переконання українців. І як частина фольклору вона має усі властиві йому ознаки: усність передачі й існування в устах носіїв, анонімність і колективність творення і побутування, імпровізаційність, варіативність, функціонування за законами усної традиції і притаманний усім видам первісного мистецтва синкретизм.
Дана робота, присвячена вивченню символіки українського фольклору, на прикладі українських народних пісень.
Проблема походження, виникнення символу достатньо у світовій теоретичній думці не досліджена.
Мета дослідження полягає в тому, щоб розглянути деякі характерні символи образи українського фольклору, на прикладі українських пісень.
Відповідно до мети дослідження, визначенні завдання:
- здійснити огляд літератури з даної теми;
- дослідити символіку українських народних пісень, попередньо розділивши їх на групи: символи дерев; символи птахів; слова – символи в колискових піснях;)
- охарактеризувати роль колискової пісні в житті дитини та слова – символи в них;
- виділити значення української пісні в сучасній українській державі та в нашому повсякденному житті.
Об’єктом дослідження даної роботи виступає українська народна пісня.
Предметом дослідження роботи є слова – символи в українських народних піснях.
Розділ 1. Становлення та розвиток українських народних пісень
Увесь вік людину супроводять пісні – „від колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому”, - говорив М. Стельмах. Народні пісні є вагомим внеском України в загальнослов’янську й світову художню творчість. Незліченне й різноманітне їхнє багатство. Вважають, що тільки цих творів записано понад дві тисячі.
Пісні породжувались подіями та явищами суспільного життя, громадського й родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземних загарбників, національного та соціального гноблення і палкою любов’ю до Вітчизни. У народній пісні майже немає розповідної основи, уся увага зосереджена на відтворенні внутрішнього світу людини
( психічного стану, думок, бажань, надій, страждань і т. ін. ).
Народна пісня своїм походженням сягає в глибину століть. Людна уважно придивлялась до оточуючої природи, напружено вдивлялась у себе i за допомогою мовних засобів художньої уяви та фантазії, а також перебираючи струни свого серця, свій настрій, свої емоції, запліднені думкою, вплітала у надзвичайної краси i вiртуозностi мелодії. Сучасна дослідниця С. Я. Єрмоленко зазначала, що “мова усної народної творчості, зокрема мова народної пiснi, є скарбницею національного свiтобачення, своєрідною енциклопедією почуттів, художньо-емоцiйною пам’яттю народу.» Вона має важливе пiзнавально-виховне та естетичне значення. Народна пiсня чи не найяскравіша за усі види фольклору здатна передавати специфіку художнього мислення своїх творців i носіїв, вона й донині перебуває в стані активного побутування, отже, підтримує формування національної самосвідомості українців.
Саме такий ранній розвиток української пісні зумовив її популярність та поширення на велику територію нашої держави, а близький кожному громадянину сюжет, мотиви, інколи страждання обумовили її неймовірну, так би мовити, популярність серед населення нашої Батьківщини
1. Сучасне трактування символу
Мета дослідження:
Людина живе у світі символів, що своїм походження сягають як давніх часів формування мови та мислення, так і нових, пов’язаних із науково-інформаційними технологіям
Українські народні пісні -це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.
Українські пісні духовна та моральна скарбниця творчості та багатого мистецтва української землі Прослуховуючи, вивчаючи та аналізуючи українські пісні маємо змогу дізнатись життя та існування українського народу протягом багатьох віків.
Українська пісня - душа народу, яка знайшла своє вираження та відображення в пісні.
Дорогоцінним надбанням поетичного та музичного генія українців є українська пісня як душа народу, яка стала найдорожчим та невичерпним народним скарб
Найпоширеніші народні символи в піснях.
З теорії символу В теорії символу важлива теза про те, що символ ґрунтується передусім на живому спогляданні дійсності, щодо якої стає специфічним відображенням.
Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.
Народні символи в українських піснях є рослинні і тваринні.
До рослинних символів відносяться калина, верба, тополя, барвінок, калина та багато інших. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.
Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без вербе і калини – нема України”, – говориться в народній приказці.
Важко уявити нашу землю без верби.
Складено багато пісень у яких є символ верба.
НА ГОРОДІ ВЕРБА РЯСНА
На городі верба рясна...
Там стояла дівка красна.
Хорошая та вродлива,
Її доля нещаслива.
CУХАЯ ВЕРБА
Сухая верба, сухая верба,
А на ній листя зелене...
"Ой де ж ти їдеш, де від'їжджаєш
Ти, мій миленький від мене?
Дуб і березу порівнюютьз козаком та його матір'ю:
Ой,дуб д берези
Гіллям похилився,
Козак своїй матусеньці
До ніг уклонився
Перш ніж приступити до класифікації ліричної пісні, необхідно сказати декілька слів про особливості класифікації цього жанру. У науці це питання довгий час залишається невирішеним і до цих пір не сформульована єдина точка зору. Більшість учених в основу пісенної класифікації поклали тематичний принцип.
Побутова пісня присвячена спочатку темам любові і сімейно-побутових відносин. Пізніше в них розвиваються і різного роду соціальні мотиви, перш за все – антикріпосницька тема. У побутових піснях розкриваються суспільно-громадські відносини людей: селяни розповідають про своє важке життя в умовах кріпацтва, яскраво представлено і нелегке життя дворових людей.
До соціально-побутової пісні багато вчених відносять також солдатські і робочі пісні, в яких сімейні відносини ніяким чином не зачіпаються. Сюди входить і так звана лакейська пісня. До солдатських пісень тісно примикають козацькі пісні.
Дехто з вчених указує і на існування військово-історичних пісень, куди також входили солдатські пісні, що відрізняються від солдатських пісень побутової тематики. Тут з'являються нові герої, нові мотиви і теми. Крім пісень, що розповідають про нелегке життя солдатів і козаків, в солдатському середовищі виникають також жартівливі, гумористичні пісні.
До трудових пісень відносять і робочі пісні, в яких головною темою стає тема праці, що розкриває «взаємини між робочими і тими, кому вони вимушені були підкорятися (господар, підприємець, адміністрація, майстри, наглядачі)».
Багаті сюжетами і близькі до любовно-побутової тематики прощальницькі пісні, що виникли в другій половині XVIII, – початку XIX століття. У них дівчина просить свого дружка, що відправляється до Пітера, відкласти від'їзд, але він відповідає, що ніяк не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові.
До XVIII - п. XIX ст. у піснях представлений образ боязкої, соромливої дівчини, але з вказаного періоду в піснях з'являється і інший образ дівчини- сміливої, бойової, рішучої.
У деяких вчених виділяються і міські пісні, названі міщанським романсом, головною темою яких є нещасна любов.
Існує також і наступна думка: до ліричних віршованих жанрів відносяться пісні соціального змісту, любовні пісні, сімейні пісні, малі ліричні жанри.
Ми пропонуємо свою класифікацію пісень, враховуючи приведені вище.
1. Соціально-побутова пісня. Сюди ми включаємо козацькі пісні, анти кріпацькі, рекрутські, солдатські, чумацькі, заробітчанські, стрілецькі та емігрантські.
2. Наступним видом ми виділяємо родинно-побутові пісні, пісні любовної і сімейної тематики, які розкривають взаємини коханих, а також повною мірою розкривають внутрішньо-сімейні відносини, нелегке життя селянства в умовах кріпацтва.
3. Окремо виділяємо жартівливі пісні, сатиричні пісні та пісні хороводи.
Особливої уваги заслуговує кожний виділений нами вид ліричної народної творчості, адже це все ж та лірична пісня, але кожна зі своїми особливостями, багатством тематики, образів, символів, художньо-виразних засобів.
2.1. історичний характер соціально-побутових пісень
Пісня живе в народі своїм життям. Розвиваючись, вона змінюється по-різному на кожному історичному етапі. Пісня змінюється так само, як змінюються погляди і відчуття, настрої і світогляди народу. Вони «прагнуть відповісти сучасним ідейно-естетичним потребам народу.
Як вже було зазначено вище до цього, виділеного нами, виду пісень ми відносимо народні пісні про козаків, анти кріпацькі пісні, рекрутські та інші пісні що безпосередньо стосуються суспільних відносин та побуту українців.
Солдати і козацтво в XVIII столітті були новою значною соціальною групою із специфічними умовами побуту, життя. У зв'язку з цим і з'являються в народній поетичній творчості солдатські і козацькі пісні. Їх тематика найрізноманітніша. Тут відображені і військово-історичні події, в яких яскраво зображені картини битв, в яких розповідається про сміливість і хоробрість російських воїнів, створюються образи полководців. Війна малюється суворими, правдивими фарбами, а інколи навіть і кров’ю.
Солдатські пісні військово-історичної тематики представляють абсолютно нове та так би мовити, окреме явище в українській народній пісенній творчості. У них представлені інші образи, сюжети, теми і мотиви.
Саме виходячи з цього виду пісень можна говорити про історичність, про пізнавальний та навчальий характер пісень тому, що саме ці пісні були присвячені відповідним історичним подіям і інколи можуть розповісти для науковця чи учня більше ніж книги чи інші джерела історичних знань.
Герой-солдат з'являється в солдатських військово-історичних піснях. Він постає перед нами хоробрим, сміливим воїном на тлі суворої війни.
Виразніше і яскраво показаний ліричний герой в піснях XIX – початку ХХ століття, де як ліричний герой виступає колектив Проте думки і відчуття, що розкриваються в народній поезії, не позбавлені конкретності і виражають ідеології певного класу.
2.2. Родинно-побутові пісні як вид ліричних пісень
У основі традиційних ліричних пісень лежить віддзеркалення родинно-побутових відносин. Часто вони відображають не тільки життя в сім'ї в епоху патріархальних відносин, але і стосувалися суспільно-громадської тематики.
В кінці ХIX століття, особливо після падіння кріпосного права, відбувається розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Разом з темою одруження або заміжжя піднімаються соціальні питання, «дається яскрава характеристика соціально-економічних умов життя самих різних шарів суспільства, починаючи від коваля, жебрака і закінчуючи купцем і боярином»
Так в пісні «Калину з малиною вода зрозуміла» розповідається про те, як дочці дорікає мати в тому, що та рано її видала заміж, як нелегко їй жити в чужій сім'ї. Через декілька років вона вирішила зозулею полетіти на батьківщину. Мати будить своїх невісток і просить їх подивитися, хто це плаче в саду. У деяких піснях замість невісток в сад збираються піти самі брати зозулі, що прилетіла. Вони по-різному реагують на приліт зозулі, в цьому виявляються властивості характеру кожного з них.
Традиційні пісні з сімейно-побутового плану переходять в план соціально-побутової.
Серед українських ліричних пісень, найбільш поширеними сюжетними лініями є наступні: дівчина сумує в чужій сім'ї по рідних краях, по батечкові і матінці. В деяких піснях вона звертається до солов’я з проханням полетіти на рідну сторононьку і передати звісточку рідним. При цьому ми спостерігаємо варіанти сюжету: дівчина просить солов'я полетіти до милого, а не до батьків; у деяких піснях дівчина просить, щоб соловей повідав батечкові і матінці про її гірке життя, в інших – просить просто побачити рідних, але не засмучувати їх розповідями про її нелегку долю. Крім того, героїня пісень поводиться з проханнями не тільки до солов'я, але і до зозулі, ластівки.
Не менш популярним є сюжет, де сокіл вбиває лебідку. Тут образи символічні: тут соколом переважно виступає молодик, парубок, а лебідка це дівчина, вбиває – означає бере дівчину в дружини або позбавляє невинності.
Таким чином, мотиви сюжету в сімейних піснях залишаються традиційні: туга по рідному будинку, нелегке життя в чужій сім'ї, тяжкість сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосного життя яскраво представлена любов української людини до рідної природи.
У зв'язку з розвитком капіталізму в традиційні селянські пісні все глибше проникають мотиви розлуки, розставання, прощання.
Такий підвид родинно-побутової пісні розвивається в період XVIII початку ХХ століття. При цьому вона продовжує наповнюватися новим ідейно-тематичним змістом. Змінюються і самі творчі принципи віддзеркалення дійсності. На зміну символічних образів і мотивів все частіше приходять образи і мотиви реалістичні. Відповідно до нових історичних умов людські образи отримують певну соціальну конкретизацію.
В таких піснях зображується дівчина, що просить свого дружка, який відправляється до міста, або іншого населеного пункту, відкласти від'їзд, але він відповідає, що ніяк не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові. Саме такий сюжет наповнює більшість пісень про розставання двох близьких, закоханих молодих людей.
Та поряд з сумними та інколи тужливими ліричними родинно-побутовими піснями існує такий підвид як весільні пісні.
Україна, як відомо, багата на розмаїтi весiльнi обряди. У кожному регiонi цей обряд має свої вiдмiнностi. Його значення в тому, що він відбиває світогляд i мораль трудового народу, родинні та суспiльнi стосунки на кожному конкретному історичному етапі. У ньому з великою теплотою оспівана доля жінки до i після одруження. У весільних піснях йдеться i про свах, i про подруг нареченої, світилок, бояр i боярок, старост i дружб. Співають весiльнi пiснi виключно жінки. Це переважно хори, діалоги. Весiльнi пiснi супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання їй чіпця. Чоловіки у формі монологів та дiалогiв беруть участь лише у найбільш драматичних епізодах обряду під час нападу бояр та викупу нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть або з відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.
Найпопулярнішими піснями що виконуються і зараз на деяких українських весіллях є такі весiльнi пiснi: «Де ти, калино, росла?, «Ой думала та гадала», «Приїхали гості», «Ой куди ж ви, сiрi гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой пливе човен по росі».
З текстів цих пісень постає цілий світ почувань i дум дівчини у передвесiльну та весільну пору.
Окрім того можна сказати, що всі весiльнi пiснi становлять одне велике драматичне дiйство, але поряд з тим кожна з них, завдяки дiалогiчнiй формi, може бути самостійною малою п’єсою.
— Ненько моя рiдненька.
Рятуй мене...
— Не моя, донечко, воля...
Нехай тебе той рятує,
Хто до шлюбу готує.
Весiльнi пісні виступають не тільки як промовистий доказ багатства змісту й форми самого весільного обряду, а й високої моралі українського народу, як творця пісень про цей обряд.
2.3. Жартівливі та сатиричні пісні
Здавна мандрівники й дослідники, письменники та громадські діячі сусідніх народів та держав відзначали як одну з найтиповіших рис характеру українців їх невичерпний гумор. Ця риса стала ледве не головною і визначальною при характеристиці українського народу, як пісенного та такого що може розважатися, сміятися та веселитись.
Конденсуючи світлі емоції, гумор був для трудового народу своєрідним засобом самозахисту в умовах гніту та лихоліття. В атмосфері буйних веселощів і в сміхові, нерідко пройнятому смутком, трудова людина прагнула знайти забуття від усього несправедливого і злого, вдарити лихом об землю й дихнути на повні груди. Несучи важкий тягар біди, експлуатації, воєн, народ ніби урівноважував гумором свій настрій, свій життєвий пульс, усвідомлював свою колективну силу, оберігав своє духовне і моральне здоров’я. Цю соціальну функцію народного гумору тонко підгледів поет і фольклорист Іван Манжура і висловив своє захоплення цією рисою характеру українців в таких рядках:
Ні! Я дух люблю свого народу,
Що на усяку він пригоду,
Яка б його де не зустріла,
Прискаже сміло та до діла.
Слівце веселеє по волі
І кипить з ледачої недолі!
Той дух насмішкувато-щирий
Не дасть приспати в серці віри
В громадську силу, її розум
І не поб’є немов морозом,
Надію певную довіку
На кращу долю чоловіку.
Стихія смішного в українській народній творчості найбільше виявляє себе в гумористичних, жартівливих творах.
Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливають всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очами до бурхливого, масового нестихаючого реготу. Жартівливі пісні в основному розробляють гумористично сімейно-побутові теми. А вже виходячи на громадську арену, сміх, як правило, набирає сатиричної спрямованості.
Родинно – побутова тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі і дотепні творці народного гумору змогли підгледіти всі тіньові сторони свого повсякденного життя, освітили їх сміхом, що розливається в піснях то легким жартом, то глумом і глузуванням, то соромливим натяком, то гострим гротеском, то ледь вловимою усмішкою, то злою іронією або їдким дотепом.
Характеризуючи героїв української жартівливої пісні то можна сказати, що чи не найчастіше в них зустрічається молодь – дівчата і парубки. Акцентуючи на смішних і негативних рисах окремих представників молодого покоління, народний гумор відіграє роль своєрідного вихователя. Разом з тим весела пісня – це одна з форм залицяння та взаємо пізнання між парубками й дівчатами. Жартівливі пісні про молодь кепкують над дівочими та парубочими вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбальством, над дурістю і недотепністю, над нескромністю і легковажністю, над різними недоречними ситуаціями в час дівування та парубкування: комічними освідченнями та непорозумінням між парубком та дівчиною, безглуздими суперечками й надто відвертими любощами. Причому в усіх цих випадках народна етика дозволяє зачіпати й вади зовнішності парубків та дівчат. Поняття краси в народній естетиці органічно поєднане з поняттями працьовитості та справедливості. Якщо героям пісні бракує цих рис, якщо говориться про їх негативні риси, то їхні портретні характеристики даються в повній гармонії - теж негативними. (Див. додатки «Ой на горі на могилі», «Грицю, Грицю до роботи»).
У багатьох піснях–діалогах важливим гумористичним прийомом є мимовільне самовикриття героя. Скажімо, з відповіді парубка дівчині, що кличе його на побачення, вимальовується гумористична постать неабиякого боягуза та подібне. Пісні такого характеру пронизані м’яким інтимним гумором, що прикрашає життя й вібрує бадьорим настроєм непереможної молоді.
Жартівливі пісні щедро відобразили і сферу родинного побуту. Тільки зрідка оспівується в них ідилія сімейного життя, захоплення чоловіка жінкою чи навпаки. В переважній же більшості тематика їх присвячена різним смішним сторонам сімейних відносин (Див. додатки «За річкою Герасим»)
Своєрідну групу жартівливих пісень становлять твори, що зображають життя старих химер дідів та бабів. Різні колізії відносин і непорозумінь родинного життя, відтворені через постаті діда і баби, набирають ще яскравішої гумористичності й рельєфності.
Особливою різноманітністю тематики відзначаються жартівливі пісні про аномалії в інституції кумівства. Як правило, в куми запрошували найбажаніших друзів, нерідко колишніх коханих, з якими з різних причин не довелося побратися. То ж не дивно, що між кумом та кумою часто встановлювались особливо близькі відносини, які з погляду народної моралі все ж викликали заперечення, а отже й гумористичне висвітлення (Див. додатки «І учора у куми»)
Що стосується ролі жартівливої пісні в художньому житті народу то вона найрізноманітніша. Ця пісня знайшла притулок в обрядах, в звичаях, танцях, вона прикрашає й повсякденне трудове життя народу. Фактично жартівлива пісня просочилась в усі куточки музичного життя народу. Вона існує як окремий сольний чи хоровий твір, пов’язана з деякими хороводами, що виконуються в рухові, та такими побутовими танцями, як метелиці, гопаки, козачки, коломийки тощо.
Окремі строфи жартівливих пісень використовуються в сюжетних танцях. Весілля, вечорниці, вулиці, досвітки і навіть дозвілля українця, як правило супроводжуються жартівливими та сатиричними піснями, щоб, можливо, стимулювати наших людей до самовдосконалення та самореалізації.
З плином часу деякі пісні настільки змінюються в своєму змісті і формі, що по суті перетворюються на нові пісні, стають новими жанрами, підвидами своїх попередників.
Мова і стиль традиційних ліричних пісень зберігають дивовижну стійкість навіть тоді, коли ці пісні істотно змінюються в своєму змісті, значно трансформуються в композиційному відношенні. Та все ж мова і стиль традиційних ліричних пісень впродовж століть не залишаються мертвотно нерухомим. Відбуваються зміни як в самому словнику, так і в стилістиці окремих пісень. Змінюються застарілі слова сучасними, з'являються і різного роду соціально-професійна термінологія. З'являються нові епітети. У піснях втрачається початкова розгорнена описова картина, перетворюючись на коротку оповідну інформацію. Відбувається спрощення художньої форми і ускладнення змісту пісні. Але українська лірична пісня була і залишається більше ніж піснею для пересічних українців.
Розділ 4. Значення українських народних ліричних пісень в
сучасній державі
Переходячи до характеристики української ліричної пісні в сучасній українській державі варто зробити акцент саме на ту культуру яка розвивається сьогодні і які види анти культури ми можемо спостерігати на території сучасної України, і як вона впливає на розвиток молодого підростаючого покоління, і чи зможе вивчення народної лірики в сучасній школі вплинути на подальше становлення школяра як особистості в суспільстві.
Говорячи про теперішній розвиток музичної української культури, варто зазначити, що здебільшого нинішня культура розвивається під впливом західних понять про культуру та завдяки нашій теперішній молоді стає її складовою частиною.
Відслідкувавши таку тенденцію ми з усією ймовірністю можемо сказати що наша народна музика і пісня поступово відходить у молодого покоління на другий, третій, а можливо і останній план. Наша молодь є характерним представником масової культури яка виникає і з часом переходить в інше захоплення.
Характеризуючи значення народної пісні та лірики в сучасній держави можна сказати про те, що люди поступово перестають співати пісні як це робили наші предки, вони перестають звертатися до пісні як до найкращого заспокійливого, як до можливості вилити всі свої страждання через пісню.
Завдяки ж саме представникам старших поколінь ми зараз маємо найбільші в Європі, а, можливо, навіть у світі збірки народного фольклору, народних пісень, дум, балад, приспівок, байок та інших видів народної творчості, тільки завдяки їм та їх вкладу в розвиток народних пісень ми по праву вважаємося самим співучим народом в світі.
Висновки
З глибини століть пісня донесла до нас пам'ять про людей, їх пристрасті, переживання і ідеали, вона зв'язує часи, радує і засмучує людські душі. Супроводжуючи народні життя, вона по-своєму відображає духовні шукання, етичні ідеали як українського народу, так і сусідніх держав та їх суспільств, показує життя народу в різні історичні періоди, розкриваючи їх з різних сторін та позицій. Народна пісня – літопис народного життя, хранитель духовних початків життя.
Вплив народної пісні на українську літературу величезний. Цей вплив виявляється і в створених міцних характерах, особливо жіночих, і в розвитку так званої ліричної прози, в трактуванні теми «чоловік і природа», в стилістичних елементах.
Українська народна пісня – явище унікальне, грандіозне і вічно живе.
Ми привели свою класифікацію пісень, спираючись на наявні в літературі. Так, ми виділяємо:
- родинно-побутові пісні, які включають пісні любовної і сімейної тематики;
- соціально-побутові пісні: трудові пісні, бурлацькі, чумацькі, солдатські, молодецькі пісні, розбійницькі, каторжницькі і заслання, тюремні;
- жартівливі та сатиричні пісні, хороводи пісні і пісні літературного походження.
Сюжетну основу, на нашу думку, складають соціальні мотиви: одруження або заміжжя, трагедія неподіленої любові, батьківської влади, любові до рідного будинку і т.п. Антикріпосницька тематика також є характерною для українських ліричних пісень, оскільки кріпацтво надало величезний вплив на сімейні відносини.
Все це пов'язано з тим, що фольклорні твори створюються на живій, розмовній народній мові, з тим що люди перш за все в пісні шукали бажаного затишку, укриття від тяжкого та буремного повсякдення.
Пісня і зараз залишається невід’ємним атрибутом життя українців. А все тому, що наш народ і пісенність поняття не роздільні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К., 1992.
- Воропай О. Звичаї нашого народу: у 2 т. – К., 1991.
- Енциклопедія українознавства. – К., 1993, тт..1,2.
- Ковальчук О.В. Українське народознавство. – К., 1992.
- Павленко Л. Цілющі скарби землі. – К., 1990.
- Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. Словник символів. - 1997.
Інтернет-ресурси:
- http://slovopedia.org.ua/36/53409/248029.html
- http://www.castles.com.ua/pysanka.html
- http://uk.wikipedia.org/wiki/
- http://tvory.br.com.ua/19686
Додатки
ЧОМ ДУБ НЕ ЗЕЛЕНИЙ? БО ТЕ ТУЧА ЗБИЛА
Чом дуб не зелений? Бо Те туча збила,
Козак зажурений: лишила дівчина.
А хто хоче знати, най мене спитає,
Що дівчина любить, як сім років має.
Як сім років має, то до школи ходить,
А вже за собою штирки хлопці водить
А як десять має, го вже мелюєся,
Вийде на вулицю, до хлопців сміється.
Як п’ятнадцять має, то вже віддаєся,
А вна си гадає, що так і здаєся.
Я в чужої мами треба рано встати
Не будеш, дівчино, личко малювати.
А як має двадцять, то цвіте, як ружа,
А люди все кажуть:" он пішла сивуля!”
ЩО ЗА ПАРУБОЧОК, ЩО НАБІК ЧУБОЧОК
Що за парубочок, що на бік чубочок,
Сидить коло столу, як з рожі цвіточок? (2)
Сидить коло столу, як мак процвітає,
Не одна дівчина на нього чекає. (2)
Не одна дівчина, та й не одна мати
Хоче свою доньку за нього віддати. (2)
ОЙ НА ГОРІ НА МОГИЛІ
Ой на горі на могилі
Там пасуться три кобилі
Їдна кара, друга бура ...
Що то в дівки за натура:
Йшла за дров’ми та й заснула.
Прийшов кабан тай торкає:
- Вставай, дівко, бо світає.
Пішла дівка до пана
Позивати кабана:
- Ой ти, пане, твій кабан
Такий самий, як сам пан.
ГРИЦЮ, ГРИЦЮ, ДО РОБОТИ
- Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, врубай дров!
Ой! Гриць щось нездоров.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять.
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
- Грицю, Грицю, роби хліб!
- Кахи, кахи, щось охрип!
- Грицю, Грицю, до Марусі!
- Зараз, зараз приберуся!
Грицю, Грицю, хоч жениться?
Не може одговориться!
- Грицю, Грицю, кого взяти?
- Краще Марусі не зискати!
- Марусенько, серце моє,
Чи підеш за мене?
- Стидкий, бридкий, не люблю
І за тебе не піду.
Пішов Гриць, зажурився
Да і в ченці постригся.
Тепер Грицю скучно жити,
Було Марусі не любити.
Грицю всюди не в покой,
Гриць іду уже домой.
Грицю, Грицю, пошукай,
Краще Марусі вибирай.
Єсть Наталка і Ганнуся,
Та миліш нема Марусі.
Хоч ізгину, пропаду,
Краще Марусі не найду.
ЗА РІЧКОЮ ГЕРАСИМ
За річкою Герасим,
В Герасима гарний син,
Мати любить Герасима,
А я, дочка,- його сина.
- Ой ти казав люблю, люблю
І в осені візьму, візьму,
А тепер довелося-
Ти без чобіт, а я боса
-Ходи ж, мила моя, боса,
Бо тобі так довелося,
Мені ж босим не годиться,
Буде жито не родиться.
Нехай краще не родиться,
Коли таке поводиться,
Ми ж на теє не здаваймось
Та ходімо обвінчаймось.
-Та ще ж бо я не збісився,
Щоб на тобі оженився
Поглянь ти на свою вроду,
Краще з мосту кинусь в воду
Таки ж Гандзя доскочила,
Петра таки зморочила,
Як він на ній оженився,
Мов за стіну заступився.
Через річку, через став,
Любив, поки перестав.
Та й вона ж його любила,
Так,що й розум загубила.
Ой гоп-чук-чук, поберемся
Та й будемо панувати,
Ой ти будеш кози пасти,
А я вівці заганяти.
Оженився навісний
Та взяв біснувату.
Та не мали що робить,
Запалили хату.
І УЧОРА У КУМИ
І учора у куми,
І сьогодні у куми,
Гей, ой коли ж я куму
Та й до себе зазву?
Ой найму я стрільця
тай застрелю горобця,
Гей, та й тоді я куму
Та й у гості зазву.
Ой продам я груди
Та куплю блюди,
Гей, ой продам я реберця
Та покуплю видельця
І зварила горобця
На дванадцять блюдів,
Гей, на дванадцять блюдів,
На дванадцять столів.
Аж тоді вже я куму
Тай у гості зазву.
- Гей, їж, кумо, горобця,
Не засалювайся,
Гей, за пазуху не бери,
Своїм діткам не неси!
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку