Стратегії і заходи протидії кібергбулінгу у закладах професійної освіти та роботи зі здобувачами освіти.

 

 

 

 

 

Матеріал у роботу

Тема роботи: «Стратегії і заходу протидії кібербулінгу у закладах професійної освіти та роботи зі здобувачами освіти як майстра виховника»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………...3

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Кібербулінг як соціальне явище сьогодення..7

1.1 Поняття кібербулінгу та його класифікація.………………………….7

1.2 Виникнення кібербулінгу та його наслідки…………………………11

Висновки з теоретичної частини…………………………………………13

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Практичні основи протидії кібербулінгу…….14

2.1.Запобігання і протидія кібербулінгу в закладах

професійної освіти…….………………………………………………14

2.2. Організація та результати дослідження кібербулінгу……………..20

Висновки з практичної частини………………………………………….23

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В наш час, а особливо у військовий період в сучасних закладах професійної освіти особлива увага приділяється дослідженню проблеми насильства і агресії. Більш актуальною стала проблема насильства саме серед підлітків та молоді. На сьогоднішній день кібербулінг відбувається не тільки в колі сім’ї, його прояви зафіксовані в більшості соціальних інститутів суспільства, в тому числі, і в сфері освіти. Тому все частіше на проблему кібербулінгу звертають увагу.

Кібербуллінґ – це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо. У багатьох країнах для позначення такого явища частіше вживають слово «мобінг» (групове явище, агресія однієї команди проти іншої або проти однієї особи). Факт розмежування визначень підкреслює масштабність цього явища, за яким стоїть цілий комплекс соціальних, психологічних і педагогічних проблем.

Ще в 2002 році світ стикнувся в освіті з медіацькуванням. Проте в останні роки, це явище почало надто швидко поширюватися, особливо серед молоді. Цькування в Інтернеті (часто суміжно із реальним), знущання, створення онлайн-сторінок з неправдивою інформацією – все це отримало назву «кібербулінг».

Саме питання медіавпливу на соціалізацію особистості, а також пожвавлення онлайн-простору у житті здобувача освіти повинно стимулювати роботу  спеціалістів соціальної сфери, викладачів, батьків. тощо. Одним із пріоритетних завдань для працівників професійної освіти має стати профілактика агресивності, жорстокості, нездорового медіадозвілля та кібербулінгу.

Вітчизняні дослідники описуючи насильство, цькування, агресію у віртуальному просторі вживають такі поняття, як «кібербулінг», «кібернасильство», «кіберагресія», «кіберхуліганство» тощо. На нашу думку, слід вживати найбільш поширений термін «кібербулінг»

Кібербулінг – це насамперед інформаційний терор. Порівнюючи булінг та кібербулінг можна наголосити, що булінг закінчується, коли жертва виходить з-під впливу, наприклад, знаходиться вдома. А кібербулінг може продовжуватися тривалий час. Також присутня анонімність, можливість тероризувати будь-де і будь-коли. Тому применшувати небезпеку кібербулінгу є недоречно.

З проявами булінгу та кібербулінгу все частіше стикається молодь. З цього можна побачити, що таке негативне явище серед молоді є досить поширеним. За даними ВООЗ, Україна у 2022 році займала 9 місце за кількістю жертв цькування (в тому числі і віртуального цькування).

Найважчим крайнім проявом кібербулінгу є самогубства. Такий феномен не варто перекладати з рук в руки: батьки на викладачів, а викладачі на батьків. Це загроза не тільки молоді, а й суспільству. Якщо цю хвилю кібербулінгу не зупинити, то це призведе до вкорінення такого явища і чималих втрат.

Позбавити здобувачів освіти можливості доступу в Інтернет-простір є хибним вирішенням проблеми. Здобувач освіти, позбавлений періодичного (на рівні з її одногрупниками) доступу до Інтернет-мережі, сьогодні ризикує опинитись в ізоляції. По-перше, технічно – молодь вибуває з спілкування зі своїми однолітками у віртуальному світі. По - друге, вона не володіє тією ж інформацією, що і її одногрупники. Відповідно в повсякденному житті зменшуються можливості здобувача освіти порівняно з однолітками. Йдеться про те, що батьки, які забороняють користуватись Інтернетом, ризикують, що їх дитина може стати жертвою реального булінгу в закладі професійної освіти.

Боротьба з булінгом призвела до законодавчого врегулювання відповідальності за вчинення насильства, цькування тощо. А саме визначено суму штрафу за вчинення таких дій. Проте, не всі випадки кібербулінгу висвітлюються, часто це явище довго залишається прихованим. На мою думку, найкращим є вдала профілактика кібербулінгу серед учнівської молоді.

Проблему кібербулінгу висвітлили у своїх роботах О. Блискун, О. Дроздов, Р. Ковальські, О. Лапа, С. Лімбер, І. Лубенець, Л. Найдьонова, В. Ролінський, С. Стельмах, А. Чернякова та інші.

Об’єктом дослідження кібербулінг у закладах професійної освіти.

Предметом дослідження є соціально-педагогічна діяльність у боротьбі з кібербулінгом серед молоді.

Метою наукового дослідження є виокремлення та обґрунтування необхідних соціально-педагогічних умов у боротьбі з кібербулінгом.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:

• вивчити суть поняття «кібербулінг» та дослідити виникнення і поширення цього явища;
• виокремити соціально-педагогічні умови профілактики кібербулінгу;
• розробити доступну методику для профілактики кібер насильства у закладі професійної освіти.

Гіпотеза дослідження: соціально-педагогічна профілактика кібербулінгу сприяє викоріненню даного явища у освітньому середовищі.

При написанні даної роботи використано такі методи дослідження: теоретичні методи пізнання, порівняльний аналіз; контент-аналіз джерел з інтернету, анкетування, тестування, бесіди з молоддю та їхніми батьками, соціальними педагогами, практичними психологами та викладачами; соціально-педагогічні методи діяльності, тренінгові заняття; авторська методика.

Науковою новизною нашої роботи є узагальнення відомостей про кібербулінг у військовий період. Ми спробували систематизувати необхідні умови та рекомендації соціально-педагогічної профілактики кібербулінгу. А також ми розробили методику діагностики агресивності, в яку включені запитання віртуальної агресивності.

Теоретичне та практичне значення цієї роботи полягає в тому, що праця є внеском у загальне дослідження кібербулінгу у закладах професійної освіти. Практична частина може використовуватися соціальним педагогом, практичним психологом та викладачами при здійсненні просвітницько-профілактичної діяльності. Також може використовуватися у виховному процесі.

Структура роботи. робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. КІБЕРБУЛІНГ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ СЬОГОДЕННЯ

 

1.1 Поняття кібербулінгу та його класифікація

Останніми роками, а особливо в період дистанційного навчання в закладах професійної освіти трапляються все частіше випадки кібербулінгу.

У сучасній освіті, як відзначають науковці, все частіше спостерігається жорстокість у взаєминах, приниження і глузування, які стають причиною особистісних деструкцій, депресивних станів, соматичних та аутоімунних захворювань, спроб суїциду, а також навмисний і систематичний характер цих дій. [24, с. 196].

«Кібербулінг»- термін походить  від поняття «булінг».

Слово походить від двох англійських слів: «кібер» означає віртуальне опосередковане комп’ютером середовище, «булінг» означає залякування, травлю.

Законодавчо визначено, що «булінг (цькування)» - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві [23]. Але кібербулінг із застосуванням електронних комунікацій залишає ще і цифровий слід – записи, який може слугувати доказами, що дозволять зупинити цькування. [23].

Кібербуллінґ кидає новий виклик батькам, освітянам, іншим дорослим, які спілкуються з дітьми, підлітками та молоддю адже він начебто і не є реальним, але, нажаль, шкода, яку він завдає, - повністю реальна.

В своїх наукових працях дослідники тлумачать «Кібербулінг» дещо по-різному. Розглянемо деякі з них:

1.     це агресивні, навмисні дії, які здійснюються групою або окремою особою з використанням електронних форм комунікації, повторно чи з плином часу проти жертви (П. Сміт);
2.     це агресивна поведінка особи, частіше здобувача освіти, яка здійснюється проти конкретної дитини засобами електронної комунікації [24, с. 24];
3.     це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, зашкодити, принизити людину за допомогою інформаційно-комунікативних засобів [15, с. 4];
4.     це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів, ґаджетів [9, с. 32].

Узагальнюючи перелічені визначення, можна вважати, що кібербулінг − це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство учасників освітнього процесу із застосуванням електронних комунікацій, мобільних телефонів, комп’ютерів, соціальних мереж тощо.

Досліджуючи наукові джерела даної теми, варто зазначити, що причинами кібербулінгу можуть виступати різні чинники, що впливають на молодь. Слід виділити дві групи причин, що притаманні суто тим здобувачам освіти, які вчиняють кібербулінг:

1.            персональні (особистісні), які притаманні суто булеру;
2.            соціальні, які випливають із життя суспільства і спонукають здобувача освіти до таких дій.

До особистісних причин вчинення кібер агресії належать:

• схильність до агресії та вчинення насильницьких дій;

• присутність заздрості, комплексу неповноцінності;

• прагнення до першості;

• особливості характеру;

• прагнення здобути авторитет;

• невміння розв’язувати конфліктні ситуації.

До соціальних чинників можна віднести:

• негативний приклад членів сім’ї;

• відсутність профілактики кібербулінгу у суспільстві;

• відсутність контролю батьків над проведенням дозвілля їхньої дитини;

• відсутність профілактики насильства;

• пропаганда насильства через медіа.

Американські вчені-сучасники обґрунтовують 8 різних типів кібербулінгу. Перший тип являє собою перепалки, або флеймінг – обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій. Часто можна побачити в чатах чи переписках у соціальних мережах. Це так звані «хейтери». Наступний тип навпаки передбачає регулярні висловлювання образливого характеру на адресу об’єкта. Тип 3 – це наклеп або обмовлення. Відбувається поширення неправдивої, невірної інформації. Тип 4 − самозванство. Створюються онлайн-сторінки з чужими даними для поширення інформації. Тип 5 − ошуканство. Виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам. Шостий тип – це відчуження. Створення обмеження для певних друзів, тощо. Тип 7 − кіберпереслідування. Цей тип є найнебезпечнішим. Жертву приховано вистежують для, побиття,нападу. І останній тип − хепіслепінг – це реальні напади, які знімаються на відео та поширюються мережею Інтернет, може закінчитись летально. У зв’язку з цим з’явилось поняття буліцид – загибель жертви внаслідок кібербулінгу [10].

На думку працівників багатьох соціальних сфер, доречним є доповнити класифікацію типів ще дев’ятим видом кібербулінгу. Це інтимбулінг – у жертви під різними причинами виманюють приватні відверті фото, відео і в подальшому шантажують для отримання особистої вигоди. Оскільки такі випадки трапляються в освітньому середовищі, то варто цей тип включити у класифікацію кібербулінгу.

Кібербулінг є проблемою дослідження не тільки науковців. У законодавчих документах України також звертають увагу на це явище.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" окреслено типові ознаки цькування які можна вважати булінгом чи кібербулінгом:

• систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва блінгу), спостерігачі (за наявності);

• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

У сучасній науці існують деякі стратегії участі буллера у кібебулінгу. Тобто мається на увазі, сукупність причин та ймовірний розвиток залучення до медіанасильства.

1. Стратегія реваншу. Діти, які ставали жертва агресії у реальному житті, можуть спробувати бути буллерами у віртуальному середовищі;
2. Втеча від нудьги, розваги без усвідомлення можливих трагічних наслідків розвитку подій, спровокованих кібербулінгом;
3. Посилення реального булінгу інформаційно-комунікаційними технологіями, що створює феномен комплексного мультимодального кібербулінгу.

В межах цієї останньої стратегії особистісний профіль агресора-переслідувача може бути перенесений із багаторічних досліджень традиційного буллінгу перехідний до кібербулінгу, мобінгу. [6, с. 58].

Таким чином, поняття кібербулінгу в науковій літературі, позначає насильницькі дії різного характеру із застосуванням електронних комунікацій. А перелічені чинники висвітлюють справжні наміри кібербуллерів. Визначення стратегії, типу, причин кібербулінгу є допоміжним фактором у подальшій роботі зі сторонами виявленої проблеми.

 

 

1.2 Виникнення кібербулінгу та його наслідки

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій привів до того, що телефони та комп’ютери стали невід’ємною частиною життя сучасної людини. Як наслідок, постає одна з головних проблем інтернет-користувачів – жорстока поведінка інших людей у віртуальному просторі з метою дошкулити, залякати, принизити, розповсюджуючи фото- та відеоматеріали як спосіб компрометування. Таке явище отримало назву «кібербулінг», і його наслідком може стати сильний стрес, проблеми з самооцінкою, погіршення психічного та соматичного здоров’я жертви, а також наслідком цього явища можуть бути спроби самогубства.

Кібербулінг (від англ. cyberbullying) – це відкрита, недооцінена проблема ХХІ ст., на яку тільки почали звертати свою увагу як українські, так і закордонні дослідники в контексті визначення способів запобігання їй. Офіційний науковий термін «кібербулінг» уперше був сформулював канадський педагог Білл Белсі як використання інформаційно-комунікаційних технологій для підтримки навмисної, повторюваної та ворожої поведінки особи чи групи осіб, що має на меті завдати шкоди іншим [31]. Нині термін «кібербулінг» можна прирівняти до поняття «насилля», адже він також є дією, що спричинена особою або групою осіб над конкретною людиною, неспроможною захиститися та протидіяти впливу інших за певних обставин.

Професор психології Д. Олвеус роз’яснює поняття кібербулінг як агресивні, навмисні дії, що скоються групою або окремою особою з використанням електронних форм комунікації, повторно чи з плином часу проти жертви, яка не може себе захистити

Розвиток суспільства ставить нові, все складніші завдання для педагогів, викладачів вихователів, батьків. Важко уявити життя без новітніх інформаційних технологій і навіть без мережі Інтернет. Але не завжди все нове є тільки позитивним для людини. Якщо доросла людина вміє критично мислити і може безперешкодно користуватися соціальними мережами, то діти часто потрапляють у курйозні медіа пастки. Потрапляють в неприємні ситуації, з яких важко самотужки вибратись.

Відомих випадків щодо кібербулінгу є досить багато. А існують ще й сотні прихованих цькувань, знущань та насильницьких дій.

З точки зору соціальної педагогіки кібербулінг негативно впливає і на соціалізацію особистості. На соціалізацію молодої людини мають вплив певні фактори:

• мегафактори (космос, планета, світ);

• макрофактори (країна, етнос, суспільство);

• мезофактори (субкультура, ЗМІ);

• мікрофактори (сім’я, друзі, виховні організації) [11, с. 80].

Весь процес кібербулінгу варто відносити до мезофакторів, адже розповсюджується медіа засобами. Та до мікрофакторів – діючою соціальною групою є однолітки. Мезо – та мікрофактори є такими, що піддаються змінам та регулюються, завдяки впливу дорослих.

Кібербулінг часто залишається прихованим буллером і безкарним. Існують обставини, які сприяють поширенню кібербулінгу. Перша полягає в тому, що часто дорослі не можуть надати необхідну допомогу дитині, тому що не володіють знаннями щодо вказаної комунікації у Інтернет-просторі. Другою обставиною є те, що більшість людей у таких випадках бояться залишитися без можливості користуватися гаджетами, тому не звертаються за допомогою до дорослих. Можна стверджувати, що відсутність налагодженої комунікації здобувачі освіти та батьків, є одним із чинників приховування випадків медіа насильства.

Отже, виникнення та поширення кібербулінгу в професійній сфері освіти небезпечним явищем. Зазнавши медіа знущання, психіка не витримує і вдається до летальних вчинків. Тому програвати життя Інтернету – це неабияка прогалина педагогічної діяльності.

 

 

Висновки з теоретичної частини

Формування особистості відбувається під дією різних факторів. Одним із таких факторів є вплив інформаційних технологій, на розвиток особистості, який стає дедалі масштабнішим, а особливо під час дистанційного навчання. Весь час в Інтернет-просторі виникають загрози, які найбільш впливають на молодь, через специфіку їхнього віку. І саме кібербулінг є однією із медіа загроз, що поширюється і призводить до жахливих наслідків. Адже кризовий період формування особистості створює ланцюг непорозумінь з батьками, педагогами тощо. І саме тому молодь шукає підтримки у віртуальному середовищі, не осмислюючи небезпек.

Кібербулінг є різновидом булінгу, проте, специфікою виступає застосування електронних комунікацій. Визначень кібербулінгу є декілька, але в кожному із них йдеться про агресивні чи насильницькі дії (фізичного, сексуального, психологічного, економічного характеру) через онлайн-простір. Причинами кібербулінгу можуть бути персональні та соціальні чинники.

Кібербулінг може відбуватися у різних формах. Тому його можна класифікувати за дев’ятьма типами. А також за стратегіями залучення до кібер насильства.

Перші наслідки спричинені кібербулінгом виявлені в Америці у 2002 році. Коли підліток постраждав від кібер насильства. В Україні це явище почало розвиватися дещо пізніше. Але на сьогоднішній день ми маємо чимало трагедій через кібербулінг.

Позитивним у вирішенні цієї соціальної проблеми є те, що законодавство України почало робити перші кроки на шляху до притягнення до відповідальності тих, хто вчиняє кібербулінг (в тому числі і булінг). Проте, куди важливіше попередити негативне явище, аніж боротися із його наслідками.

Однак важливо пам’ятати, що покарання – це не завжди найефективніший спосіб змінити поведінку кібербулерів. Часто краще зосередитись на подоланні шкоди та налагодженні відносин.

2.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Практичні основи протидії кібербулінгу

 

2.1.Запобігання проблеми кібербулінгу в закладі професійної освіти

З огляду на те, що кібербулінг – це агресивна поведінка стосовно інших людей із використанням електронних форм комунікації, зазначимо, що жертвами насильницьких дій можуть стати як неповнолітні, так і дорослі. Електронне цькування побутує як серед здобувачів професійної освіти, і його жертвами стають здебільшого люди, що вже мали травматичний досвід, або ж відчувають свою беззахисність перед могутністю агресора. Отже, булінг є залякуванням, фізичним або психологічним терором, спрямованим на те, щоб викликати страх і тим самим підпорядкувати собі.

У межах роботи зі здобувачами освіти створюється соціально-освітній продукт для молоді із запобігання кібербулінгу, тож вважаємо доцільним звернути увагу на приклади заходів щодо запобігання кібербулінгу в професійної освіти України, що допоможе скласти загальну картину щодо стану впровадження в нашій державі подібних програм. Актуальність створення інформації запобігання різних видів булінгу зумовлена стрімким розвитком цифрових технологій і їхнім застосування серед молодого покоління. Відсутність заборон з боку закону створює відчуття безкарності, що дозволяє молоді глузувати в інтернеті та не нести жодної відповідальності за власні вчинки. Обмежена поінформованість серед здобувачів освіти не дозволяє сприймати та об’єктивно оцінювати ситуацію, тому можна вважати, що для них важливо створювати інформацію із запобігання булінгу та кібербулінгу.

 На сьогодні в Україні функціонує досить багато закладів професійної освіти.

У закладах професійної освіти сформульоване Положення про запобігання та протидію булінгу, мобінгу, кібербулінгу та харасменту [22]. Воно поширюється як на здобувачів освіти так і на викладачів. відповідно до Положення має проводити тематичні заходи, а також надавати соціальні та психолого-педагогічні послуги людям, що стали жертвами насилля. Викладачі мають забезпечувати захист здобувачів освіти під час освітнього процесу та в поза навчальний час від будь-якої форми булінгу.

Таким чином, можна зробити припущення, що заходи для популяризації цього Положення як для здобувачів освіти, так і для викладачів ­або відсутні, або про них не інформують широку громадськість.

Отже, закладами освіти України на сьогодні ведеться активне впровадження заходів щодо протидії булінгу та кібербулінгу: створюються додаткові уроки для інформування здобувачів освіти, проводяться спеціальні тренінги з протидії цькувань, а також зустрічі із компетентними в цій темі людьми. Проте варто зазначити, що станом на 2023 р. більшість закладів професійної освіти посили профілактику кібербулінгу за умов дистанційного навчання. Крім того, проблема кібербулінгу здебільшого розглядається у контексті булінгу, хоча кібербулінг – це явище, яке може також призводити до серйозних наслідків, тому розглядатися має відповідно окремо. Підводячи підсумок, можна сказати, що закладам освіти варто більше фокусуватися на створенні освітніх програм як для здобувачів освіти, так і для викладачів, зважати на формат подачі інформації, який буде цікавий відповідній вікової категорії.

На фоні поширення агресивної, насильницької поведінки серед здобувачів освіти необхідною ділянкою роботи адміністрації закладу професійної освіти виступає профілактична діяльність.

Основним профілактичним напрямом є формування загальної медіа культури в сфері користування інформаційно-комунікаційними технологіями шляхом запровадження спільних правил, створення громадської думки, формування в групі командного духу, колективу тобто здорової спільноти [15, с. 25].

Найпершим етапом профілактики кібербулінгу є ознайомлення здобувачів освіти з такими правилами поводження в онлайн-просторі:

1. Не варто поспішати виплескувати свій негатив у кібер-простір. Перш ніж відповідати на образливі повідомлення, необхідно порадитись із дорослими. Адже емоції можуть скерувати дії не в те русло і конфлікт ще більше загостриться;

2. Свою репутацію необхідно вибудовувати. Середовище Інтернету часто дає ілюзію свободи завдяки анонімності. Але все рано чи пізно стає явним. Існують способи дізнатися звідки надіслали повідомлення, хто є власником сторінки. У віртуальному просторі, як і в реальному, діє золоте правило: стався і дій стосовно інших так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Крім того, Інтернет фіксує історію, яка складається із публічних дій учасників і визначає його онлайн-репутацію – накопичений образ особистості в очах інших учасників: заплямувати її легко, виправити – важко;

3. Поважати факти. Потрібно роз’яснити здобувачам освіти: якщо її неприємно вразило якесь повідомлення чи картинка на сайті, то правильною реакцією буде вимкнути екран і негайно звернутись до батьків за порадою. Молодь можуть зберегти чи роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитись з батьками в зручний час [21];

4. Певні дії варто ігнорувати. Поодинокий негатив варто ігнорувати. В більшості випадків на цьому все і закінчиться;

5. Іноді ігнорувати не варто. Не дивлячись на те, що відправник Вам не відомий, якщо листи систематично містять загрози життю і здоров’ю, або порнографічні сюжети, варто поставити до відома телефонного або Інтернет-провайдера, інспектора місцевого відділку поліції із роботи з неповнолітніми (для цього й важливо копіювати повідомлення із загрозами). Якщо образлива інформація розміщена на сайті, варто зробити запит адміністратору щодо видалення цієї інформації [12].

Викладачі у своїй діяльності повинні звертати увагу не тільки на тих здобувачів освіти, які можуть бути потенційними жертвами кібербулінгу, але й на тих, хто може виступати агресором. Ознаки схильності до кібербулінгу:

• домінантна особистість, само стверджується з за допомогою сили;

• має більш позитивне ставлення до насильства, ніж більшість з його оточення;

• важко підкорюється правилам;

• проявляє мало співпереживання тим, які зазнають нападок;

• часто ставиться агресивно до дорослих;

• проявляє і про активну агресію (наприклад, для досягнення мети), і реактивну агресію (зокрема, у відповідь на провокацію).

При розмові з батьками у випадках, коли вони стикаються з інформацією, що їхня дитина була залучена до кібербулінгу в якості агресора, потрібна додаткова делікатність, неприпустиме навішування ярликів, дорікання батькам, провокування покарання. Для боротьби із кібербулінгом такі дії не корисні, вони не сприяють його подоланню, а загальний рівень негативної емоціональності тільки зростає [15, с. 26].

Найкращою позицією в розмові з батьками є обговорення випадку кібербулінгу спираючись на факти, досліджувати проблему разом, домовлятись про способи профілактики на майбутнє. Участь здобувача освіти у медіа агресії може бути випадковою, тому слід розглядати проблему з різних точок зору.

Відповідно до дослідження ВООЗ, виокремлюються потенційні наслідки віртуального насилля для здобувачів освіти. Зокрема, на думку цієї Організації, кібербулінг призводить до:

- зниження інтелектуальних та пізнавальних функцій. Тобто, він призводить до зменшення успішності;

- агресивної поведінки дитини як у віртуальному, так і в реальному житті. Кібербулінг не зважаючи на відсутність технічних можливостей, може нести не лише психологічне, але й призводити до фізичного насилля. Зокрема, розпочинаючи від спроб нанести зворотній удар переслідувачу в реальному житті, до самоушкоджень у тому числі й до самогубств;

- складнощів у спілкуванні з одногрупниками. Здобувач освіти не розуміє, хто її може переслідувати, а відсутність реальної інформації призводить до того, що у зону підозри можуть потрапити навіть найближчі друзі [21, с. 51].

У розмові з батьками варто використати такі три  бажані кроки (за Ковальскі, Лімбер, Агатстон):

• якщо батьки заперечують, що дитина залучалась до цих нападів. То якщо вони раптом помиляються, запитати як саме можна це перевірити;

•  вони можуть обвинувачувати заклад освіти в переоцінці фактів, роздмухуванні проблеми, пояснювати випадки тим, що «діти є діти». Запитати, чи вони вважають, що критика була завжди і якщо це навіть і погано, це не таке велике діло. Але чи дійсно викладачі і здобувачі освіти повинні зустрічатись з цим;

• запитати, чи батьки уважно слухають і виражають зацікавленість щодо поведінки з одногрупниками. Вони погодились прийти та чи гарантують закладу освіти свою підтримку в серйозному ставленні до кібербулінгу. Чи планують серйозно обговорити з дитиною її роль в інциденті, який трапився.

Необхідно доводити здобувачам освіти, що анонімність в Інтернеті умовна. Адже коли дії в онлайн-просторі несуть реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати комп’ютерів, якими користувалися під час відправлення повідомлення тощо. І якщо певні дії мають ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Отож, ці рекомендації для викладачів сприятимуть дієвій профілактиці кібербулінгу. Педагоги соціальної сфери повинні працювати не тільки із здобувачами освіти, а й з їхніми батьками. І саме батьки закладають основу моделі поведінки здобувача освіти, в тому числі і в медіапросторі.

Також, з метою захисту від кібербулінгу потерпілі можуть вчиняти наступні дії:

 

На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, емоційно не реагувати, оскільки «емоції породжуються емоції».

Фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити фото або скріншоти неправдивої інформації про себе; інформації, що містить персональні дані; інформації, що принижує честь та гідність (далі — інформація).

Звернутися до довіреної особи або зателефонувати на національну дитячу "гарячу" лінію (у будні: з 12.00 по 16.00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною. Жертвам кібербулінгу важливо не залишатися з переслідуванням один на один – треба з кимось поділитися, бажано з компетентною людиною.

Звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кібербулінгу до керівника навчального закладу, якщо кібербулінг вчиняється щодо потерпілого в навчальному закладі і кривдником здобувач освіти або члени педагогічного колективу.

Якщо кібербулінг відбувається в соціальній мережі (наприклад, Facebook, Telegram, Вконтакте, Twitter, Youtube тощо), потерпілий має можливість звернутися зі скаргою до адміністратора сторінки або групи, що створена у відповідній соціальній мережі, з метою видалення інформації про нього. У випадку відмови адміністратора виконати відповідні дії, потерпілий може звернутися безпосередньо до служби підтримки соціальної мережі (наприклад, у соціальній мережі Facebook міститься вкладка «Довідка та підтримка») або натиснути кнопку «Поскаржитися».

У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації із вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти. З цією метою варто звернутися до власника вебсайту (дізнатися дані щодо адміністраторів або власників вебсайтів допоможе сервіс Whois).

Звернутися до органів Національної поліції, за номером 102 (цілодобово).

Якщо в досудовому порядку з'ясувати питання не вдалося, потерпілий має право, керуючись статтями 277 та 278 Цивільного кодексу України, звернутися безпосередньо до суду для захисту або поновлення своїх порушених прав.

Звернутися до органів Національної поліції із заявою про вчинення адміністративного правопорушення відповідно до статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

2.        Організація та результати дослідження кібербулінгу

Спілкування займає вагоме місце у житті кожної людини. Поруч із щоденним спілкуванням вдома, в закладі освіти, на вулиці тощо, велику увагу приділяють спілкуванню в соціальних мережах. Адже віртуально спілкуватися набагато простіше, аніж віч-на-віч.

Електронний носій виступає бар’єром спілкування. Здобувач освіти позбавлений впевненості з ким він спілкується, не бачить справжніх емоцій співрозмовника. Присутність відстані дозволяє бути набагато розкутішим та приміряти на себе чужі ролі, тобто Інтернет-спілкування створює певний простір, де існують власні правила, відсутній контроль, відчувається вседозволеність.

Активність молоді у Інтернет-просторі підтверджує дослідження Н. Вітюк. В якому 100% опитуваних підлітків вказали, що завзято користуються мобільними телефонами, а 97% − Інтернетом.

Ряд опитувань, які ми проводили в ході дослідження зі здобувачами освіти різного віку вказали, що життя без Інтернету здається нецікавим та одноманітним. Більшість з досліджуваних вказали, що надають перевагу саме віртуальному дозвіллю. Попри можливість дізнатися багато корисної інформації, молодь захоплюються онлайн-іграми, спілкуються у чатах, переглядають відео тощо.

Досліджуючи проблему смертельних онлайн-квестів у науковій роботі «Умови соціально-педагогічної профілактики втягування молоді у «саморуйнівні ігри» я проводила опитування серед здобувачів освіти 1-3 курсів. «Що Вам подобається в Інтернет (онлайн) спілкуванні». Отримані результати є актуальними і при досліджені кібербулінгу серед здобувачів професійної освіти , адже висвітлюють те, чому вони надають перевагу віртуальному спілкуванню.

Таким чином, більша половина досліджуваних здобувачів освіти зазначила, що найбільше їм подобається спрощеність спілкування у соціальних мережах. Те, що співрозмовник не може бачити дійсних емоцій, твого обличчя, невербальних засобів, а також можна видавати себе не за того, ким ти є насправді (Мал.1).

Малюнок. 1. Особливості Інтернет-спілкування, які подобаються здобувачам освіти

Поруч з опитуваннями щодо ролі Інтернету в житті здобувачів освіти ми звернули увагу на головну проблему нашого дослідження. Тому нами було проведено анонімне анкетування серед здобувачів освіти 1- 3 курсів різної вікової категорії Вищого професійного училища № 94. Анкета складала 14 закритих запитань щодо проблеми кібербулінгу (Дод. А). Оскільки допускалась анонімність відповідей, то це дало змогу отримати більш достовірні дані.

Таким чином, анкетування вказало, що 36% здобувачів освіти зазнавали цькувань в соціальних мережах. Найбільш поширеними із запропонованих видів кібербулінгу з якими стикалися досліджувані є моральне цькування (25%) та погрози (30%). Дещо рідше відбувається розповсюдження особистої інформації (9%).

На питання хто виступає агресорами у віртуальному світі, здобувачі освіти відповіли: 44% вказало, що агресорами виступають незнайомці, 46% − однолітки, 8% − хтось зі знайомих, 2% − утримались від відповіді.

Ми виявили цікаву закономірність, що здобувачі освіти, які стикалися із медіа цькуванням агресорами вказали однолітків або знайомих людей, а ті, які не стикалися, вважають що агресорами виступають незнайомці.

Причиною агресії (Мал. 2) у соціальних мережах, виступає в більшості зовнішній вигляд (68%).

Мал. 2. Причини агресії у соціальних мережах

Цікавим є те, що більшість досліджуваних при випадках кібербулінгу, звертаються за допомогою до друзів, а не до батьків чи викладачів або взагалі приховують цей факт. Це свідчить про відсутність довіри здобувачів освіти до дорослих.

Також мною було здійснено онлайн інтерв’ю здобувачів освіти на тему поведінки та безпеки в Інтернеті у період дистанційного навчання. Більша половина досліджуваних зізналась в тому, що в онлайн-просторі почуває себе значно зручніше навіть розкутіше, аніж в реальному житті. Таким чином, це дозволяє стверджувати, що саме таке відчуття безвідповідальності та вседозволеності підштовхує здобувачів освіти на необдумані дії в Інтернеті.

Тож можна вважати, що дослідження дало змогу виявити те, що здобувачі освіти стають жертвами кібербулінгу найчастіше через зовнішні ознаки, а здійснюють таке медіа насильство переважно однолітки. Разом з ними ми виявили, що немала кількість досліджуваних готові вчиняти кібербулінг у відповідь. Через це хвиля медіа насильства стає все масштабнішою. В даному контексті профілактика цього негативного явища є необхідною.

Висновки з теоретичної частини

У сучасному суспільстві всі нововведення швидко приживаються. Популярність мережі Інтернет серед здобувачів освіти є всім відомою. Це підтверджує і дослідження, у якому майже усі респонденти вказали на те, що користуються Інтернетом. Якщо в онлайн-просторі щось з’являється нове, то через малий проміжок часу, усі школярі добре в цьому орієнтуються.

Завдяки анонімному опитуванню, яке ми провели зі здобувачами освіти, виявлено, що більша половина опитуваних стикалась з медіа насильством, що є негативним показником. За допомогою дослідження ми виявили, що найчастіше агресорами у віртуальному світі виступають однолітки, що свідчить про ще одну необхідність профілактики цього явища.

Ряд опитувань які ми проводили, дали можливість обґрунтувати поширеність кібербулінгу в закладі професійної освіти та масштабність проблеми.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

У нашому дослідженні здійснено спробу обґрунтування діяльності викладачів при профілактиці кібербулінгу у закладі професійної освіти.

Ми вивчили суть поняття «кібербулінг». Кібербулінг – це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство учасників освітнього процесу із застосуванням електронних комунікацій. Мобільних телефонів, комп’ютерів, соціальних мереж тощо. Термін «кібербулінг»  походить від англійських слів «кібер» та «булінг». Існують особисті та соціальні причини вчинення кіберагресії. Особистими можуть виступати схильність до агресії, присутність заздрості, комплексу неповноцінності, особливості характеру здобувача освіти тощо. А соціальною причиною може бути негативний вплив членів сім’ї, відсутність контролю збоку батьків та інше. Ми описали типи кібербулінгу відповідно до різновиду вчинених дій. А також добавили власний дев’ятий типу, який отримав назву інтимбулінг.

Виникненням кібербулінгу вважається 2002 рік, коли вперше американський підліток постраждав від кібернасильства однолітків. Поступово прояви кібербулінгу появлялися і в Україні. Варто зауважити, що часто кібербулінг існує суміжно із булінгом. Наслідками кібербулінгу стають самогубства. Зокрема, прикладом є випадок, коли на Закарпатті дівчинка наклала на себе руки через медіа знущання. Кардинальність дій, які вчиняють жертви булінгу та кібербулінгу призвели до законодавчого врегулювання цієї проблеми.

Соціально-педагогічними умовами профілактики кібербулінгу є ефективна просвітницька діяльність із здобувачами освіти та їх батьками. У цій випускній роботі ми описали рекомендації для викладачів щодо профілактики та протидії кібербулінгу. Важливим етапом має бути навчання здобувачів освіти правил безпечного користування Інтернетом. Необхідно правильно позиціонувати свою позицію у бесіді із батьками, надати їм рекомендації для налагодження стосунків. Просто заборонити здобувачу освіти відвідувати соціальні мережі призведе до протесту та ще до небезпечніших наслідків. Також ми описали рекомендації для батьків щодо профілактики кібербулінгу. І як діяти у випадку виявлення в дитини такої проблеми.

Дослідивши поширення кібербулінгу серед учнівської молоді, ми виявили, що половина досліджуваних стикалася з кібербулінгом.Причиною агресії найчастіше виступає зовнішній вигляд, а вчиняють кібернасильство в більшості однолітки. Цікавим є те, що у Інтернет-спілкуванні здобувачам освіти найбільше подобається саме спрощеність комунікації.

Викладачі та спеціалісти соціальної сфери є саме тими особами, що несуть відповідальність за вберігання здобувачів освіти від небезпечних факторів шляхом профілактичної діяльності. Тому при кожній можливості варто наголошувати, що людина є найбільшою цінністю. І ніколи не варто свідомо ставати жертвою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Безпека дітей в Інтернеті. Міністерство освіти і науки України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-interneti

2 “Дівчинка близько місяця терпіла знущання однолітків на сторінці, яку створили від її імені”. За матеріалами ТСН. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tsn.ua/ukrayina/shkolyarka-naklala-na-sebe-ruki-cherez-ckuvannya-u-socmerezhi.html. 2012.

3 “Експерти прогнозують збільшення рівня насилля в школах та поширення кібербулінгу в Україні”. Український інститут дослідження екстремізму. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://uire.org.ua/category/zahody-uk-uk/page/2/. 2017.

4 Енциклопедія для фахівців соціальної сфери: за заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. К., Сімферополь: Універсум, 2013. 536с.

5 Кібербулінг: як захистити дитину? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://artefact.live/?p=720

6 Kowalski, Robin M., Limber, Susan P., Agatston, Patricia W. Cyber bulling: bulling in the digital age. –Oxford: Blackwell Publishing Ltd, 2008. 218с.

7 Когутяк Н. М. Особливості само презентації підлітка в середовищі віртуального спілкування: причини кібербулінгу. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Вид-во “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”, 2014. Вип. 19. Ч. 1. 252с.

8 Корольчук М. Діти в Інтернеті: реальні загрози віртуального світу. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://learning.ua/blog/201811/dity-v-interneti-realni-zahrozy-virtualnoho-svitu/. 2018.

9 Кочан І. Слова з компонентом кібер- у сучасній українській мові. Вісник Львівського університету: Серія філологічна. 2016. Вип. 63. 279с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnu_fil_2016_63_32.

10 Лубенець І. «Кібернасильство (кібербулінг) серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів». Національний юридичний журнал: теорія і практика; Що таке кібербулінг? Інтернет-тролінг і кібербулінг. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://howtoukr.ru/internet/79565-shho-take-kiberbulingu-internet-troling-i.html\.

11 Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми та технології: навч.-метод. посібник. К.: ІМН, 1998. 112с.

12 Масанська Т.В. Безпечний Інтернет: освітній портал “Класна оцінка”. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/bezpechnii-internet-3.html. 2014.

13 Медіакультура населення України: Інформ. бюл. Черв.2008. За ред. Л.А. Найдьонової, О.Т. Баришпольця. К., 2008. 51 с.

14 Найдьонова Л.А. Медіапсихологія: основи рефлексивного підходу: підручник; Нац. акад. пед. наук України, Ін-т соц. та політ. психології. Вид. 2, стер. Кіровоград , 2015. 244с.

15 Найдьонова Л.А. Кібер-булінг або агресія в інтернеті: способи розпізнання і захист дитини. Методичні рекомендації: Серія: На допомогу вчителю. Вип. 4. К., 2011. 34 с.

16 Попуч А. “Що таке кібербулінг та як йому протистояти?”. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://netiquette.in.ua/2018/03/04/%D1%89%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D0%BA%D1%96%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B3-%D1%82%D0%B0-%D1%8F%D0%BA-%D0%B9%D0%BE%D0%BC%D1%83%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82/.

17 Профілактика насилля. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://school-2.com/prevention_of_violence.php

18 Профілактика насилля та жорстокості у родинах та класних колективах. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://school22.com.ua/index.php/ofis-vikhovnoji-roboti/sotsialno-psikhologichnij-suprovid/sotsialnij-pedagog/1412-profilaktika-nasillya-ta-zhorstokosti. 2016.

19 Посібник з Інтернет-безпеки для батьків. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://chl.kiev.ua/Default.aspx?id=87

20 Ролінський В.І. Соціально-педагогічні умови профілактики насильства щодо підлітків. К.,2005. 235с.

21 Стоп шкільний терор. Особливості цькувань у дитячому віці. Профілактика та протистояння булінгу. Український інститут дослідження екстремізму. 2017. 78 с.

22 “Убивчі забавки в інтернеті. Яку шкоду може завдати кібербулінг”. Стоп шкільний терор. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://glavcom.ua/specprojects/stopbullying/ubivchi-zabavki-v-interneti-yaku-shkodu-mozhe-zavdati-kiberbuling-450354.html. 2017.

23 “У «Відомостях Верховної Ради України» опубліковано Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії боулінгу (цькуванню)”. Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.rada.gov.ua/news/Novyny/166991.html. 2018. 

24 Фадєєва М.В.Структура психологічної готовності вчителя до надання психологічної допомоги дитині-жертві кібербулінгу. Проблеми сучасної педагогічної освіти: Серія “Педагогіка і психологія”: зб. Статтей. Ялта.: РВВ КГУ, 2013. Вип. 39. Ч. 1. 316с.

25.  Які вони, українські підлітки: про соцмережі, секс, алкоголь, спорт, довіру до батьків та друзів. Дослідження. Українська правда. URL: https://life.pravda.com.ua/society/2019/05/22/236974/ (дата звернення: 05.05.2021).

26.  Прикладні аспекти медіакультури : кібербулінг. prezi.com. URL: https://prezi.com/hrjmzh2h-giw/presentation/ (дата звернення: 09.05.2021).
27.  Про булінг : веб-сайт соціальної допомоги. URL: https://stopbullying.com.ua/adults/about (дата звернення: 26.04.2021).
28. Міхеєва О. Ю., Корнієнко М. М. Кібербулінг як соціально-педагогічна проблема. Молодий вчений. 2018. № 11(63). С. 247–251.