Сучасний урок: новітні методи та підходи до навчання
Сучасний етап розвитку суспільства вимагає від підростаючого покоління гнучкості, креативності, швидкої адаптації до різноманітних життєвих ситуацій, критичного мислення, творчого підходу. Перед Новою українською школою стоїть завдання формування творчої особистості, яка вміє правильно та оперативно орієнтуватися у різних життєвих ситуаціях, діяти ініціативно за будь-яких обставин. Сьогодні необхідно гармонійно поєднувати освітню діяльність, в межах якої формуються базові знання, вміння та навички, з творчою діяльністю, здатністю самостійно вирішувати нестандартні задачі. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, прихильність до телебачення, інтернету та соціальних мереж спричинюють зниження рівня ініціативи здобувачів освіти, молодших школярів у тому числі.
Відповідно до вимог сучасності змінюються цілі та зміст освіти, з’являються нові засоби та технології навчання, але за всього різноманіття урок залишається головною формою організації освітнього процесу. І для того, щоб реалізувати вимоги, що висуваються Державними стандартами та вимогами сучасності, урок має стати новим, сучасним, відповідати умовам інформаційного освітнього середовища. Г. Анісімова наголошує, що сучасний урок – це цілісна динамічна система колективно-індивідуальної взаємодії вчителя й учнів, у результаті якої відбувається формування й розвиток компетентностей учнів, засвоєння знань, умінь і вироблення навичок, розвиток здібностей, набуття досвіду діяльності, спілкування і відносин, а також удосконалення педагогічної майстерності вчителя.
Сучасний урок має відповідати певним вимогам, щоб забезпечити ефективне навчання та розвиток учнів. О. Алексєєва наголошує, що сучасні вимоги до системи освіти зумовлюють модернізацію сутності сучасного уроку в початковій школі за напрямками :
- активізація емоцій школяра (захоплення і цікавості від пізнання нового й взаємодії з учнями та вчителем: я хочу, відчуваю насолоду, захоплююсь; я досягаю успіху);
- формування суб’єктності школяра (кожна дитина – активний діяч і творець навчання);
- розвиток мислення школяра (думка дитини активізується в процесі різноманітної діяльності);
- формування й розвиток компетентностей школяра (предметних, базових, основних, надпредметних; найперше – уміння й бажання вчитися);
- набуття досвіду діяльності школяра (у різноманітних створених і життєвих проблемних ситуаціях).
Ключовими підходами до навчання учнів початкових класів в Новій українській школі є:
1. Орієнтація на компетентності, що включає не лише передачу знань, а й формування життєво необхідних навичок (критичне мислення, комунікація, креативність, співпраця). Учні мають навчатися застосовувати знання на практиці.
2. Використання сучасних технологій. Інтерактивні дошки, онлайн-ресурси, мобільні додатки допомагають урізноманітнити навчання. Дистанційні та змішані форми навчання мають бути інтегровані в процес.
3. Особистісно орієнтований підхід. Сучасна освіта базується на врахуванні рівня знань, здібностей та інтересів кожного учня. Не менш важливим є підбір індивідуальних та диференційованих завдань.
4. Активне залучення учнів. Використання інтерактивних методів (дискусії, проєкти, рольові ігри, кейс-методи) дозволяє зробити учня не пасивним слухачем, а активним учасником навчального процесу.
5. Інтегрованість та міжпредметні зв’язки , що реалізовується через поєднання знань з різних галузей для формування цілісного світогляду, приклади з реального життя для кращого розуміння матеріалу.
6. Формування критичного мислення. Критичне мислення – це складна інтегративна якість особистості, сукупність мотиваційного, пізнавального, діяльнісного, рефлексивного компонентів, що забезпечують процеси його самопізнання, самоосвіти, самореалізації
7. Емоційна та психологічна комфортність. Позитивна атмосфера на уроці, підтримка мотивації учнів, використання методів зменшення стресу та страху перед помилками забезпечують якість освітнього процесу, розвиток кожного учня за індивідуальною освітньою траєкторією.
8. Чітка структура уроку. Визначення мети, логічна побудова матеріалу, рефлексія в кінці, використання різних методів навчання для утримання уваги учнів роблять урок динамічним, інтерактивним, практично орієнтованим та спрямованим на розвиток особистості.
Сучасний урок проводиться не для учнів, а разом з ними. Сучасний урок насамперед особистісно орієнтований. На відміну від традиційного насамперед змінюється тип взаємодії «учитель-учень». Від командного стилю педагог переходить до співпраці, орієнтуючись на аналіз не так результатів, як процесуальної діяльності учня. Змінюються позиції учня – від старанного виконання до активної творчості, іншим стає його мислення: рефлексивним, тобто націленим результат. Змінюється і характер відносин, що складаються на уроці. Головне ж у тому, що вчитель повинен не лише давати знання, а й створювати оптимальні умови для розвитку особистості учнів. Особистісно-орієнтований підхід визнає унікальність кожного учня та його здібностей. Урок та кожен захід, проведений вчителем із застосуванням особистісно-орієнтованого підходу – це застосування особистісного потенціалу, і використання відповідної технології, тобто особистісна орієнтація стає одним із критеріїв навчального процесу. Кожен школяр, його таланти та особливості важливі в освітньому процесі і впливають на учня.
В останні десятиліття велике значення набуває пошук нових або реконструкція традиційних методів навчання, які могли б забезпечити взаємозв’язок освітньої, розвиваючої та виховної функцій навчання, формування ключових компетентностей здобувачів освіти. Вибір відбувається на користь методів, які орієнтовані самостійність учня, де може бути представлений «продукт» роботи.
Роль учнів у освітньому процесі також змінюється: школярам надаються широкі можливості для участі у новій для них діяльності (лідерській, інноваційній, дослідницькій, проектній); порівняно більше часу діти витрачають на дослідження, прояв фантазії, роздуми, а також структурування набутого досвіду. Найголовніше, що завдяки новим методам навчання учні отримують можливість формувати свої системи цінностей, випробувати нові стилі поведінки, мають можливість брати участь у незалежних дослідженнях.
Змінюється і роль вчителя, тепер він – наставник, координатор, партнер. Вчитель намагається захопити учнів проблемою та процесом її поглибленого дослідження. Він стимулює творче мислення за допомогою вміло поставлених питань; виявляє терпимість до помилок учнів, пропонуючи свою допомогу чи адресуючи до потрібних джерел інформації лише у випадках, коли учням потрібна реальна допомога.
Розглядаючи ступінь активності учнів у освітньому процесі, методи навчання можна умовно розділити на два класи: пасивні та активні. Принципова відмінність цих методів полягає в тому, що при застосуванні активних методів учням створюють такі умови, за яких вони не можуть залишатися пасивними та мають можливість для активного взаємного обміну знаннями та вже наявним досвідом роботи. Активні методи навчання розширюють творчу складову уроку, що сприяють активній роботі на уроці кожного учня, повністю залучаючи його до процесу вивчення нового матеріалу, дозволяють учневі сформувати свою точку зору та отримати досвід застосування отриманих знань.
Ефективними новітніми методами на уроках в початкових класах є:
Рис. 1. Гра для учнів 3 класу «Будівельники слів» з української мови
Рис. 2. Модель проєкту для учнів 4 класу «Традиції моєї сім’ї»
Рис. 6. Кроссенс для використання на уроках навчання грамоти в 1 класі
Сьогодні перед нами стоїть надзвичайно важливе завдання – навчати дітей так, щоб кожен урок був не просто передачею знань, а захопливою подорожжю у світ відкриттів. Наші учні народилися у цифрову епоху, і традиційні методи навчання вже не завжди здатні утримати їхню увагу. Тому ми – вчителі майбутнього, які мають використовувати найкращі новітні методи для розвитку дітей.
Сучасний урок – це урок-гра, урок-дослідження, урок-діалог. Це навчання, де дитина є активним учасником, а не пасивним слухачем. Сучасний урок – це місце, де кожен учень відчуває себе важливим, де він може експериментувати, творити, помилятися і знову пробувати.
Активні методи навчання допомагають зробити уроки цікавими, ефективними та такими, що відповідають потребам нових поколінь. Вони сприяють розвитку самостійності, творчого мислення та навичок командної роботи. Сучасний урок – це про емоції, практику, досвід. Це урок, після якого діти не просто запам’ятовують інформацію, а вчаться її застосовувати.
Вчителі – агенти змін у світі освіти. Від нас залежить, яким буде навчання завтрашнього дня. Давайте створювати уроки, які надихають, запалюють вогонь допитливості та допомагають нашим учням стати успішними, впевненими та креативними особистостями.
Список використаних джерел