Святковий урок миру «Українському народу – жити та цвісти!» Авторський сценарій

Святковий урок миру

«Українському народу – жити і цвісти!»

                                         Авторський сценарій

учителя-методиста  вищої категорії  Білоцерківського природничо-математичного  ліцею-гімназії № 16 ім. М. О. Кириленка Білоцерківської міської ради  Київської області
                     Лабаги Ольги  Петрівни

Мета: формування  в учнів життєвих компетентностей на засадах ціннісного ставлення  до суспільства та природи;
розвиток  вміння співіснувати в мирі та дружбі;
розширення уявлення учнів про державні й народні символи України,  символіку миру;
прищеплення поваги до української мови, пісні, поезії, вишивки, до традицій і звичаїв нашого народу;
пробудження iнтересу до поглибленого вивчення історії та культурних надбань рідного краю;
формування рис громадянина Української держави, вiдродження паросткiв духовностi, виховання нацiональної свiдомостi, людської гiдностi учнів, прагнення миру, глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

Обладнання: коровай на вишитому рушнику, образ Пресвятої Богородиці,  мультимедійний центр, записи: «Гімн України», відлуння церковних дзвонів,  тематична презентація, відео кліпи про Україну, портрет Т.Г. Шевченка, свічка  з підсвічником, паперовий голуб миру.

Звучить Гімн України

Учитель

Свято миру сьогодні до нас завітало ,
Тож веселкою сяє урок.
В  неповторне  яскраве суцвіття  зібрало
Щирі посмішки любих  діток.

Учні

Сонце радо до нас посміхнулося зранку,
Не жаліючи світла й тепла.
Україна найкращу вдягла вишиванку,
Мирні стяги свої підняла .

І крокує в майбутнє упевненим кроком,
Незалежність  шанує  й,  щораз,
Закликає  народи Землі, рік за роком,
Свято  мир берегти  повсякчас.

Щоб  завжди було хліба у  хаті доволі,
Сміх дитячий лунав  раз у раз.
Не жаліючи голосу, дзвоник у школі
На уроки скликав усіх нас.

Щоби осінь  врожаєм була  до нас щира,
Звеселяла весна осяйна.
І назавжди  життя увінчалося миром!
Не торкнулась нікого війна!

Щоби пишно цвіли чорнобривці край хати,
Прикрашала калина гілля…
Український  народ неможливо здолати!
Це відведена Богом земля!

Це колиска козацького древнього роду,
Який силу і мудрість дає.
Тож відстоїмо мир, збережемо свободу
Й веселкове майбутнє своє.

Тому сіймо зерно, щоб зростало колосся,
І лелеки гніздились  на дах.
І збираймо хліба, як уже повелося,
Прославляючи працю в  піснях.

Пригостила земля нас смачним короваєм,
Він, духмяний, лежить на столі.
Цей святий оберіг,  добре кожен з нас знає,
В світ прийшов із зернятка в ріллі.

Кожну крихту його ти цінуй, друже, нині,
Не впустивши під ноги  в житті!
І доземно вклонися трудящій людині
Ти за руки  її золоті.

Відблиск хлібних ланів гріє стяг наш яскравий,
Із блакиттю водойм осяйних.
Наш двоколірний прапор – то символ держави,
Яка прагне життя без  війни!

Сила й міць у гербі нашім переплелися
Слово  «воля»  – зростило життя.
В повен зріст ми з колін назавжди піднялися,
Нам  в минуле  нема  вороття!

Триєдиність життя: батько, мати, дитина
Об’єднали ми словом  «сім’я».
Всім нам ненька одна ­– Україна єдина ,
Неповторна колиска моя.

Гордо Гімн наш звучить, прославляючи волю
Й Україну мою на весь світ
Й долинає  з віків над  Дніпровим  роздоллям
Кобзаревий  гучний заповіт.

(Діти виносять  на середину залу (кабінету)  портрет  Т. Г. Шевченка, обрамлений українським рушником,   « Кобзар»,  запалену свічу і запрошують на розмову з  поетом, декламуючи авторський вірш  учителя  Лабаги О. П.)

 Розмова з Кобзарем

Розмова з Кобзарем вела шляхом в минуле,

По тих стежках, де йшов нескорений Тарас.

Поете дорогий, тебе ми не забули,

Зорі твоєї стяг горить повік для нас!

А мудрих слів зерно не падає додолу,

Вростає в душі нам колоссям золотим.

Ти кожен Божий день приходиш з нами в школу,

Освітлюючи шлях нам поглядом ясним.

Перо твоє не спить, слугує і понині:

Із пензлем чарівним невтомні повсякчас.

Невпинно кличуть всіх служити Україні,

Любити її так, як наш Кобзар –Тарас.

Шевченкове ім’я ніколи не зітреться,

Душі не полонить віків важкий граніт!..

Тарасова земля до тебе посміхнеться –

Веселкою навкруг засяє білий світ!

(Відео ролик: Олеся Заяць- Це моя Україна! https://www.youtube.com/watch?v=QQcDtMGBwOw)

Учитель    

Ось й Веселочка завзята             
Заясніла нам в день свята,
Вабить диво-кольорами,
Знайомлячись з дітлахами.

 (Заходить   дівчинка-Веселка)

Я – Веселка-семицвітка,
Рада бачити вас, дітки !                     
Ваш урок такий чудовий,
Неймовірно веселковий!

Обіймаю вас я щиро,        
І дарую птаха миру!
Хай живе у вас завжди ,
Захищає від біди!

(Дарує паперового голуба - птаха миру та продовжує:)                  

Хай ясніють ваші долі
І в домівках, і у школі.
Мир і мудрість  поряд йдуть,
До нових вершин ведуть.

(Лунає запис: відлуння  дзвонів)

Учитель          

Линуть дзвони історичні,         
Вас вітає князь величний,
Званий – Мудрим, Ярослав,
Він – засновник добрих справ.

(Повагом заходить Ярослав Мудрий і промовляє:)

Ярослав Мудрий

З глибини віків  я лину,                      
Привітати Україну.
І до вас зайшов у клас,
Зачитати свій наказ.

Будьте ви, малята, щирі,
Виростайте в дружбі й мирі!
І з охотою щодня
В сад життя несіть знання!

Хай квітує Україна,                                 
Вільна, дужа і єдина,
Щоби жив без війн і бід
Український славний рід!

Учитель

Князю вдячні в цю хвилину,              
Що заходив на гостину.
Мудрих слів зерно родюче
Хай зростить наш кожен учень!..

Учитель

В нас історія багата,
З сотень сплетена доріг.
Має нині кожна хата
Вишиванку – оберіг.

  Учні

Ваблять око вишиванки
В кабінеті, як квітки.
Одягати їх щоранку
Люблять наші малюки.

Своїх предків гідна зміна,
Надбання їх  бережуть,-
Наш Арсеній та Аліна
Всім нам  екскурс  проведуть:

З прабабусиної  скрині
Вишиванки в друзів цих.
Кожній хочеться дитині,
Хоч торкнутися до них.

(Виходять  учні  початкових класів, Арсеній  та Аліна, одягнені у старовинні вишиванки із прабабусиних скринь. Кожен з глибокою повагою та любов’ю розповідає про історію своєї  вишитої сорочки ).

Учениця
Я сорочкою горджуся,
Її  ткала прабабуся.                        
І просила в Бога щиро
Всій родині щастя й миру.

Із любов’ю вишивала,
Теплотою зігрівала,
Дарувала всій рідні
Візерунки чарівні.

Від плечей мені й до ніг
Оберіг бабусин ліг
Гріє,пестить, звеселяє,
Від біди оберігає.

Учень

Таким дужим я зростаю,
Бо сорочку гарну маю.
Незвичайне щось в ній є,
Мені сили додає.

Кожна ниточка ота
Символічна і свята.
Бо малюнки і стіжки
Закладались залюбки!

Їх бабуся вишивала,
На добро благословляла.
Для онуків зберегла…
Рідним рученькам хвала!

З вишиванкою дружУ,
Пам’ять  роду  бережу.
З вискоком йду на урок,–
Справжній хвацький козачок.

(Пісню  «Бабусина  вишиванка». Сл. А. Бінцаровська,  муз. С. Родько,  виконують учні класу).

Учитель

Досвітком, коли й ночами,
Під невтомними руками,
Немов  вправні ластівки,
Розліталися нитки.

Карбували славу  роду
Українського народу
Ще з козацької пори
Символічні  кольори.

 (Далі  група учнів  декламує  авторський вірш   учителя  Лабаги О.П.  про значення кожного кольору ниток  на українській вишиванці).

  Чарівні  кольори

Кольори на вишиванці -
То суцвіття сонця вранці,
Мирне небо у блакиті,
Житні колоски налиті,

Маків цвіт, ромашки подих,
Синєвиру дивні води,
Чорнобривців цвіт джмелиний,
Стиглі  кетяги калини.

Пахощі  любистку й  м’яти,
Мальви й рута біля хати,
Соняхи в безкраїм полі
Рій волошок на роздоллі…

Кольори веселки в гаї
І садів в життєвім раї,
Чебреців та споришів…
Й   української  Душі !

Учениця

Ще в бабусеньки у скрині
Рушники є старовинні.
Родовід наш  бережуть,
Простеляють мирний путь.

Наші  вчилися  матусі,
Стіжки класти, як бабусі.
Тож нащадкам залюбки
Вишивають рушники.

(Перегляд відео :Наталія Цар « Рушник  вишиваний»  Слова: Алла Бінцаровська. Музика: Сергій Родько https://www.youtube.com/watch?v=xcKEdGDmYeU )

(Продовжує група учнів: декламує авторський  вірш учителя
  Лабаги О. П. «Символіка миру»)

      Символіка миру

Символіка миру відома й проста:
В житах й пшеницях Україна свята,
Щаслива родина у місті й в селі,
Духмяна хлібина і сіль на столі.

Веселка у небі, волошка в житах,
Чебрець, материнка, полин на лугах,
Не скроплена пилом досвітня роса,
Усміхнені дивом  ясні небеса.

У ріках й озерах прозора вода,
Лелека-веселик  обабіч гнізда,
І жайвора трелі, і спів солов’я…
Об’єднана піснею миру сім’я.

Святий оберіг твій-бабусин рушник,
Дбайливо доглянутий, пишний квітник,
Молитва у храмі та дзвони святі,
І посмішка мами найкраща в житті!

Сорочка  з стіжками любові й тепла,
Ота, що матуся  синочку дала,
І квіти барвисті в волоссі доньки,
Спокійні за долю дитячу батьки!..

Вродлива калина і пишний бузок,
Наповнений мудрістю в школі урок,
Не зорана пострілом рідна земля,
Родюча, розпушена хлібом рілля…

Ромашки край поля, блакить берегів,
Квітуче роздолля медових лугів,
Любисток і м’ята,  густі спориші,
Народ, що багатий  на щирість душі.

Це мирне суцвіття гаїв і садів,
Продовження в дітях традицій дідів,
Кування зозулі - на довгі літа,
Без подиху кулі - країна свята!

Це - дружба, це - спокій,  надійне плече!
Дніпро синьоокий, що вільно тече…
Символіка миру – це подих весни,
Без грому, без болю, без сліз, без війни!

                            Ольга Лабага

Учитель     (декламує авторську поезію)

У Бога миру попрохаю…

Осінні ночі не досплю
І в Бога миру попрохаю,
Щоб всіх, кого я так люблю,
Не полишив земного раю!

Щоб світлим був прийдешній день,
Лише бузок палав багаттям,
І птахи мліли від пісень, 
Не підіймали зброю браття!

Щоб мама сина пригортать
Могла до серденька щоденно!
Щоб татку дім не полишать
І не ставати під знамено!

Щоб чути пісню солов’я
У лузі, де цвіте калина.
Щоб в спокої жила сім’я
Та наша ненька – Україна!

Дай, Боже, мудрості,
Накрий нас мирним сонячним суцвіттям!
Хай заповідь ту: «Не убий!»
Не переступить жоден в світі!

Хай землю рідну обіймуть
Й кермо візьмуть надійні руки,
Щоб був в майбутнє мирний путь,
Всміхались діти та онуки!

Ми мир відстоїмо для них
Не в ворожнечі, не у битві,
А в світлих помислах земних:
В добрі, у дружбі і в молитві!        

                                    Ольга Лабага

 (Діти встають, спрямовують погляд до образу Богородиці і промовляють  Молитву  за Україну, автор­­ – Лабага О. П.)

                   Молитва

Божа ненько, рятівнице,
Мати всього світу!  
Тобі хочуть поклонитись
Українські діти  

Шлем в молитві нашій щирій
Дяку  величаву          
За життя  у дружбі й  мирі
Рідної  держави .

     Хай гармати не стріляють
     В полі на роздоллі.
     Синів мами не втрачають ,
     Діти вчаться в школі.

      Ясне сонечко шле казку ,
      Ніжиться в блакиті.
      Й нас усіх Господня ласка
      Береже щомиті!

(Перегляд  відеоролика: Алла Івашина « Благослови»(Молитва за  Україну)
Муз. В. Радченка,  сл. В. Радченка, В. Крищенка https://www.youtube.com/watch?v=IeB1YYGedzQ)

(Продовжує   група учнів : декламує  авторський вірш   учителя
  Лабаги О.П. « Українському народу - жити і цвісти!..» )

Українському народу –  жити і цвісти!...

Українському народу
Жити і цвісти!
Бо із заходу до сходу
Рідні ми брати.

Мальовнича і єдина
Для усіх одна.
Рідна ненька – Україна,
Мила сторона.              

Буде завжди в нас бажаний
Єдність, воля, мир.
Бо народ наш нездоланний
Вічний богатир.

Дух козацький не зламати,
Не лишити мрій!
Ворогам не панувати
На землі святій.

Тож промовимо всі нині
Клич крилатий свій:
Слава неньці-Україні,
Вічній і святій!
                 Ольга Лабага

Учитель

Хай квітує дружба   в світі,
Буде сонячно всім дітям, 
Хліб парує  на столі!    
Мир  панує  на Землі

(Розрізається  коровай, діти  насолоджуються  духмяною святинею.)
(Переглядають відео кліп на пісню Тіни Кароль: «Україна – це ти»
https://www.youtube.com/watch?v=076EyPEVWuU)