Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні

Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861)

Мета уроку Поглибити знання школярів про життєтворчість Т. Шевченка; Розвивити культуру зв'язного мовлення, пам’ять, уміння логічно мислити, грамотно висловлювати думки; Виховувати почуття поваги до життєвого чину Т. Шевченка в умовах підневільного становища нації в першій половині ХІХ ст.

Епіграф уроку То була дивовижна зоря: На убогу і світом забуту, Щоб її до життя повернути, Бог послав Кобзаря… Є . Сверстюк

У літературі кожного народу серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом для українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Тарас Шевченко - велетень духу, митець могутньої творчої сили, непримиренний борець. Шевченко - явище унікальне. Він – вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу. Він – наш всесвіт…

Виразно прочитайте «Посвяту» І. Франка, написану навесні 1814 року з нагоди святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. У чому, за Франком, полягає велич і значення Тараса Шевченка? Ким Т. Шевченко є для наших сучасників і зокрема для кожного з вас? Ознайомтеся з висловами про Т. Шевченка інших відомих людей. Прокоментуйте. Думки вголос Картини Олега Шупляка

Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду... Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні к людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. І. Франко Посвята

Любов вселюдська Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю! Остап Вишня Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. Поет живе в серцях свого народу. М. Рильський Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя. «Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…Олесь Гончар Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це лиш рупор мас, І вже менш за все – «Кобзар Тарас» Він, ким зайняло і запалало. Є. Маланюк

Любов вселюдська Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини. Джон Ф. Кеннеді Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими оточується. Він був більше, ніж українець — він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поет — він був хоробрим войовником за права і волю людей. Ліндон Джонсон, президент США

Проблемні питання Яким я уявляю Великого Кобзаря? Яка роль Шевченка в розвитку української літературної мови? В яких жанрах працював Шевченко-художник? Назвіть провідні теми творчості Т.Г.Шевченка. У ході роботи на уроці дайте відповіді на запитання

«Бортовий журнал» Що мені відоме з цієї теми? Що нового з теми дізнався? «Бортовий журнал» У ході опрацювання відомостей про Великого Кобзаря занотуйте свої міркування у формі «бортового журналу».

Джерела

Народився Т.Г.Шевченко 9 березня (25 лютого за ст. ст.) 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині в родині селян-кріпаків Григорія Івановича та Катерини Якимівни Шевченків. З цього села походила мати поета, кріпачка пана Енгельгардта. Сюди після одруження, за розпорядженням поміщика, подружня пара переселилися з Кирилівки на короткий час. Під час цього переселення у них народився син Тарас.

У 1816 році родина Шевченків повертається до рідної Кирилівки. «І ось стоїть переді мною наша убога, стара біла хата з потемнілою солом’яною покрівлею та чорним димарем, а коло хати на причіпку яблуня з червонобокими яблуками, а круг яблуні квітник — улюбленець моєї незаміжньої сестри, моєї терплячої, моєї ніжної няньки! А коло воріт стоїть стара розлога верба з засохлим верхів’ям, а за вербою — клуня, омочена стіжками жита, пшениці й різного, всякого збіжжя; а за клунею косогором піде вже сад! Та який сад!..

Дуже мало світлого залишилося в пам’яті Шевченка про ранні роки свого життя. Потім він завжди згадував про них з болем у серці і смутком на очах. За що, не знаю, називають Хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози! Я не знаю, Чи єсть у Бога люте зло, Щоб у тій хаті не жило? А хату раєм називають! Сторінками життєпису

До смерті матері (у 1823 р.), живучи під її опікою, здається, що хлопчик і горя не знає. У овдовілого батька на руках лишається п’ятеро дітей: Микита, Катерина, Тарас, Ярина та Йосип, а згодом у їхню хату ввійшла мачуха зі своїми трьома малолітніми дітьми. У 1825 році помирає батько, висловивши знаменне пророцтво щодо майбутнього сина: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе». Сторінками життєпису Батьківська хата у Кирилівці. 1843р.

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики. Читав він дещо й крім Псалтиря. Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця. Сторінками життєпису

Доля завела Шевченка до пана Енгельгардта, де він працював кімнатним козачком.Незабаром Енгельгардти поїхали до Варшави. Там його віддали в науку до одного покоєвого маляра, який, розгледівши в юнакові великий талант, порадив панові віддати його відомому митцю Францу Лямпі - молодшому. У 1830 році у Варшаві вибухнуло повстання, що змусило Енгельгардта покинути її разом із своєю челяддю і виїхати до Петербурга. Вісімнадцятий рік свого життя поет зустрів уже в непривітній, вологій, закутій в граніт і оповитій туманами північній столиці. Сторінками життєпису П. В. Енгельгардт і панський будинок у Вільшаній

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету. Ян Батіст Лампі Ян Рустем Сторінками життєпису

Шевченко ублагав пана віддати його на чотири роки живописцю В.Ширяєву для подальшого навчання, аби мати у майбутньому свого дворового художника. У 1836 році термін контракту закінчився, але Шевченко залишається в нього вже як найманий робітник-підмайстер. Саме в цей час він робить і перші поетичні спроби — з’являється балада «Причинна». Літній сад у Петербурзі В. Ширяєв

Сторінками життєпису Розпис Великого театру Сошенко Іван Максимович Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах Великого та інших петербурзьких театрів. Очевидно, 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників (1835).

Зустріч, за словами першого біографа Т. Шевченка, О. Кониського, «треба вважати за найважливіший момент у житті нашого Кобзаря: вона перевела його через той рубікон, що межував людей з кріпаками, темряву зі світлом, волю з неволею». Пізніше І. Сошенко познайомив його з В. Жуковським, К. Брюлловим, М. Вієльгорським — відомими культурними діячами того часу, які відіграли визначальну роль у подальшій долі Тараса Шевченка. Є. Гребінка О . Венеціанов В. Жуковський К. Брюллов

25 квітня 1838 р. на квартирі Брюллова Жуковський уручив Тарасові Шевченку відпускну. У спогадах І. Сошенко писав: «Раз навесні сиджу я та малюю, вікно було відчинене, аж ось плигає у вікно Тарас, перекидає мій малюнок "Луку-євангеліста", кидається до мене на шию і гукає: —    Воля! Воля! —    Чи не здурів оце ти, Тарасе? — питаю я в нього, а він усе гукає: —    Воля! Воля! Він був цілком щасливий. Радість його переходила в тиху радість, що усміхається... Брався до роботи, але робота не йшла! Покладе він свій малюнок у портфель, звідтіль візьме відпускну, перечитає її, перехреститься, поцілує і заплаче». Згодом поет у листі до брата Микити писав: «Живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога, — велике щастя буть вольним чоловіком». Г. С. Меліхов. «Молодий Тарас Шевченко в майстерні у К. П. Брюллова». 1947.

У Петербурзі, очевидно, завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка та праці в класах Товариства заохочування художників , він уперше почав працювати тушшю-пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв. Петербург часів Шевченка Петербурзька академія мистецтв

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Сторінками життєпису “Катерина» (1842) “Циганка-ворожка” (1841)

Упродовж семи років навчання з-під його пензля, олівця, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника Шевченко уже працював на рівні професійного майстра.  Портрет Г. Закревської, 1843 Автопортрет 1840-43 Портрет дітей Репнина – Волконського, 1841

   Сторінками життєпису Портрет Гребінки,1837 Портрет Х.М.Маєвської 1843 Портрет Е Кейкуатової, 1842

Сторінками життєпису Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. З тих перших поетичних спроб відомі тільки вірші “Причинна” і “Нудно мені, тяжко — що маю робити”. Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу “Ластівки” (1841) 18 квітня 1840р. з'являється перша збірка Шевченка — “Кобзар”.

1841р. вийшла історична поема Шевченка “Гайдамаки” (написана у 1839 — 1841 рр.). 1842р. пише драматизовану соціально-побутову поему російською мовою “Слепая”. Того ж року створює історичну поему “Гамалія” (вийшла окремою книжкою 1844р.). Кінцем лютого 1843р. датована історико-побутова драма “Назар Стодоля” (написана російською мовою, відома лише в українському перекладі). У 1844 — 1845 рр. її поставив аматорський гурток при Медико-хірургічній академії в Петербурзі. Сторінками життєпису

1844р. вийшло друге видання “Кобзаря”. Твори належать до раннього періоду творчості Шевченка, коли він усвідомлював себе як “мужицький поет” і поет-патріот. Сторінками життєпису

Яка подія в житті Т. Шевченка в 1843 році «перевернула» світогляд поета?? Коли поет востаннє бачив рідну землю? Якою він уявляв її собі на чужині (за творами “Причинна”, “Гайдамаки”)? Що він там побачив? Як відрізнялися Україна в уяві Кобзаря і насправді? Як це позначилося на його творах? Ажурна пилка Дайте відповіді на запитання.

Новий період творчості Шевченка охоплює роки 1843 — 1847 (до арешту) і пов'язаний з двома його подорожами на Україну. За назвою збірки автографів “Три літа” (яка включає поезії 1843 — 1845 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом “трьох літ”. До цього ж періоду фактично належать і твори, написані у 1846 — 1847 рр. (до арешту).

. Сторінками життєпису Перша подорож Шевченка на Україну тривала близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. Кирилівка Т. Шевченко Вдовина хата на Україні

Сторінками життєпису 1843 р. Нарешті, нарешті Шевченко на рідній Україні! Та радість зустрічі затьмарив пекучий біль. Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві...

В Україні Шевченко написав два поетичні твори. Створює серію картин “ЖивописнаУкраїна”. Офіційно зарахований до Археографічної комісії. Та, повернувшись до Петербурга наприкінці лютого 1844р., він під враженням побаченого на Україні пише ряд творів (зокрема, поему “Сон”), які остаточно визначили подальший його шлях як поета. Сторінками життєпису

Навесні 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника повертається на Україну. Знову багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), виконує доручення Київської археографічної комісії, записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. пише один за одним твори. Усі свої поезії 1843 — 1845 рр. (крім поеми “Тризна”) він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”. 1846р. він задумує нове видання “Кобзаря”, куди мали увійти його твори 1843 — 1847 р.р. Сторінками життєпису У Василівці

1846р. у Києві Шевченко знайомиться з М. Костомаровим, М. Гулаком, М. Савичем, О. Марковичем та іншими членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства (засноване в грудні 1845 — січні 1846 рр.) і вступає в цю організацію. Його твори періоду “трьох літ” мали безперечний вплив на програмні документи товариства. Сторінками життєпису Кирило-Мефодіївське братство

Сторінками життєпису У березні 1847р. товариство було розгромлене. Почалися арешти. Шевченка заарештували 5 квітня 1847р., а 17-го привезли до Петербурга й на час слідства ув'язнили в казематі III відділу. Арешт Т. Шевченка

За гратами каземату ІІІ відділу в Петербурзі написав 12 поезій. Сторінками життєпису Обкладинка цензурної справи про арешт книжки Шевченка О думи мої! О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся... але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірну дружину, Як безталанную свою Вкраїну! Каземат III відділу

Сторінками життєпису Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Схема руху Т. Шевченка на заслання

8 червня 1847р. Шевченка привезли до Оренбурга, звідти до Орської фортеці, де він мав відбувати солдатську службу. В Орську він порушив царську заборону писати. Свої нові твори він потай записував до саморобних “захалявних” зошитків. Наприкінці 1849 — на початку 1850р. він переписав ці “невільницькі” поезії в саморобну книжечку, яка згодом дістала назву “Мала книжка”. В Орській кріпості поет написав 21 твір. Сторінками життєпису Вирок Заслати безстроково рядовим до першого Окремого Оренбурзького корпусу “под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать” . Автопортрет, 1847р.

У 1848р. на клопотання Шевченкових друзів його включили як художника до складу Аральської описової експедиції, очолюваної О. Бутаковим. З жовтня 1848р. до травня 1849р. експедиція зимувала на острові Кос-арал. Сторінками життєпису Гористий берег о-ва Миколая I. 1848-1849гг. Укріплення Раїм Автопортрет Тараса Шевченка 1849—1850 років

Незважаючи на царську заборону, Шевченко в роки недолі працював багато плідно в усіх властивих йому й раніше жанрах. Всього відомо 124 завершені твори й 220 екскізів та начерків, створених тоді. Сторінками життєпису «Якби я був недолюдок, кровопийця, то і тоді для мене найбільш вдалого покарання не можна було б придумати, як вислати мене в окремий Оренбурзький корпус солдатом. І до всього мені ще заборонено малювати. Трибунал під головуванням самого сатани не міг би винести такого холодного, нелюдського вироку». Т. Шевченко Шевченко серед товаришів. Липень — серпень 1851 року

23 квітня 1850р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак, куди він прибув у середині жовтня 1850р. Сторінками життєпису Новопетровське укріплення з моря - Тарас Шевченко Автопортрет Шевченка 1851 рік Шевченко в експедиції на Кос-Аралі

Сторінками життєпису Т. Шевченко написав другу редакцію поеми «Москалева криниця», близько 20 повістей російською мовою, однак збереглося тільки 9, розпочав вести щоденник . «Шевченко на засланні» (Корнило Устиянович, 1860-70 рр.

Сім років перебування в Новопетровському укріпленні — чи не найтяжчих у житті поета. Після смерті Миколи І (лютий 1855р.) друзі поета (Ф. Толстой та ін.) почали клопотатися про його звільнення. Та тільки 1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях. 2 серпня 1857р. Шевченко виїхав із Новопетровського укріплення, маючи намір поселитися в Петербурзі. Сторінками життєпису Федір Петрович Толстой

Їхав через Астрахань, Нижній Новгород і Москву до Петербурга, не знаючи, що в'їзд до столиць йому заборонено. Про це поет дізнався в Нижньому Новгороді, де йому довелося затриматися на кілька місяців. У Нижньому Новгороді Шевченко написав поеми “Неофіти”, “Юродивий” (незакінчена), ліричний триптих “Доля”, “Муза”, “Слава” та доопрацьовував свої “невільницькі” поезії, які переписував у “Більшу книжку”. Сторінками життєпису Автопортрет 1857 р.

У кінці березня 1858р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам на Україні (складає й видає для них “Букварь южнорусский”). Сторінками життєпису Т. Шевченко у світлому костюмі. Фото

Десятирічне заслання вимучило Шевченка фізично, але не зламало його морально. Свідченням тому є поема «Неофіти» (1857) незакінчена поема «Юродивий» (1857) ліричний триптих «Доля», «Муза» «Слава» (1858) «Подражаніє 11 псалму»(1859) «Осія. Глава XIV» (1859) поема «Марія» (1859) два уривки перекладу «Слова о полку Ігоревім» (1860),— «Плач Ярославни» (дві редакції) і «З передсвіта до вечора». Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого» Шевченко закінчив за десять днів до смерті. Сторінками життєпису … Возвеличу Малих отих рабов німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово.

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта. Сторінками життєпису Айра Олдрідж Автопортрет, 1859 Хлопчик-натурщик «В Лихвині» Портрет М. Щепкіна

Улітку 1859р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга. Сторінками життєпису Три мрії Великого Кобзаря Портрет Ликери Полусмакової

У січні 1860р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, надрукована коштами Платона Симиренка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій (з них тільки цикл “Давидові псалми” повністю опубліковано вперше). Сторінками життєпису «Кобзар» 1860 року

2 вересня 1860 року Рада Академії визнала Шевченка академіком з гравірування, а 4 вересня того ж року конференц-секретар Академії Ф. Ф. Львов урочисто проголосив ім'я Шевченка в числі новообраних академіків. Сторінками життєпису Вечір в Альбано поблизу Рима (Ліс) Притча про робітників на винограднику Приятелі

Сторінками життєпису Десятилітнє заслання підірвало здоров’я поета та духом він став незламним, загартувавшись у горнилі страждань. 26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер від наростаючої водянки.[На кошти друзів 1 (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі. Могила на Смоленському кладовищі

«Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - згадував Григорій Честахівський. Селяни копають могилу Т. Шевченку Сторінками життєпису . 20 травня 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 22 травня, після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Питальник Яка роль Шевченка в розвитку української літературної мови? В яких жанрах працювавШевченко-художник? Назвіть провідні теми творчості Т.Г.Шевченка. Яким я уявляю Великого Кобзаря? Дайте відповіді на запитання

Прийом «Майстерня художника» Розгляньте репродукції картин сучасних художників. Поясніть символіку кожної, розкажіть про свої враження від побаченого. В. Липовий. «Диптих.Безсмертні генії».Тарас Шевченко О. Мельник. Шлях у вічність

Прийом «Майстерня художника» Шевченко на Майдані Богдан Бринський. «Борітеся – поборете» Олег Шупляк, двовзори, Тарас Шевченко .

Учімося любові у Тараса Шевченка. Для вас працювала вчитель Кропивницької ЗОШ І- ІІ ст. Мельник Люся Василівна Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте,. В остатню, тяжкую мінуту. За неї Господа моліть.