Безсполучникове речення

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.

На заході ще жевріло небо, в степу вже заходила ніч.

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.

Весна іде красу несе. 

Боятися вовків у ліс не ходити.

Я знаю мова мамина свята.

Тепло було вишні цвіли рясно.

Не доля вирішує – людина творить свою долю.

Світло хлюпнуло по верхівках дерев, замиготіло, застрибало по кущах.

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.

 Було гарно, адже вночі випав сніг.

Здобули волю відшукали долю.

 Посієш впору збереш зерна гору.

Гаї шумлять я слухаю хмарки біжать милуюся.

Знаю одне мені вистачить сил подолать перешкоди.

 У небі весело літають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонечко.

 Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса

Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся.

Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється.

… щоб пролитися рясним дощем.

...сильний вітер їх щодуху підганяв.

...неначе накочувалися величезні хвилі.

...так що треба очікувати грозу.

Переконатися пора зробивши зло не жди добра.

Одним заспокоюю себе у мене ще все попереду.

У товаристві лад усяк тому радіє.

Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю.

Закрався вечір одшуміла праця

Зрубав дерево посади два

Я знову вгадую приїдеш ти чи ні

Удалині хиталися дерева синів задуманий прибій.

пояснення або доповнення першої частини

послідовність чи одночасність подій

зіставлення або протиставлення змісту частин

швидку зміну подій

двокрапку

кому

тире

крапку з комою

за допомогою сполучників сурядності

за допомогою сполучних слів та сполучників підрядності

за допомогою інтонації, тобто без сполучників чи сполучних слів

 Будеш трудиться будеш кормиться (Нар. творчість).

Хто хоче збирати мусить добре засівати (Нар. творчість)

Сип коневі мішком не ходитимеш пішком! (Нар. творчість).

 Я навіть подумав пахне щастям!

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину .

Захочеш пити підійдеш до струмка .

Тільки скажу одне хочеться, так хочеться мені вчитись .

На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі .

двокрапку

тире

крапку з комою

кому

кому

тире

двокрапку

крапку з комою

тире

крапку з комою

кому

двокрапку

Незабаром форкання коней, Степанова лайка, тягуче рипіння журавля й плескіт води в кориті розтанули, згинули у вечоровій безвісті.

У душі хлопець непокоївся: весна видалася засушливою.

У гущині заростей, де повітря стояло непорушно, було жарко.

Майстрували лави з добре виструганих жовтих дощок.

Перед ним відслонилося море і було воно фосфорично осяяне мерехне повне німого руху й трепету.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Подивлюся серце защемить.

У гущині заростей де повітря стояло непорушно було жарко.

Натужно шуміли ялиці потріскували на морозі стовбури.

Не спіши язиком квапся ділом.

Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.

Сумно місяць поглядає в нього братика нема.

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Вони люди знають на Шептала можна покластися.

Летять з гори санки і ґринджолята в очах мигтять занесені тини.

Міцна сім'я міцна держава.

Нема письмен є дивне сяйво казки.

Климко підвівся ноги одразу загули і налилися гарячим.

Вони були зодягнені чистенько і просто дівчатка ходили в спідничках з блузочками хлопці в широченних відпрасованих штанях.

Ще сонячні промені сплять досвітні огні вже горять.

У душі хлопець непокоївся весна видалася засушливою.

Зійшло сонце ляшки-панки покотом лежали.

Лід тріщав лускався крижини лізли одна на одну.

Зійде сонце Катерина по садочку ходить.

Не щебече соловейко в лузі над водою не співає чорнобрива стоя під вербою.

Перед досвітком вовк насторожився здалеку почувся скрип коліс по нерівній дорозі.

У прибережних вербах щебече птаство зелений комиш стоїть нерухомою лавою.

Впаде мороз на яблуневий цвіт залишимося без врожаю.

Усміх пославши в останнім промінні згинуло радісне літо дощик уїдливий дощик осінній сіється наче крізь сито.

Тепер деревцятам ні гайворони ні вепри не страшні гайворони не подужають висмикнути вепрам зміцніле коріння не смакує.

Проходячи мимо очам своїм не повірив кругла крона горобини геть чисто вся основана тілами великих пташок.

Цвіт королевий нагідки жовті барвінок хрещатий стелеться високими стеблинами рожа червона стоїть.