Контрольна робота. Однорідні члени речення

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Непересічною здається нещодавня знахідка в Чернігові великого давньоруського скарбу.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки.

Умиті дощами холодні дні принесла осінь.

Високі береги зеленувата вода лози усе було залите гарячим сонцем.

Усе тимчасове інструкції слова і гроші.

 Усе забудеться морози і люта завія.

Усе я пізнав там і втрати зловісні і радість і горе і спів солов’я .

Мене радує усе синє небо і пташиний спів і високе дерево і низь­ка трава.

Працею людина і сильна і красива.  

Ми хоч бідні але чесні.

Тонка і ніжна сильна і мужня річ гідність людської особистості.

А людина вмістилище вічне одночасно й доброго і злого.

Мабуть, вона буде ще вимогливішою, ще прискіпливішою.

Віяло молоком і дозрілою суницею.

 Жайворонкова пісня розбуркує в душі добрість, щирість, любов до всього.

Усе набрало якоїсь святковості, незвичності, таємничості.

З лісу в широких киреях виходять вечір і туман.

Уже червоніють помідори, і ходить осінь по траві.

 А ріка життя все шумить і піни­ться, і стогне

Зимове сонце з'явилося на мить, і заховалося за хмарами.

Усяке птаство як-от: деркачів, перепілок, куликів, курочок — можна було викосити косою з трав або впіймати.

Кожен кущик, горбок, долина, стежечка — усе це йому знайоме.

Прокинулися ліс, поле, і дорога

Слово може стати і ніжною запашною квіткою і живою водою і гострим ножем і розжареним залізом і брудом.

А тим часом місяць пливе оглядать і небо і зорі і землю і море та глянуть на люди що вони говорять щоб Богові вранці про те розказати.

Усі зібралися в низенькій але досить просторій рубці штурмана-механіка дивилися завороженими очима на блискучі важелі широкі пульти.

Сміється небо і вершини підкови згублені в полях і хміль повитий на балконі і місяць в синіх небесах.

Усе на світі неземними узами чебрець і сніг журавку і печаль єднає мудро благовісна музика. 

Сонечко встає, і в росі трава.

І знов прийшла весна-красна, і знов зазеленіло поле, і розвилася верба рясна.

По діброві вітер виє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до самого долу.

Тиша... Блакить... Сонце...

Спустився вечір, і гірські хребти заблищали.

У повітрі пахло розквітлими садами, молодими травами, зігрітою землею.

Пролітають над слободою то журавлині ключі, то косяки диких гусей.

На села, ниви і поля веселе сонце ллє проміння.

І дзвенить вітерець, і листочки тріпочуться ніжно.

У її словах не було ні фальші, ні лукавості, ні хитрування.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій і вербовій ко­рі, у старих пеньках, у болотній воді.

Жінкам добирають елегантні, не дуже яскраві квіти, як-от: троян­ди, тюльпани, гвоздики.

Усе його цікавило: дорога, ліс, звірі.

Усе навколо: дерева, птахи, люди сповнене весняної пружності.

Ми відвідали не тільки музей, а й встигли побувати в картинній галереї.

Голубі сині фіолетові пасма хмар снувались над горами.

Полум'я билося на вітрі птахом величезним червоним .

Рівна прозора проста до геніальності нота з’єднує віки.

Мати зажурена заклопотана сумна.

Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи.

Весною усе прокидалось та цвіло і пахло навкруги.

Під вікном у нас на травичці жили в рукавичці жабка, мишка і півник.

Протоптані від хати стежки бігли в усі боки до школи, до кри­ниці, до ставка.

Білою сніговою ковдрою були вкриті хати, дерева, поля, дороги.

Облетіли вже клени, каштани і яблуні.

Будь майстром, постом, художником в улюбленій справі.

У руку взяв зерно важке і повне й кинув у землю.

Чорна ніч спливала з чорного неба на чорну землю.

Польова дорога вела до густого соснового бору.

Між галузками кущів метушилися й цвірінькали горобці.

1А 2В 3Д 4Б

1Б 2А 3Г 4В

1В 2Д 3Б 4А

1Д 2А 3Б 4Г

1Г 2Б 3В 4Д

1А 2Б 3В 4Г

1Г 2А 3В 4Д

1Б 2В 3А 4Д

1В 2Д 3Б 4А

1Д 2Г 3А 4Б

1Б 2А 3В 4Г

1А 2Б 3Д 4В

1Б 2В 3Д 4А

1А 2Д 3Г 4Б

1Д 2А 3В 4Б