Контрольна робота "Складнопідрядне речення"

Складне речення,частини якого з'єднані за допомогою інтонації(Без сполучників або сполучних слів).

Складне речення,частини якого є синтаксично нерівноправними та з'єднані за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів

 Складне речення,частини якого з'єднані сполучниками сурядності.

Шепочеться діброва, та вечірні пливуть небеса.

Хлопці і купалися, і дрімали, а сонце ще високо стояло.

Осінній день короткий, але сьогодні він згасав надто повільно.

Говорять, що матері сльози гарячі і тверде, міцнеє коріння проймають.

Але Маланка знала, до чого воно йдеться.

Як подвір’я загоготало громом, всі в залі потягнулись до вікон.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою. 

Гасли вікна, бо вже синій день дивився крізь намерзлі шибки до кожної хати.

Буря розчахнула стару, напівзасохлу акацію, що росла біля сіней.

Нам дивно, що ви сюди заїхали. 

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

Вони жили так, начебто гойдалися на кониках з дитячого майданчика.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Ніхто не знає, де кого доля чекає.

В важкі хвилини скорбі та недуг я тихо йшов, куди гляділи очі. 

Вони танцювали доти, доки зовсім потомились. 

Я люблю, як, буває, осінню пахне яблуками в хаті.

Фрося примовкла і задивилась удаль, на обрій, де пломеніла яскрава зірка.

Не було, мабуть, кращої людини на світі, як дідусь.

Треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселять.

Якщо Іван почне читати літературу, його мова стане милозвучніше.

А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Не може при добрі той жить, хто хоче злу й добру служить.

Там, де сяють верби з-за гори, над водою гнуться явори.

Хоч я і виконав завдання, все одно отримав погану оцінку.

Виходить, уже не мертвий ліс, бо лебеді принесли на своїх крилах весну й життя.

Та довгий ще мені пройти судилось, щоб молодість догнати, заблукану в полях.

Часом Десна розливалася так пишно, що у воді потопали не тільки ліси й сінокоси.

Кричали по дворах горласті півні, ніби поздоровляли господарів з Новим роком.

Молоді, чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки.

Мене одразу ж потягло вперед, бо позаду, за головами дорослих, нічого не було видно.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробида арфу золоту.

Коли Соломія примостилася на плоті, Остап одіпхнув його од берега й тоді скочив.

 І вже чув композитор, як народжується пісня.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Дівчина, обсипана квітами, іде, немов пливе лебедонька в воді

Вода стояла на луках, скільки бачило око.

(Таким),  [ ]

 [ ], ()

[ ], (яка )

( ),  [яка]