Особливості становлення взаємин дошкільника

світ дитинства є світом учнів, вихованців, а світ дорослих є світом учителів і вихователів. Зміст взаємодії транслюється тільки в одному напряму - від дорослих до дітей;

світ дорослих завжди нав'язує свої закони світу дітей, світ дітей завжди є беззахисним щодо світу дорослих, він ніяк і ніколи не впливає на нього;

контроль світу дорослих розгля­дається як необхідний елемент навчання і виховання, він забезпечує вимушену асиміляцію світу дітей світом дорослих;

світ дитинства є частиною світу дорослих, його несамостійним додатком, частиною, що є нерівноцінною цілому та підпорядкована йому;

тонке проникнення у душу дитини, яка пізнає світ й утверджує себе в ньому

слабка структурованість складної системи відно­шень суспільства, держави і конкретних дорослих людей з дітьми, тобто системи взаємовідносин "дорослий-дитина", "дитина - дорослий" на суспільному, державному та інди­відуальному рівнях.

"усе залежить від виховання у дитинстві", і власне саме вихован­ня людини відбувається тільки в людському середовищі.

передбачає збереження унікальної провідної діяльності дошкільного віку, з поступовим її ускладненням і літичним переходом до нової, більш складної навчальної діяльності

це вищий щабель розвитку, коріння якого проросли в попередньому ґрунті

це полікомпонентний утвір, ефектив­ність якого залежить від реалізації таких його чинників, як наступність, спадкоємність, перспективність і готовність. У такому розумінні неперервна освіта відкриває можливості для досягнення цілісності й наступності в навчанні й ви­хованні, перетворення освіти у процес, що триває все жит­тя

особливий простір, на основі якого виникають міжособистісні стосунки.

це складне поліструктурне, поліфункціональне соціальне утворення, що відображає закономірності існу­вання та розвитку спілкування, взаємодії, стосунків у пре­дставників певної вікової групи.

випадкова група дітей одного віку

об'єднання існує за визначеними законами й правилами

це такі стосунки, у яких мотив одного суб'єкта та дієвого з ним іншого суб'єкта набуває особистісного змісту: "значення для мене".

є регуляторами ігрових ситуацій, коли конфлікти з приводу сценарію та розподілу перших ролей у грі вирішуються дитиною на користь друга та виявляються у прагненні поступитись.

пов'язані з навчанням та працею, засвоюються у дитячій групі під безпосереднім керівництвом і контролем з боку дорослого, який санкціонує певні взірці поведінки

представлені у вигляді ролей, норм, цінностей, які визначають притаманні особливості певної культури спільної діяльності та її технології. Ці стосунки є тим матеріалом, на основі чого відбувається процес соціалізації дитини.

пов'язані з навчанням та працею, засвоюються у дитячій групі під безпосереднім керівництвом і контролем з боку дорослого, який санкціонує певні взірці поведінки, наприклад, "черговий повинен бути охайним і уважним", "на заняттях

переважно самодіяльні, тобто складаються поза безпосереднім впливом дорослого.

сформованість комунікативно-мовленнєвої компетентності, завдяки якій дошкільник вільно виявляє свої бажання, наміри, а також пояснює смисл своїх дій, вчинків за допомогою вербальних і невербальних засобів.

певні особистісні якості дитини. Залежно від мікроклімату в дитячому товаристві виникає потреба в тій чи тій якості, що допо­магає дитині адаптуватись у середовищі однолітків і від­чувати емоційне благополуччя.

Гнучкість у стосунках, уміння пристосовуватись до ситуації

динамічне соціально-культурне автономне утворення, зі своїми морально-правовими нормами, мовленнєвим апаратом, своїм фольклорним надбанням та ігровим комплексом;

невід’ємна складова людського суспільства. Індивідуальний розвиток дитини відбувається не в соціальному вакуумі, а в багатоплановому спілкуванні зі світом дорослих і однолітків

дитячий світ, світ унікальної культури.

особлива система дитячих уявлень про світ, цінності, моделі поведінки і спілкування, своєрідна культура, що існує за власними специфічними й самобутніми законами, хоча й у полі загальної культури.

культуроохоронна функція

Дитячий фольклор

прогностична функція

Естетичні уявлення

психотерапевтична функція

провідною причиною озна­ченого є слабка структурованість складної системи відно­шень суспільства, держави і конкретних дорослих людей з дітьми, тобто системи взаємовідносин "дорослий-дитина", "дитина - дорослий" на суспільному, державному та інди­відуальному рівнях.

"Я з тривогою все більше переконувався, що в роки дитинства в багатьох - навіть у найкращих - вихова­телів людина (вихованець) виявляє себе надто однобічно: про те, хороший чи поганий вихованець, вихователь до­ходить висновку на підставі того, як він виконує норми й вимоги порядку: чи слухняний, чи не порушує правил поведінки.

Унікальність і самобутність дошкільного дитинства зберігається за умови гуманістичної парадигми навчання і виховання, "центрованої на світі дитинства"

передбачає збереження на перших етапах навчання особисто-інтимного спілкування учителя з учнями, це лагідно-довірливе гуманне ставлення до дитини, яка щойно ввійшла в новий колектив, вступила в нову соціальну позицію, що зветься "учень", "школяр".

передбачає збереження унікальної провідної діяльності дошкільного віку, з поступовим її ускладненням і літичним переходом до нової, більш складної навчальної діяльності, яка вимагає від дитини довільності всіх психічних процесів.

передбачає формування у дітей певного ставлення до школи

усвідомлений стан організму до сприйняття певної нової діяльності, нової інформації, який запобігає виникненню кризових явищ.