Складне речення. Речення з прямою мовою

 за допомогою сполучників сурядності

  за допомогою сполучних слів та сполучників підрядності

  за допомогою інтонації, тобто без сполучників чи сполучних слів

за допомогою сполучних слів

 речення з однорідною підрядністю

 речення з неоднорідною підрядністю

послідовною підрядністю

2

3

4

5

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

з різними видами зв"язку

Розцвітає людина в щасті, а не в журбі.

Тебе нема, і дні - як ночі, і сад хитається в журбі.

І кожен фініш - це, по суті, старт.

У літописців є найстрашніша зброя - замовчування.

Складносурядні та складнопідрядні

Сполучникові та безсполучникові

Прості та складні

Повні та неповні

Сполучникові та безсполучникові

Прості та складні

Складносурядні та складнопідрядні

Поширені та непоширені

Верби схилившись над тихим Дінцем розчісують коси зелені.

Липневий день мандрує пішки казки нашіптує малечі.

На заході ще жевріло небо а в степу вже заходила ніч.

Зранку ми почали непокоїтися й обговорювати можливі перешкоди.

...тому вирішили зробити привал.

...за якою розкинувся негустий ліс.

...щоб зупинитися там на ночівлю.

....коли вже починало смеркати.

...і соняхи сіяли золотом.

...дарма що шуліка висів у небі.

...сповіщали про наближення дощу.

...навіть хлопчаки їх не лякали.

1

2

3

4

кома між частинами складносурядного речення

кома між частинами безсполучникового речення

кома між однорідними членами речення

кома при відокремленому означенні

... щоб побачити в ній своє відображення.

....і заспівали коники в соковитій траві.

....а ранкове сонце визирнуло із-за хмар.

...намагаючись дістати її своїм гіллям

"Це моя наречена. Погуляємо взимку на нашому весіллі, якщо будемо живі й здорові",− усміхнувся до них Сагайдачний.

"Сідай, пане полковнику",− промовив чернець. − "Прости мене сам і проси простити все наше славне товариство"

У грудях б'ються вдячності акорди, вуста шепочуть: "Дякую, Господь!"

"Не біда,−поет відмовив,− як ти й сам з дороги звернеш, бо, як рими повтікають, ти мені їх не завернеш".

і мама нас насварила

і пішли гуляти

захопившись грою

тому боялися іти до школи

просте

складносурядне

складнопідрядне

безсполучникове

Відомо, що саме сила волі і бажання виграти часто дають змогу слабшим перемагати сильніших.

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї жити.

Я люблю, коли в листя зелене дерева одягає весна, і під вітром хитаються клени, і співає в квітках далина.

Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них зробила золотую арфу.

Скільки людського щастя розбилося тільки від того, що одне з двох своєчасно не вимовило слівця "пробач".

Пам’ятай, що книги — це тисячолітня мудрість людини. 

Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях — єдиний із можливих. 

 Народу, що втратив мову, більше нічого вже втрачати. 

Учені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі складався з 130-140 тис. томів.

Вже як ішли в поле, сусід казав хлопцеві: «Перебрався б ти до нас!»

«Хтось нетутешній, — бурчав крізь зуби. — Іч, іроди! Двоє, видать, були. Не тайгові — тайгові не порушать закону».

«З тобою мова буде потім, — сказав Іван. — а я служу революції, Інтернаціоналу».

Запала тиша, як в страшному сні, Горбань сказав: «Причому тут пісні?»

Марія просить: «Корнію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко. Вигодуємо, і на Різдво ковбаска буде».

Нема Січі: очерети у Дніпра питають: «Де-то наші діти ділись, де вони гуляють?»

Мама довго мовчить, потім зітхає і каже: «Вона любила твого тата. А ти на нього схожий…»

Подивився на чисту пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: «Судив і присуд виконав я — Григорій Многогрішний. А за що — цей пес сам знає».

«Цирк?……перепитав Оверко, — Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, ще троє рід носять».

«Ти, Михайло, — кажу, — хоч би разочок на неї глянув, Бач. як вона до тебе світиться».

«Денисе, відтепер кажи: пройшов Крим, Рим і будапештські труби» — не втримався Хаєцький.

«О Лавріне, ти переміг мене, — сказав схвильовано Крауз: — Я хотів просити тебе про дочку».

«Гриміла наша мінометна і гриміти буде!», — запевнили товариші Васю на прощання.

Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, подивися на кошару».

Котився віночок по полю, просився у женчиків додому — «Возьміте мене, женчики, з собою та занесіть мене до господаря в стодолу»,

перед прямою мовою;

після прямої мови;

усередині прямої мови;

немає слів автора;

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.