складнопідрядне речення

Хлопці із запорозьких паланок і Гетьманщини охоче йшли на Січ, щоб стати справжніми козаками-лицарями.

 Українська нація зобов’язана жінкам-козачкам тим, що виробився яскравий національний жіночий характер.

Козаки лише в скрутних воєнних обставинах могли вживати конину, бо це суперечило традиційним церковним звичаям .

Існують джерела, у яких перші згадки про Кам’янець-Подільську фортецю датуються ще XІ-XІІ століттям.

Остап одійшов од хати далі, щоб не привертати уваги птахів, примостився під хлівцем і, гріючись на сонці, дивився на них.

Ніч тоді чорна стояла, ніби хто очі зіркам повиколював.

Коли човен стукнувся боком об чийсь дерев’яний хлів, Орчик, звівшись, кинув курку на стріху.

Цілий день лелеки тільки те й робили, що товклись на хаті.

Хоч і попідростали лелеки, а літати зовсім не вміють.

Якщо лелека літала на торфовисько чи на річку, то на гнізді залишався лелека.

Сірий заєць любив весну за те, що з настанням теплих днів для нього рідною хатою ставав увесь білий світ.

Нарешті лелеки обліпили хату так, що вона побіліла й зверху.

 Не знаю, чи побачу вас…

 Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.

Боюсь на тебе подивитись, бо таких очей не можна не боятись

Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.

Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли

Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова.

Мов, немов, ніби.  

 І, а, але, то, чи. 

Коли, якщо, перед тим як.

Для того щоб, що, куди.

 Надворі стало ясно, хоч голки збирай

Як тільки сонце перестало пекти, взялися дівчата за руки і стали співать пісень

Лунає гомін людських голосів, бо і вночі тут не припиняється робота.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Де є життя, там є надія.

І вже чув композитор, як народжується пісня.

Дзвенить кришталеве джерело, що вийшло з глибини земної.

 Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

 Старайся прожити в світі так, щоб залишити добру пам'ять

І де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила..

Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

Я сідаю на горбок, щоб ключі журавлині зустріти.

 Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу пухку ковдру

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Мабуть, почну писати, коли настане слушна мить.

і ніхто з них не бажав покидати його.

 і не знали лиха й біди.

які любили землю й працю на ній.

серед розкішної української природи