Рядок слів, у вимові кожного з яких спостерігається явище уподібнення приголосних
Лише із запозичених слів складається рядок
Слова, у коренях кожного з яких пишеться і, складають рядок
Літер більше, ніж звуків у слові
Орфографічна помилка допущена в слові
Суфіксальним способом утворене слово
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Цей зубр був немолодий. (2) Він пам’ятав, як умирав його батько — вожак великого табуна. (3) Як звичайно, їх вислідили собаки. (4) Задзявкотіли, зняли лемент. (5) Його батько відігнав зубрих з дітьми. (6) Він стояв чолом до стрільців, поки його не поцілили в око. (7) Табун утікав і россіювався. (8) Коли куля зачепила й друге око, батько почав відступати й наткнувся на свою зубриху. (За Б. Харчуком)
Іменник, що вживається тільки в однині, є в реченні
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Цей зубр був немолодий. (2) Він пам’ятав, як умирав його батько — вожак великого табуна. (3) Як звичайно, їх вислідили собаки. (4) Задзявкотіли, зняли лемент. (5) Його батько відігнав зубрих з дітьми. (6) Він стояв чолом до стрільців, поки його не поцілили в око. (7) Табун утікав і россіювався. (8) Коли куля зачепила й друге око, батько почав відступати й наткнувся на свою зубриху. (За Б. Харчуком)
Вставною конструкцією є
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Цей зубр був немолодий. (2) Він пам’ятав, як умирав його батько — вожак великого табуна. (3) Як звичайно, їх вислідили собаки. (4) Задзявкотіли, зняли лемент. (5) Його батько відігнав зубрих з дітьми. (6) Він стояв чолом до стрільців, поки його не поцілили в око. (7) Табун утікав і россіювався. (8) Коли куля зачепила й друге око, батько почав відступати й наткнувся на свою зубриху. (За Б. Харчуком)
Прикладка є в реченні
Прочитайте текст і виконайте завдання.
(1) Цей зубр був немолодий. (2) Він пам’ятав, як умирав його батько — вожак великого табуна. (3) Як звичайно, їх вислідили собаки. (4) Задзявкотіли, зняли лемент. (5) Його батько відігнав зубрих з дітьми. (6) Він стояв чолом до стрільців, поки його не поцілили в око. (7) Табун утікав і россіювався. (8) Коли куля зачепила й друге око, батько почав відступати й наткнувся на свою зубриху. (За Б. Харчуком)
Складнопідрядним з підрядним з’ясувальним є речення
Усі іменники мають однакові закінчення в рядку
Географічні назви, від яких можна утворити прикметники, що закінчуються на -ський, складають рядок
Через дефіс пишуться займенники рядка
Рядок займенників, кожен з яких змінюється так само як прикметники
Дієприкметник є означенням у реченні
Ознаку предмета означають прислівники в рядку
Протиставний сполучник ужито в реченні
Речення з часткою ж (же), яка пишеться окремо
Складне речення
Простий дієслівний присудок виражений дієсловом стати в реченні
Конструкція з порівняльним сполучником не відокремлюється комами в реченні
Протиставне складносурядне речення
Правильно розставлено розділові знаки у складнопідрядному реченні
Установіть відповідність між дієприслівниками та їх характеристиками
Характеристика дієприслівників
1 дієприслівник доконаного виду, утворений від дієслова відзначити
2 дієприслівник недоконаного виду, утворений від дієслова відзначати
3 дієприслівник доконаного виду, утворений від дієслова розв’язати
4 дієприслівник недоконаного виду, утворений від дієслова розв’язувати
Приклади
А розв’язавши задачу
Б відзначаючи ювілей
В розв’язана мною складна задача
Г розв’язуючи заплутані вузли
Д відзначивши важливість проблеми
Установіть відповідність між реченнями і значеннями вжитих в них вставних слів
Значення вставних слів
1 впевненість
2 емоційні відчуття
3 зв’язок думки з попереднім повідомленням
4 привертання уваги читача
Приклади
А Побужжя йде, Волинь і наддністрянці, а там, диви, обізветься й Дніпро.
Б На жаль, частіше доводиться інструкції штудіювати.
В Отже, лелека переламав крило, а тому й не зумів одлетіти до вирію в кінці серпня.
Г Ніколи, звичайно ж, не було на цьому військовому судні закоханої пари.
Д Кажуть, у калині материна любов і мудрість.
Визначте, якою частиною мови виражені головні слова у словосполученнях
Головне слово у словосполученні Приклади
1 іменник А учора приїхали
2 прикметник Б третій від вулиці
3 займенник В нікому з вас
4 дієслово Г схожий на батька
Д їхня пропозиція
Визначте розряди прислівників
Розряди прислівників Приклади
1 місця А зовсім сухий, значно краще, ледь помітний
2 часу Б зробив на зло, подарував на пам’ять, сказав навмисне
3 мети В лежить насподі, жив далеко, росте скрізь
4 міри Г відомий здавна, повторював щоразу, сиділи допізна
Д утік з переляку, крикнув згарячу, налетів зосліпу
Визначте, якою частиною мови є виділені слова у реченні (цифра позначає наступне слово). Було це в (1) лісах над Сулою, де (2) дзвінко (3) булькають у воду (4) важкі жолуді.
1 А іменник
2 Б займенник
3 В прикметник
4 Г дієслово
Д прислівник
Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
Точна система чи велика авантюра?
(1-3) «Підключайтесь до Інтернету! — закликають нас численні рекламні модулі,— погодинний доступ, нічний доступ, необмежений доступ. Це море інформації до ваших послуг! Бізнес та розвага! Без цього вам не обійтися!»
(4-10) Звісно, не обійтися: як і колишні безглузді намагання довести, що можна прожити без радіо, без телебачення, без відео, так і намагання деяких сучасних «критиків» відмовити Інтернету в будь-якій корисності просто не мають підстав. Це, звісно, лише страх перед новим та незнаним. Сучасна людина не може без великого валу інформації; у кінці XX століття «інформація» та «повітря» стали для людини майже синонімами. А Інтернет — це дійсно море інформації. Він існуватиме, незважаючи на істерики й страхи перед фантомом «всепоглинаючого техносу» і пов’язаних з ним морального зубожіння та наступом уніфікації.
(11-12) Утім, здається, «рятувати» цю систему слід не від її ворогів, а від її надто палких прихильників, бо ж протилежна крайність, як відомо,— це просто палиця з іншого боку.
(13-16) Сітка обміну інформацією Інтернет утворювалася поступовим поєднанням в одну мережу кількох інформативних сіток. Процес тривав від кінця сімдесятих, упродовж вісімдесятих і не припиняється й нині: до мережі підключаються все нові й нові домени, сотні серверів і десятки тисяч користувачів.
(17-23) Інтернет повинен був полегшити процес обміну потрібною інформацією між найвіддаленішими користувачами, уможливити для кожного доступ до всіх можливих баз даних, тобто до всіх різновидів знань, накопичених людством. Кожен ресурсний домен (університет, бібліотека, видавництво), пропонуючи свою інформацію, представляє її у вигляді електронних сторінок і розміщує їх на одному з вузлових серверів. Будь-який користувач, котрий звертається до адреси сервера і виконує процедуру доступу (вільний доступ або платний доступ), отримує необхідну інформацію у потрібній йому кількості — схема виглядає простою і майже досконало ефективною.
(24-38) Проблема Інтернету полягає саме в його досконалості як інформативної сітки. Його надефективність робить малоефективною саму процедуру пошуку. В Інтернеті можна знайти найрізноманітнішу інформацію, але «ту що потрібно» — майже ніколи, через Інтернет можна отримати все, що завгодно, але шанс отримати корисне «тут і тепер» мізерно малий. Це не лише проблема недолугого користувача, який банально не знає, як користуватися мережею. Якраз навпаки, «наївний», «невинний» користувач, котрому не відомі міріади імен пошукових серверів і котрий припинить свій пошук, вдовольнившись наближеною до потрібної йому інформацією, має більше шансів на «виживання» в інформативному просторі Інтернет: його не буде спокушено подальшою «грою в пошук», блуканням серед адрес, котрі відкриватимуть все нові й нові сторінки, переглядом списків, котрі пропонують сотні й тисячі джерел — сотні тисяч сторінок, котрі мережа готова одразу ж надати у користування і якими годі ефективно скористатися саме через їх кількість. Знаходження справді потрібної інформації в мережі вважаємо скоріше за випадковість (рідкісну удачу), ніж за правило. І не людина володіє сіткою, а сітка — людиною. Процес «отримання інформації» зводиться майже до безплідного і виснажливого «перегляду» інформації в «списку», котрий неможливо осмислити.
(39-40) Людство несподівано опинилося в такій інтелектуальній ситуації, котра не може бути адекватно осягнута за допомогою фактично присутнього людського інтелекту.
(41-45) Єдиною стратегією «виживання» в інформаційній мережі Інтернет є, здається, обмеження власного знання. Уникнути «ефекту перенасичення» можна лише відмовляючись від претензії на точну, адекватну поінформованість. Парадоксально, але рятівним буде переконування себе самого в досконалості, повноті, відповідності інформації, що її пропонує пошуковий сервер, довіра до адреси, за якою чатує на нас випадковість.
Мовна ознака, наявна в тексті, що свідчить про його стильову приналежність
Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
Точна система чи велика авантюра?
(1-3) «Підключайтесь до Інтернету! — закликають нас численні рекламні модулі,— погодинний доступ, нічний доступ, необмежений доступ. Це море інформації до ваших послуг! Бізнес та розвага! Без цього вам не обійтися!»
(4-10) Звісно, не обійтися: як і колишні безглузді намагання довести, що можна прожити без радіо, без телебачення, без відео, так і намагання деяких сучасних «критиків» відмовити Інтернету в будь-якій корисності просто не мають підстав. Це, звісно, лише страх перед новим та незнаним. Сучасна людина не може без великого валу інформації; у кінці XX століття «інформація» та «повітря» стали для людини майже синонімами. А Інтернет — це дійсно море інформації. Він існуватиме, незважаючи на істерики й страхи перед фантомом «всепоглинаючого техносу» і пов’язаних з ним морального зубожіння та наступом уніфікації.
(11-12) Утім, здається, «рятувати» цю систему слід не від її ворогів, а від її надто палких прихильників, бо ж протилежна крайність, як відомо,— це просто палиця з іншого боку.
(13-16) Сітка обміну інформацією Інтернет утворювалася поступовим поєднанням в одну мережу кількох інформативних сіток. Процес тривав від кінця сімдесятих, упродовж вісімдесятих і не припиняється й нині: до мережі підключаються все нові й нові домени, сотні серверів і десятки тисяч користувачів.
(17-23) Інтернет повинен був полегшити процес обміну потрібною інформацією між найвіддаленішими користувачами, уможливити для кожного доступ до всіх можливих баз даних, тобто до всіх різновидів знань, накопичених людством. Кожен ресурсний домен (університет, бібліотека, видавництво), пропонуючи свою інформацію, представляє її у вигляді електронних сторінок і розміщує їх на одному з вузлових серверів. Будь-який користувач, котрий звертається до адреси сервера і виконує процедуру доступу (вільний доступ або платний доступ), отримує необхідну інформацію у потрібній йому кількості — схема виглядає простою і майже досконало ефективною.
(24-38) Проблема Інтернету полягає саме в його досконалості як інформативної сітки. Його надефективність робить малоефективною саму процедуру пошуку. В Інтернеті можна знайти найрізноманітнішу інформацію, але «ту що потрібно» — майже ніколи, через Інтернет можна отримати все, що завгодно, але шанс отримати корисне «тут і тепер» мізерно малий. Це не лише проблема недолугого користувача, який банально не знає, як користуватися мережею. Якраз навпаки, «наївний», «невинний» користувач, котрому не відомі міріади імен пошукових серверів і котрий припинить свій пошук, вдовольнившись наближеною до потрібної йому інформацією, має більше шансів на «виживання» в інформативному просторі Інтернет: його не буде спокушено подальшою «грою в пошук», блуканням серед адрес, котрі відкриватимуть все нові й нові сторінки, переглядом списків, котрі пропонують сотні й тисячі джерел — сотні тисяч сторінок, котрі мережа готова одразу ж надати у користування і якими годі ефективно скористатися саме через їх кількість. Знаходження справді потрібної інформації в мережі вважаємо скоріше за випадковість (рідкісну удачу), ніж за правило. І не людина володіє сіткою, а сітка — людиною. Процес «отримання інформації» зводиться майже до безплідного і виснажливого «перегляду» інформації в «списку», котрий неможливо осмислити.
(39-40) Людство несподівано опинилося в такій інтелектуальній ситуації, котра не може бути адекватно осягнута за допомогою фактично присутнього людського інтелекту.
(41-45) Єдиною стратегією «виживання» в інформаційній мережі Інтернет є, здається, обмеження власного знання. Уникнути «ефекту перенасичення» можна лише відмовляючись від претензії на точну, адекватну поінформованість. Парадоксально, але рятівним буде переконування себе самого в досконалості, повноті, відповідності інформації, що її пропонує пошуковий сервер, довіра до адреси, за якою чатує на нас випадковість.
Автор вбачає парадоксальність ситуації пошуку інформації в Інтернеті
Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
Точна система чи велика авантюра?
(1-3) «Підключайтесь до Інтернету! — закликають нас численні рекламні модулі,— погодинний доступ, нічний доступ, необмежений доступ. Це море інформації до ваших послуг! Бізнес та розвага! Без цього вам не обійтися!»
(4-10) Звісно, не обійтися: як і колишні безглузді намагання довести, що можна прожити без радіо, без телебачення, без відео, так і намагання деяких сучасних «критиків» відмовити Інтернету в будь-якій корисності просто не мають підстав. Це, звісно, лише страх перед новим та незнаним. Сучасна людина не може без великого валу інформації; у кінці XX століття «інформація» та «повітря» стали для людини майже синонімами. А Інтернет — це дійсно море інформації. Він існуватиме, незважаючи на істерики й страхи перед фантомом «всепоглинаючого техносу» і пов’язаних з ним морального зубожіння та наступом уніфікації.
(11-12) Утім, здається, «рятувати» цю систему слід не від її ворогів, а від її надто палких прихильників, бо ж протилежна крайність, як відомо,— це просто палиця з іншого боку.
(13-16) Сітка обміну інформацією Інтернет утворювалася поступовим поєднанням в одну мережу кількох інформативних сіток. Процес тривав від кінця сімдесятих, упродовж вісімдесятих і не припиняється й нині: до мережі підключаються все нові й нові домени, сотні серверів і десятки тисяч користувачів.
(17-23) Інтернет повинен був полегшити процес обміну потрібною інформацією між найвіддаленішими користувачами, уможливити для кожного доступ до всіх можливих баз даних, тобто до всіх різновидів знань, накопичених людством. Кожен ресурсний домен (університет, бібліотека, видавництво), пропонуючи свою інформацію, представляє її у вигляді електронних сторінок і розміщує їх на одному з вузлових серверів. Будь-який користувач, котрий звертається до адреси сервера і виконує процедуру доступу (вільний доступ або платний доступ), отримує необхідну інформацію у потрібній йому кількості — схема виглядає простою і майже досконало ефективною.
(24-38) Проблема Інтернету полягає саме в його досконалості як інформативної сітки. Його надефективність робить малоефективною саму процедуру пошуку. В Інтернеті можна знайти найрізноманітнішу інформацію, але «ту що потрібно» — майже ніколи, через Інтернет можна отримати все, що завгодно, але шанс отримати корисне «тут і тепер» мізерно малий. Це не лише проблема недолугого користувача, який банально не знає, як користуватися мережею. Якраз навпаки, «наївний», «невинний» користувач, котрому не відомі міріади імен пошукових серверів і котрий припинить свій пошук, вдовольнившись наближеною до потрібної йому інформацією, має більше шансів на «виживання» в інформативному просторі Інтернет: його не буде спокушено подальшою «грою в пошук», блуканням серед адрес, котрі відкриватимуть все нові й нові сторінки, переглядом списків, котрі пропонують сотні й тисячі джерел — сотні тисяч сторінок, котрі мережа готова одразу ж надати у користування і якими годі ефективно скористатися саме через їх кількість. Знаходження справді потрібної інформації в мережі вважаємо скоріше за випадковість (рідкісну удачу), ніж за правило. І не людина володіє сіткою, а сітка — людиною. Процес «отримання інформації» зводиться майже до безплідного і виснажливого «перегляду» інформації в «списку», котрий неможливо осмислити.
(39-40) Людство несподівано опинилося в такій інтелектуальній ситуації, котра не може бути адекватно осягнута за допомогою фактично присутнього людського інтелекту.
(41-45) Єдиною стратегією «виживання» в інформаційній мережі Інтернет є, здається, обмеження власного знання. Уникнути «ефекту перенасичення» можна лише відмовляючись від претензії на точну, адекватну поінформованість. Парадоксально, але рятівним буде переконування себе самого в досконалості, повноті, відповідності інформації, що її пропонує пошуковий сервер, довіра до адреси, за якою чатує на нас випадковість.
Синоніми до слова фантом
Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
Точна система чи велика авантюра?
(1-3) «Підключайтесь до Інтернету! — закликають нас численні рекламні модулі,— погодинний доступ, нічний доступ, необмежений доступ. Це море інформації до ваших послуг! Бізнес та розвага! Без цього вам не обійтися!»
(4-10) Звісно, не обійтися: як і колишні безглузді намагання довести, що можна прожити без радіо, без телебачення, без відео, так і намагання деяких сучасних «критиків» відмовити Інтернету в будь-якій корисності просто не мають підстав. Це, звісно, лише страх перед новим та незнаним. Сучасна людина не може без великого валу інформації; у кінці XX століття «інформація» та «повітря» стали для людини майже синонімами. А Інтернет — це дійсно море інформації. Він існуватиме, незважаючи на істерики й страхи перед фантомом «всепоглинаючого техносу» і пов’язаних з ним морального зубожіння та наступом уніфікації.
(11-12) Утім, здається, «рятувати» цю систему слід не від її ворогів, а від її надто палких прихильників, бо ж протилежна крайність, як відомо,— це просто палиця з іншого боку.
(13-16) Сітка обміну інформацією Інтернет утворювалася поступовим поєднанням в одну мережу кількох інформативних сіток. Процес тривав від кінця сімдесятих, упродовж вісімдесятих і не припиняється й нині: до мережі підключаються все нові й нові домени, сотні серверів і десятки тисяч користувачів.
(17-23) Інтернет повинен був полегшити процес обміну потрібною інформацією між найвіддаленішими користувачами, уможливити для кожного доступ до всіх можливих баз даних, тобто до всіх різновидів знань, накопичених людством. Кожен ресурсний домен (університет, бібліотека, видавництво), пропонуючи свою інформацію, представляє її у вигляді електронних сторінок і розміщує їх на одному з вузлових серверів. Будь-який користувач, котрий звертається до адреси сервера і виконує процедуру доступу (вільний доступ або платний доступ), отримує необхідну інформацію у потрібній йому кількості — схема виглядає простою і майже досконало ефективною.
(24-38) Проблема Інтернету полягає саме в його досконалості як інформативної сітки. Його надефективність робить малоефективною саму процедуру пошуку. В Інтернеті можна знайти найрізноманітнішу інформацію, але «ту що потрібно» — майже ніколи, через Інтернет можна отримати все, що завгодно, але шанс отримати корисне «тут і тепер» мізерно малий. Це не лише проблема недолугого користувача, який банально не знає, як користуватися мережею. Якраз навпаки, «наївний», «невинний» користувач, котрому не відомі міріади імен пошукових серверів і котрий припинить свій пошук, вдовольнившись наближеною до потрібної йому інформацією, має більше шансів на «виживання» в інформативному просторі Інтернет: його не буде спокушено подальшою «грою в пошук», блуканням серед адрес, котрі відкриватимуть все нові й нові сторінки, переглядом списків, котрі пропонують сотні й тисячі джерел — сотні тисяч сторінок, котрі мережа готова одразу ж надати у користування і якими годі ефективно скористатися саме через їх кількість. Знаходження справді потрібної інформації в мережі вважаємо скоріше за випадковість (рідкісну удачу), ніж за правило. І не людина володіє сіткою, а сітка — людиною. Процес «отримання інформації» зводиться майже до безплідного і виснажливого «перегляду» інформації в «списку», котрий неможливо осмислити.
(39-40) Людство несподівано опинилося в такій інтелектуальній ситуації, котра не може бути адекватно осягнута за допомогою фактично присутнього людського інтелекту.
(41-45) Єдиною стратегією «виживання» в інформаційній мережі Інтернет є, здається, обмеження власного знання. Уникнути «ефекту перенасичення» можна лише відмовляючись від претензії на точну, адекватну поінформованість. Парадоксально, але рятівним буде переконування себе самого в досконалості, повноті, відповідності інформації, що її пропонує пошуковий сервер, довіра до адреси, за якою чатує на нас випадковість.
Яким є хід міркувань автора в рядках (24–38)?
Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.
Точна система чи велика авантюра?
(1-3) «Підключайтесь до Інтернету! — закликають нас численні рекламні модулі,— погодинний доступ, нічний доступ, необмежений доступ. Це море інформації до ваших послуг! Бізнес та розвага! Без цього вам не обійтися!»
(4-10) Звісно, не обійтися: як і колишні безглузді намагання довести, що можна прожити без радіо, без телебачення, без відео, так і намагання деяких сучасних «критиків» відмовити Інтернету в будь-якій корисності просто не мають підстав. Це, звісно, лише страх перед новим та незнаним. Сучасна людина не може без великого валу інформації; у кінці XX століття «інформація» та «повітря» стали для людини майже синонімами. А Інтернет — це дійсно море інформації. Він існуватиме, незважаючи на істерики й страхи перед фантомом «всепоглинаючого техносу» і пов’язаних з ним морального зубожіння та наступом уніфікації.
(11-12) Утім, здається, «рятувати» цю систему слід не від її ворогів, а від її надто палких прихильників, бо ж протилежна крайність, як відомо,— це просто палиця з іншого боку.
(13-16) Сітка обміну інформацією Інтернет утворювалася поступовим поєднанням в одну мережу кількох інформативних сіток. Процес тривав від кінця сімдесятих, упродовж вісімдесятих і не припиняється й нині: до мережі підключаються все нові й нові домени, сотні серверів і десятки тисяч користувачів.
(17-23) Інтернет повинен був полегшити процес обміну потрібною інформацією між найвіддаленішими користувачами, уможливити для кожного доступ до всіх можливих баз даних, тобто до всіх різновидів знань, накопичених людством. Кожен ресурсний домен (університет, бібліотека, видавництво), пропонуючи свою інформацію, представляє її у вигляді електронних сторінок і розміщує їх на одному з вузлових серверів. Будь-який користувач, котрий звертається до адреси сервера і виконує процедуру доступу (вільний доступ або платний доступ), отримує необхідну інформацію у потрібній йому кількості — схема виглядає простою і майже досконало ефективною.
(24-38) Проблема Інтернету полягає саме в його досконалості як інформативної сітки. Його надефективність робить малоефективною саму процедуру пошуку. В Інтернеті можна знайти найрізноманітнішу інформацію, але «ту що потрібно» — майже ніколи, через Інтернет можна отримати все, що завгодно, але шанс отримати корисне «тут і тепер» мізерно малий. Це не лише проблема недолугого користувача, який банально не знає, як користуватися мережею. Якраз навпаки, «наївний», «невинний» користувач, котрому не відомі міріади імен пошукових серверів і котрий припинить свій пошук, вдовольнившись наближеною до потрібної йому інформацією, має більше шансів на «виживання» в інформативному просторі Інтернет: його не буде спокушено подальшою «грою в пошук», блуканням серед адрес, котрі відкриватимуть все нові й нові сторінки, переглядом списків, котрі пропонують сотні й тисячі джерел — сотні тисяч сторінок, котрі мережа готова одразу ж надати у користування і якими годі ефективно скористатися саме через їх кількість. Знаходження справді потрібної інформації в мережі вважаємо скоріше за випадковість (рідкісну удачу), ніж за правило. І не людина володіє сіткою, а сітка — людиною. Процес «отримання інформації» зводиться майже до безплідного і виснажливого «перегляду» інформації в «списку», котрий неможливо осмислити.
(39-40) Людство несподівано опинилося в такій інтелектуальній ситуації, котра не може бути адекватно осягнута за допомогою фактично присутнього людського інтелекту.
(41-45) Єдиною стратегією «виживання» в інформаційній мережі Інтернет є, здається, обмеження власного знання. Уникнути «ефекту перенасичення» можна лише відмовляючись від претензії на точну, адекватну поінформованість. Парадоксально, але рятівним буде переконування себе самого в досконалості, повноті, відповідності інформації, що її пропонує пошуковий сервер, довіра до адреси, за якою чатує на нас випадковість.
Рядки (1–3) відіграють у композиції тексту роль
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома